Рішення

від 09.06.2020 по справі 540/767/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/767/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська продовольча корпорація" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська продовольча корпорація" (далі - позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби (далі - позивач), в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення від 17.03.2020 № UA 508000/2020/000046/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови від 17.03.2020 № UA 508040/2020/00096 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Ухвалою від 27.03.2020 позовна заява залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

Позивач вимоги ухвали виконав, недоліки позовної заяви усунув.

Ухвалою від 07.04.2020 у справі відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), сторонам наданий строк для подання заяви по суті справи.

Ухвалою від 29.05.2020 суд відмовив Чорноморській митниці Держмитслужби у задоволенні клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні з викликом сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.02.2020 між ТОВ "Українська продовольча корпорація" та "Reinke Europe SRL" укладено контракт № Z-02/11/2020. На умовах, визначених контрактом, та на підставі супроводжувальних документів, продавець - фірма "Reinke Europe SRL" здійснила поставку на адресу покупця - ТОВ "Українська продовольча корпорація" товару - дощувальну зрошувальну машину загальною вартістю 50695,50 USA. З метою декларування вказаного товару 17.03.2020 позивач подав митну декларацію UA508040/2020/002329, в якій заявив митну вартість товару у сумі 1355755,57 грн. На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, які передбачені статтею 53 Митного Кодексу України. Проте, відповідач необґрунтовано, без зазначення найменування конкретних документів, додатково витребував докази страхування товару, докази платежів та розрахунків з третіми особами, які конкретно не зазначено. Не погоджуючись з обґрунтованістю вказаних дій відповідача, позивач виконав вимогу митного органу та надав додаткові документи на підтвердження вартості товару (ВМД сторони відправника та інші). Втім, відповідач прийняв рішення, яким скоригував митну вартість за резервним методом та прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації. Позивач вважає протиправними спірні рішення відповідача, посилаючись на те, що митним органом не обґрунтовано свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Крім цього вказує, що рішення про коригування митної вартості товарів не містить передбачених ст. 55 Митного кодексу України відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Наголошує, що умови поставки FCA не передбачають обов`язкового страхування товару. Позивач вважає, що обставини, на які вказує відповідач в оскаржуваному рішенні, жодним чином не спростовують митної вартості, яка була зазначена позивачем у поданій митній декларації і не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості. на підставі викладеного, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

