Рішення
від 12.06.2020 по справі 440/1916/20
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1916/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" до Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

10 квітня 2020 року Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про:

- визнання протиправними дій Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області щодо відмови ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта - "Реконструкції частини виробничої будівлі - Вагоноскладального цеху в осях 01-6/1, Т/1-Т/10 з дрібноочисною та фарбувальною дільницею на ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" по вул. І. Приходько, 139 у м. Кременчуці";

- зобов`язання Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області видати ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта - "Реконструкції частини виробничої будівлі - Вагоноскладального цеху в осях 01-6/1, Т/1-Т/10 з дрібноочисною та фарбувальною дільницею на ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" по вул. І. Приходько, 139 у м. Кременчуці".

Позовні вимог товариство мотивує протиправністю відмови відповідача у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Реконструкції частини виробничої будівлі - Вагоноскладального цеху в осях 01-6/1, Т/1-Т/10 з дрібноочисною та фарбувальною дільницею на ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" по вул. І. Приходько, 139 у м. Кременчуці", оскільки перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень, визначений у статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", є вичерпним. Зазначає, що така підстава для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, як відсутність затвердженого в установленому порядку історико-археологічного опорного плану м. Кременчука, не передбачена статтею 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Ухвалою суду від 15.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1916/20 за позовом ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" до Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

12.06.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (а.с.40-41). Зазначає, що з врахуванням обмежених законодавчо встановлених можливостей містобудівної документації (генерального плану міста) в плануванні забудови міста, що пов`язані з відсутністю історико-археологічного опорного плану, надання містобудівних умов та обмежень для проектування будівництва позивачеві неможливе до розроблення історико-археологічного опорного плану, що розцінюється управлінням як невідповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні. Відтак, позивачеві на цілком законних підставах відмовлено в задоволенні його заяви про надання містобудівних умов та обмежень.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії №177832 ПАТ Крюківський вагонобудівний завод" володіє земельною ділянкою площею 93,7494 га по АДРЕСА_1 . І. Приходька, 139 у м. Кременчуці (а.с. 21).

Виробнича будівля товариства - Вагоноскладальний цех (інв.№10031) зареєстрована у свідоцтві на право власності будівель і споруд за реєстраційним номером №П-499 від 23.07.1996 під пунктом 72 (а.с. 9-12).

Для збільшення потужностей по дрібооцистці та фарбуванню вагонів товариство передбачило реконструкцію виробничої будівлі - Вагоноскладального цеху ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" з побудуванням дрібоочисної та фарбувальної дільниці.

У зв`язку з цим, 27.02.2020 ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" звернулося до Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області із заявою №28-02/25338 щодо надання містобудівних умов і обмежень для проектування об`єкта будівництва - реконструкція частини вагоноскладального цеху з побудуванням дрібоочисної та фарбувальної дільниці на ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", що розташований по вул. І Приходька, 139 у м. Кременчуці Полтавської області (а.с. 58).

До вказаної заяви товариством були додані наступні документи: свідоцтво про власність від 23.07.1996; Державний акт на право власності на земельні ділянку від 12.07.2005 Серія ПЛ№177832; викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.02.2020 №НВ-0004661422020 (а.с. 46-56).

Листом від 02.03.2020 №28-06/0311 Управління повідомило заявника, що на сьогоднішній день місто Кременчук не має затвердженого в установленому порядку історико-археологічного опорного плану (ІАОП). Як наслідок, у зв`язку з невідповідністю містобудівній документації, згідно статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради не може надати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва: реконструкція частини вагоноскладального цеху в осях 01-6/1, Т/1-Т/10 з влаштуванням дрібоочисної та фарбувальної дільниці на ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" по вул. Івана Приходька, 139 в м. Кременчуці Полтавської області у відповідності до наказу УМА "Про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва" від 02.03.2020 №31-муо (а.с. 22).

Наказ УМА "Про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції" від 02.03.2020 №31-муо виданий начальником управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради О. Волощенко /а.с. 57/.

Не погодившись із відмовою в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції, товариство звернулося до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (далі Закон №3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 1 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

За приписами пунктів 1, 2, 3 частини п`ятої статті 26 Закону №3038-VI проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації.

Частиною першою статті 29 Закону №3038-VI визначено, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Згідно з частиною третьою статті 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України "Про адміністративні послуги".

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Частиною четвертою статті 29 Закону №3038-VI передбачено, що підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

За змістом частини шостої статті 29 Закону №3038-VI надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Таким чином, з аналізу наведених норм слідує, що відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви повинен прийняти одне з можливих рішень, зокрема, про надання містобудівних умов та обмежень або про відмову у їх наданні. Прийняття будь-якого іншого рішення, у тому числі щодо залишення заяви про надання містобудівних умов та обмежень без розгляду та повернення замовнику документів законодавством не передбачено. При цьому, вичерпний перелік підстав для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень передбачено частиною четвертою статті 29 Закону №3038-VI.

У даному випадку, приймаючи наказ від 02.03.2020 №31-муо "Про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва" відповідач не спростовував фактичного надання заявником документів із визначеного законом переліку, а лише посилався на невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні з огляду на відсутність на сьогоднішній день у м. Кременчук затвердженого в установленому порядку ІАОП.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що згідно з частиною першою статті 16 Закону №3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону №3038-VI для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об`єкти культурної спадщини.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №92 "Про внесення змін до Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць" постановлено внести зміни до Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. №318 (Офіційний вісник України, 2002 р., № 12, ст. 587), виклавши пункти 8 і 9 в такій редакції:

"8. Проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) у межах історичних ареалів населених місць розробляється з урахуванням вимог затвердженого в установленому законом порядку історико-архітектурного опорного плану.

9. У разі незатвердження історико-архітектурного опорного плану населеного місця, що внесене до Списку історичних населених місць України, проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) у межах історичного ареалу розробляється з урахуванням вимог історико-містобудівного обґрунтування, порядок розроблення якого визначається наказом Мінкультури та Мінрегіону. ".

При цьому, вказаною постановою установлено, що вимоги, зазначені в абзаці третьому пункту 1 цієї постанови, застосовуються до 01.01.2019.

Судом не заперечується та обставина, що м. Кременчук постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 внесено до Списку історичних населених місць і станом на момент звернення товариства до управління із заявою про надання містобудівних умов та обмежень вимоги, зазначені в абзаці третьому пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №92, вже не застосовувалися.

Разом з тим, суд зауважує, що на теперішній час м. Кременчук не має затвердженого в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану.

Таким чином, зважаючи на надання товариством до управління разом із заявою про надання містобудівних умов та обмежень усіх документів, визначених частиною третьою статті 29 Закону №3038-VI та враховуючи відсутність будь якої вини товариства у не затвердженні в установленому порядку відповідним органом місцевого самоврядування історико-архітектурного опорного плану м. Кременчука, суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Реконструкції частини виробничої будівлі - Вагоноскладального цеху в осях 01-6/1, Т/1-Т/10 з дрібноочисною та фарбувальною дільницею на ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" по вул. І. Приходько, 139 у м. Кременчуці".

Надаючи правову оцінку відмові у видачі містобудівних умов та обмежень, оформленій наказом управління від 02.03.2020 №31-муо, суд, відповідно до частин першої, другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення ЄСПЛ в справі "EAST/WEST ALLIANCE LIMITED" ПРОТИ УКРАЇНИ" (Заява №19336/04) згідно з усталеною практикою суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах "Іммобіліаре Саффі проти Італії" [ВП], заява N22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та "Вістіньш і Перепьолкінс проти Латвії" [ВП], заява N71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

В п. 167 вказаного рішення зазначено, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Відповідно до п. 168 зазначеного рішення ЄСПЛ, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Як вказано у п. 60 рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" "…заборони на будівництво, безперечно, обмежували право заявників на користування своїм майном".

Суд також визнав (п.72 наведеного рішення), що "система, яка допускає спричинення власникам майна шкоди внаслідок тривалої дії заборон, не може існувати в державі, що керується верховенством права".

Таким чином, ненадання органом місцевого самоврядування позивачу містобудівних умов та обмежень, однозначно є порушенням права позивача на мирне володіння його власністю.

У спірному випадку відповідачем у відмові не зазначено жодної з вимог містобудівної документації на місцевому рівні, яким не відповідав би намір забудови об`єкта будівництва товариства, а лише вказано на не розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту.

У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява №38722/02) Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що належним та ефективним способом захисту прав позивача буде не визнання протиправними дій Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області щодо відмови ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта - "Реконструкції частини виробничої будівлі - Вагоноскладального цеху в осях 01-6/1, Т/1-Т/10 з дрібноочисною та фарбувальною дільницею на ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" по вул. І. Приходько, 139 у м. Кременчуці", а визнання протиправним та скасування наказу від 02.03.2020 №31-муо, а також зобов`язання Управління видати ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва - "Реконструкція частини виробничої будівлі - Вагоноскладального цеху в осях 01-6/1, Т/1-Т/10 з влаштуванням дрібноочисної та фарбувальної дільниці на ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" по вул. І. Приходька, 139 у м. Кременчуці Полтавської області".

Таким чином, позовні вимоги ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог, судові витрати позивача зі сплати судового збору належить стягнути з Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області у розмірі 4204,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (вул. І. Приходька, 139, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, ідентифікаційний код 05763814) до Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 02498790) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 02 березня 2020 року №31-муо "Про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва: "Реконструкція частини Вагоноскладального цеху в осях 01-6/1, Т/1-Т/10 з влаштуванням дрібноочисної та фарбувальної дільниці на ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" по вул. І. Приходька, 139 у м. Кременчуці Полтавської області".

Зобов`язати Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області видати Публічному акціонерному товариству "Крюківський вагонобудівний завод" містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва: "Реконструкція частини Вагоноскладального цеху в осях 01-6/1, Т/1-Т/10 з влаштуванням дрібноочисної та фарбувальної дільниці на ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" по вул. І. Приходька, 139 у м. Кременчуці Полтавської області".

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (вул. І. Приходька, 139, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, ідентифікаційний код 05763814) судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 4204,00 грн (чотири тисячі двісті чотири гривні нуль копійок) за рахунок Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 02498790).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Гіглава

Дата ухвалення рішення12.06.2020
Оприлюднено14.06.2020

Судовий реєстр по справі —440/1916/20

Рішення від 12.06.2020

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

О.В. Гіглава

Ухвала від 15.04.2020

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

О.В. Гіглава

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні