Рішення

від 10.06.2020 по справі 161/4726/20

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/4726/20

Провадження № 2/161/2029/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2020 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого - судді Філюк Т.М.

за участю секретаря судового засідання Стецюка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Княгининівської об`єднаної територіальної громади Луцького району про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Княгининівської об`єднаної територіальної громади Луцького району про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина. До складу спадкового майна входить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На випадок своєї смерті ОСОБА_2 заповіту не залишила. Будучи спадкоємцем першої черги за законом, вона прийняла спадщину шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Максим`як Ж.В. Вказує, що інших спадкоємців за законом після смерті її матері немає. Постановою нотаріуса від 06 березня 2018 року їй було відмовлено у вчиненні відповідної нотаріальної дії в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове нерухоме майно. Також зазначає, що належність спадкодавцю на праві власності спірного нерухомого майна підтверджується витягом з погосподарської книги Княгининівської сільської ради Волинської області, відповідно до якого житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, просить визнати за ОСОБА_1 , право власності на спадкове нерухоме майно, а саме: на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що залишилось після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 26 березня 2020 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явилась, представник позивача адвокат Макара О.Є. заявою від 10 червня 2020 року просить розгляд справи здійснювати без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з`явилася, попередньо подала заяву про розгляд справи без участі представника Княгининівської об`єднаної територіальної громади Луцького району, щодо вирішення спору - покладається на розсуд суду.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 10 серпня 2013 року Виконавчим комітетом Маяківської сільської ради Луцького району Волинської області (а.с.5).

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 входить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На випадок своєї смерті ОСОБА_2 заповіту не залишила, а тому, в цьому випадку спадкування здійснюється за законом.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 є її дочка, позивач у справі ОСОБА_1 .

Факт родинних стосунків між спадкодавцем та позивачем ОСОБА_1 підтверджується копією свідоцтва про народження останньої серії НОМЕР_2 , виданого 28 лютого 1969 року Милушівською сільською радою Луцького району Волинської області та копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , виданого 17 лютого 1990 року Маяківською сільською радою Луцького району Волинської області, відповідно до якого ОСОБА_3 уклала шлюб та змінила прізвище на ОСОБА_4 .

В частині 1 ст. 1270 ЦК України зазначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом встановлено, що після смерті спадкодавця ОСОБА_2 приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Максим`як Ж.В. заведено спадкову справу. З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_1 17 січня 2014 року подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 . Таким чином позивач прийняла спадщину після смерті матері у встановлений законом строк.

Відповідно до ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З дослідженої в судовому засіданні копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії вбачається, що позивачу приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Максим`як Ж.В. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2 , оскільки спадкоємець не надала документів, які встановлюють факт приналежності майна спадкодавцю (а.с.20).

Таким чином, позивач позбавлена можливості отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно в зв`язку з тим, що в неї немає правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спірне нерухоме майно.

Відповідно до абз. 3 ч.2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

З витягу з погосподарської книги №7 Княгининівської сільської ради Луцького району Волинської області встановлено, що житловий будинок, 1969 року побудови, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 (а.с.5, зворот).

З огляду на наведене, судом встановлено, що житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За таких обставин, враховуючи, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом та прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , але нотаріусом їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно у зв`язку з відсутністю документів, які засвідчують право власності на нього, то суд дійшов висновку, що позов, в межах заявлених вимог, підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, ст. 1261, 1225, 1226, 1269, 1270, 1267 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме: на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 );

Відповідач: Княгининівська об`єднана територіальна громада Луцького району (місце знаходження: вул. Соборна, 77, с. Княгининок Луцького району Волинської області; код ЄДРПОУ - 04332294).

Дата складення повного тексту рішення - 11 червня 2020 року.

Суддя

Луцького міськрайонного суду Т.М. Філюк