Ухвала

від 05.06.2020 по справі 947/14962/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/14962/20

Провадження № 1-кс/947/7834/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2020 року

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси Чаплицький В.В., при секретарі судового засідання Гаврасієнко М.В., за участю прокурора Антощука Є.М., представника власника майна Кравченка І.В., представника ТОВ "БК Гіперіон" Капустіна О.Б., розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання старшого слідчоговідділу розслідуваннязлочинів усфері господарськоїта службовоїдіяльності СУГУНП вОдеській області Балабана М.М., погоджене прокурором відділу прокуратури Одеської області Антощук Є.М. про арешт майна у кримінальному провадженні №12018160470000673від 25.02.2018року заознаками кримінальнихправопорушень,передбачених ч.4ст.190,ст.356КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені за №12018160470000673 від 25.02.2018за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ст.356КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що Державне підприємство «Одеський домобудівний комбінат» (реорганізовано у Відкрите акціонерне товариство) (далі ВАТ «Одеський ДБК» постановою господарського суду Одеської області від 24.05.2016 у справі №5017/2749/2012 визнано банкрутом та розпочато ліквідаційну процедуру.

12.12.2017 ухвалою господарського суду Одеської області по справі №5017/2749/2012 про банкрутство ВАТ «Одеський ДБК» включено до складу ліквідаційної маси банкрута нерухоме майно (споруду) залізничну підїзну колію при станції Одеса-Застава-1, стрілочним переводом № 142.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «БК «Гіперіон», а ухвалою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 28.03.2019 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Абріс-Н».

Оскаржуючи ухвалу господарського суду Одеської області від 12.12.2017, ТОВ «БК «Гіперіон» та ТОВ «Абріс-Н» наголошували на тому, що саме вони є належними власниками під`їзної залізничної колії, яка примикає до станції Одеса-Застава-1 стрілочним переводом № 142.

На підтвердження права власності на вказану під`їзну залізничну колію з боку ТОВ «Абріс-Н» та ТОВ «БК «Гіперіон» до суду останніми надавались, зокрема, такі документи:

Договір купівлі-продажу від 19.01.2010, що укладений між ВАТ «Одеський ДБК» як Продавцем та ТОВ «Абріс-Н» як Покупцем, за умовами якого ВАТ «Одеський ДБК» нібито продало, а ТОВ «Абріс-Н» придбало під`їзну залізничну колію при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142 Одеської залізниці (нотаріально не посвідчений!).

Акт приймання-передачі грошових коштів від 20.01.2010, складеного та підписного між ВАТ «Одеський ДБК» як Продавцем та ТОВ «Абріс-Н» як Покупцем.

Довідка ВАТ «Одеський ДБК» «Про залізничну гілку» без номеру та без дати, у відповідності до якої під`їзна залізнична колія за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 31, яка примикає до станції Одеса-Застава-1, станом на 01 жовтня 2010 року на балансі підприємства не знаходиться у зв`язку з відчуженням будівель та споруд на вказаній території на користь третіх осіб.

Договір купівлі-продажу від 17.06.2016, що укладений між ТОВ «Абріс-Н» як Продавцем та ТОВ «БК «Гіперіон» як Покупцем, за умовами якого ТОВ «Абріс-Н» продало, а ТОВ «БК «Гіперіон» придбало під`їзну залізничну колію при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142 Одеської залізниці.

В той же час, як було встановлено в ході розгляду судової справи № 5017/2749/2012 про банкрутство ВАТ «Одеський ДБК», вказані документи визнані як недостовірні та не являються правовстановчими на під`їзну залізничну колію при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142 Одеської залізниці.

Ліквідатор ВАТ «Одеський ДБК» з метою встановлення обставин, що стосуються залізничної під`їзної колії, яка примикає до станції Одеса-Застава-1 стрілочним переводом № 142, Колмикова Т.О. зверталась з запитами на адресу Регіональної Філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» (надалі за текстом Одеська залізниця). У відповідь на один із запитів від Одеської залізниці отримано лист від 17.10.2017 за вих. № НЗ 1-01/534, з якого вбачається, що у 2013 році до ВСП «Одеська дирекція залізничний перевезень» Одеської залізниці ТОВ «Абріс-Н» надано звернення щодо укладення договору про експлуатацію під`їзної колії, яка примикає стрілочним переводом № 142 до парної горловини Нового парку станції Одеса-Застава-1. Для підтвердження права власності на залізничну під`їзну колію ТОВ «Абріс-Н» наданий договір про реальний розподіл промислової бази від 12.02.2008 № 336, згідно якого 37/100 частин промислової бази, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 31, належить ТОВ «Абріс-Н» на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2007 № 14682.

Тобто, ТОВ «Абріс-Н» на адресу Одеської залізниці лише в 2013 році. При цьому, звертаючись до залізниці, ТОВ «Абріс-Н» в якості правоустановчого документу надало не договір купівлі-продажу від 19.01.2010 залізничної під`їзної колії, який надавався до суду в ході розгляду справи № № 5017/2749/2012, а договір про реальний поділ промислової бази від 12.02.2008 № 336.

Встановлено, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 14.12.2007 ТОВ «Абріс-Н» придбало у ВАТ «Одеський ДБК» 37/100 (тридцять сім сотих) частин промислової бази по вул. Промислова, 31 у м. Одесі. В подальшому між ТОВ «Абріс-Н» та ВАТ «Одеський ДБК» укладений нотаріально посвідчений договір про реальний поділ промислової бази від 12.02.2008.

У вказаних договорах сторони визначили перелік об`єктів нерухомості, які увійшли до складу 37/100 (тридцять сім сотих) частин промислової бази по вул. Промислова, 31 у м. Одесі та які за домовленістю сторін внаслідок поділу спільного майна залишаються у власності ТОВ «Абріс-Н» (абз. 2 пункту 1.2. договору купівлі продажу від 14.12.2007, абз. 4 пункту 1 договору про реальній поділ 12.02.2008).

В свою чергу, як вбачається з переліку майна по поділу, залізнична під`їзна колія не виступала предметом зазначених договорів, а отже і не відчужувалась.

Обставини, що підтверджують належність залізничної колії при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142 ВАТ «ОДЕСЬКИЙ ДБК» наступні:

1. В 2008 році на ім`я ВАТ «Одеський ДБК» спеціалізованою організацією виготовлений технічний паспорт вказаної залізничної під`їзної колії станом на 25.03.2008, а 01.07.2008 Одеською дирекцією залізничних перевезень при Одеській залізниці була затверджена інструкція про порядок обслуговування і організації руху на залізничній під`їзній колії ВАТ «Одеський ДБК». В подальшому між Одеською дирекцією залізничних перевезень Одеської залізниці та ВАТ «Одеський ДБК» як з власником вищевказаної під`їзної колії укладений договір від 01.06.2008 № 1/29 на експлуатацію залізничної під`їзної колії, яка примикає до станції Одеса-Застава-1.

2. Відсутнє фінансово-документальне підтвердження факту оплати за майно ТОВ «АБРІС-Н» за договором купівлі-продажу від 19.01.2010.

3. договір купівлі-продажу залізничної під`їзної колії від 19.01.2010, укладений між ТОВ «Абріс-Н» та ВАТ «Одеський ДБК», нотаріально не посвідчений, а отже є нікчемним (недійсним в силу закону).

Після включення залізничної під`їзної колії, яка примикає до станції Одеса-Застава-1 стрілочним переводом № 142 до складу ліквідаційної маси ВАТ «Одеський ДБК» на підставі ухвали господарського суду від 12.12.2017, залишеної без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, вказана залізнична колія була виставлена до продажу на аукціоні.

09.02.2018 відбувся аукціон з продажу майна підприємства-банкрута ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» залізничної під`їзної колії, яка примикає до станції Одеса-Застава-1 стрілочним переводом № 142, переможцем якого став ОСОБА_1 як учасник, який запропонував найбільшу ціну за виставлене на аукціоні до продажу майно.

13.02.2018 після повного розрахунку за придбане на зазначеному аукціоні майно між ліквідатором ВАТ «Одеський ДБК» та ОСОБА_1 підписаний акт передання права власності на нерухоме майно залізничну під`їзну колію при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.05.2019 по справі № 5017/2749/2012 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «БК «Гіперіон» про визнання аукціону від 09.02.2018 з продажу майна ВАТ «Одеський ДБК» недійсним, а постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 вищезазначена ухвала суду залишена без змін.

21.11.2019 постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 та ухвала Господарського суду Одеської області від 14.05.2019 у справі № 5017/2749/2012 залишені без змін. При цьому, Верховний Суд визнав вірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що усі правочини, на які посилається ТОВ «БК «Гіперіон» та ТОВ «Абріс-Н», в тому числі дії щодо включення колії до складу ЦМК та державної реєстрації права власності, не є належними та допустимими доказами вибуття спірної під`їзної колії із власності банкрута до моменту її продажу на аукціоні.

При цьому, незважаючи на проведення аукціону, 06.02.2019 ТОВ «БК «Гіперіон» та ТОВ «Абріс-Н», здійснили відчуження залізничної під`їзної колії з ТОВ «БК «Гіперіон» на користь ТОВ «Абріс-Н», про що між вказаними юридичними особами складено та підписано договір купівлі-продажу від 06.02.2019, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., реєстр. № 338.

Договір купівлі-продажу від 06.02.2019 між ТОВ «БК «Гіперіон» та ТОВ «Абріс-Н» складено та підписано в період дії арешту, накладеного приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Гамбалем О.Є., відомості про який були наявні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з реєстру № 134809093 від 17.08.2019 та інформаційною довідкою № 155387576 від 07.02.2019. Дія вказаного арешту припинена лише 06.05.2019, що підтверджується постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Гамбалем О.Є. від тієї ж дати.

В ході досудового розслідування встановлено, що ТОВ «Будівельна компанія «ГІПЕРІОН» ЄДРПОУ 39584815, являючись власником промислової бази загальною площею 19,402,3 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Боровского, 31, передало в оренду частину бази (площею 2000 кв.м.), ТОВ «Будівельно-монтажна компанія «СИМЕТРІЯ» ЄДРПОУ 37945991, зокрема місце під зберігання інертних матеріалів. У свою чергу ТОВ «БМК «СИМЕТРІЯ» передало в оренду попереднє майно ТОВ «ТРАНС ЮГ СЕРВИС». В свою чергу на місці під зберігання інертних матеріалів розташоване обладнання для виготовлення цементу у зборі БЗУ СІМЕМ МОБІ МІКС 3000, серійний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску.

Щодо зазначеного обладнання встановлено, що ТОВ «НОВИЙ ПОДІЛ» ЄДРПОУ 346030523, являвся власником виробничого обладнання для виготовлення цементу у зборі БЗУ СІМЕМ МОБІ МІКС 3000, серійний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску (рухоме майно), на підставі протоколу №1613450-8 проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна від 07.04.2014 року, акту державного виконавця про реалізацію майна боржника, від 11.04.2014 та постанови про реалізацію арештованого майна на аукціоні від 11.04.2014 року.

17.04.2014 ТОВ «НОВИЙ ПОДІЛ» продало виробниче обладнання для виготовлення цементу у зборі БЗУ СІМЕМ МОБІ МІКС 3000, серійний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску (далі БЗУ 3000) ТОВ «СТРОЙСЕРВИС-ИНВЕСТ» ЄДРПОУ 38847280.

07.05.2014 ТОВ «СТРОЙСЕРВИС-ИНВЕСТ» продало БЗУ 3000 ТОВ «СІББУДІНВЕСТ» ЄДРПОУ 38980623.

24.10.2014 ТОВ «СІББУДІНВЕСТ» продало БЗУ 3000 ТОВ «БЕТОН ЮГ» ЄДРПОУ 39039124.

Далі, 10.01.2018 ТОВ «СІББУДІНВЕСТ» не являючись власником майна БЗУ 3000, оскільки продало ТОВ «БЕТОН ЮГ», зареєструвало за собою право власності на майновий комплекс розташований за адресою: м. Одеса, вул. Боровського Миколи, будинок, 31, загальною площею 14,6 кв.м. (реєстраційний номер: 1460502451101). Державну реєстрацію проведено державним реєстратором КП «Реєстраційна служба Одеської області» Манютою Сергієм Васильовичем. Підставою для реєстрації майнового комплексу стали: довідка номер: 652548, видана 09.01.2018, видавник: ТОВ "ПРОФПРОЕКТ"; технічний паспорт, виданий 09.01.2018, видавник: ТОВ "ПРОФПРОЕКТ"; акт приймання передачі , виданий 07.05.2014, видавник: ТОВ "СТРОЙСЕРВИС-ИНВЕСТ", ТОВ "СІББУДІНВЕСТ"; договір, номер: 925, виданий 07.05.2014, видавник: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М. При цьому, зазначена реєстрація проведена без законних на те підстав, оскільки БЗУ 3000 являється руховим майном та у відповідності до ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових право на нерухоме майно» не є об`єктом нерухомого майна. Тому, реєстрація майнового комплексу позбавила права власності ТОВ «Будівельна компанія «ГІПЕРІОН» на частину майна визначене як «місце під зберігання інертних матеріалів», оскільки комплекс зареєстрований на території, яка їм належить та позбавляє можливість ТОВ «БК «ГІПЕРІОН» використовувати у своїй господарській діяльності, розпоряджатися даною частиною майна.

19.01.2018 державним реєстратором КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим Ігорем Олександровичем змінена площа майнового комплексу за реєстраційним номером:1460502451101 з 14,6 кв.м. до 29,2 кв.м.

Далі, 26.01.2018, ТОВ «БЕТОН ЮГ» являючись власником майна БЗУ 3000 продало його (як рухоме майно) ТОВ «НОВА БУДОВА» ЄДРПОУ 39544950.

07.02.2018 ТОВ «НОВА БУДОВА» являючись власником виключно рухомого майна БЗУ 3000, через державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича, зареєстрували за собою майновий комплекс за реєстраційним номером: 1460502451101 площею 29,2 кв.м. При цьому, підставою для перереєстрації права власності з ТОВ "СІББУДІНВЕСТ" за ТОВ «НОВА БУДОВА» стали наступні документи: акт прийому-передачі майна, , виданий 26.01.2018, видавник: ТОВ БЕТОН ЮГ", ТОВ "НОВА БУДОВА" договір купівлі-продажу, номер: 193, виданий 26.01.2018, видавник: Марченко А.М., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу технічний паспорт виданий 06.02.2018, видавник: ТОВ "ПРОФПРОЕКТ" довідка, номер: 652548, виданий 06.02.2018, видавник: ТОВ "ПРОФПРОЕКТ.

Таким чином, аналізуючи вищезазначені документи, законних підстав для реєстрації ОСОБА_2 майнового комплексу за реєстраційним номером: 1460502451101 за ТОВ «НОВА БУДОВА» не було, оскільки жодних правочинів ТОВ «СІББУДІНВЕСТ» з ТОВ «НОВА БУДОВА» не вчиняли, майно не передавали.

Далі, 21.03.2018 ТОВ «НОВА БУДОВА» за двома договорами купівлі-продажу продало майнового комплексу за реєстраційним номером: 1460502451101 площею 29,2 кв.м. (в загальному майно як одиницю) ОСОБА_1 .

У свою чергу, ОСОБА_1 являючись власником майнового комплексу за реєстраційним номером: 1460502451101 площею 29,2 кв.м. та залізничної підїзної колії при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочний перевод №142 на підставі договору купівлі-продажу від 23.04.2018 №1872 (викладені обставини набуття права власності в обставинах №1) зареєстрував за собою майновийкомплекс за реєстраційним номером: 1460502451101 площею 29,2 кв.м, включивши до даного комплексу (без зміни площі об`єкту) залізничну під`їзну колію при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочний перевод №142.

При цьому, на підставі із врахуванням висновку комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 22.03.2018 на підставі наказу Міністерства юстиції України №895/5 від 23.03.2018 реєстраційні дії вчинені 12.01.2018, 19.01.2018 та 21.03.2018 вчинені державними реєстраторами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 скасовані.

26.04.2019 на підставі постави П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2019 у справі №815/1446/18, наказом №1350/5 Міністерства юстиції України скасований наказ Міністерства юстиції України №895/5 від 23.03.2018.

Утім, постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2019 у справі №815/1446/18 була оскаржена до Верховного суду. 05.03.2020 Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №815/1446/18 винесена постанова щодо скасуванняРішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2019.

26.03.2020 Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №815/1446/18 прийнято ухвалу щодо передачі справи №815/1446/18 передати до Малиновського районного суду м. Одеси для розгляду.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Легкобит Станіслав Олександрович, 14.05.2020 не маючи на те законних підстав, на підставі наказу Міністерства юстиції України №895/5 від 23.03.2018(який скасовано) та постанови Касаційного адміністративного суду у справі №815/1446/18 від 05.03.2020 (якою не врегульоване статус об`єкта) скасував об`єкт нерухомого майна реєстраційним номером: 1460502451101.При цьому, під час проведення даної реєстраційної дії діяв арешт на зазначене майно накладений Овідіопольським районним судом Одеської області за ухвалою від 19.03.2020 по справі №509/1259/20, яка на даний час чинна.

Слідчий просить накласти арешт на:

- майновий комплекс розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 29,2 кв.м, котрий належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна щодо якого в Державному реєстрі речових прав скасований, встановивши заборону розпорядження, відчуження, а також заборону будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, державним та приватним нотаріусам, державним та приватним виконавцям у разі державної реєстрації обтяжень під час примусового виконання рішення, вчиняти із майновим комплексом дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації прав та їх обтяжень: перереєстрації, поділу, виділу, тощо.

- виробниче обладнання для виготовлення цементу у зборі БЗУ СІМЕМ МОБІ МІКС 3000, серійний номер 2.209.0365, 2006 року випуску, встановивши заборону розпорядження, відчуження, а також заборону будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, державним та приватним нотаріусам, державним та приватним виконавцям у разі державної реєстрації обтяжень під час примусового виконання рішення, вчиняти із виробничим обладнанням дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації прав та їх обтяжень: перереєстрації, поділу, виділу, тощо.

- залізничну під`їзну колію, яка примикає до станції Одеса-Застава-1 стрілочним переводом № 142, за адресою: АДРЕСА_1 , котра належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна щодо якого в Державному реєстрі речових прав скасований, встановивши заборону розпорядження, відчуження, а також заборону будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, державним та приватним нотаріусам, державним та приватним виконавцям у разі державної реєстрації обтяжень під час примусового виконання рішення, вчиняти із під`їзною колією дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації прав та їх обтяжень: перереєстрації, поділу, виділу, тощо.

В судовому засіданні прокурор наполягав на задоволенні клопотання посилаючись на викладені в ньому доводи.

Представник ТОВ "БК Гіперіон" Капустін О.Б. підтримав клопотання прокурора.

Представник власника майна Кравченко І.В. в судовому засіданні надав письмові заперечення на клопотання про арешт майна. Крім того, в судовому засіданні представник власника майна зазначив на тому, що клопотання про арешт майна органом досудового розслідування подається вже вчетверте, проте тричі зазначені клопотання залишались без задоволення. Впродовж тривалого часу, а саме з 2018 року, власником майна не приймались та не приймаються заходи щодо відчуження зазначеного в клопотанні майна.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників, вважаю, що клопотання слідчогоне підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 41 Конституції Українизакріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зКонституцією УкраїнитаЗаконом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 року) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 року), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 року) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особамаєправомирноволодіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна,інакше як в інтересах суспільства іна умовах,передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинизабороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Так, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Відповідно до ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Як вбачається з клопотання слідчого, у кримінальному провадженні винесено постанову від 28 травня 2020 року про визнання речовим доказом майнового комплексу розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Боровського Миколи, будинок, 31, загальною площею 29,2 кв.м; виробничого обладнання для виготовлення цементу у зборі БЗУ СІМЕМ МОБІ МІКС 3000, серійний номер 2.209.0365, 2006 року випуску; залізничного під`їзну колію, яка примикає до станції Одеса-Застава-1 стрілочним переводом № 142, за адресою: м. Одеса, вул. Боровського Миколи, будинок, 31.

Однак, ні в клопотанні, ні в доданих до клопотання матеріалах, слідчим жодним чином не обґрунтовується можливість досягнення завдань застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Так, сам по собі факт визнання даного об`єкту нерухомого майна речовим доказом, не доводить тих обставин, що зазначений об`єкт нерухомого майна повністю відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, як доказ у кримінальному провадженні, тобто який був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що слідчими суддями вже неодноразово зостановлювались ухвали щодо відмови в задоволенні клопотань слідчого погоджених прокурором про арешт зазначеного нерухомого майна, саме: 11.04.2018 року слідчим суддею Малиновського районного суду міста Одеси було залишене клопотання про арешт майна без задоволення; 03 травня 2018 року слідчим суддею Малиновського районного суду міста Одеси було відмовлено в накладені арешту на майно.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Також, в судовому засіданні прокурором не доведено, що на теперішній час існує достатньо підстав вважати, що зазначене в клопотання майно може бути приховано, пошкоджено, зіпсовано, знищено, перетворено, відчужено.

На підставі викладеного, враховуючи, що органом досудового розслідування не доведено необхідності в застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчого, як необґрунтоване, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання старшого слідчоговідділу розслідуваннязлочинів усфері господарськоїта службовоїдіяльності СУГУНП вОдеській області Балабана М.М., погодженого прокурором відділу прокуратури Одеської області Антощук Є.М. про арешт майна у кримінальному провадженні №12018160470000673 від 25.02.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ст.356 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.