Рішення

від 01.06.2020 по справі 910/17484/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2020Справа № 910/17484/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Лук`янчук Д. Ю., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Акціонерного товариства "РВС Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрія Кепітал"

про стягнення 252 102, 75 грн.

за участю представників:

від позивача: Лесь Ю. І. - представник за довіреністю № 15 від 08.01.2020

від відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство "РВС Банк" (далі - АТ "РВС Банк", позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрія Кепітал" (далі - ТОВ "Олександрія Кепітал", відповідач) про стягнення сплаченого гарантійного забезпечення у сумі 252 102,75 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2019 р. у справі № 910/804/19, яке набрало законної сили, ним (як банком-гарантом) було сплачено бенефіціару - Службі автомобільних доріг у Донецькій області гарантійний платіж у сумі 234 254,48 грн. Водночас, позивач вказує, що на підставі ст. 569 ЦК України у банка виникло право на зворотню вимогу до відповідача (принципала) з відшкодування гарантійного забезпечення.

У позові АТ "РВС Банк" просить стягнути з відповідача сплачені ним грошові кошти по справі № 910/804/19 у сумі 234 254,48 грн., які складаються з гарантійного платежа у сумі 230 792,59 грн. та судового збору у сумі 3 461,89 грн., а також нараховані на цю суму проценти у сумі 8 471,67 грн., пеню у сумі 8 779,73 грн. та 3 % річних у сумі 596,87 грн., що разом становить 252 102, 75 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 р. вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача свої вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать направлені за його юридичною адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, - 02156, м. Київ, вул Шолом-Алейхема, буд. 3, офіс 3, поштові відправлення з ухвалою про відкриття провадження у справі від 16.12.2019 р., ухвалою-викликом у судове засідання від 27.01.2020 р., ухвалою про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті від 27.02.2020 р., ухвалою про відкладення розгляду справи від 08.04.2020 р. Проте, відповідач до суду повторно не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3, 7 ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Порядок вручення судового рішення визначений ст. 242 ГПК України, частина 11 якої передбачає, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно зі ст. 58, 59 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі міститься інформація, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

З матеріалів справи вбачається, що ухвалами Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 р., від 27.01.2020 р., від 27.02.2020 р., від 08.04.2020 відповідача було повідомлено за його юридичною адресою про всі судові засідання, призначені у даній справі. Втім, поштові відправлення з наведеними ухвалами суду були повернуті органом поштового зв`язку до Господарського суду міста Києва із відмітками про неможливість їх вручення адресату, у тому числі у зв`язку із відсутністю за адресою адресата та закінченням терміну зберігання поштового відправлення.

Враховуючи, що указані поштові відправлення були надіслані за належною адресою відповідача, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений судом про час і місце розгляду даної справи.

Окрім цього суд враховує, що відповідно до практики Європейського Суду сторони, які задіяні в ході судового розгляду, зобов`язані з розумним інтервалом часу цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Суд зазначає, що інформація, яка стосувалась даної справи та призначених у ній судових засідань, є доступною через інтернет-сторінку (веб-сайт) Господарського суду міста Києва (ki.arbitr.gov.ua/sud5011/gromadyanam/csz/) та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua/fair.

При цьому усі процесуальні ухвали, які постановлялись судом у даній справі, були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua), а тому відповідач або його представник могли дізнатись про усі судові засідання, призначені у справі.

Отже, судом було вжито усіх можливих заходів щодо належного повідомлення ТОВ "Олександрія Кепітал" про розгляд даної справи, однак, відповідач повторно до суду не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути дану справу без участі представника відповідача.

Отже, розглянувши заявлені позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.06.2017 року між Службою автомобільних доріг України (замовник) та ТОВ "Олександрія Кепітал" (підрядник) був укладений договір закупівлі робіт № 2-52 (далі - договір). Відповідно до умов цього договору підрядник бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати роботи: "ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва" ГБН Г.1-218-182:2011 "Ремонт автомобільних доріг загального користування. Види ремонтів та перелік робіт" (ДК 021:2015-45000000-7 - будівельні роботи). Капітальний ремонт мосту на км 140+605 автомобільної дороги державного значення Н-15 Запоріжжя-Донецьк" (далі - об`єкт), відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та в обумовлений цим договором строк.

