Рішення

від 02.06.2020 по справі 146/169/20

ТОМАШПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 146/169/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2020 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.

з участю секретаря Бойко Т.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Томашпіль цивільну справу

ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Олександрівська сільська рада Томашпільського району Вінницької області,

вимоги позивача: про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

17 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом до Олександрівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, в якому просить визначити додатковий строк в кількості трьох місяців для подання заяви про прийняття спадщини на спадкове майно, яке залишилося після матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтовано наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 -мати позивача.

Після її смерті залишилася спадщина у вигляді земельної ділянки розміром 3,6301 га, посвідченої державним актом на право власності на земельну ділянку серії ВН №138046, виданий 14.03.2003 року.

Позивач зазначає, що він є спадкоємцем матері за заповітом. При зверненні до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з пропуском шестимісячного строку.

Позивач вказує, що пропустив строк звернення до нотаріальної контори, оскільки не був обізнаний про наявність заповіту, що є поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини.

03 березня 2020 року до суду надійшли письмові пояснення відповідача, відповідно яких відповідач заперечує проти задоволення позову.

Відповідач вказує, що дана земельна ділянка на даний час знаходиться у власності Олександрівської сільської ради, як відумерла спадщина на підставі рішення суду. Радою були подані оголошення в газети Томашпільський вісник та Урядовий кур`єр . Після подання оголошень спадкоємці з питань переоформлення не зверталися.

Відповідач відмічає, що позивач ОСОБА_1 на час смерті матері ОСОБА_2 разом не проживав та участі у догляді та похованні не приймав, протягом встановленого законом строку не подав заяву про прийняття спадщини.

Відповідач наголошує, що довідка видана секретарем Олександрівскої сільської ради без числа та вихідного номера гр. ОСОБА_1 про те, що після смерті матері ОСОБА_2 спадщину прийняв так як розпоряджався батьківським майном видана без відома та підпису голови сільської ради.

Також відповідач повідомляє, що земельна ділянка, передана на земельні торги з продажу права оренди, які були проведені 23 квітня 2019 року.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 18 лютого 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 13 квітня 2020 року.

03 березня 2020 року до суду надійшли письмові пояснення відповідача.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 13 квітня 2020 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду на 02 червня 2020 року.

Доводи учасників процесу.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Гримайло К.Л. позов підтримала, пояснила, що позивач не знав про існування заповіту, оскільки перебував у Російській Федерації на момент смерті матері, а тому не був на похороні. Після смерті матері проживав поза межами Вінницької області. Дізнався про заповіт в 2017 році, коли побачив оголошення в газеті, та почав збирати документи для оформлення спадщини та звернувся до нотаріуса, однак спадщину оформити не встиг, бо земельна ділянка перейшла до Олександрівської сільської ради. Після чого позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно. Вважає, що строк подання заяви про прийняття спадщини пропущено з поважних причин.

Представник відповідача, Олександрівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив проти позову, вказав, що дана земельна ділянка, згідно рішення суду перейшла у власність сільської ради і за рішенням суду є власністю територіальної громади Олександрівки. Рішення суду не скасоване. Крім того у спадковому будинку проживають люди, які в разі задоволення позовних вимог можуть бути звідти виселені.

Представник відповідача зазначив, що про існування заповіту йому нічого відомо не було на момент розгляду справи про визнання спадщини відумерлою, та наголосив, що довідка Олександрівської сільської ради без зазначеного номера і дати, про склад спадкового майна та спадкоємців, на яку посилається позивач, видана не уповноваженою особою, без відома та підпису сільського голови. Посадовій особі сільської ради, яка видала зазначену довідку, винесено догану. Представник відповідача просить вважати дійсною ту довідку, яку ним подано до суду.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність і достовірність показань сторін по справі, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до п.11 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року, суд, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення сторін, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, має мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до Конституції України усі суб`єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст.. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Главою 29 ЦК України ( ст.ст. 386-394 ) регулюється захист права власності.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Олександрівка Томашпільського району Вінницької області померла ОСОБА_2 (а.с.7)

Як вбачається з довідки Олександрівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області № 44 від 28.02.2020 року, після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, що складається із земельної ділянки розміром 3,6301 га, посвідчений державним актом на право власності на земельну ділянку серії ВН №138046 виданий 14.03.2003 року, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Але дана земельна ділянка є власністю Олександрівської сільської ради відповідно до рішення суду від 03 липня 2017 року. Після смерті ОСОБА_2 за заповітом залишився син ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_4 ОСОБА_1 спадщину після смерті матері не прийняв, так як на момент смерті з нею не проживав та не брав участі у її похованні. (а.с.25)

Відповідно до заповіту від 11 серпня 2003 року, ОСОБА_2 усе своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося, у тому числі все те, що буде належати їй на день смерті заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.8)

Отже, позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.1255 ЦК України, нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

Згідно довідки Олександрівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області № 42 від 27.02.2020 року ОСОБА_1 1960 року народження дійсно виїхав з села Олександрівка, Томашпільського району Вінницької області ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.24)

Згідно ч.1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.01.2018 року №НВ-0507809662018, ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 3,6301 га, кадастровий номер: 0523980300:05:000:0036. (а.с.29)

Згідно протоколу №27 проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення (аукціон №16878 лот № НОМЕР_1 ) на аукціон викладено земельну ділянку площею 3,6301 га, кадастровий номер: 0523980300:05:000:0036. (а.с. 28)

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, зокрема відмови у видачі свідоцтва про спадщину.

Згідно відповіді державного нотаріуса Томашпільської державної нотаріальної контори на заяву ОСОБА_1 від 04.05.2018 року, останньому відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ним пропущений строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Згідно абзацу 3 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини.

Як вбачається із відповіді Державного нотаріального архіву Вінницької області, на ухвалу суду, спадкову справу після смерті ОСОБА_2 не виявлено.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 26 червня 2019 року, у випадку якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Оскільки ОСОБА_1 спадщину не прийняв, так як не знав про наявність заповіту, суд вважає причини пропуску строку на прийняття спадщини поважними.

Представник відповідача, як на доказ заперечення проти позову посилається на оголошення в газетах Томашпільський вісник від 17 березня 2017 року та Урядовий кур`єр від 05 квітня 2017 року , які були здійснені щодо спадщини.

Відповідно до пояснень представника позивача в судовому засіданні, позивач дізнався про заповіт в 2017 році, коли побачив оголошення в газеті, та почав збирати документи для оформлення спадщини та звернувся до нотаріуса, однак спадщину оформити не встиг, бо земельна ділянка перейшла до Олександрівської сільської ради. Після чого позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно

Згідно пояснень представника відповідача, довідка Олександрівської сільської ради без зазначеного номера і дати, про склад спадкового майна та спадкоємців, на яку посилається позивач, видана не уповноваженою особою, без відома та підпису сільського голови, посадовій особі сільської ради, яка видала зазначену довідку, винесено догану.

Твердження представника відповідача, що у спадковому будинку проживають на законних підставах інші люди, які в разі задоволення позовних вимог можуть бути звідти виселені також не підтверджено жодними належними та допустимими доказами. Представником відповідача не доведено яким чином вказані обставини можуть вплинути на правовідносини, які виникли, тому суд не бере їх до уваги при вирішенні позову.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Представником відповідача будь яких доказів, що позивач знав про існування заповіту суду не надано.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки вимоги позивача є законними та достатньо вмотивованими і ґрунтуються на наявних у справі доказах, аналізуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, враховуючи поважність підстав пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд вважає поновити ОСОБА_1 такий строк на прийняття спадщини, відтак позовна заява ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно п. 3 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору звільняються позивачі - учасники бойових дій - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій (а.с.12), таким чином судові витрати необхідно віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 220, 328, 396, 640, 657, 1216-1218, ч. 1 ст. 1220, ст. 1221, ч. 1 ст. 1222, ч. 1 ст.. 1225, ч. 1, 2 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 5 ст. 1268 ЦК України, статтями 12, 13, 76-89, 90, 95, 141-142, 163, 200, 206, 263, 265, 280, 293, 315, 354 ЦПК України суд ,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Олександрівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити.

ОСОБА_1 визначити додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом трьох місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Валківським РВ УМВС України в Харківській області, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Олександрівська сільська рада Томашпільського району Вінницької області, адреса: 24220, Вінницька область, Томашпільський район, с.Олександрівка, вул.Пшеничнюка, 3.

Повний текст рішення виготовлено: 11.06.2020 року

Суддя: О. В. Пилипчук