Ухвала

від 12.06.2020 по справі 463/5193/20

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/5193/20

Провадження №1-кс/463/2998/20

У Х В А Л А

12 червня 2020 року Личаківський районний суд м. Львова

Cлідчий суддя ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, погоджене першого відділу процесуального керівництва управління організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань прокуратури Львівської області про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, як сторона кримінального провадження, звернувся з клопотанням до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова про накладення арешту на земельні ділянку, яка розташована на території Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області загальною площею 26,7041 га, кадастровий номер 4623681600:04:000:0076 категорія земель: для сільськогосподарського призначення, із забороною відчуження, розпорядження, перетворення, передачі чи продажу іншим особам, яка згідно державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЛВ № 002831 перебуває у користуванні ТОВ «Фірма «Галімпекс-Склодзеркальний завод» код ЄДРПОУ 00293367.

Клопотання мотивує тим, що слідчим відділом слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові проводиться досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020140000000317 від 23.03.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України.

В ході проведення досудового слідства встановлено, що службові особи правоохоронного органу не виконали ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 23.12.2019р. № 463/11009/19 щодо арешту вказаної вище земельної ділянки, що спричинило істотну шкоду. Така земельна ділянка має доказове значення у кримінальному провадженні і тому, просить накласти на неї арешт.

Слідчий та прокурор в судове засідання не з`явились, хоча про дату, місце та час судового засідання повідомлялися належним чином. В прохальній частині клопотання просять слухати таке у їх відсутності. В силу вимог ст. 172 КПК України їх неявка не перешкоджає розгляду клопотання.

При цьому, оскільки згадана вище земельна ділянка не є тимчасово вилученою, вважаю за необхідне розглянути дане клопотання у відсутності власника майна, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 172 КПК України.

Оглянувши та перевіривши надані матеріали, вважаю, що клопотання не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Арешт майна, згідно з п. 7 ч. 2 ст.131 КПК України є заходом забезпечення кримінального провадження.

За змістом ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до матеріалів клопотання, за версією слідства злочинність полягає в невиконанні ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 23.12.2019р. про арешт зазначеної земельної ділянки, що спричинило істотну шкоду.

Як вбачається зі змісту цієї ухвали, така винесена в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 62019140000001414 від 19.12.2019р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Одночасно, накладаючи арешт слідчий суддя заборонив відчуження, розпорядження, перетворення, передачу чи продаж іншим третім особам цієї земельної ділянки.

При цьому, винесена така ухвала за клопотанням слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у м. Львові ОСОБА_3 , а згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.03.2020р., обтяження за такою ухвалою зареєстровано державним реєстратором ОСОБА_4 24.12.2019р., тобто наступного дня після її винесення.

Обов`язок виконання ухвали слідчого судді від 23.12.2019р. покладено на слідчого і згідно цієї ж інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.03.2020р., саме Державне бюро розслідувань є обтяжувачем земельної ділянки.

Після 24.12.2019р. жодних реєстраційних дій відносно земельної ділянки не здійснювалось, окрім як скасування 25.12.2019р. державним реєстратором ОСОБА_5 державної реєстрації права власності та державної реєстрації іншого речового права відносно земельної ділянки. Однак, відповідно до наказу Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) від 05.03.2020р. № 56/6, такі реєстраціїні дії державного реєстратора ОСОБА_5 від 25.12.2019р. скасовані.

Іншими словами, арешт на земельну ділянку накладений, а ухвала слідчого судді від 23.12.2020р. слідчим виконана 24.12.2019р., після чого відносно земельної ділянки жодні дії не вчинялись.

Вказане ставить під сумнів існування в межах даного клопотання обґрунтованої підозри про вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що це виправдовуватиме застосування такого заходу кримінального провадження як арешт майна, оскільки виходячи зі встановлених даних, матеріали клопотання не просто не містять даних про невиконання ухвали слідчого суді працівниками правоохоронного органу, вони також не містять даних про настання істотної шкоди і станом на даний час арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 23.12.20109р. не скасований та продовжує діяти в межах кримінального провадження № 62019140000001414.

Як наслідок, немає підстав для висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи як арешт майна і що саме завдяки арешту майна можуть бути виконані завдання кримінального провадження.

Отже, обставини, передбачені ч. 3 ст. 132 КПК України в межах даного клопотання слідчим не доведені.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

За правилами п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до п. п. 1 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Незважаючи на те, що обґрунтованість підозри в межах даного клопотання залишається під доволі серйозним сумнівом, злочинність дій за ч. 3 ст. 382 КК України полягає у невиконанні судового рішення, якщо вони вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб.

Отже, земельна ділянка сама по собі не може бути підтвердженням обставин вчинення кримінального правопорушення. Крім того, в силу вимог ч. 1 ст. 181 ЦК України земельна ділянка є нерухомим майном, а тому, можливість використання її як доказу у кримінальному провадженні зберігається завжди.

Тому, арешт цієї земельної ділянки не відповідає завданням кримінального провадження, а необхідність збереження речових доказів відсутня, що в сукупності з вищенаведеним, виключає можливість задоволення даного клопотання.

Керуючись вимогами ст.ст. 9,131,132,170-173, 309 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62020140000000317 від 23.03.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, а саме земельної ділянки яка розташована на території Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області загальною площею 26,7041 га, кадастровий номер 4623681600:04:000:0076 категорія земель: для сільськогосподарського призначення, із забороною відчуження, розпорядження, перетворення, передачі чи продажу іншим особам, яка згідно державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЛВ № 002831 перебуває у користуванні ТОВ «Фірма «Галімпекс-Склодзеркальний завод» код ЄДРПОУ 00293367.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляція безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали.

Слідчий суддя: ОСОБА_1