Відповідно до п. 18.3.12 договору підрядник зобов`язаний надати забезпечення виконання договору у формі банківської гарантії у розмірі 5 % від ціни договору.

Як вбачається із матеріалів справи, 02.06.2017 р., на забезпечення належного виконання підрядником робіт за договором закупівлі, між АТ "РВС Банк" (гарант) та ТОВ "Олександрія Кепітал" (принципал) був укладений договір про надання гарантії № Д-2319-17Г (далі - договір гарантії). Відповідно до умов цього договору за заявою принципала банк надає на користь бенефіціара (Службі автомобільних доріг у Донецькій області) гарантію, за якою зобов`язується сплатити бенефіціару на його письмову вимогу грошову суму у разі настання гарантійного випадку та дотримання умов гарантії та цього договору (п. 1.1). Сума гарантії складає 230 792,59 грн. (п. 1.2).

Гарантія вступає в силу з моменту її видачі та діє по 31.12.2017 включно, гарант зобов`язується сплатити бенефіціару на його письмову вимогу грошову суму у разі гарантійного випадку та дотримання умов гарантії та цього договору (п. 1.4 договору гарантії).

Договір гарантії є укладеним з дня його підписання представниками сторін та діє до повного виконання зобов`язань сторонами по цьому договору (п. 6.1).

На виконання вказаного договору 06.06.2017 р. АТ "РВС Банк" (гарант, банк) видав Службі автомобільних доріг у Донецькій області (бенефіціар) банківську гарантію № 2319-17Г, відповідно до якої банк безвідклично та безумовно зобов`язався виплатити бенефіціару будь-яку суму в межах загальної суми цієї гарантії, що складає 230 792,59 грн., протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання гарантом викладеної на українській мові та підписаної уповноваженою особою письмової вимоги бенефіціара, у якій бенефіціар заявляє про те, що ТОВ "Олександрія Кепітал" (принципал) не має можливості виконати свої зобов`язання, що передбачаються договором, у випадку невиконання принципалом взятих на себе зобов`язань за договором закупівлі. Гарантія вступає в силу з моменту видачі та діє до 31.12.2017 включно.

У подальшому, у зв`язку із порушенням ТОВ "Олександрія Кепітал" умов договору закупівлі робіт № Д-2319-17Г від 12.06.2017 р. та невиплатою гарантом (позивачем) у визначений строк гарантійного забезпечення бенефіціару, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2019 р. по справі № 910/804/19, яке набрало законної сили згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 р., з АТ "РВС Банк" на користь Служби автомобільних доріг у Донецькій області були стягнуті грошові кошти за банківською гарантією № 2319-17Г від 06.06.2017 р. у сумі 230 792,59 грн. та 3 461,89 грн. судового збору.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, вищевказаним рішенням були встановлені обставини порушення принципалом (ТОВ "Олександрія Кепітал") договору закупівлі робіт № Д-2319-17Г від 12.06.2017 р. та визначений обов`язок гаранта виплатити бенефіціару гарантійне забезпечення.

АТ "РВС Банк" вказане судове рішення виконав у повному обсязі, сплативши на користь Служби автомобільних доріг у Донецькій області суму гарантійного забезпечення у сумі 230 792,59 грн. меморіальними ордерами № 540 від 23.10.2019 р. та № 541 від 23.10.2019 р., а також суму судового збору у розмірі 3 461,89 грн. - меморіальним ордером № 543 від 23.10.2019 р., копії яких наявні у матеріалах справи.

Статтею 200 ГК України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управленої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.

Згідно зі ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Також у договорі про надання гарантії сторони домовились, що у разі виплати банком на вимогу бенефіціара коштів за гарантією, принципал зобов`язаний протягом 5 робочих днів з моменту отримання повідомлення від банку, але не пізніше дня закінчення строку гарантії, повністю відшкодувати банку такі виплати та усі пов`язані з цим витрати банку у валюті гарантії (п. 4.2 договору гарантії).

Отже, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов`язок відшкодувати банку сплачену банківську гарантію, а у АТ "РВС Банк" виникло відповідне право регресної вимоги до ТОВ "Олександрія Кепітал".

Матеріали справи свідчать, що 23.10.2019 р. АТ "РВС Банк" звернулось до ТОВ "Олександрія Кепітал" (принципала) із вимогою про відшкодування сплачених на виконання рішення суду коштів гарантійного забезпечення у сумі 230 792,59 грн. та судового збору у сумі 3 461,89 грн., проте, вказана регресна вимога не була вручена принципалу під час доставки, про що свідчить відмітка відділення поштового зв`язку, а тому 29.10.2019 р. була повернута банку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки доказів відшкодування суми банківської гарантії відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Олександрія Кепітал" гарантії у сумі 230 792,59 грн. підлягають задоволенню.

Щодо відшкодування судового збору в сумі 3 461,89 грн., сплаченого АТ "РВС Банк" меморіальним ордером № 543 від 23.10.2019 р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2019 р. у справі № 910/804/19, то суд зазначає, що вказана сума не є гарантійною виплатою та її повернення не передбачене ст. 569 ЦК України.

Посилання позивача на п. 4.4 договору гарантії суд відхиляє, оскільки сплата судового збору була пов`язана із розглядом справи у суді, і не була пов`язана із виплатою банком гарантійного платежу у розумінні п. 4.4 договору. Отже, підстав для відшкодування гаранту судового збору, сплаченого по іншій справі, у даній справі немає.

Окрім відшкодування гарантійного покриття, позивач просить стягнути з відповідача 30 % річних, передбачених договором гарантії, що становить 8 471,67 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору гарантії принципал до повного відшкодування гаранту суми банківської гарантії сплачує банку проценти від суми боргу в розмірі 30 % річних (за методом факт/факт) у валюті гарантії, з моменту виконання банком вимоги бенефіціара до моменту зарахування суми боргу на належні рахунки банку.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми відсотків, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 8 471,67 грн., як просив позивач.

Щодо стягнення пені в сумі 8 779,73 грн., нарахованої за порушення зобов`язання, суд врахував наступне.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У пункті 4.3 договору гарантії сторони погодили, що за порушення строків повернення банку коштів, сплачених банком за гарантією, принципал сплачує банку пеню від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, з урахуванням встановленої судом суми гарантійного покриття, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 6 860,55 грн., тобто у меншому розмірі, ніж просить позивач, виходячи із встановленої судом суми основного боргу та тієї обставини, що позивачем не були враховані положення п. 4.2 договору щодо моменту настання у відповідача відповідальності за порушення зобов`язання - з 05.11.2019 р. (а не з 24.10.2019 р. - як здійснював нарахування позивач).

Також позивач просив стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 596,87 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, з урахуванням обставин, встановлених у справі, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних в сумі 588,05 грн., тобто у меншій сумі, ніж просить позивач.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також суд враховує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із внесеними до неї змінами), постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 р. "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, у зв`язку з чим до ГПК України внесені зміни щодо продовження процесуальних строків.

Керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства "РВС Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрія Кепітал" про стягнення заборгованості у сумі 252 102, 75 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрія Кепітал" (02156, м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, буд. 3, офіс 3, ідентифікаційний код 39265954) на користь Акціонерного товариства "РВС Банк" (04071, м. Київ, вул. Введенська, буд. 29/58, ідентифікаційний код 39849797) грошові кошти у сумі 230 792 (двісті тридцять тисяч сімсот дев`яносто дві) грн. 59 коп., проценти у сумі 8 471 (вісім тисяч чотириста сімдесят одна) грн. 67 коп., пеню у сумі 6 860 (шість тисяч вісімсот шістдесят) грн. 55 коп., 3 % річних у сумі 588 (п`ятсот вісімдесят вісім) грн. 05 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 3 710 (три тисячі сімсот десять) грн. 20 коп.

У решті вимог - відмовити.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та проголошені його вступна та резолютивна частини в судовому засіданні 1 червня 2020 року.

Повний текст рішення складений 11 червня 2020 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення, який не може бути меншим строку карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Головіна К. І.