Рішення

від 09.06.2020 по справі 906/7/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/7/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Ємільчинської районної ради Житомирської області

до Фізичної особи-підприємця Гаврилюк Лариси Володимирівни

про розірвання договору оренди, стягнення 27318,86грн боргу по орендній платі, 3249,74грн пені та повернення орендованого майна

Ємільчинська районна рада Житомирської області звернулась до суду з позовом, згідно якого просить:

- розірвати договір оренди нерухомого майна № 180 від 20.11.2018, укладений між Ємільчинською районною радою Житомирської області та ФОП Гаврилюк Ларисою Володимирівною;

- стягнути з ФОП Гаврилюк Лариси Володимирівни 27318,86 грн, з яких: 8527,20 грн заборгованості перед орендодавцем, 15541,92 грн заборгованості до районного бюджету та 3249,74 грн пені;

- зобов`язати ФОП Гаврилюк Ларису Володимирівну повернути за актом приймання-передачі Ємільчинській районній раді Житомирської області комунальне окреме індивідуально визначене майно - три кімнати: №8 площею 16,2 кв.м, №9 площею 12,8 кв.м, та №10 площею 14,1 кв.м, а всього - 43,1кв.м. в приміщенні розміщеному за адресою: смт. Ємільчине, вул. Соборна, 16 / 2.

Ухвалою від 31.01.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 27.02.2020.

Ухвалою від 27.02.2020 суд відклав підготовче засідання на 26.03.2020.

Ухвалою від 26.03.2020 суд закрив підготовче засідання та призначив справу №906/7/20 до судового розгляду по суті на 27.04.2020.

Ухвалою від 27.04.2020 суд відклав розгляд справи на 14.05.2020.

Ухвалою від 14.05.2020 суд відклав розгляд справи на 09.06.2020.

19.05.2020 на адресу суду від представника позивача надійшов лист, згідно якого останній повідомляє, що у зв`язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні, беручи до уваги Постанову КМУ від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з метою доповнення доказових матеріалів по справі №906/7/25, надсилає фотокопії необхідних документів. До листа додано копії рахунків, розрахунків та банківських виписок.

22.05.2020 та 25.05.2020 до суду, з поштовою відміткою "інші причини", повернулися дві копії ухвал від 14.05.2020, які направлялись відповідачу на фактичну та юридичну адреси.

Матеріали справи містять електронний витяг з ЄДРПОУ, розміщеного на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр", згідно якого адреса відповідача відповідає зазначеній у позовній заяві.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому, згідно з п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Аналогічні приписи містить п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Крім того, відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Всі ухвали Господарського суду Житомирської області у справі №906/7/20 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua), а тому відповідач міг ознайомитися з текстом останніх.

Таким чином, ФОП Гаврилюк Л.В. не була позбавлена об`єктивної можливості дізнатися про рух справи №906/7/19, користуючись засобами поштового зв`язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо, однак наданими їй процесуальними правами не скористалася.

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки поштова кореспонденція направлялась відповідачу і за юридичною адресою, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

02.06.2020 до суду електронною поштою від позивача надійшов лист №36 від 02.06.2020, згідно якого відповідач повідомляє, що враховуючи вимоги Постанови КМУ від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS - CoV-2", уповноважена особа Ємільсинської районної ради взяти участь в судовому засіданні 09.06.2020 не має можливості, тому просить розглянути справу по суті, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Оскільки вказане клопотання не підписане електронним цифровим підписом, останнє долучається до матеріалів справи та судом не розглядається.

Відповідач в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, в порядку ст. 165 ГПК України, відзиву на позовну заяву не подав.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача, зокрема, про продовження строку на подання відзиву на час розгляду справи до суду також не надходило.

Згідно ч.9. ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнавалася обов`язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9ст.165 ГПК України.

Також взято до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, з яким кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.11.2018 між Ємільчинською районною радою Житомирської області (позивач, орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Гаврилюк Ларисою Володимирівною (відповідач, орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №180 ( далі - Договір (а.с. 9-13)), згідно з п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - три кімнати:№8 площею 16,2кв.м., №9 площею 12,8 кв.м., №10 площею 14,1 кв.м. (всього - 43,1 кв.м.) (надалі - майно), в приміщенні, розміщеному за адресою: смт. Ємільчине, вул. Соборна, 16/2, що знаходиться на балансі Ємільчинської районної ради, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, здійснену станом на 15.01.2016 р. і становить 67839,00грн.

