Рішення

від 04.06.2020 по справі 756/5101/19

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 756/5101/19

2/310/263/20

РІШЕННЯ

Іменем України

04 червня 2020 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Прінь І.П.,

за участі: секретаря судового засідання Бевз О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМЕНАНТ про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із позовом, який уточнив 06 травня 2019 року, до ТОВ ПРОМЕНАНТ про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10 травня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ ПРОМЕНАНТ про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору передано на розгляд до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.

Згідно із протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 16.07.2019 року справа була передана на розгляд судді ОСОБА_2

Відповідно до розпорядження керівника апарату Бердянського міськрайонного суду від 25.03.2020 року і протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2020 року, у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 , справа була передана розгляд судді Прінь І.П.

Ухвалою судді Прінь І.П. від 26.03.2020 року справа була прийнята до провадження і призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 в обґрунтування позову вказує на те, що 20.11.2017 року між ним та ТОВ КУ Інвест Фінанс Сіті був укладений договір про надання фінансового кредиту.

11.02.2019 року ТОВ КУ Інвест Фінанс Сіті змінило назву на ТОВ ПРОМЕНАНТ .

Позивач вважає, що при укладенні вищевказаного договору фінансового кредиту були порушені його права як споживача згідно з нормами Закону України Про захист прав споживачів , Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , Закону України Про захист персональних даних , ЗУ Про інформацію зокрема норми ч. 2 ст. 12 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг та норми ч. 2 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів .

Працівники ТОВ КУ Інвест ФІнанс Сіті з умовами кредитування належним чином його не ознайомили, оформлення кредитного договору проходило протягом півгодини, потім йому вручили Примірний договір, Заяву-оферту, які він не читаючи через дрібний шрифт, підписав, сподіваючись на добросовісність працівників товариства. Таким чином, позивач вказує, що кредитор не надав йому повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації, про умови кредиту перед укладенням договору про надання споживчого кредиту.

Недотримання та не виконання відповідачем імперативних вимог, встановлених ст..11 ЗУ Про захист прав споживачів та ч.2 ст.12 ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг є підставою згідно ст.215 ЦК України для визнання даного договору недійсним у зв`язку з недотриманням кредитором вимог закону щодо істотних умов договору, які необхідні для його укладання.

Відповідачем також був порушений п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , зокрема позивач вважає несправедливими умови договору про встановлення вимог щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Відповідно до заяви-приєднання відсотк за користування кредитом встановлені у розмірі 1,90% в день. Поряд з цим, п. 8.1 Договору встановлено пеню у розмірі 2.9 від суми неповернутого кредиту за кожний день прострочення виконання зобов`язання.

Позивач також вказує на те, що відповідачем були порушені норми, встановлені в абз. 5, 11 п. 2 ст. 8 Закону України Про захист персональних даних , адже відповідач не повідомляв позивачу про умови та строки обробки його персональних даних, оскільки з аналізу умов кредитного договору вбачається, що надана позивачем згода на обробку персональних даних позивача є безстроковою та безвідкличною.

З огляду на вищезазначене, позивач просить визнати недійсним договір про надання фінансового кредиту від 20.11.2017 року.

Позивач в судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив суд провести розгляд справи за його відсутності; на задоволенні позову наполягає в повному обсязі з підстав, викладених у позові, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений шляхом опублікування оголошення про виклик на офіційному сайті Бердянського місьрайонного суду, оскільки судові повістки за зареєстрованою юридичною адресою не отримує. Причини неявки не повідомив, відзиву на позов не подав.

Відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких підстав, суд ухвалив розглянути справу за відсутності позивача і відповідача, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в заочному порядку, за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд встановив таке.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 20.11.2017 року між ОСОБА_1 і ТОВ КУ Інвест Фінанс Сіті був укладений договір про надання фінансового кредиту. Ним була підписана Заява-приєднання №136250 до Договору фінансового кредиту та Правил про надання фінансового кредиту.

Згідно із Заявою-приєднання позичальник отримав кредит у розмірі 3000,00 грн.(п.1). Строк дії договору встановлений з 20.11.2017 до 10.12.2017 (п.2). Проценти за користування кредитом встановлені в розмірі 1,90 - в день, що в рік становить 693,5 відсотків, процентна ставка за кредитом є фіксованою (п.3). Сукупна вартість кредиту складає 4197 (п.4). Погашення кредиту (сплата кредиту та тіла кредиту) повинно відбутись в останній день користування кредитом, а саме 10.12.2017 (п.5). Штрафні санкції за неналежне виконання встановлюються в розмірі 2,90. Графік платежів визначений у п.7.

У заяві - приєднання №136250 до Договору фінансового кредиту та Правил про надання фінансового кредиту ОСОБА_1 , підписуючи вказану заяву, підтвердив, що до моменту підписання цієї заяви він ознайомився з умовами, викладеними в Правилах про надання фінансового кредиту та в Договорі про надання фінансового кредиту на сайті кредитодавця: groshivsim. com , умовами договору про надання фінансового кредиту, Правилами, статтею 11 ЗУ Про захист прав споживачів , ст. 12 ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , п.2 ст.11 ЗУ Про захист прав споживачів , ЗУ Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та зобов`язується самостійно відстежувати всі зміни,я які будуть вноситись до Правил про надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів та/або залучених коштів.

ОСОБА_1 також цією заявою підтвердив, що Заява-приєднання до Договору про надання фінансового кредиту та Правил про надання фінансового кредиту, та Публічна пропозиція Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитна установа ІНВЕСТ ФІНАНС СІТІ на укладання договору про надання фінансового кредиту складають єдиний договір про надання фінансового кредиту, усі пункти і положення даного договору йому зрозумілі та погоджені з ним.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ Кредитна установа ІНВЕСТ ФІНАНС СІТІ при укладанні оспорюваного договору фінансового кредиту ознайомило позивача з усіма умовами надання кредиту, про що свідчить відповідний підпис позивача у Заяві-приєднанні.

Звертаючись до суду з вищезазначеним позовом, позивач наголошував, що укладений між сторонами кредитний договір слід визнати недійсним з підстав його невідповідності ч.2 ст.11 18 ЗУ "Про захист прав споживачів", положенням ч.2 ст. 12 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", абз. 5,11 п.2 ст.8 ЗУ Про захист персональних даних оскільки, банк не надав позивачу в письмовій формі повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту. Він не мав достатньо часу для детального ознайомлення з кредитним договором, а й не міг це фізично зробити, так як він викладений дрібним шрифтом. Крім того згода на обробку його персональних даних надана на невизначений строк. Вважає, що цей договір є недійсним.

Згідно із ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. ( Стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закон України "Про захист прав споживачів" застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Судом встановлено, що оспорюваний договір підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення зазначеного вище правочину не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору; відомості в кредитному договорі свідчать про те, що відповідач (банк) надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки.

Позивач посилається на те, що відповідач перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту, відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII, а також Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг № 2664-III від 12.07.2001 року не повідомив у письмовій формі про умови надання кредиту.

Проте посилання позивача на порушення відповідачем ч.2 ст. 11 Закону "Про захист прав споживачів" є безпідставним, оскільки на час укладення спірного договору частина 2 у статті 11 зазначеного Закону відсутня.

До того ж, із Заяви-приєднання вбачається, що позичальник підтверджує, що до моменту підписання цієї заяви він ознайомився з умовами, викладеними в Правилах про надання фінансового кредиту та в Договорі про надання фінансового кредиту на сайті кредитодавця: groshivsim. com , умовами договору про надання фінансового кредиту, Правилами, статтею 11 ЗУ Про захист прав споживачів , ст. 12 ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг .

А тому, суд критично оцінює посилання позивача на те, що відповідач не надав позивачу повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації, про умови договору перед укладенням та під час укладення договору. Відповідно, так само суд оцінює і твердження позивача про те, що така діяльність відповідача є підприємницькою практикою, яка вводить в оману, які обґрунтовуються тими ж посиланнями, які нічим не підтверджені.

Адже згідно абз. 8 ч. 2 ст. 19 Закону № 1023-XII підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Як роз`яснено у п. 20 Постанови № 9 правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на чинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Однак позивач не надав доказів введення в оману, адже підписав договір фінансового кредиту, який за своїм змістом містить всю інформацію, необхідну для здійснення свідомого вибору.

Так само є безпідставними посилання позивача на дрібний шрифт договору, оскільки як вбачається із копії заяви-приєднання /а.с. 8/, наданого позивачем, шрифт є таким, що дає можливість його прочитання без ускладнень, весь текст надрукований одним шрифтом.

Суд вважає також необґрунтованими посилання позивача на те, Заява-приєднання є несправедливими з огляду на встановлення у ньому вимоги щодо сплати непропорційно великої суми штрафних санкцій у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Згідно зі ст.18 Закону України Про захист прав споживачів в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Аналізуючи норму ст. 18 цього Закону, можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст. 3, ч.3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Заявляючи вимоги про визнання недійсним кредитного договору, позивач не надав суду доказів на підтвердження наявності зазначених вище умов для визнання умов договору несправедливими.

Окрім цього, позивач посилається на те, що Заява-приєднання №136250 суперечить абз. 5, 11 п. 2 ст. 8 Закону України Про захист персональних даних , оскільки відповідач не повідомляв позивачу про умови та строки обробки його персональних даних, та згідно умов кредитного договору надана ним згода на обробку його персональних даних є безстроковою та безвідкличною.

Відповідно до п. 3 Заявки-приєднання позичальник підтверджує, що дає згоду на обробку своїх персональних даних керуючись Законом України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 року, та зокрема на їх збирання, реєстрацію, накопичення, зберігання, адаптування, зміну (в тому числі за зверненням третіх осіб), поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізацію, передачу Третім особам для роботи із звернення стягнення заборгованості за договором у разі неналежного його використання без будь-якого його попередження про передачу таких даних), знеособлення, знищення, у тому числі з використанням інформаційних (автоматичних систем), виключно з метою виконання умов договору на строк , що є необхідним для виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим договором і дотримання положень чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про захист персональних даних № 2297-VI від 01.06.2010 року, поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних.

Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 2 згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди.

Таким чином, зважаючи на підписання позивачем Заяви-приєднання він дав згоду на обробку його персональних даних. У вказаній заявці-приєднання чітко визначено цілі, умови та строки використання персональних даних позивача, а тому його твердження, що відповідач не повідомив його про умови та строки обробки його персональних даних є безпідставним.

Суд звертає увагу на те, що, підписуючи оскаржуваний Договір та Заяву-приєднання, позичальник погодився з усіма умовами щодо отримання кредиту, повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом у строки, встановлені договором.

Він був ознайомлений з умовами кредитного договору, які узгоджені та підписані сторонами. Кредитний договір містить суму кредиту, розмір відсоткової ставки, розмір щомісячного платежу та строк повернення грошових коштів.

Суд вважає обґрунтування позову надуманими, та не приймає до уваги позицію сторони позивача, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджується.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те що обставини, на які посилається позивач, як на підставу позовних вимог, зокрема, щодо несправедливості умов кредитних договорів, порушення відповідачем вимог Закону України Про захист прав споживачів відносно нього, не знайшли свого підтвердження в ході судового, суд вважає позов необґрунтованим, безпідставним та недоведеним, приходить до висновку що він задоволенню не підлягає.

На підставі ст. ст. 203, 207, 215, 217, 1046, 1047, 1049 ЦК України, Закону України Про захист прав споживачів № 1023-XII від 12.05.1991 року, Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг № 2664-III від 12.07.2001 року, Закону України Про захист персональних даних № 2297-VI від 01.06.2010 року, керуючись 1, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 284 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМЕНАНТ про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним, - відмовити.

Згідно зі ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцять днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (підписання).

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також продовжений з підстав, викладених у п.3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 0 9.06.2020 року.

Суддя І. П. Прінь