Рішення

від 10.06.2020 по справі 917/193/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2020 р. Справа № 917/193/20

Суддя Господарського суду Полтавської області Білоусов С.М. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Каховська", вул. Мироносицька 52, оф. 6, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 39541834; адреса для листування: 61058, м. Харків, вул. Данилевського, 27, кв. 11

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс", вул. Польовий стан, 1, с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область, 39701, код ЄДРПОУ 30748505

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

04.02.2020 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Каховська" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс" про стягнення 485 932,98 грн. заборгованості, а саме: 3 000,00 грн. - заборгованість з орендної плати та 482 932,98 грн. - за спожиту електроенергію.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач несвоєчасно здійснив оплату платежів за активну електричну енергію.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.02.2020 р. у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та надано строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, позивачу надано строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, відповідачу надано строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Поштове відправлення (ухвала суду від 10.02.2020 р.) не було вручено позивачу та було повернуто до суду 19.02.2020 р. з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку 17.02.2020 р. про невручення даного поштового відправлення у зв`язку з - "адресат відсутній за даною адресою".

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 10.02.2020 року є 17.02.2020 р.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

02.03.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву вих. № 01/72 від 26.02.2020 року року (вх. № 2546), в якому позовні вимоги не визнають в повному обсязі.

17.04.2020 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив від 17.04.2020 року (вх. № 4424), в якій повністю заперечує проти відзиву повністю.

Від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив вих. № 01/158 від 14.05.2020 року (вх. № 5365 від 19.05.2020 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне .

23.12.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Каховська" (позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс" (відповідач) було укладено договір оренди № 1/23/12, відповідно до умов якого позивач (орендодавець) зобов`язався передати відповідачу (орендарю), а відповідач (орендар) прийняти в строкове платне користування об`єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю, цех промислового стада курей, що знаходиться за адресою: Херсонська область , Каховський район, смт. Любимівка, вул. Птахівнича, 2 (договір).

За п. 2.2 Договору оренди майно, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту приймання-передачі.

Передача відповідачу орендованого майна підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 23.12.2016 року (а.с.11).

Згідно з п. 5.1 Договору оренди орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно п. 3.1 Договору оренди розмір щомісячної орендної плати за користування майном встановлюється в розмірі 1 000,00 грн. з ПДВ.

За п. 3.2 Договору оренди орендна плата сплачується на розрахунковий рахунок орендодавця згідно виставлених орендодавцем рахунків-фактур щомісячно до 15 числа кожного поточного місяця, в якому орендар буде користуватись предметом оренди.

За п. 1.6 Договору оренди цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє по 23.03.2017 р.

Як зазначає позивач у позові, відповідач не сплачував орендних платежів, тому за три місяця оренди за період 23.12.2016 р. 23.03.2017 р. існує заборгованість з орендної плати в сумі 3 000,00 грн.

Крім того, позивач зазначає в позовній заяві, що відповідачем було спожито у січні 2017 року електроенергії на 180 679,42 грн., у лютому 2017 року на 181 775,41 грн., у березні 2017 року (за 23 дні) на 120 478,15 грн., загалом на 482 932,98 грн.

Враховуючи все вище вказане позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з вимогою до суду про стягнення 3 000,00 грн. - заборгованість з орендної плати та 482 932,98 грн. - за спожиту електроенергію.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 202 ЦК України).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Спір у справі виник, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати робіт за договором.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом встановлено, що постановою Харківського апеляційного господарського суду по справі № 917/750/17 від 07.09.2019 року скасовано рішення господарського суду Полтавської області в частині задоволення позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс" на користь Товариства з обмеженою відповідальності "Птахофабрика "Каховська" 3 000,00 грн. за період 23.12.2016 року по 23.03.2017 року.

Пункт 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачає обов`язковість закриття провадження, зокрема через встановлення обставин, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до п.п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 175 цього Кодексу.

Своєї чергою, п. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України підставою для відмови у відкритті провадження у справі є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

При цьому, означена обставина не входить до переліку винятків, визначених ч. 2 ст. 175 цього Кодексу.

Враховуючи вище зазначене суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 3 000,00 грн. орендної плати підлягає закриттю відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, судом встановлено, що 29 грудня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Каховська" (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро - Капітал" було укладено договір на обслуговування та управління інженерними мережами.

Відповідно до п. 2.4 договору Виконавець здійснює забезпечення безперебійної роботи, правильної експлуатації, ремонту інженерних робіт.

Згідно п. 7.7 договору послуги надаються в період з дня підписання даного Договору та до 31.12.2017 року.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві у п. 5.1 договору оренду №1/23/12 від 23 грудня 2016 року орендар зобов`язався сплачувати вартість спожитої електроенергії.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі Постанова № 312) затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ).

Відповідно до п. 2 Постанови № 312 укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (п. 7 ПРРЕЕ).

Постачальник електричної енергії зобов`язаний укладати договори, обов`язкові для здійснення діяльності з постачання електричної енергії, та виконувати умови таких договорів (пп. 1 п. 5.2.2. ПРРЕЕ).

Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому споживачу, малому непобутовому споживачу або іншому споживачу, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору за умови наявності у споживача чинного договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (п. 1.2.8. ПРРЕЕ).

Електропостачальник перед початком постачання електричної енергії споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності оператора системи, повинен укласти договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з оператором системи, на підставі якого отримати доступ до мереж оператора системи з метою реалізації своїх прав та виконання обов`язків та функцій як електропостачальника по відношенню до споживачів, електроустановки яких приєднані на відповідній території до мереж оператора системи, узгодивши умови щодо необхідного інформаційного обміну, взаємних прав, обов`язків та відповідальності сторін, а також порядок виставлення споживачам рахунків за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії від імені оператора системи (п. 3.1.4. ПРРЕЕ).

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції (п. 3.1.8. ПРРЕЕ).

Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається (п. 3.1.9. ПРРЕЕ).

Укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання (п. 3.2.5. ПРРЕЕ).

Розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів (п. 4.1. ПРРЕЕ).

Суд також зазначає, що жодних належних доказів, що об`єкти, які розташовані за адресою: вул. Птахівнича, 2, смт. Любимівка, Каховський район, Херсонська область перебувають у власності відповідача або належать останньому на праві користування сторонами до суду не надано.

Доказів підписання відповідачем заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за адресою: вул. Птахівнича, 2, смт. Любимівка, Каховський район, Херсонська область сторонами до суду не надано.

Доказів своєчасного направлення відповідачу спірних рахунків-фактур позивачем до суду надано.

Однак не зрозуміло, що це за рахунки, так як вони не підтверджують, ні споживання електроенергії Товариством з обмеженою відповідальністю "КреМікс", ні оплати рахунку Товариством з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Каховська", крім того, вказані рахунки виставлені постачальником електроенергії - ПрАТ "ЕК" "ХерсонОблЕнерго" абоненту - Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Капітал", а не Товариству з обмеженою відповідальністю "КреМікс", також в актах про обсяги спожитої електричної енергії та відповідних рахунках не зазначено адреси споживання цієї енергії та переліку установ, які споживали її.

В той же час, позивач направив відповідачу вимогу про виконання грошових зобов`язань (а.с. 19), в якій просив оплатити 3 000,00 грн. орендної плати та 482 932,98 грн. оплати за спожиту електроенергію на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Каховська".

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів знімання показань лічильників електричної енергії та підписання з боку відповідача відповідних актів, в яких було б зафіксовано відповідні обсяги споживання електричної енергії.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Господарський суд зазначає, що при розгляді даної категорії спорів необхідно враховувати загальні приписи ст. ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, оскільки за результатами розгляду спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка відображена у постанові від 03.09.2019 у справі № 917/1258/18.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно стягнення з відповідача заборгованості за поставлену електричну енергію) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Наведене узгоджується з правовою позицію, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 910/15567/17.

Отже, саме на Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Каховська", як Позивача, покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Однак, позивач належними та достовірними доказами не довів перед судом факт споживання відповідачем будь-яких обсягів електричної енергії за адресою: вул. Птахівнича, 2, смт. Любимівка, Каховський район, Херсонька область у період з січня 2017 року по березень 2017 року, факт оплати рахунка та, як наслідок, факт приєднання відповідача до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, а отже: яким чином було порушено зі сторони відповідача права позивача.

Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, та той факт, що позивачем не надано належних та достовірних доказів, які свідчать про порушення його прав чи законних інтересів, господарський суд вважає позовні вимоги недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині стягнення 3 000,00 грн. орендної плати.

2. В іншій частині у позові відмовити.

3. Копії рішення направити сторонам по справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення складено та підписано 10.06.2020 року

Суддя Білоусов С. М.