За п. 1.2. Договору, майно передається в оренду для розміщення магазину "Орхідея" ("Жива природа").

Відповідно до п. 1.3. Договору, орендар використовує орендоване приміщення тільки за цільовим призначенням, обумовленим договором.

Вказаний Договір укладено на період з 20.11.2018 по 19.11.2020 включно (п. 8.1. Договору).

Оскільки за період користування приміщенням на підставі Договору оренди орендар сплатив не всі платежі, позивач звернувся з даним позовом до суду, у якому просить стягнути з відповідача 8527,20 грн заборгованості перед орендодавцем, 15541,92 грн заборгованості до районного бюджету та 3249,74 грн пені.

Крім того, як вказує позивач:

- 07.05.2019 комісією районної ради було обстежено орендовані кімнати, складено Акт про неналежне їх використання та вручено лист від 07.05.2019 №32 з вимогою розірвати договір;

- відповідач відмовилась розривати договір оренди та повертати орендовані кімнати по Акту прийому - передачі, а також відмовилась поставити підпис та дату вручення їй даного листа, про що членами комісії був складений відповідний акт від 07. 05. 2019 року №б/н;

- 22.05.2019 відповідачу був надісланий рекомендований лист №37 з вимогою звільнити орендоване приміщення, який повернуто з відміткою "закінчення терміну зберігання";

- 30.05.2019 на засіданні постійної комісії районної ради з питань бюджету та комунальної власності було розглянуто питання невиконання орендарем умов договору оренди, на якому був присутній відповідач, про що свідчить витяг з протоколу №33;

- згідно рішення вищевказаної комісії орендарю був направлений черговий лист від 04.06.2019 року №51 з вимогою погасити борг по орендній платі та надати комісії можливість обстежити орендовані кімнати, однак відповідач жодним чином не відреагувала.

Також позивач зазначає, що на неодноразові заяви до Ємільчинського відділення поліції від 01.11.2019 №92 та від 14.11.2019 №95, з проханням надати допомогу у розшуку відповідача, з метою вирішення питання доступу до орендованого приміщення, позивачу було повідомлено. В ході проведеної перевірки було встановлено, що відповідачка за місцем реєстрації уже тривалий час не проживає, крім того вона схильна до вживання алкогольних напоїв, веде антигромадський спосіб життя, постійно змінює місце проживання, що не дає можливості її опитати. А оскільки в ході перевірки не встановлено фактів вчинення кримінального правопорушення підстав для внесення даної інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань не має.

Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 173, 174, 193, 216 ГК України, ст. 782 ЦК України, п. 2.3, 2.4, 3.1, 3.2, 6.13, 7.4, 8.1 Договору, ч.3 ст. 26 та ч.1 ст. 27 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна"

Відповідач позов не оспорив, відзиву на позовну заяву не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши приписи законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські відносини між сторонами виникли на підставі договору оренди нерухомого майна №180 від 20.11.2018 (а.с. 9-13).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 283 Господарського кодексу України та ст.759 ЦК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Наявним у справі актом приймання-передачі майна в оренду від 20.11.2018 (а.с. 14) підтверджено, що позивач виконав свої зобов`язання, передавши відповідачу обумовлене Договором нерухоме майно, а відповідач прийняв вказаний об`єкт.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).

У ч. 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року № 2269-XII (в редакції, чинній на час існування спірних відносин та звернення з позовом до суду), орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За п. 3.1. Договору, орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату щомісячно до 25 числа незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно п. 3.2. Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ району, затвердженої рішенням районної ради і становить без ПДВ за перший місяць оренди 2013,08 грн (Дві тисячі тринадцять грн. 08 коп.).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, якщо інше не передбачено законодавством (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п.14 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що є спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ району, затвердженої рішенням районної ради від 23.09.2011 року, орендна плата сплачується 50% - орендодавцю, 50% - до районного бюджету.

Судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань по сплаті орендних платежів у останнього виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 24069,12 грн з яких 8527,20 грн - заборгованість до районної ради за період з травня 2019 по грудень 2019 та 15541,92 грн - заборгованість до районного бюджету за період з квітня 2018 по грудень 2019, що вбачається з розрахунку позивача та підтверджується виставленими рахунками (а.с.8,121-133).

Відповідач доказів погашення заборгованості у вказаній сумі не надав.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження сплати відповідачем зазначених орендних платежів, позовні вимоги в частині стягнення 24069,12 грн заборгованості є обґрунтованими, заявленими у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимогу про стягнення з відповідача 3249,74 грн пені, суд зазначає про наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 даного Закону України визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується з Орендаря відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки, визначеної НБУ на день нарахування пені, за кожний день прострочення, включаючи день сплати (п. 3.5. Договору).

З розрахунків позивача (а.с.8, 134-140) вбачається, що пеню в сумі 458,77грн (на заборгованість до районної ради) останнім нараховано:

- на суму боргу за травень 2019 у розмірі 1064,22грн, за період з 26.06.2019 по 01.12.2019, що складає 150,56грн;

- на суму боргу за червень 2019 у розмірі 1071,67грн, за період з 26.07.2019 по 01.12.2019, що складає 121,54грн;

- на суму боргу за липень 2019 у розмірі 1066,31грн, за період з 26.08.2019 по 01.12.2019, що складає 90,12грн;

- на суму боргу за серпень 2019 у розмірі 1059,91грн, за період з 26.09.2019 по 01.12.2019, що складає 59,71грн;

- на суму боргу за вересень 2019 у розмірі 1056,73грн, за період з 26.10.2019 по 01.12.2019, що складає 32,32грн;

- на суму боргу за жовтень 2019 у розмірі 1064,13грн, за період з 26.11.2019 по 01.12.2019, що складає 4,52грн.

Пеню в сумі 2790,97грн (на заборгованість до районного бюджету) останнім нараховано:

- на суму боргу за квітень 2018 у розмірі 970,33грн, за період з 26.05.2018 по 01.12.2019, що складає 510,41грн;

- на суму боргу за серпень 2018 у розмірі 971,26грн, за період з 26.09.2018 по 01.12.2019, що складає 396,66грн;

- на суму боргу за вересень 2018 у розмірі 971,26грн, за період з 26.10.2018 по 01.12.2019, що складає 367,92грн;

- на суму боргу за жовтень 2018 у розмірі 989,72грн, за період з 26.11.2018 по 01.12.2019, що складає 344,63грн;

- на суму боргу за січень 2019 у розмірі 1028,79грн, за період з 26.02.2019 по 01.12.2019, що складає 264,90грн;

- на суму боргу за лютий 2019 у розмірі 1039,08грн, за період з 26.03.2019 по 01.12.2019, що складає 238,85грн;

- на суму боргу за березень 2019 у розмірі 1044,28грн, за період з 26.04.2019 по 01.12.2019, що складає 208,83грн;

- на суму боргу за травень 2019 у розмірі 1064,22грн, за період з 26.06.2019 по 01.12.2019, що складає 150,56грн;

- на суму боргу за червень 2019 у розмірі 1071,67грн, за період з 26.07.2019 по 01.12.2019, що складає 121,54грн;

- на суму боргу за липень 2019 у розмірі 1066,31грн, за період з 26.08.2019 по 01.12.2019, що складає 90,12грн;

- на суму боргу за серпень 2019 у розмірі 1059,91грн, за період з 26.09.2019 по 01.12.2019, що складає 59,71грн;

- на суму боргу за вересень 2019 у розмірі 1056,73грн, за період з 26.10.2019 по 01.12.2019, що складає 32,32 грн;

- на суму боргу за жовтень 2019 у розмірі 1064,13грн, за період з 26.11.2019 по 01.12.2019, що складає 4,52грн.

Перевіривши вказані розрахунки, суд встановив, що нарахування пені на заборгованість до районної ради здійснено обґрунтовано та вірно. Однак, нарахуванні пені на заборгованість до районного бюджету за квітень 2018 року, серпень-жовтень 2018 року, січень 2019-березень 2019 року та травень 2019, всупереч приписів ч.6 ст. 232 ГК України, проведено за період понад 6 місяців. Крім того, при здійсненні розрахунку пені за жовтень 2018 позивач не врахував приписи ч.5 ст. 254 ЦК України, згідно якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За розрахунком суду, сума пені, нарахованої на заборгованість до районного бюджету, склала 1700,77грн, а саме:

- на суму боргу за квітень 2018 у розмірі 970,33грн, за період з 26.05.2018 по 26.11.2018, пеня складає 173,01грн;

- на суму боргу за серпень 2018 у розмірі 971,26грн, за період з 26.09.2018 по 26.03.2019, пеня складає 174,35грн;

- на суму боргу за вересень 2018 у розмірі 971,26грн, за період з 26.10.2018 по 26.04.2020, пеня складає 175,30грн;

- на суму боргу за жовтень 2018 у розмірі 989,72грн, за період з 27.11.2018 по 27.05.2020, пеня складає 176,79грн;

- на суму боргу за січень 2019 у розмірі 1028,79грн, за період з 26.02.2019 по 26.08.2020, пеня складає 180,11грн;

- на суму боргу за лютий 2019 у розмірі 1039,08грн, за період з 26.03.2019 по 26.09.2019, пеня складає 182,62грн;

- на суму боргу за березень 2019 у розмірі 1044,28грн, за період з 26.04.2019 по 26.10.2019, пеня складає 179,82грн;

- на суму боргу за травень 2019 у розмірі 1064,22грн, за період з 26.06.2019 по 01.12.2019, пеня складає 150,56грн;

- на суму боргу за червень 2019 у розмірі 1071,67грн, за період з 26.07.2019 по 01.12.2019, пеня складає 121,54грн;

- на суму боргу за липень 2019 у розмірі 1066,31грн, за період з 26.08.2019 по 01.12.2019, пеня складає 90,12грн;

- на суму боргу за серпень 2019 у розмірі 1059,91грн, за період з 26.09.2019 по 01.12.2019, пеня складає 59,71грн;

- на суму боргу за вересень 2019 у розмірі 1056,73грн, за період з 26.10.2019 по 01.12.2019, пеня складає 32,32 грн;

- на суму боргу за жовтень 2019 у розмірі 1064,13грн, за період з 26.11.2019 по 01.12.2019, пеня складає 4,52грн.

Отже, загальна сума обґрунтовано заявленої до стягнення пені, нарахованої на заборгованість до міського та районного бюджету склала 2159,54грн. У стягненні 1090,20грн пені слід відмовити.

Що стосується вимоги про розірвання Договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.3 ст 26 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року № 2269-XII (в редакції, чинній на час існування спірних відносин та звернення з позовом до суду), договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Так, у п. 7.4. Договору сторони обумовили, що у разі несплати орендарем орендної плати більше одного місяця, орендодавець має право ставити питання про дострокове розірвання договору у встановленому чинним законодавством порядку.

Тобто, сторони домовились, що розірвання договору може бути здійснено за ініціативою однієї із сторін та визначили підстави такого розірвання.

Згідно з ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором (ч.2 ст. 188 ГК України).

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч.3 ст. 188 ГК України).

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч.3 ст. 188 ГК України). Наведене кореспондується з приписами ст. 651 ЦК України.

Судом встановлено, що матеріали справи містять лист Ємільчинської районної ради №32 від 07.05.2019 (а.с. 16), згідно якого, у зв`язку з невиконанням умов п.п. 5.1., 5.5., 6.6.- 6.10, 7.4. договору оренди нерухомого майна від 20.11.2018 №180, остання повідомляє про розірвання договору оренди нерухомого майна між Ємільчинською районною радою та ФОП Гаврилюк Л.В. з 08.05.2019. Вказано обов`язок до 01.06.2019 звільнити орендоване приміщення. Зазначено, що лист отримано 07.05.2019 о 16:45 в присутності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . До листа додано Акт про відмову від підпису ФОП Гаврилюк Л.В. (а.с. 17).

Також з наданих до справи документів вбачається, що 22.05.2019 позивач повторно інформував відповідача про необхідність звільнення орендованого приміщення до 01.06.2019. Зокрема, матеріали справи містять копії журналу реєстрації вихідних документів райононної ради, у якому зареєстровано вихідні листи, адресовані ФОП Гаврилюк Л.В. (а.с. 109-112).

Таким чином суд встановив, що орендодавець вчиняв всі можливі та залежні від нього дії, направлені на розірвання спірного Договору, однак, у зв`язку з відсутністю реагування відповідача, звернувся з даною вимогою до суду.

Виходячи з наведеного, суд встановив, що у зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань та неможливістю розірвання Договору за згодою сторін, у позивача, згідно з п.7.4 Договору, виникло право на звернення з такою вимогою до суду, оскільки він значною мірою позбавляється того, на що розраховував при укладенні Договору. Отже, позовна вимога про розірвання Договору є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст 27 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року № 2269-XII (в редакції, чинній на час існування спірних відносин та звернення з позовом до суду), у разі, зокрема, розірвання договору оренди орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України також визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За умовами п. 6.13 Договору, у разі припинення даного договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцю в 15 - денний термін орендоване приміщення в належному стані, не гіршому, ніж під час передачі його в оренду, що засвідчується актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 2.3 Договору, приміщення вважається повернутим з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі.

У п. 2.4 Договору сторони погодили, що обов`язок по складанню акта приймання - передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору.

Враховуючи наведене, вимога позивача зобов`язати ФОП Гаврилюк Ларису Володимирівну повернути за актом приймання-передачі Ємільчинській районній раді Житомирської області комунальне окреме індивідуально визначене майно - три кімнати: №8 площею 16,2 кв.м, №9 площею 12,8 кв.м, та №10 площею 14,1 кв.м, а всього - 43,1кв.м. в приміщенні розміщеному за адресою: смт. Ємільчине , вул . Соборна , 16 / 2, також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статтей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав суду доказів, які б спростовували доводи позивача, натомість позивач обґрунтував свої позовні вимоги належними та достатніми доказами.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про розірвання договору оренди нерухомого майна № 180 від 20.11.2018 та зобов`язання відповідача повернути за актом приймання-передачі Ємільчинській районній раді Житомирської області комунальне окреме індивідуально визначене майно підлягають задоволенню у повному обсязі. Також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з ФОП Гаврилюк Лариси Володимирівни 24069,12грн орендної плати та 2159,54грн пені. У стягненні 1090,20 грн пені суд відмовляє.

При цьому суд враховує приписи п.9.10 постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 Про судове рішення , згідно якого у рішенні про вчинення певних дій або про припинення певних дій - відповідний припис, наприклад: "Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаходження згідно з поштовою адресою, площі)", "Такому-то припинити такі-то дії, які перешкоджають доступу такого-то у приміщення (із зазначенням тих же даних про приміщення)", строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення;

Судові витрати у справі, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Ємільчинської районної ради Житомирської області до фізичної особи-підприємця Гаврилюк Лариси Володимирівни задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди нерухомого майна № 180 від 20.11.2018, укладений між Ємільчинською районною радою Житомирської області та фізичною особою - підприємцем Гаврилюк Ларисою Володимирівною.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Гаврилюк Лариси Володимирівни ( АДРЕСА_4 , ід. код НОМЕР_1 ) на користь Ємільчинської районної ради Житомирської області (11201, Житомирська обл., Ємільчинський р-н, смт. Ємільчине, вул. Соборна, буд. 18, ід. код 13577050):

- 24069,12 грн заборгованості по орендній платі;

- 2159,54 грн пені;

- 5686,34 грн судового збору.

4. У стягненні 1090,20грн пені відмовити.

5. Фізичній особі - підприємцю Гаврилюк Ларисі Володимирівні повернути за актом приймання-передачі Ємільчинській районній раді Житомирської області комунальне окреме індивідуально визначене майно - три кімнати: №8 площею 16,2 кв.м, №9 площею 12,8 кв.м, та №10 площею 14,1 кв.м, а всього - 43,1кв.м., в приміщенні розміщеному за адресою: смт. Ємільчине, вул. Соборна, 16/2.

6. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 11.06.20

Суддя Вельмакіна Т.М.

1- до справи;

2 - позивачу (рек.);

3 - відповідачу (рек.).