Рішення

від 12.06.2020 по справі 910/4960/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.06.2020Справа № 910/4960/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Автосоюз , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Карготранссервіс , м. Київ

про стягнення 8 100,37 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Автосоюз (далі - ТзОВ Автосоюз /позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Карготранссервіс (далі - ТзОВ Карготранссервіс /відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 8 100,37 грн, у тому числі: 6 040,00 грн - основний борг, 248,37 грн - пеня та 1 812,00 грн - штраф.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати наданих послуг згідно договору про сервісно-технічне обслуговування №449 від 14.06.2019.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.04.2020 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.

Положеннями статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Автосоюз (далі - виконавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Карготранссервіс (далі - замовник/відповідач) укладено договір про сервісно-технічне обслуговування № 449 (далі - договір), відповідно до якого виконавець зобов`язується виконувати комплекс робіт із сервісно-технічного обслуговування і ремонту автомобілів замовника, вказаних у Додатку №1 до цього договору, згідно із заявками замовника, а замовник зобов`язується приймати і своєчасно оплачувати роботи на умовах, визначених у цьому договорі.

Відповідно до п. 3.3 договору правовим документом, що підтверджує виконання робіт належним чином, і підставою для взаєморозрахунків є підписаний сторонами акт виконаних робіт.

Згідно п. 3.6 договору замовник підтверджує, що його представник, уповноважений замовником на передачу транспортного засобу, отримання транспортного засобу з ремонту, прийняття робіт за цим договором і вважається компетентним з питань підписання заявки, акту прийому-передачі, акту виконаних робіт та інших необхідних документів, пов`язаних з виконанням зобов`язань за цим договором, і замовник не має права в подальшому оскаржувати дії свого представника з мотивів його некомпетентності.

На виконання умов договору ТзОВ Автосоюз виконано роботи про що позивачем складено акт виконаних робіт № W277040/121058816 від 22.01.2020 на суму 6 040,00 грн, який підписаний та скріплений печатками замовника та виконавця без будь-яких зауважень та заперечень.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що замовник сплачує 100% вартості робіт, визначених в акті виконаних робіт, протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін акту виконаних робіт.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити позивачу вартість виконаних робіт за актом виконаних робіт № W277040/121058816 від 22.01.2020 до 27.01.2020 включно.

У зв`язку із невиконанням ТзОВ Карготранссервіс зобов`язання в частині оплати робіт за договором, позивачем надіслано відповідачу претензію № 78 від 20.02.2020 з вимогою сплатити заборгованість у сумі 6 040,00 грн.

Однак, відповідач на претензію відповіді не надав, заборгованість за договором не погасив.

Отже, у зв`язку із неналежним виконанням ТзОВ Карготранссервіс своїх зобов`язань щодо оплати робіт, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 040,00 грн - основного боргу за договором, 248,37 грн - пені за період з 28.01.2020 по 06.04.2020 та 1 812,00 грн - штрафу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, виконав роботи на загальну суму 6 040,00 грн, які прийняті відповідачем відповідно до акту виконаних робіт № W277040/121058816 від 22.01.2020 без зауважень. Однак, відповідач не оплатив роботи у строк, передбачений договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені у п. 4.3 договору, відповідач зобов`язаний був повністю оплатити вартість виконаних робіт протягом п`яти календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін акту виконаних робіт, а саме: до 27.01.2020 включно.

Враховуючи прострочення відповідачем строків оплати робіт, позивач просить суд стягнути з відповідача 248,37 грн пені за період з 28.01.2020 по 06.04.2020 та 1 812,00 грн штрафу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Як передбачено п. 7.2 договору, у випадку порушення замовником зобов`язань щодо строку оплати робіт за договором, він зобов`язаний сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. У разі прострочення оплати робіт за цим договором понад 15 календарних днів замовник додатково сплачує штраф на користь виконавця у розмірі 30% від суми прострочення.

Отже, суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені за період з 28.01.2020 по 06.04.2020 та штрафу і встановив, що нарахування відповідають вимогам законодавства та договору.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, ураховуючи, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТзОВ Автосоюз про стягнення з ТзОВ Карготранссервіс 8 100,37 грн, з яких: 6 040,00 грн -основний борг за договором, 248,37 грн - пеня за період з 28.01.2020 по 06.04.2020 та 1 812,00 грн - 30% штрафу від суми прострочення підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Автосоюз задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Карготранссервіс (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9; ідентифікаційний код 33993622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Автосоюз (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 28; ідентифікаційний код 30223848) 6 040 (шість тисяч сорок) грн 00 коп. - основного боргу, 248 (двісті сорок вісім) грн 37 коп. - пені, 1 812 (одну тисячу вісімсот дванадцять) грн. 00 коп. - штрафу та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. - судового збору

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення та пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук