Постанова

від 11.06.2020 по справі 705/755/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/872/20Головуючий по 1 інстанції Справа № 705/755/20 Категорія: на ухвалу Корман О. В. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:

суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Фетісової Т.Л.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргуОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Комунального підприємства Реєстраційний - Центр про відновлення меж земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , КП Реєстраційний - Центр про відновлення меж земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що він та ОСОБА_4 являються власниками Ѕ частини будинковолодіння АДРЕСА_1 на підставі договору дарування частки у праві власності на житловий будинок від 12.04.2016 р. - в 13/50 часток обом; договору дарування частки у праві власності на житловий будинок від 01.11.2016 р. - в 33/100 часток (або по 33/200 часток кожному). Також у власності позивача та ОСОБА_4 на підставі договору дарування та відповідно договорів купівлі продажу, перебувають земельні ділянки 0,0347 га (в тому числі спільне користування 0,0039 га) кадастровий №7110800000:02:005:0312; 0,0069 га кадастровий № 7110800000:02:005:0938; 0,0190 га (в тому числі спільне користування 0,0086 га) кадастровий № 7110800000:02:005:0937, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які були придбані ними у попередніх власників ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Інша частина вказаного будинковолодіння (земельних ділянок та житлового будинку), яка знаходиться по АДРЕСА_1 належить відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зокрема земельна ділянка загальною площею 0,0838 га в тому числі 0,0216 га спільне користування, земельна ділянка загальною площею 0,0423 га в тому числі 0,0162 га спільне користування, які були придбані у попередніх власників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Внаслідок внесення 29.11.2018 р. державним реєстратором Діденком О.П. - КП Реєстраційний - Центр , Черкаська обл. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису за №№29186858, 29186866 про право власності щодо земельної ділянки загальною площею 0,0883 га по АДРЕСА_1 (кадастровий №7110800000:02:005:1087) за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ця земельна ділянка, яка перебувала у спільному користуванні всіх співвласників цього будинковолодіння перейшла виключно у власність зазначених осіб.

ОСОБА_1 зазначив, що з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що підставою виникнення права власності на земельну ділянку загальною площею 0,0883 га у відповідачів є згода співвласників від 29.11.2018 р., однак інші співвласники будинковолодіння, зокрема він та ОСОБА_4 ніколи такої згоди не надавали.

В подальшому відповідачі замовили Технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, а саме земельної ділянки 0,0883 га кадастровий №7110800000:02:005:1087 по АДРЕСА_1 , на підставі якої розподілили її на три земельні ділянки 0,0172 га кадастровий № 7110800000:02:005:1088, 0,0362 га кадастровий №7110800000:02:005:1089, 0,0349 га кадастровий № 7110800000:02:005:1090, а 05.12.2018 р. державним реєстратором Кучеренко А.С. - КП Реєстраційний-Центр , Черкаська обл. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено записи про державну реєстрацію вказаних земельних ділянок за відповідачами в Ѕ частині за кожним.

В подальшому відповідачі між собою уклали договір міни (обміну) земельних ділянок від 08.12.2018 р. посвідченого приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Животовською Н.Г., за яким відповідачі обмінялися частками земельних ділянок площею 0,0362 га кадастровий №7110800000:02:005:1089 та 0,0349 га кадастровий № 7110800000:02:005:1090 по АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що зазначені обставини позбавляють його права на земельну ділянку, яка до внесення вищевказаних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебувала у спільному користуванні всіх співвласників будинковолодіння АДРЕСА_1 , а тому просить скасувати державну реєстрацію права власності на земельні ділянки площею 0,0883 га, 0,0172 га, 0,0362 га, 0,0349 га по АДРЕСА_1 , а також відновити межі земельної ділянки спільного користування площею 0,0234 га по АДРЕСА_1 , згідно Плану встановлення меж земельної ділянки, який міститься в Державному акті серії ЯА №314371 від 24.03.2005 р., виписаного на ім`я ОСОБА_5 .

Одночасно з позовом ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просить постановити ухвалу, якою до вирішення спору по суті забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , КП Реєстраційний - Центр про відновлення меж земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, шляхом заборони будь-яким особам здійснювати будь-які дії, в тому числі будівництво, відносно трьох земельних ділянок - площею 0,0172 га, 0,0362 га, 0,0349 га по АДРЕСА_1 , про скасування державної реєстрації права власності на які просить позивач у позовних вимогах в поданій до суду позовній заяві.

Заяву про забезпечення позову позивач обґрунтував тим, що відповідачами після проведення незаконних оборудок щодо самовільного захоплення земельної ділянки спільного користування здійснюється будівництво двох блокованих багатоповерхових готелів. Не зважаючи на те, що містобудівні умови та обмеження відповідачів щодо здійснення будівництва скасовані, на момент пред`явлення позову будівництво продовжується. Оскільки такі дії, як незаконна забудова земельної ділянки спільного користування (яка перебуває в спорі), можуть спричинити невідворотні наслідки, у зв`язку з якими виконання рішення суду у даній справ буде істотно ускладнене або неможливе, а крім того, позбавлятиме сторону позивача ефективного захисту його порушеного права, за захистом якого він звернувся до суду, тому позивач змушений просити суд про забезпечення його позову шляхом заборони вчинення будь-яких дій до вирішення даного спору судом по суті. Позивач вважає, що такий вид забезпечення його позову є необхідним та достатнім для відвернення можливості самозахоплення земельної ділянки спільного користування.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.03.2020 р. у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не надано суду доказів обставин, на які він посилається у заяві про забезпечення позову та заявник необгрунтував необхідність забезпечення позову. Крім того, суд вказав, що у заяві про забезпечення позову позивач лише вказує на те, що незаконна забудова земельної ділянки спільного користування може спричинити невідворотні наслідки, у зв`язку з яким виконання рішення суду у справі буде істотно ускладнене або неможливе, однак при цьому позивач не обґрунтував, чому виконання цього рішення без забезпечення позову буде ускладнене або неможливе.

Також суд не прийняв до уваги як доказ здійснення відповідачами будівельних робіт на спірних земельних ділянках, лист Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Уманської міської ради №472/13-20 від 18.09.2019 р., оскільки вказаний лист лише констатує факт скасування повідомлень про початок виконання будівельних робіт, містобудівних умов та обмежень.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що при прийнятті ухвали суд допустив неповноту з?ясування обставин, що мають значення для справи, а тому просив ухвалу суду скасувати, а заяву про забезпечення позову задовольнити.

Апеляційні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що він у заяві про забезпечення позову обґрунтував причини її подання та необхідність застосування такого забезпечення. Зазначає, що з кожним днем будівництво на спірній земельній ділянці двох багатоповерхових блокованих житлових будинків зростає, і якщо їх будування не зупинити, то вони виростуть у багатоповерхові будинки, спірну землю під якими неможливо буде повернути без знесення багатоповерхівки, що і утруднює повернення земельної ділянки за її призначенням, тому і постала обов`язкова необхідність у забезпеченні позову шляхом заборони будь-яким особам здійснювати будь-які дії, в тому числі будівництво, відносно спірних земельних ділянок, і вважає, що для цього ним було надано суду перелік документів - доказів, які підтверджують доводи позову та заяви про забезпечення позову. При цьому апелянт послався на лист Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Уманської міської ради №679/13-18 від 05.12.2019 р., зі змісту якого вбачається, що Відділом вживаються заходи щодо зупинення проведення саме будівельних робіт, а не лише факт скасування повідомлень про початок виконання будівельних робіт.

Відповідач ОСОБА_2 подав до Черкаського апеляційного суду відзив у якому просить відмовити позивачу ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.03.2020 р. Вважає, що оскаржувана ухвала є обґрунтованою та законною. Зазначив, що 28.04.2017 р. за договором дарування №НМА 423057 земельної ділянки укладеного між ОСОБА_9 (в якості дарувальника) та ним - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (в якості обдаровуваних) було набуте право спільної часткової приватної власності на земельну ділянку по Ѕ частці загальною площею 0,0838 гектара, кадастровий номер 7110800000:02:005:0603, яка розташована по АДРЕСА_1 .

27.06.2017 р. за договором купівлі-продажу №НМЕ 539071 земельної ділянки укладеного між ОСОБА_8 (в якості продавця) та ним - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (в якості покупців) було набуте право спільної часткової приватної власності на земельну ділянку по Ѕ частці загальною площею 0,0038 гектара, кадастровий номер 7110800000:02:005:0992, яка розташована по АДРЕСА_1 .

27.06.2017 р. за договором купівлі-продажу №НМЕ 539077 земельної ділянки укладеного між ОСОБА_8 (в якості продавця) та ним - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (в якості покупців) було набуте право спільної часткової приватної власності на земельну ділянку по Ѕ частці загальною площею 0,0331 гектара, кадастровий номер 7110800000:02:005:0993, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Вказані договори посвідчені приватним нотаріусом Уманського нотаріального округу Черкаської області Животовською Н.Г. Зазначає, що всі набуті права власності на вищевказані земельні ділянки були здійснені виключно законним шляхом. Вказує, що зазначені земельні ділянки були передані у спільну часткову власність ОСОБА_2 і ОСОБА_3 без зміни її меж та цільового призначення, а щодо питання чи перебували вказані земельні ділянки раніше у спільному користуванні, і яким чином відбувався розподіл земельних ділянок між попередніми власниками йому не відомо.

Крім того, ОСОБА_2 вважає, що позивач ОСОБА_1 , навмисно замовчує той факт, що саме під час придбання належної останньому земельної ділянки у попередніх користувачів, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , вказана ділянка вже була в такому вигляді і без права сервітуту.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, а п. 4 ч.1 ст.150 ЦПК визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

За роз`ясненнями п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 р. у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу відновлення меж земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, а саме, земельної ділянки площею 0,0883 га кадастровий номер 7110800000:02:005:1087; земельної ділянки площею 0,0172 га кадастровий номер 7110800000:02:005:1088; земельної ділянки площею 0,0362 кадастровий номер 7110800000:02:005:1089; земельної ділянки площею 0,0349 га кадастровий номер 7110800000:02:005:1090 по АДРЕСА_1 .

Зі змісту заяви про забезпечення позову слідує, що відповідачі, на думу позивача, після проведення незаконних оборудок щодо самовільного захоплення земельної ділянки спільного користування, здійснюють будівництво двох блокованих багатоповерхових готелів, без згоди і повідомлення інших співвласників, чим позбавили останніх вільного доступу до їх власності.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1-4 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено існування реальної загрози ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту або поновлення порушених, оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття такого заходу забезпечення позову.

При поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права.

Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволена заява про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених ЦПК України.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Серед доказів, якими позивач підтверджує свої доводи, надано фототаблицю щодо здійснення відповідачами дій пов`язаних з будівництвом на спірних земельних ділянках, однак з наданих фотознімків не можливо встановити що вони були здійсненні саме до тих земельних ділянок, реєстрація права власності щодо яких є спір, оскільки не можливо встановити де саме була проведена фотозйомка та не зазначено дату та час її проведення. Також позивач посилається на лист Відділу ДАБК Уманської міської ради №472/13-20 від 18.09.2019 р. (а.с.49), який, на його думку, підтверджує факт проведення відповідачами будівельних робіт, однак зі змісту вказаного листа вбачається, що він не містить відомостей про те, що будівельні роботи були розпочаті, а лише встановлює факт скасування повідомлень про початок виконання будівельних робіт, містобудівних умов та обмежень.

Заява про забезпечення позову не містить належних та достатніх обґрунтувань, до заяви не надано належних і достатніх доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Зважаючи на те, що заява про забезпечення позову не містить належних обґрунтувань того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З огляду на вищезазначені положення цивільного процесуального закону колегією суддів не приймаються до уваги докази від сторони позивача на стадії апеляційного перегляду справи.

Отже, судом апеляційної інстанції не можуть бути прийняті документи на які як на докази, вчинення відповідачами дій щодо здійснення будівництва на спірних земельних ділянках посилається позивач в апеляційній скарзі, а саме: лист Відділу державного архітектурно - будівельного контролю Уманської міської ради №679/13-18 від 05.12.2019 р. (а.с.70); акту інспекційного відвідування Управління Держпраці у Черкаській області від 04.12.2019 р. №ЧК 649/1448/АВ (а.с.66-69); ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.01.2020 р. (а.с.71-72), оскільки ці документи не були подані і не були заявлені як доказ в суді першої інстанції, та не були предметом його дослідження. При цьому позивачем не вказано поважності причин ненадання таких доказів до суду першої інстанції.

Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід вважати безпідставними, а саму скаргу слід залишити без задоволення, залишивши оскаржувану ухвалу без змін.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 11 червня 2020 року.

Судді: