Рішення

від 11.06.2020 по справі 161/2442/20

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/2442/20

Провадження № 2-а/161/162/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого - судді Рудської С.М.

при секретарі - Ярмолюк В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил, -

В С Т А Н О В И В:

14.02.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обгрунтування якої зазначив, що 19.12.2019 року в.о. начальника Поліської митниці Держмитслужби Мужевим О.О. було розглянуто матеріали справи про порушення митних правил, розпочатої 04.12.2019 року за ознаками вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України та винесено постанову в справі про порушення митних правил № 0575/20400/19, якою його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 % несплаченої суми митних платежів у розмірі 513811,86 грн. Дана справа розглядалась без його повідомлення та за його відсутності. Оскаржувану постанову в справі про порушення митних правил № 0575/20400/19 від 19.12.2019 року вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з необ`єктивністю, неповнотою провадження та розгляду справи, невідповідністю викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи, відсутністю в моїх діях ознак порушення митних правил. Вказує, що він під час декларування транспортного засобу застосовуючи ставку акцизного податку 0,026 EUR за 1 см3, код УКТ ЗЕД 8704239900 діяв добросовісно, оскільки вказував виключно ту інформацію, яка надавалась мені власником транспортного засобу, без жодного умислу щодо неправомірного звільнення від сплати митних платежів, що безумовно свідчить про відсутність в його діях прямого умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України. Крім того, оскаржувана постанова не містять жодної інформації про надсилання мені примірника складеного протоколу про порушення митних правил та повідомлення мене про місце і час розгляду справи. Таким чином, про місце і час складення щодо нього протоколу про порушення митних правил його повідомлено не було. На момент винесення оскаржуваної постанови повідомлення про дату розгляду протоколу він не отримував, у зв`язку з цим я був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, в тому числі щодо надання пояснень, присутності під час розгляду протоколу, користування правовою допомогою. Разом з тим із оскаржуваної постанови слідує, що так порушення митних правил, за вчиненння якого його визнано винним, було виявлено Актом перевірки ПП Смарт-Агро № 12151/14-08/41450359 від 11.06.2019 року, а відтак строк притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил сплинув 11.12.2019 року, а тому постанова в справі про порушення митних правил № 0575/20400/19 від 19.12.2019 року прийнята з порушенням строків притягнення до відповідальності. Враховуючи викладене, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Поліської митниці Держмитслужби у справі про порушення митних правил № 0575/20400/19 від 19.12.2019 року, за якою його визнано винним у скоєнні адміністративного проступку, передбаченого ст. 485 МК України, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати по справі (а.с. 1-6).

Разом із адміністративним позовом, позивачем ОСОБА_1 було подано до суду заяву про поновлення строку оскарження постанови в справі про порушення митних правил № 0575/20400/19 від 19.12.2019 року. На обгрунтування заяви позивач вказав, що оскаржувана постанова Копію оскаржуваної постанови про порушення митних правил №0575/20400/19 від 19.12.2019 року ним отримана лише 05.02.2020 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 60998379 в Першому ВДВС м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції, відкритого на підставі постанови в справі про порушення митних правил. Вважає, що ним пропущено строк оскарження постанови в справі про порушення митних правил №0575/20400/19 від 19.12.2019р. з поважних причин, а тому просить його поновити (а.с. 7-8).

01.06.2020 року від відповідача Поліської митниці Держмитслужби на поштову адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов у якому зазначається наступне. 08.07.2019 року в Рівненську митницю ДФС листом ГУ ДФС у Волинській області від 08.07.2019 року направлено матеріали про результати документальної невиїзної перевірки ПП Смарт-Агро дотримання вимог законодавства України з питань правильності визначення бази оподаткування, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформленні товарів № UA204040/2018/006525 від 14.06.2018 року, оформлені Актом № 12151/14-08/41450359 від 11.06.2019 року. В ході даної перевірки встановлено, що 14.06.2018 року декларантом ПП Волиньброксервіс ОСОБА_1 у Рівненську митницю ДФС подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ № UA204040/2018/006525 від 14.06.2018 року з метою митного оформлення та випуску у вільний обіг транспортного засобу - вантажний автомобіль контейнеровоз марки MAN TGL 12.220, ідентифікаційний № НОМЕР_1 . При митному оформленні декларантом самостійно заявлено та застосовано ставку акцизного податку 0,026 EUR за 1 см3, код УКТ ЗЕД 8704239900 та, відповідно, сплачені наступні платежі: ввізне мито - 35938,61 грн., акцизний податок - 3659,63 грн., податок на додану вартість - 79796,87 грн. Разом з тим, вантажний автомобіль контейнеровоз марки MAN TGL 12.220, був у використанні з 5 до 8 років, а тому до нього необхідно було застосувати ставку акцизного податку 1,04 EUR за 1 см3. Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань по сплаті митних платежів на загальну суму 171270,62 грн., з яких акцизний податок - 142725,52 грн. та податок на додану вартість - 28545,10 грн. Згідно поданої митної декларації типу ІМ40ДЕ № UA204040/2018/006525 від 14.06.2018 року ПП Смарт-Агро є особою відповідальною за фінансове врегулювання. Про хід провадження у справі про порушення митних правил ОСОБА_1 було повідомлено належним чином, а доводи про зворотне є надуманими. Крім того, про вчинення позивачем адміністративного правопорушення Поліській митниці Держмитслужби стало відомо лише 08.07.2019 року після фактичного отримання Акту № 12151/14-08/41450359 від 11.06.2019 року. Будь-які інші доводи позивача не спростовують наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, та жодним чином не свідчать про наявність процесуальних порушень під час здійснення провадження у справі про порушення митних правил. Враховуючи викладене, в задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі (а.с. 39-45).

До початку судового засідання від представника позивача надійшло клопотання з проханням розгляд справи здійснювати у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с. 81).

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився, причин неявки суду не повідомив, про день, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чнном, що підтверджується поштовими повідомленнями, які містяться у матеріалах справи.

Суд вважає, що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки матеріали справи містять достатні докази, що свідчать про правовідносини сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України e разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на те, що сторона відповідача була належним чином та завчасно повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, з урахуванням тієї обставини, що Поліська митниця Держмитслужби скористалася своїм правом на надання відзиву, в якому виклала свої міркування щодо заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається заяви ОСОБА_1 від 05.02.2020 року, поданої на ім`я Начальника Першого ВДВС у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Львів), позивач оскаржувану постанову отримав 05.02.2020 року (а.с. 9).

При цьому, доказів отримання ОСОБА_1 оскаржуваної постанови іншою датою, ніж 05.02.2020 року, відповідачем суду надано не було.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також обставини, якими позивач обґрунтовує поважність причини пропуску строку на звернення до суду з даним позовом, які, на думку суду, є поважними, суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк для звернення з позовною заявою.

Судом встановлено, що 19.12.2019 року в.о. начальника Поліської митниці Держмитслужби Мужевим О.О. було винесено постанову в справі про порушення митних правил № 0575/20400/19, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів в розмірі 513811,86 грн.

Із оскаржуваної постанови слідує, що при здійсненні митного оформлення товару вантажного автомобіля-контейнеровоза марки MAN , модель TGL 12.220 , ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 , двигун дизельний, робочий об`єм циліндрів 4580 см3, бувший у використанні, календарний рік виготовлення 2013, модельний рік виготовлення 2013, дата першої реєстрації - 14.06.2013 року за МД від 14.06.2018 року типу ІМ40ДЕ № UA204040/2018/006525, ПП Волиньброксервіс подано до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію ТЗ № НОМЕР_2 від 14.03.2013 року, з датою першої реєстрації 14.06.2013 року, декларантом самостійно заявлено та застосовано ставку акцизного податку 0,026 EUR за 1 см3, код УКТ ЗЕД 8704239900. Згідно свідоцтва про реєстрацію та отриманої інформації встановлено, що автомобіль був у використанні 5 років.

У відповідності до пп. 215.3.5 2 п. 215.3 ст. 215 ПК України, ставки податку для транспортних засобів, що відповідають коду 8704 згідно УКТ ЗЕД, застосовуються для автомобілів, що використовувалися з 5 до 8 років з коефіцієнтом 40, тобто 1,04 EUR за 1 см3. Вантажний автомобіль-контейнеровоз марки MAN , модель TGL 12.220 , ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 , використовувався 5 років, оскільки перша реєстрація здійснена 14.06.2013 року, згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 від 14.03.2013 року, а також інформації, що підтверджується листом офіційного дилера MAN в Україні МАН Трак енд Бас Юкрейн .

Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань по сплаті митних платежів на загальну суму 171270,62 грн., з яких акцизний податок - 142725,52 грн. та податок на додану вартість - 28545,10 грн.

Таким чином, за результатами невиїзної перевірки ПП Смарт-Агро (код ЄДРПОУ 41450359) дотримання вимог законодавства України з питань правильності визначення бази оподаткування, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформленні товарів № UA204040/2018/006525 від 14.06.2018 року, оформлені Актом № 12151/14-08/41450359 від 11.06.2019 року, встановлено, що директором, особою уповноваженою на роботу з митницею ПП Волиньброксервіс ОСОБА_1 вчинено дії спрямовані на неправомірне зменшення розміру сплати митних платежів на загальну суму 171270,62 грн. (а.с. 10-13).

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил, суд виходить із основоположної юридичної природи провадження в справах про адміністративні правопорушення, яке, в свою чергу, повинно здійснюватися на основі суворого додержання законності.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

З аналізу вищевказаної норми законодавства слід зробити висновок, що неможливо притягнути особу до відповідальності на підставі доказів, які викликають сумніви та, в свою чергу, не встановлюють беззаперечності вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 5 ст. 2 КУпАП передбачено, що питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України.

Згідно ст. 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 522 МК України cправи про порушення митних правил, передбачені, зокрема, ст. 485 цього Кодексу, розглядаються митними органами.

Разом з тим, ч. 1 ст. 467 МК України визначено, що якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення.

Як встановлено судом, факт виявлення дії директором, особою уповноваженою на роботу з митницею ПП Волиньброксервіс ОСОБА_1 , спрямованих на неправомірне зменшення розміру сплати митних платежів на загальну суму 171270,62 грн., був встановлений за результатами невиїзної перевірки ПП Смарт-Агро (код ЄДРПОУ 41450359) дотримання вимог законодавства України з питань правильності визначення бази оподаткування, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформленні товарів № UA204040/2018/006525 від 14.06.2018 року, та оформлений Актом № 12151/14-08/41450359 від 11.06.2019 року.

Тобто, факт вчинення ОСОБА_1 порушення митних правил, відповідальність за яке передбачена ст. 485 МК України, був виявлений 11.06.2019 року.

При цьому, норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи не містять виокремлення тлумачення понять день виявлення правопорушення та день виявлення правопорушення органом, що уповноважений розглядати справи про порушення митних правил .

Частиною 4 ст. 3 МК України передбачено, що у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування, зокрема, прав та обов`язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Із наведеного слідує, що адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців із фактичного дня виявлення правопорушення .

Отже, у даному випадку строк накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил ОСОБА_1 , яке було виявлено та зафіксовано в Акті № 12151/14-08/41450359 від 11.06.2019 року, фактично встановлений граничною датою до 12.12.2019 року.

Однак, оскаржувана постанова про порушення митних правил № 0575/20400/19, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів в розмірі 513811,86 грн., була винесеною в.о. начальника Поліської митниці Держмитслужби Мужевим О.О. 19.12.2019 року, тобто із порушенням строку накладення адміністративного стягнення .

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

Частиною 4 вказаної статті встановлено, що справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що митним законодавством регламентовано чіткий та послідовний порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, зокрема за ст. 485 Митного кодексу України..

При цьому, наведені правові норми, закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі на участь у розгляді її справи, також містять й певні застереження, націлені на попередження зловживання особою такими правами та на забезпечення належної реалізації митними органами наданих їм повноважень.

Водночас, одним із зазначених застережень є можливість розгляду митним органом справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, якщо вона була попереджена належним чином про дату, час та місце розгляду її справи і станом на момент розгляду її справи від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду.

Підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил, відповідно до частини 1 статті 531 МК України, є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

На підтвердження належного повідомлення про виклик позивача ОСОБА_1 на розгляд справи про адміністративне правопорушення відповідачем було надано лист-повідомлення від 10.12.2019 року (а.с. 64).

Вказаним листом позивача було проінформовано позивача про розгляд вказаної справи 19 грудня 2019 року о 10.00.

Крім того, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що вказаний лист-повідомлення було направлено на адресу позивачу, як і не надано жодного доказу на підтвердження того, що такий лист позивачем було отримано.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що зазначене вище призвело до обмеження прав ОСОБА_1 у справі про порушення митних правил та при її розгляді, оскільки достатніх, належних та допустимих доказів своєчасного сповіщення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про місце і час розгляду справи відповідно до вимог частин 1, 2, 4 статті 526 МК України суду не надано.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Так, порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення є самостійною, достатньою та безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення .

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що заявлена вимога ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про скасування постанови в справі про порушення митних правил підлягає до задоволення.

Разом з тим, у своєму позові ОСОБА_1 зазначив, що орієнтовний розмір судових витрат, які він планує понести у зв`язку із зверненням з даним позовом до суду та судовим розглядом справи складає 10 000 грн. та за наслідками її розгляду просив покласти такі витрати на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, обов`язок доказування щодо фактично понесених судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в силу положень ст. 77 КАС України, покладається на особу, яка доводить ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги .

Однак, в матеріалах справи відсутні жодні докази, які підтверджують факт понесення позивачем будь-яких судових витрат, у зв`язку з розглядом даної справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача понесених судових витрат по справі слід відмовити за необгрунтованістю.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року № 543/775/17 зроблений наступний правовий висновок.

Відповідно до положень статей 3, 5 Закону України Про судовий збір (далі - Закон № 3674-VI) серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

Також Законом України від 19 вересня 2013 року № 590-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору внесені зміни до положень КУпАП щодо сплати судового збору. Так статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно з приписами частини сьомої статті 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п`ята статті 4 Закону № 3674-VI.

Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду Закон № 3674-VI не передбачає.

Тож особи, стосовно яких ухвалено судове рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору. У випадку незгоди із судовим рішенням про накладення адміністративного стягнення, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, учасники справи вправі оскаржити його в апеляційному порядку і Закон № 3674-VI винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких судових рішень не містить.

За частиною другою статті 171-2 КАС України у редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності було остаточним і оскарженню не підлягало. Водночас, положення цієї частини втратили чинність як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 2015 року № 3-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 171-2 КАС України. У пункті 3 резолютивної частини цього Рішення Конституційний Суд України рекомендував Верховній Раді України невідкладно врегулювати питання щодо оскарження судового рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Адже у справах щодо притягнення до адміністративної відповідальності особи повинні мати право на інстанційне оскарження рішення місцевих загальних судів як адміністративних судів.

Як до, так і після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 8 квітня 2015 року № 3-рп/2015, Закон № 3674-VI не визначав і не визначає окремо об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок його сплати за подання апеляційної чи касаційної скарг на рішення адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Водночас, вирішуючи порушене у конституційному поданні питання, Конституційний Суд України виходив з обсягу прав у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, який би забезпечував ефективний судовий захист, включаючи в себе, зокрема, можливість оскарження судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, що є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод учасників судового провадження, захисту їх від порушень і протиправних посягань, у тому числі від помилкових і неправосудних судових рішень, як складової права осіб на доступ до суду.

У випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач вправі оскаржити його в апеляційному порядку. Однаковою мірою це стосується й відповідача у спірних правовідносинах, оскільки він як рівноправна сторона в адміністративній справі також має право на апеляційне/касаційне оскарження судового рішення.

Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2- 5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У даному випадку, як слідує з матеріалів справи, при зверненні до суду позивач не сплачував судового збору, хоча мав його сплати за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420,40 грн.

Як вже зазначалося, згідно ч. 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 ст. 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За таких обставин із Поліської митниці Держмитслужби слід стягнути в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 420,40 грн.

На підставі ст. ст. 467 , 485, 522 МК України, керуючись ст. ст. 72-77, 121, 139, 229, 241-246, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови у справі про порушення митних правил № 0575/20400/19 від 19.12.2019 року .

Позов ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил - задовольнити частково .

Скасувати постанову в.о. начальника Поліської митниці Держмитслужби у справі про порушення митних правил № 0575/20400/19 від 19.12.2019 року, за якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного проступку передбаченого ст. 485 МК України .

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ознаками вчинення порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України - закрити.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити за необгрунтованістю.

Стягнути з Поліської митниці Держмитслужби в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 11 червня 2020 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська