Рішення

від 03.06.2020 по справі 280/1233/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 червня 2020 року Справа № 280/1233/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Міняйло О.С.

представника третьої особи - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Приморської районної державної адміністрації Запорізької області (вул. Банкова, буд. 110, м. Приморськ, Запорізька область,72102, код ЄДРПОУ 02126372),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Інститут публічного управління та адміністрування Національної академії державного управління при Президентові України (вул. Антона Цедіка, буд. 20, м. Київ, 04050)

про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Приморської районна державна адміністрація Запорізької області (далі - відповідач ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Інститут публічного управління та адміністрування Національної академії державного управління при Президентові України, в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не розгляді по суті заяви позивача від 25.11.2019 про надання додаткової учбової відпустки на підставі довідки №88 від 23.11.2019 Національної академії державного управління при Президентові України;

зобов`язати відповідача розглянути по суті заяву позивача від 25.11.2019 про надання додаткової учбової відпустки на підставі довідки №88 від 23.11.2019 Національної академії державного управління при Президентові України;

встановити судовий контроль за виконанням рішення суду з покладенням обов`язку на відповідача надати суду копію відповіді на заяву позивача від 25.11.2019 про надання додаткової учбової відпустки на підставі довідки №88 від 23.11.2019 Національної академії державного управління при Президентові України, як на доказ виконання рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 18.08.2015 працює на посаді першого заступника голови Приморської районної державної адміністрації Запорізької області. З 2018 року є слухачем Інституту публічного управління та адміністрування Національної академії державного управління при Президентові України заочної форми навчання. Відповідно до довідки Національної академії при Президентові України № 88 від 23.11.2019, на підставі ст.ст. 215-220 КЗпП України, ст. 15 Закону України Про відпустки та п. 33 Постанови КМУ Про затвердження положень про прийом, стажування в органах державної влади і органах місцевого самоврядування слухачів Національної академії державного управління при Президентові України, а також переліку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, в яких проводиться стажування слухачів Національної академії від 01.04.2013 № 255, позивач, як слухач заочної форми здобуття освіти третього курсу Національної академії державного управління при Презентові України має право на додаткову оплачувану відпустку на період підготовки магістерської роботи на два місяці з 25.11.2019 по 24.01.2020, як такий, що виконує навчальний план.

25.11.2019 позивач звернувся із заявою про надання йому додаткової оплачуваної відпустки на період підготовки магістерської роботи на два місяці з 09.12.2019 по 24.01.2020 на ім`я голови Приморської РДА.

09.12.2019 позивач звернувся із письмовою заявою до Приморської РДА про надання відповіді на його заяву від 25.11.2019.

Відповідач 09.12.2019 сформував листа на ім`я ОСОБА_1 та повідомив, що: на Вашу заяву про надання додаткової відпустки на період підготовки магістерської роботи накладено резолюцію наступного змісту: Для розгляду після подання заяви про припинення повноважень відповідно до ст. 10 Закону України Про місцеві державні адміністрації .

Вважає, що відповідач самоусунувся від розгляду по суті заяви від 25.11.2019 та фактично відмовив у наданні учбової відпустки. Зазначає, що така бездіяльність відповідача є протиправною та просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 28.02.2020 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 30.03.2020.

Ухвалою суду від 23.03.2020 відмовлено у задоволенні заяви позивача про проведення в режимі відеоконференції засідання призначеного на 30.03.2020.

Ухвалою суду від 30.03.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 04.05.2020.

14.04.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач з позовною заявою не згодний та просить у її задоволенні відмовити. Так зазначає, що ОСОБА_1 працював в Приморській районній державній адміністрації Запорізької області з 19.08.2015 по 19.02.2020 року на посаді першого заступника голови райдержадміністрації. З 2018 року він був слухачем Інституту публічного управління та адміністрування Національної академії державного управління при Президентові України (заочна форма навчання), навчання закінчив у лютому 2020 року.

Відповідно до Розпорядження Президента України від 15.11. 2019 року № 395/2019-рп Про звільнення ОСОБА_2 з посади голови Приморської районної державної адміністрації Запорізької області , ОСОБА_3 , який займав посаду голови Приморській районній державній адміністрації Запорізької області, з 18.11.2019 звільнений з посади у зв`язку із закінченням строку повноважень Президента України

Відповідно до Розпорядження Президента України від 15 листопада 2019 року № 399/2019-рп Про призначення А. Попова головою Приморської районної державної адміністрації Запорізької області , ОСОБА_4 з 19.11.2019 року приступив до виконання функцій і повноважень голови Приморській районній державній адміністрації Запорізької області.

Оскільки Позивач у період з 11.11.2019 року по 23.11.2019 року перебував у додатковій оплачуваній відпустці на період складання сесії в Інституті публічного управління та адміністрування Національної академії державного управління при Президентові України, згідно розпорядження голови райдержадміністрації від 21.10.2019 № 26, в день призначення на посаду нового голови районної державної адміністрації відповідна заява Позивачем подана не була.

В подальшому, в період з 25.11.2019 року по 08.12.2019 року ОСОБА_1 використовував щорічні додаткові відпустки за 2018 та 2019 роки, надані відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації від 25.10.2019 № 28, тобто фактично з 11.11.2019 року ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці.

25.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до райдержадміністрації щодо надання йому додаткової оплачуваної відпустки на період підготовки магістерської роботи як слухачу Інституту публічного управління та адміністрування Національної академії державного управління при Президентові України з 09.12.2019 року по 24.01.2020 року.

09.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся через загальний відділ із заявою щодо стану розгляду його заяви про надання відпустки для написання магістерської роботи з 09.12.2019 року по 24.01.2020 року. На заяву ОСОБА_1 09.12.2019 року підготовлено відповідь за № 01-35/1083, якою до нього доведено зміст п. 3 розпорядження голови райдержадміністрації від 19.11.2019 № 95, відповідно до якого позивачу необхідно було подати заяву про припинення повноважень.

В період з 17.12.2019 по 26.12.2019, з 30.12.2019 по 08.01.2020 з 0.01.2020 п 31.01.2020 ОСОБА_1 перебував на лікарняному. Разом з тим, 08.01.2020 вх. №0021/01-35 позивачем було надіслано нову заяву, про надання відпустки для складання державних іспитів/захист магістерської роботи в Інституті публічного управління та адміністрування Національної академії державного управління при Президентові України. З 03.02.2020 по 17.02.2020 позивач перебував у згаданій відпустці, ним було складено іспити та захищено роботу.

Таким чином в період з 09.12.2019 по 31.01.2020 ОСОБА_1 перебував на лікарняному. Крім того, позивачу була надана відпустка для складання іспитів і захисту магістерської роботи, навчання успішно завершене, а тому жодних негативних наслідків для позивача не настало. Розпорядження голови РДА від 10.02.2020 № 17 ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади.

Ухвалою суду від 04.05.2020 підготовче судове провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду на 03.06.2020.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. В обгрунтування позовних вимог послався на ст. 40 Конституції України та зазначив, що позовні вимоги просить задовольнити з підстав не розгляду по суті його заяви від 25.11.2019, а не з підстав порушення права на отримання додаткової оплачуваної відпустки для підготовки магістерської роботи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Приморської районної державної адміністрації від 18.08.2015 № 217 ОСОБА_1 було призначено на посаду першого заступника голови Приморської районної державної адміністрації Запорізької області.

Відповідно до розпорядження голови Приморської районної державної адміністрації № 26 від 21.10.2019 ОСОБА_1 була надана додаткова оплачувана відпустка на період складання сесії в Інституті публічного управління та адміністрування Національної академії державного управління при Президентові України тривалістю 13 календарних днів з 11.11.2019 по 23.11.2019.

Згідно із довідкою Національної академії державного управління при Президентові України № 88 від 23.11.2019 слухач заочної форми здобуття освіти третього курсу Національної академії державного управління при Президентові України ОСОБА_1 має право на додаткову оплачувану відпустку на період підготовки магістерської роботи на два місяці з 25.11.2019 по 24.01.2020 як такий, що виконує навчальний план.

На підставі вказаної довідки позивач звернувся із заявою від 25.11.2019 з проханням надати йому додаткову оплачувану відпустку на період підготовки магістерської роботи з 09.12.2019 по 24.01.2020, як такому, що виконує навчальний план. До заяви долучено довідку № 88 від 23.11.2019.

09.12.2019 ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою на адресу відділу управління персоналом Приморської РДА, у звязку з неотримання відповіді на заяву від 25.11.2019, з проханням надати інформацію щодо стану розгляду заяви від 25.11.2019 та про прийняте рішення.

Листом від 09.12.2019 № 01-35/1083 Голова Приморської РДА надав відповідь наступного змісту: На Ваш запит від 09.12.2019 № 01-35/1080 повідомляє наступне, а саме, що на Вашу заяву щодо надання додаткової відпустки на період підготовки магістерської роботи накладено резолюцію наступного змісту: Для розгляду після подання заяви про припинення повноважень відповідно до статті 10 Закону України Про місцеві адміністрації .

Вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо нерозгляду по суті та не прийняття рішення щодо надання додаткової оплачуваної відпустки позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам які виникли , суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 202 Кодексу законів про працю України працівникам, які проходять виробниче навчання або навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, власник або уповноважений ним орган повинен створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням.

Згідно з ст. 215 КЗпП України працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, а також інші пільги, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 216 Кодексу законів про працю України та ст. 15 Закону України Про відпустки працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки: 1) на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у вищих навчальних закладах: першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 10 календарних днів, третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 20 календарних днів, незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання - 30 календарних днів; 2) на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому і наступних курсах у вищих навчальних закладах: першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 20 календарних днів, третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 30 календарних днів, незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання - 40 календарних днів; 3) на період складання державних іспитів у вищих навчальних закладах незалежно від рівня акредитації - 30 календарних днів; 4) на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів акредитації, - два місяці, а у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації - чотири місяці. Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою) формою навчання у навчальних закладах післядипломної освіти та вищих навчальних закладах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на третьому і наступних курсах вищого навчального закладу відповідного рівня акредитації. Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання іспитів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку 10 календарних днів на кожний іспит. Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів. Для працівників, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може встановлюватися інша тривалість відпусток у зв`язку з навчанням. Відпустки, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої та частиною четвертою цієї статті, надаються впродовж навчального року.

Право на додаткову відпустку на два місяці для підготовки магістерської роботи слухачам заочної форми навчання передбачено і п. 33 Постанови КМУ Про затвердження положень про прийом, стажування в органах державної влади і органах місцевого самоврядування слухачів Національної академії державного управління при Президентові України, а також переліку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, в яких проводиться стажування слухачів Національної академії від 01.04.2013 № 255.

Для отримання додаткової оплачуваної відпустки необхідно надати заява про надання відпустки та довідку-виклик навчального закладу.

Оглянувши довідку виклик Національної академії державного управління при Президентові України для підготовки магістерської роботи № 88 від 23.11.2019 суд зазначає, що вона містить всі необхідні реквізити: найменування учбового закладу, форму навчання, курс на якому навчається працівник, період виконання магістерської роботи, в ній зазначено що ОСОБА_1 виконує навчальний план. Довідка-виклик підписана директором Інституту та скріплена печаткою навчального закладу.

Отже, суд приходить до висновку, що дана довідка-виклик є підтвердженням того, що ОСОБА_1 дійсно є слухачем заочної форми здобуття освіти 3 курсу Національної академії державного управління при Президентові України, який успішно навчається.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач на підставі положень ст.. 202, 215, 216 КЗпП України та ст. 15 Закону України Про відпустки повинен був надати позивачу додаткову оплачувану відпустку для виконання магістерської роботи відповідно до його заяви від 25.11.2019.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Дану конституційну норму необхідно застосовувати з урахуванням її офіційного тлумачення, наданого Конституційним Судом України (рішення від 25.11.2997). Обґрунтовуючи свою позицію, Конституційний Суд зазначив, що стаття 55 Конституції України не визначає, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування чи посадових і службових осіб можуть бути оскаржені, і встановлює принцип, відповідно до якого в суді можуть оскаржуватися будь-які рішення, дії та бездіяльність . Тим самим створено механізм реалізації конституційного права особи на судовий захист прав і свобод людини і громадянина. Звідси випливає, що Конституцією України гарантовано і забезпечено кожній людині і громадянину право на звернення до суду за захистом своїх прав чи свобод (ч. 9 п. 2 рішення Конституційного Суду України від 25.11.1997).

З наведеного офіційного тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України випливає, що право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права, свободи та інтереси чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Відтак, право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, про яке йдеться у частині другій статті 55 Конституції України, має спеціальну мету і призначення правовий захист порушених прав та свобод особи, усунення перешкод у їх реалізації.

Положеннями частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи -позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 і підстави для відступлення від неї відсутні.

Так, Розпорядженням голови Приморської районної державної адміністрації № 28 від 25.10.2019 позивачу була надана щорічна додаткова оплачувана відпустка за ненормований робочий день за 2018 рік тривалістю 7 календарних днів з 25.11.2019 по 01.12.2019 включно та щорічна додаткова оплачувана відпустка за ненормований робочий день за 2019 рік тривалістю 7 календарних днів з 02.12.2019 по 08.12.2019 включно.

Судом також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно із листками непрацездатності, наявними в матеріалах справи, позивач в період з 09.12.2019 по 16.12.2019, з 17.12.2019 по 26.12.2019, з 30.12.2019 по 08.01.2020 та з 08.01.2020 по 31.01.2020 перебував на лікарняному.

Тобто вказаний період перебування у відпустці та на лікарняному охоплює також період зазначений у Довідці № 88 від 23.11.2019 для підготовки магістерської роботи.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позивач не міг скористатись правом додаткової оплачуваної відпустки для підготовки магістерської роботи в період з 25.11.2019 по 24.01.2020 з об`єктивних причин.

Разом з тим 02.01.2020 ОСОБА_1 було подано заяву на ім`я голови Приморської РДА Попова А.В. з проханням, відповідно до довідки-виклику № 17.3.106/8 від 23.11.2019 Національної академії державного управління при Президентові України, надати додаткову оплачувану відпустку на період складання державних іспитів та захисту магістерської роботи як слухачу заочної форми навчання третього року навчання Інституту публічного управління та адміністрування Національної академії державного управління при Президентові України тривалістю 13 календарних днів з 03.02.2020 по 15.02.2020.

У відповідь на вказану заяву відповідачем видано розпорядження № 4 від 30.01.2020, яким позивачу в період з 03.02.2020 по 15.02.2020 на період складання державних іспитів та захисту магістерської роботи як слухачу заочної форми навчання третього року навчання Інституту публічного управління та адміністрування Національної академії державного управління при Президентові України надано додаткову оплачувану відпустку. Пунктом 2 вказаного розпорядження доручено відділу фінансово-господарського забезпечення апарату районної державної адміністрації здійснити необхідні розрахунки та виплати.

Таким чином позивачем було реалізовано право додаткової оплачуваної відпустки на період підготовки магістерської роботи.

Позивач не навів фактів та не надав доказів, що діями чи бездіяльністю відповідача йому чинилися перешкоди у наданні додаткової оплачуваної відпустки для підготовки магістерської роботи. А також не навів жодного факту порушення його прав та охоронюваних інтересів.

Крім того, слід взяти до уваги і попередження у вигляді розпорядження голови Приморської РДА від 19.11.2019 № 95, пунктом 3 якого позивача попереджено про необхідність подачі заяви про припинення своїх повноважень відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України Про місцеві державні адміністрації , оскільки право на додаткову відпустку безпосередньо повязано із перебуванням особи в трудових відносинах з підприємством, установою чи організацією.

В матеріалах справи відсутні докази обмеження використання додаткової оплачуваної відпустки, право на яку передбачено ст.ст. 215-220 КЗпП України, ст. 15 Закону України Про відпустки та п. 33 Постанови КМУ від 01.04.2013 № 255, а вирішуючи питання щодо бездіяльності відповідача у розгляді питання додаткової відпустки по суті та прийняття рішення, суд також звертає увагу на реалізацію цього права шляхом прийняття розпорядження голови Приморської РДА № 4 від 30.01.2020.

Суд вважає, що позивач, з урахуванням всіх обставин справи та досліджених доказів, не зазнав жодних негативних наслідків, оскільки право на додаткову оплачувану відпустку для підготовки магістерської роботи ним було реалізовано. Доказів протилежного до суду не надано.

Крім того, розпорядженням голови Приморської РДА від 19.02.2020 № 17, на підставі заяви ОСОБА_1 від 17.02.2020, позивача було звільнено із посади першого заступника голови Приморської районної державної адміністрації у звязку із закінченням терміну повноважень голови районної державної адміністрації.

Суд зазначає, що обов`язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Судом при розгляді даної адміністративної справи не було встановлено протиправності дій чи бездіяльності відповідача в контексті впливу на права та обов`язки позивача, не встановлено наявності порушеного права позивача та, відповідно, обґрунтованості підстав звернення останнього до суду.

Слід також зазначити про відсутність бездіяльності відповідача і з тих підстав, що станом на момент розгляду справи відповідачем розглянуто питання надання додаткової оплачуваної відпустки для підготовки магістерської роботи, про що видане відповідне розпорядження.

З урахування відсутності протиправності дій відповідача щодо нерозгляду по суті питання про надання додаткової учбової відпустки позовна вимога в частині зобов`язання вчинити певні дії також задоволенню не підлягає як і не підлягає вирішенню питання встановлення судового контролю за виконання рішення.

Крім того, суд зазначає, що в первісному позові суть обгрунтування позовних вимог позивача зводилась до того, що відповідач порушив його право на отримання додаткової оплачуваної відпустки для підготовки магістерської роботи, самоусуненість від розгляду заяви про надання такої відпустки та порушення права, наданого йому як громадянину ст. 53 Конституції України.

В свою чергу під час судового засідання позивач просив задовольнити позовні вимоги із підстав порушення відповідачем ст. 40 Конституції України, яка передбачає обов`язок відповідача розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Судом у відповідь на таке обґрунтування було відмічено, що ОСОБА_1 фактично змінює підстави позову, на що позивач зазначив, що лише користується наданими йому ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України правами учасника справи.

Суд не приймає до уваги такі обґрунтування позовної заяви виходячи з наступного.

Статтею 44 КАС України визначено права та обов`язки учасника справи, в тому числі право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб тощо.

Однак сторони у справі мають процесуальні права на обов`язки, передбачені ст. 47 КАС України.

Так відповідно до ч.1 ст. 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З вищевикладеного вбачається, що від сторони у справі вимагається у випадку зміни, в тому числі, підстави позову, певний алгоритм дій, як то подання окремої письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

В свою чергу ОСОБА_1 до закінчення підготовчого засідання письмову заяву про зміну підстав обгрунтування позовної заяви не подавав, відповідних клопотання не заявляв.

Таким чином ОСОБА_1 не було дотримано вимоги ст. 47 КАС України, а тому підстав для прийняття до уваги інших обгрунтувань позовної заяви, якими позивач фактично змінив підставу позову, у суду немає.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Приморської районної державної адміністрації Запорізької області (вул. Банкова, буд. 110, м. Приморськ, Запорізька область,72102, код ЄДРПОУ 02126372), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Інститут публічного управління та адміністрування Національної академії державного управління при Президентові України (вул. Антона Цедіка, буд. 20, м. Київ, 04050) про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

З урахуванням пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165,169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне судове рішення складено та підписано 11.06.2020.

Суддя А.В. Сіпака