Постанова

від 09.06.2020 по справі 711/1154/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/824/20Головуючий по 1 інстанції Справа № 711/1154/19 Категорія: 305010000 Скляренко В. М. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року м. Черкаси:

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіБондаренко С.І., Сіренко Ю.В. секретар Попова М.В.

учасники справи:

позивач (скаржник) - ОСОБА_1 ,

відповідач - КП АТП Черкаської обласної ради ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника позивача адвоката Попельнюха Андрія Олексійовича на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 12.02.2020 (ухвалене у залі судових засідань Придніпровського районного суду об 11 год. 18 хв., повний текст складено 18.02.2020, суддя в суді першої інстанції Скляренко В.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства АТП Черкаської обласної ради про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , діючи через представника адвоката Попельнюха А.О. у лютому 2019 року звернувся до суду з позовом, яким, після послідуючого уточнення, просив стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в сумі 310995,82 грн.

В обґрунтування вказано на те, що 10.10.2018 між сторонами справи був укладений Договір №110/1 про надання послуг стоянки автомобілів, за п.1.1 якого відповідач взяв на себе зобов`язання надати позивачу послуги, пов`язані зі стоянкою на відкритій території автомобіля TOYOTA CAMRY, державний номер НОМЕР_1 , колір сірий, який належить позивачу на праві власності.

12.11.2018 вказаний автомобіль було викрадено з території стоянки невідомими особами. Даний факт підтверджується витягом з ЄРДР від 15.01.2019.

Згідно п.5.1 Договору відповідач несе відповідальність за охорону автомобіля та його збереження в межах території, на якій знаходиться місце для стоянки. Відповідно до п. 5.2 Договору сторонами погоджено, що відповідальність за збереження автомобіля від пошкодження та проникнення в нього третіх осіб під час знаходження на стоянці, несе виконавець з відшкодуванням завданих збитків, при дотриманні позивачем п.п. 3.1.1-3.1.8 даного Договору.

Підтвердження виконання п.п. 3.1.1-3.1.8 вказаного Договору є квитанції про оплату послуг, пов`язаних із стоянкою автомобіля, а також відсутність будь-яких документів, які підтверджують факт порушення вищезазначених умов Договору.

Позивач вважає, що в результаті неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за Договором відповідачем йому завдано матеріальних збитків, які він при подачі позову оцінював в 350000 грн. (вартість викраденого автомобіля). 13.12.2018 на адресу відповідача було направлено претензію (досудову вимогу) з вимогою відшкодування вартості викраденого автомобіля, однак вона була залишена без відповідного реагування, що обумовило звернення з цим позовом до суду.

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 12.02.2020 позовні вимоги у справі залишено без задоволення. При цьому суд виходив з того, що позивачем не доведено, що його автомобіль у момент викрадення знаходився на стоянці відповідача.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав 23.03.2020 через відділення поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням задовольнити позовні вимоги у справі. Скаржник вказує на те, що власність відповідача стосовно стоянки, де зберігався автомобіль позивача, є доведеною. Замовник за договором (позивач) мав право ставити свій автомобіль у будь-якому місці на стоянці. Факт викрадення автомобіля позивача саме зі стоянки відповідача підтверджується відповідним витягом з ЄРДР. Достатність витягу з ЄРДР для встановлення такого факту вбачається з правового висновку ВС від 07.02.2018 у справі №750/2411/17. Отже висновки суду в цій справі про недоведеність зазначеного факту є помилковими. За змістом ч.2 ст.950 ЦК України саме відповідач зобов`язаний довести, що 12.11.2018 автомобіль позивача на зберігання не приймався, а не позивач доводити протилежне. Доказом на спростування факту відсутності прийняття 12.11.2018 автомобіля позивача на зберігання відповідачем можуть бути відомості з журналу обліку транспортних засобів, в якому відсутня інформація про прийняття цього автомобіля на зберігання. Відповідач мав надати суду перепустку на ім`я позивача як підтвердження відсутності його автомобіля на зберіганні.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив суд відхилити апеляційну скаргу, залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

При розгляді справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля TOYOTA CAMRY, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 21.06.2017.

10.10.2018 між ОСОБА_1 (Замовник) та КП АТП Черкаської обласної ради (Виконавець) був укладений Договір №110/1 на надання послуг стоянки автомобіля, відповідно до умов якого виконавець взяв на себе зобов`язання надавати замовнику послуги, пов`язані зі стоянкою на відкритій території автомобіля TOYOTA CAMRY, державний номер НОМЕР_1 , колір сірий, адреса місця стоянки: АДРЕСА_1 . Черкаси, вул. АДРЕСА_2 , 18 (п. 1.1, 1.2 Договору, а.с. 8).

Пунктами 4.1, 4.2 вказаного Договору передбачено, що плата за послуги, пов`язані із стоянкою автомобіля, встановлюється сторонами з розрахунку п`ятнадцять гривень на одну добу, яку Замовник сплачує впродовж місяця надання послуг в касу підприємства, або через установу банку на розрахунковий рахунок.

Відповідно до п.5.1 Договору Виконавець несе відповідальність за охорону автомобіля та його збереження в межах території, на якій знаходиться місце для стоянки.

Відповідно до п.5.2 Договору сторонами погоджено, що відповідальність за збереження автомобіля від пошкодження та проникнення в нього третіх осіб під час знаходження на стоянці, несе Виконавець з відшкодуванням завданих збитків, при дотриманні Замовником п.п.3.1.1-3.1.8 даного Договору (обов`язки замовника по належному використанню місця стоянки та вчинення дій по убезпеченню автомобіля (вимкнення запалення, закриття вікон та дверей, тощо).

Позивач стверджує про те, що 12.11.2018 вищевказаний автомобіль було викрадено з території стоянки відповідача невідомими особами з приводу чого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні. Даний факт підтверджується витягом з ЄРДР від 15.01.2019. Отже за умовами укладеного договору, на думку позивача, відповідач має відшкодувати завдані викраденням автомобіля збитки, оскільки відповідач несе відповідальність за збереження автомобіля на стоянці.

Такими є фактичні обставини у справі. Правовідносини, що виникли між сторонами на їх підставі, мають наступне правове регулювання.

Між сторонами справи укладеного договір на надання послуг стоянки автомобіля, який за правовою конструкцією є договором зберігання автотранспортних засобів, тобто спеціальним видом договору зберігання.

Так відповідно до ч.1 ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ч.2 ст.977 ЦК України за договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов`язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).

Відповідно до ч.1 ст.942 ЦК України зберігач зобов`язаний вживати всіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

За вимогами ч.ч.1, 2 ст.949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до ч.1 ст.950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Згідно п.1 ч.1 ст.951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.

Таким чином у разі прийняття на зберігання речі замовника за договором зберігання та послідуючої її втрати виконавцем, останній зобов`язаний відшкодувати замовнику завдані збитки.

Крім того, організація та порядок надання послуг щодо зберігання транспортних засобів регулюється Правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках, затвердженими постановою КМУ від 22.01.1996 №115, якими також передбачено, що автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання згідно з ним, а у разі їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Цими Правилами передбачено, що здавання транспортного засобу на автостоянку провадиться власником, а також особою, яка має оформлене відповідно до законодавства доручення на право користування (або) розпоряджання даним транспортним засобом. Під час здавання транспортного засобу на автостоянку його володілець зобов`язаний пред`явити черговому приймальнику документи, що посвідчують його особу, та реєстраційні документи на транспортний засіб. Під час оформлення приймання на зберігання черговий приймальник вносить необхідні дані про володільця транспортного засобу і транспортний засіб до відповідного журналу обліку транспортних засобів і розписується в ньому. Плата за зберігання транспортних засобів на автостоянках та інші супутні послуги справляється за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, з видачею квитанції чи касового чека (п.п. 10, 11, 12, 15 Правил).

За п.п.21, 23 Правил транспортний засіб видається з автостоянки після здавання черговому приймальнику перепустки у разі його довготермінового зберігання чи пред`явлення квитанції (касового чека) про оплату - у разі тимчасового зберігання та після того, як одержувач розпишеться в журналі обліку щоденного та одноразового заїзду і виїзду транспортних засобів. Наступна постановка транспортного засобу на зберігання посвідчується відміткою і розписом чергового приймальника в цьому журналі. При цьому перепустка чи квитанція (касовий чек) повертається володільцеві транспортного засобу. Відомості про пред`явлені документи заносяться до журналу обліку транспортних засобів.

Також ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже для висновку про обґрунтованість позовних вимог за обставин цієї справи слід встановити на підставі наданих сторонами доказів таку сукупність фактів: передання позивачем автомобіля на зберігання перед його викраденням зловмисниками 12.11.2018 та, власне, викрадення автомобіля під час його зберігання (стоянки) на території відповідача.

Проте позивач не надав суду доказів того, що викрадення його автомобіля відбулося саме після того, як він передав його на зберігання (стоянку) відповідачу.

Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги у справі є необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено, що втрата його майна (автомобіля) відбулася після передання його на зберігання відповідачу за договором на надання послуг стоянки автомобіля.

При цьому апеляційний суд відхиляє доводи скаржника у справі про те, що факт викрадення автомобіля позивача саме зі стоянки відповідача підтверджується відповідним витягом з ЄРДР, а достатність такого витягу для встановлення цього факту вбачається з правового висновку ВС від 07.02.2018 у справі №750/2411/17, адже у вказаному висновку ВС вказав на те, що факт передання автомобіля на стоянку підтверджується, зокрема, перепусткою для тимчасового зберігання автомобіля з визначеним терміном дії та фіскальним чеком про оплату послуг зберігання на час передання автомобіля на стоянку, а не одними лише відомостями, що містяться у витязі з ЄРДР.

Отже факт передачі майна на зберігання та послідуючого його викрадення підтверджується сукупністю доказів, а не одним лише витягом з ЄРДР, як у цій справі, зміст якого стосовно формулювання події злочину на момент внесення відомостей у реєстр, з урахуванням положень ч.1 ст.214 КПК України та п.п.1-3 Розділу 4 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 №139, формулюється зі слів заявника (отже повністю залежить від його волі).

В цій справі інших доказів передання на зберігання автомобіля позивача перед його викраденням на стояку відповідача, окрім витягу з ЄРДР, запис в який зроблено зі слів позивача, матеріали справи не містять, а, на думку апеляційного суду, лише зазначеного доказу не достатньо для встановлення відповідного факту, оскільки не можна вести мову про його беззаперечну об`єктивність на даному етапі досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні за відсутності процесуальних рішень уповноважених органів про обставини злочину.

Також слід відхилити посилання скаржника на те, що за змістом ч.2 ст.950 ЦК України саме відповідач зобов`язаний довести, що автомобіль позивача на зберігання не приймався, а не позивач доводити протилежне, адже вказаною правовою нормою передбачено, що професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Таким чином вказана правова норма передбачає доведеність факту передачі речі на зберігання, після чого у зберігача виникне обов`язок по відшкодуванню вартості втраченої речі. Однак у даній справі позивач не довів, що його автомобіль перед викраденням було передано на зберігання відповідачу.

Скаржнику слід врахувати, що принцип змагальності, закріплений у ст.12 ЦПК України, полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Аналогічна позиція відображена в постанові ВС від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

З цих підстав слід відхилити апеляційні доводи скаржника про те, що відповідач не надав доказів на спростування факту відсутності прийняття 12.11.2018 автомобіля позивача на зберігання.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 12.02.2020 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 12.02.2020 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства АТП Черкаської обласної ради про відшкодування шкоди - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством - п.3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України.

Повну постанову складено 11.06.2020.

Суддя-доповідач

Судді