Рішення

від 11.06.2020 по справі 910/18348/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.06.2020Справа №910/18348/19

За позовом Костянтинівської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Далія Трейдінг" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Рітейл Плюс" про стягнення 79 723,61 грн. Суддя Бойко Р.В.

секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники учасників справи в судове засідання 02.06.2020 не з`явилися, у зв`язку з чим розгляд справи було завершено в порядку письмового провадження, а тому згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення його повного тексту.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року Костянтинівська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Далія Трейдінг" про стягнення 79 723,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог Костянтинівська міська рада вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Далія Трейдінг" було безпідставно збережено кошти у розмірі 79 723,61 грн., які підлягали сплаті на користь територіальної громади м. Костянтинівка в особі позивача в якості орендної плати за фактичне користування у період з 29.01.2018 по 30.11.2019 земельною ділянкою з кадастровим номером 1412600000:00:006:0175, площею 0,0560 га, розташованою за адресою: Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Петровського, 29-Д , без належних на те правових підстав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 відкрито провадження у справі №910/18348/19; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; визначено сторонам строки на подання заяв по суті справи; судове засідання призначено на 11.02.2020.

Враховуючи перебування судді Бойка Р.В. 11.02.2020 у відпустці, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2020 призначено судове засідання у справі на 18.02.2020.

05.02.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Далія Трейдінг" надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначає, що ним було придбано нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 1412600000:00:006:0175 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Рітейл Плюс", яке мало право користування вказаною спірною ділянкою, а отже відсутні правові підстави вважати, що відповідач користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави та має заплатити орендну плату.

В судове засідання 18.02.2020 представники сторін не з`явились, у зв`язку з чим в порядку письмового провадження постановлено ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2020, якою залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Рітейл Плюс" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача та відкладено судове засідання на 12.03.2020.

21.02.2020 через відділ діловодства суду від Костянтинівської міської ради надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що Договір оренди землі №850/1 від 24.11.2009 укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Рітейл Плюс" припинив свою дію 23.11.2012 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

10.03.2020 Господарським судом міста Києва в межах справи винесено на адресу Генерального директора АТ "Укрпошта" ОСОБА_1 окрему ухвалу щодо виявлених порушень працівниками АТ "Укрпошта" вимог законодавства - пунктів 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 Правил надання послуг поштового зв`язку", які затверджено постановою Кабінетів Міністрів України від 05.03.2009 №270, та п. 3.1.1.3. Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженим наказом від 12.05.2006 №211.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2020 відкладено судове засідання на 26.03.2020 для повідомлення третьої особи про розгляд даної справи.

У засіданні 12.03.2020 здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, на виконання розпорядження Голови Вищої ради правосуддя від 13.03.2020 №11/0/2-20 "Про додаткові заходи із попередження респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19" ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2020 перенесено судове засідання у справі №910/18348/19 на 16.04.2020.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 16.04.2020 та від 07.05.2020, враховуючи подання відповідачем клопотань про відкладення судового засідання, з метою попередження виникнення і запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, та для забезпечення учасникам справи можливості реалізувати свої права, передбачені господарським процесуальним законом, перенесено судові засідання у справі №910/18348/19 на 07.05.2020 та на 02.06.2020 відповідно.

В судове засідання 02.06.2020 учасники справи явку своїх представників не забезпечили, про причини неявки не повідомили, хоча про місце, дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наступним.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 07.05.2020 про призначення судового засідання була направлена сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці такої ухвали, на адреси місцезнаходження Костянтинівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Далія Трейдінг".

Вказана ухвала була отримана позивачем 18.05.2020, а відповідачем 15.05.2020, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №0105471342927 та №01054713429935 відповідно.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 07.05.2020 про призначення судового засідання була направлена третій особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці такої ухвали, на адресу її місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 6; ідентифікаційний код 31535142, однак вказана ухвала суду не була вручена Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Рітейл Плюс" та була повернута до суду 21.05.2020, у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку від 15.05.2020 на конверті.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зазначає, що вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом з поміткою "судова повістка".

Відповідно до п. 99-2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009).

Враховуючи наведене, суд вважає, що неотримання судової повістки (листа з ухвалою суду) відповідачем та повернення її до суду з поміткою "повернута відправнику за закінченням терміну зберігання" є наслідками волевої поведінки третьої особи у формі бездіяльності щодо її належного отримання.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 07.05.2020 є 15.05.2020 (дата проставлення на довідці відділення поштового зв`язку відмітки щодо причини повернення поштового відправлення).

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону зважаючи на характер спору, який свідчить про те, що дана справа не є складною та не потребує явки представників учасників в судове засідання, суд приходить до висновку про можливість завершення розгляду справи за відсутності представників учасників справи.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, встановив наступне.

24.11.2009 між Костянтинівською міською радою, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Донбасхліб" (у 2015 році було перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Рітейл Плюс"), як орендарем, укладено договір оренди землі №850/1 (надалі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець надає, орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку за кадастровим №1412600000:00:006:0175 для обслуговування магазину по вул. Петровського, 29-б, площею 0,0560 га (п.п. 1, 2 Договору).

Пунктом 6 Договору сторони погодили, до Договір укладено на три роки. Після закінчення строку договору, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов преважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Як стверджує позивач, після спливу строку дії Договору оренди землі №850/1 від 24.11.2009 (24.11.2012) Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Донбасхліб" продовжувало фактичне користування земельною ділянкою комунальної форми власності, однак договір оренди землі в порядку, передбаченому частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", поновлено не було, додаткової угоди щодо пролонгації зазначеного договору укладено та зареєстровано також не було.

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №180592478 від 11.09.2020 вбачається, що 29.01.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Далія Трейдінг" набуло право власності на об`єкт нерухомого майна - будівля магазину №5, загальною площею - 204,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: Донецька область, м . Костянтинівка, вул . Театральна (вул. Петровського), буд. 29д, на підставі договору купівлі-продажу №237 від 29.01.2018.

Листами №492/44 від 17.05.2018, №893/44 від 04.09.2018 та №944/44 від 02.09.2019 Костянтинівська міська рада повідомляла Товариство з обмеженою відповідальністю "Далія Трейдінг" про необхідність звернення останнього для оформлення користування земельною ділянкою, зокрема, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Театральна, буд. 29д.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем безпідставно було збережено кошти у розмірі 79 723,61 грн., які підлягали сплаті Костянтинівській міській раді в якості орендної плати за користування, у період з 29.01.2018 по 30.11.2019, земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Театральна, буд. 29д., у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача вказані кошти.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, в якому відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З аналізу наведених приписів вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №180592478 від 11.09.2020 вбачається, що 29.01.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Далія Трейдінг" набуло право власності на об`єкт нерухомого майна - будівля магазину №5, загальною площею - 204,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Театральна ( вул . Петровського ), буд. 29д, на підставі договору купівлі-продажу №237 від 29.01.2018.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у Земельному кодексі України. Так, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частини 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України).

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України унормовано, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

За змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди (користування) земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права.

Докази належного оформлення відповідачем права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди з позивачем та державної реєстрації такого права в матеріалах справи відсутні.

Отже, відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, в розумінні Закону України "Про оренду землі" та Земельного кодексу України, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

За змістом частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Для висновку про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів потрібно встановити обставини набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого), а також те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Суд встановив наявність нерухомого майна відповідача на спірній земельній ділянці та відсутність укладеного договору оренди землі протягом визначеного позивачем періоду, а саме з 29.01.2018 по 30.11.2019.

У пункті 65 постанови від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

При цьому, зобов`язання щодо внесення плати за фактичне користування земельною ділянкою за своїм змістом є кондикційними. Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України). Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2017 у справі №922/3412/17, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Таким, чином відсутність укладеного у спірний період договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем у володіння і користування земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати. Згідно розрахунку позивача її розмір за спірний період складає 79 723,61 грн.

Правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно ст. 206 Земельного кодексу України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Також відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

В свою чергу, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача, який був власником відповідної земельної ділянки в спірний період.

Таким чином, згідно ст. 206 Земельного кодексу України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України власником майна, збереженого відповідачем - коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою, фактично є Костянтинівської міської ради.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, за відсутності жодних заперечень відповідача щодо його правильності, суд вважає розрахунок позивача обґрунтованим, зробленим у відповідності до норм чинного законодавства. В зв`язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача коштів в розмірі 79 723,61 грн. є правомірною, обґрунтованою, підтвердженою належними і допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо перебування земельної ділянки, в період з 29.01.2018 по 30.11.2019 в користуванні попереднього власника нерухомого майна, виходячи з того, що норми законодавства (ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України) закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги Костянтинівської міської ради підлягають задоволенню повністю із стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю "Далія Трейдінг" безпідставно набутих коштів у розмірі 79 723,61 грн.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 129, ст.ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Костянтинівської міської ради задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Далія Трейдінг" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 5; ідентифікаційний код 39538926) на користь Костянтинівської міської ради (85114, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Олекси Тихого, буд. 260; ідентифікаційний код 34898855) кошти у розмірі 79 723 (сімдесят дев`ять тисяч сімсот двадцять три) грн. 61 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Суддя Р.В.Бойко