24.04.2020 відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволені позову, виходячи з наступних обставин. 17.03.2020 ТОВ "Українська продовольча корпорація" подано відповідачу митну декларацію № UA508040/2020/002329 для здійснення митного оформлення товару кругова зрошувальна система у розібраному стані, довжина 365м. Товар ввезено на умовах поставки FCA - RO Constanta, на виконання умов контракту від 11.02.2020 № Z-02/11/2020. За результатами оцінки ризику спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР) із формою контролю стосовно перевірки правильності визначення митної вартості задекларованих товарів. Аналогічні умови поставки вказано в Додатку № 1 до Контракту від 11.02.2020 № Z-02/11/2020, який подано при декларуванні товару. Натомість, у рахунку-фактурі від 05.03.2020, RE 20/0010, який також подано при декларуванні товару для підтвердження його фактурної вартості, ціна товару зазначена на умовах поставки EXW. Правилами Інкотермс на умовах поставки FCA та EXW передбачено різний перелік та об`єм витрат Покупця щодо придбаного товару, оскільки при поставці на умовах EXW покупець додатково несе витрати по завантаженню товару на транспорт перевізника та по сплаті всіх обов`язкових платежів для товару на експорт в країн відправлення, а при умовах поставки FCA покупець несе лише витрати щодо перевезення товару від місця поставки. Також, наданий при декларуванні товару інвойс не містить посилання на Контракт 2-02/11/2020 від 11.02.2020, що суперечить п. 19 підрозділу "Інші посилання" Рекомендацій № 6 Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку для міжнародної торгівлі". Подання рахунку-фактури при декларуванні товару за першим методом - умовами договору, є обов`язковою умовою митного законодавства згідно з п. 22 ст. 58 МК України. Крім того, відповідно до п. 4 Контракту від 11.02.2020 № Z-02/11/2020 продавець на адресу покупця направляє документи: комерційний інвойс, ТТН (коносамент), сертифікат походження, пакувальний лист та страховий поліс на не менше ніж 110% вартості товару. Згідно з п. 2.4 Додатку № 1 до Контракту, продавець має гарантувати страхування ризиків пов`язаних з перевезенням товару. Втім, враховуючи, що ні умовами поставки FCA, ні умовами поставки EXW не передбачений обов`язку сторін по страхуванню товару, але оскільки цей обов`язок передбачено умовами Контракту, декларант має надати відповідний страховий поліс на підтвердження страхування товару та включити вартість страхування до митної вартості товару. Натомість, страхових документів при декларуванні товару позивачем надано не було та вартість страхування не включена до митної вартості товару, незважаючи на те, що страхування передбачено сторонами за умовами укладеного зовнішньоекономічного договору. Також відповідач зазначає, що позивач під час митного оформлення товару не надав належних доказів вартості перевезення товару, яка входить до складових митної вартості товару відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України. Так, згідно з правилами Інкотермс 2010 на умовах поставки FСА (вказано в декларації та зовнішньоекономічному контракті) та на умовах поставки ЕХW (вказана в інвойсі) покупець зобов`язаний самостійно укласти договір перевезення товару від місця поставки до кордону України. До МД декларації позивач на підтвердження транспортних витрат надав договір про надання транспортного експедирування, укладеного з ТОВ "Таймлогістік" (експедитор), та автотранспортну накладну від 12.03.2020 №1114337, у якій перевізником зазначений РЕ ОСОБА_1 , (ФОП ОСОБА_2 ). Однак, не надано будь-яких доказів вартості послуг самого перевізника чи будь-якого його зв`язку з компанією-експедитором. Крім того, позивачем при декларуванні товару було надано копію МД країни відправлення в якій в зазначена інша вага задекларованого товару, а саме: брутто - 6502,00 кг, нетто - 6354,00 кг, тоді як в поданій до митниці декларації в графах декларації 35,38 зазначена вага брутто - 12624,00 кг, нетто - 12344,00 кг, вказані розбіжності декларантом при митному оформленні не усунені. Заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості (фактурна вартість, транспорті витрати та витрати на страхування) достовірно документально не підтверджено. Так як митна вартість товарів не може бути визнаною органом доходів і зборів за основним методом визначення митної вартості згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу, то, в результаті проведеної з митним брокером консультації, митну вартість товарів скориговано, визначено за резервним методом відповідно до статті 64 МК України та прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 17.03.2020 № UA 508000/2020/000046/2 та картку відмови від 17.03.2020 № UA 508040/2020/00096. На підставі викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

04.05.2020 позивач надіслав до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що посилання відповідача на відомості АСАУР не є підставою для коригування митної вартості товарів, або визначення митної вартості товарів за додатковим методом, оскільки вони є інформативними. Під час подачі ВМД позивач чітко зазначив умови поставки товару, які також визначені і в Контракті, а саме - FCA RO Constanta. Усі додані до ВМД документи та фактичні обставини поставки підтверджують, що поставка товару відбулася на вказаних умовах. У розділі 3 Контракту передбачено, що поставка здійснюється на умовах, зазначених в Додатках до Контракту. У інвойсі від 05.03.2020 постачальник зазначив, що ціна всього за упаковане обладнання на складі постачальника (EXW) складає відповідну вартість зазначену в інвойсі, проте, інвойс, відповідно до Контракту, не регулює умови поставки товару та не може змінювати контрактні домовленості між постачальником та покупцем. Твердження про відсутність номеру контракту в інвойсі є необґрунтованими, оскільки вказані відомості не впливають на митну вартість товару. Всі документи, додані до ВМД при митному оформленні товарів, в тому числі контракт і інвойс та інші документі дублюють одні й ті ж дані про товар та його вартість. Також позивач відмітив, що умови поставки FCA в редакції Інкотермс 2010 не передбачають обов`язкового страхування товару, митниця не має права вимагати документів, які не є обов`язковими і відсутні у позивача. Посилання митниці на п. 4 контракту щодо того, що постачальник повинен надати покупцю відповідні документи про страхування товару, є необґрунтованими, оскільки умови поставки не передбачають обов`язкового страхування товару, а відносини між покупцем та постачальником є їх діловими відносинами, які ґрунтуються на договірних умовах. Якщо постачальник застрахував би товар, то він обов`язково включив би вартість страхування до вартості товару. Митниця не має законних підстав вимагати документи щодо операцій, які не виконувались сторонами контракту та які не є обов`язковими при зазначених у ВМД умовах поставки. Крім того, під час оформлення товару до ВМД позивач додав довідку про вартість перевезення, сума якого склала 36 875,00 грн та контракт на транспортне експедирування з ТОВ "Таймлогістік", в якому також зазначена вказана сума вартості перевезення вантажу. Так, доводи відповідача щодо сумнівів у вартості перевезення з підстав здійснення перевезення ФОП ОСОБА_2 також безпідставні, оскільки TOВ "Таймлогістік" має право укладати договори з будь-яким суб`єктом господарювання з метою виконання договору з позивачем, при цьому інформація про таку діяльність є конфіденційною інформацією, яка належить TОB "Таймлогістік". Позивач не володіє такою інформацією та не має законних підстав вимагати її у ТОВ "Таймлогістік". Щодо наявності розбіжностей ваги нетто та брутто в декларації країни відправлення та поданій позивачем ВМД, позивач зазначив, що він не є спеціалістом у митному законодавстві іноземних держав та не розуміє, яким чином здійснюється експортне оформлення товарів у Румунії. У поданій 17.03.2020 ВМД позивач вказав реальну вагу нетто та брутто товару, яка була перевірена митницею та відповідно товар випущено у вільний обіг на території України. Також, ТОВ "Українська продовольча корпорація" звертає увагу на те, що у повідомленні декларанту від 17.03.2020 відповідач не вказував, що має сумніви щодо не відображення в інвойсі номеру Контракту або умов поставки на умовах FCA RO Constanta, а також вартості перевезення, або страхування товару, його ваги. Натомість, просив декларанта надати документи про страхування товару, якщо останнє здійснювалося. Проте, оскільки страхування не здійснювалося, вказані документи не надані декларантом. Натомість надані банківські документи, що підтверджують вартість товарів, банківська виписка про розрахунки за товар. Будь-яких інших документів, вказаних в повідомленні, у сторін не існувало. У зв`язку з чим позивач вважає, що митниця не має правових підстав посилатися у відзиві на позов на недоліки у ВМД ніж ті, які зазначені у повідомленні митниці від 17.03.2020.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 КАС України, а також інші процесуальні строки, продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

11.02.2020 між ТОВ "Українська продовольча корпорація" та фірмою "Reinke Europe SRL" укладений контракт № Z-02/11/2020 (далі - Контракт) на поставку товару - "нові дощувальні машини", які, згідно Додатку до Контракту від 11.02.2020 № 1, постачаються на умовах FCA, Reinke Europe Warehouse.

Відповідно до умов вказаного контракту, додатку № 1, інвойсу від 05.03.2020 №RE20I0010 та транспортних документів, позивач отримав товар згідно переліку, наведеного в зазначених документах.

Для здійснення митного оформлення товару, поставленого за вказаним Контрактом, митним брокером ФОП ОСОБА_3 17.03.2020 подано митну декларацію №UA508040/2020/002329, відповідно до якої митна вартість товару визначена позивачем за ціною контракту 50695,50,00 доларів США (1355755,57 грн).

Cуд встановив, що також не заперечується сторонами у справі, що разом із митною декларацією, позивачем до митного оформлення подано наступні документи: пакувальний лист від 09.03.2020, рахунок-фактура (інвойс) від 05.03.2020 № RE20I0010, автотранспортна накладна від 12.03.2020 № 1114337, декларація про походження товару від 17.03.2020 №б/н, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 17.03.2020 № б/н, зовнішньоекономічний договір (контракт) від 11.02.2020 № Z-02/11/2020, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 11.02.2020 № 1, договір про надання послуг митного брокера від 04.03.2020 № 04-03-2020/6, договір (контракт) про перевезення від 11.03.2020 № Z20-000128, інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів та зборів та іншими державними органами від 16.03.2020 № 5296032, інші некласифіковані документи: лист виробника від 17.03.2020 № б/н, лист продавця від 17.03.2020 № 2, фото, копія митної декларації країни відправлення від 12.03.2020 № 20ROCT1970E0040353.

За результатами оцінки ризику щодо МД № UА508040/2020/002329 спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР) із формами контролю правильності визначення митної вартості товарів.

У зв`язку із встановленням розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, 17.03.2020 митний орган направив електронне повідомлення декларанту, із зазначенням про наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та про необхідність надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: якщо здійснювалося страхування, - страхові документи; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; банківські платіжні документи; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

17.03.2020 на виконання вимог митного органу позивач додатково надав відповідачу документи, які підтверджують вартість товару, в тому числі ВМД сторони відправника.

17.03.2020 Чорноморська митниця Держмитслужби склала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА508040/2020/00096 від 17.03.2020, оскільки відповідно до статті 54 Митного кодексу України неможливе митне оформлення за МД, так як документи, надані для підтвердження митної вартості, не містять усіх необхідних даних та не всі відомості і розрахунки підтверджені, тобто декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару.

Крім того, 17.03.2020 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA508040/2020/000046/2.

Підставою для коригування митної вартості зазначено наступне: "… Заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості (витрати на навантаження, витрати на страхування) достовірно документально не підтверджено. Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а документи надані для підтвердження митної вартості містять розбіжності. У рахунку фактурі зазначено, що товар постачається на умовах поставки EXW Константа, що не відповідає зазначеному у додатковій угоді №1 від 11.02.20. На умовах поставки EXW до митної вартості товару мають додаватись витрати на навантаження товару на транспортний засіб. При цьому у митного органу відсутні документи, які підтверджують включення зазначених витрат до вартості товару. Також, відповідно до п. 2.4 додаткової угоди № 1 від 11.02.20 ризики пов`язані з доставкою товару страхуються та гарантуються продавцем. Розділом 4 контракту № 2-02/11/2020 від 11.02.2020 передбачено, що продавець товару надає покупцю страховий поліс. Згідно з ч. 2 ст. 53 МКУ документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, є, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо здійснювалося страхування). Проте до митного органу документи, які підтверджують включення витрат пов`язаних із страхуванням товару до ціни товару не надаються. У копії митної декларації країни відправлення зазначена вага товару відрізняється від заявленої. На вимогу митного органу декларантом не подано наступні документи, а саме: 1) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Отже, враховуючи викладене та за результатами проведеної консультації, митну вартість товару № 1 скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 27.02.2020 № UА500030/2020/202572, а саме: 8,01 дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 12344 * 8,01 = 98875,44 дол. США). Попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів;- на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару".

Позивач вважає спірні рішення протиправними, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку доводам позивача про незаконність оскаржуваних рішень, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Статтею 49 Митного кодексу України (далі-МК України) визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

За змістом ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5, 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, згідно з ч. 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Щодо тверджень митного органу про невідповідність умов поставки у Контракті від 11.02.2020, додатковій угоді № 1 до контракту (FCA) та рахунку фактурі (EXW), а також відсутності страхових документів, за умови їх передбачення у Контракті, суд зазначає наступне.

У пункті 3 додатку № 1 до Контракту зазначено, що у відповідно до вимог "Інкотермс 2010" сторони обирають умови поставки FCA, Reinke Europe Warehouse.

На сьогодні діють Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 Інкотермс-2010, за змістом яких посилання на Інкотермс-2010 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов`язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.

Відповідно до Інкотермс (редакція 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін, термін FCA (FREE CARRIER (... named place) франко-перевізник (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

Згідно з п. А.3 Інкотермс за умовами поставки FCA покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця, окрім випадків, коли договір перевезення укладено продавцем відповідно до статті А.3 "а". Крім того, у сторін відсутній обов`язок на укладення договору страхування та надання документів зі страхування товару. Також, за зазначених умов продавець зобов`язаний у відповідності до договору купівлі-продажу надати покупцю товар, рахунок-фактуру або еквівалентне йому електронне повідомлення, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть знадобитись за умовами договору купівлі-продажу.

Аналіз змісту вищенаведених норм Інкотермс-2010 свідчить про те, що обов`язок щодо оплати фрахту належить покупцю, а обов`язок, щодо страхування вантажу, який поставляється на умовах FCA (Інкотермс 2010) відсутній, як у продавця, так і у покупця.

За таких обставин, доводи відповідача у цій частині є безпідставними, оскільки страхування товару, який постачається на умовах FCA не є обов`язковим. Натомість, будь-які особисті домовленості між продавцем та покупцем не можуть надавати митному органу підстави для витребування страхових документів, у випадку непередбаченості обов`язкового існування таких документів правилами Інкотермс-2010.

Тому, за умови передбачення Контрактом (та додатками до нього) необхідності страхування товару, однак, відсутності такого обов`язку правилами Інкотерм-2010, може бути лише підставами для відповідальності контрагентів один перед одним та не є підставою для витребування вказаних документів митним органом.

Водночас суд зазначає, що умови поставки FCA вказані у Контракті, додатку до нього та наданій митному органу декларації, а відтак посилання в рахунку фактурі на інший вид умов поставки - EXW, не може змінювати раніше визначених договором умов поставки.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалося.

Якщо, за твердженням декларанта, страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту. Відповідач не надав доказів страхування, тому вимоги щодо надання страхових документів слід вважати безпідставними.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем не наведено обґрунтованих доводів того, яким чином недолік оформлення рахунку-фактури (зазначення умов поставки EXW) може свідчити на користь його твердження про заявлення ТОВ "Українська продовольча корпорація" не повних відомостей про митну вартість.

Крім зазначеного, на думку суду, наявність чи відсутність у рахунку-фактурі певних відомостей (реквізитів), зокрема, посилання на контракт, не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі дані.

Аналогічний правовий висновок з цього питання викладено у постановах Верховного Суду від 18.07.2019 у справі № 821/829/18 (№ К/9901/5724/19), від 14.08.2018 у справі №821/1617/17 (№ К/9901/48422/18).

Також суд вважає безпідставними твердження відповідача про відсутність у наданих позивачем документах вартості за навантаження товару та різницю у вазі товару, у зв`язку з наступним.

Суд дослідив надані учасниками справи документи, що підтверджують факт перевезення та оплати за нього та встановив наступне.

Згідно з договором-заявкою від 11.03.2020 № Z20-000128 на транспортне експедирування вантажу, вантаж - дощові системи, завантажені у Румунії, Константа офіс та доставлені до України, Заозерне. Вартість перевезення ТОВ "Таймлогістік" складає 36875,00 грн.

Відповідно до довідки ТОВ "Таймлогістік" від 17.03.2020 про транспортні витрати, яка видана ТОВ "Українська продовольча корпорація" для пред`явлення на митницю, транспортні витрати автомобілем за маршрутом Румунія, м. Констанца - Україна, м. Заозерне, складають 36875,00 грн. Страхування вантажу не проводилося.

Разом з тим, відповідно до п. А.4. Правил Інкотермс-2010, продавець за правилами FCA зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Поставка вважається здійсненою, зокрема, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього.

Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.6: нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4; сплатити, коли це належить, витрати митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару (п. А.6. правил Інкотермс -2010).

Відтак, враховуючи, що поставка (завантаження) здійснювалася за місцем продавця - Румунія, м. Констанца, то витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки, в тому числі завантаження належать продавцю та не можуть вимагатися митним органом від позивача.

Також щодо твердження відповідача про розбіжності у вазі товару суд зазначає, що відповідно до міжнародної таверно-транспортної накладної (CMR) від 12.03.2020 № 1114337, вага брутто (п. 11) складає 12624 кг (6502 + 6122), що відповідає вазі брутто задекларованій у п. 35 МД від 17.03.2020 № UA508040/2020/002329. Вказана вага перевірена та погоджена відповідачем.

Разом з цим, відповідно до положень ст. 53 МК України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи.

Так як при митному оформлені у позивача не було висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, а також каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару, то не надання вказаних документів не може бути підставою для здійснення коригування митної вартості.

Таким чином, посилання відповідача в підставах коригування митної вартості на те, що декларантом не подані висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару є безпідставним.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах № 804/16980/14, № 815/2013/15.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, останній не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням вимог абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, суд не бере до уваги доводи відповідача, викладені у відповіді на відзив, про відсутність в інвойсі посилання на контракт, а також ненадання під час митного оформлення товару належних доказів вартості перевезення товару, яка входить до складових митної вартості відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України, оскільки рішення про коригування митної вартості товарів від 17.03.2020 не містить зазначених підстав для його прийняття.

Отже, відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.

Враховуючи викладене, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Згідно зі ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За змістом п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Як встановлено судом, за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

Як вбачається зі змісту графи 33 рішення, за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом на підставі наступної митної декларації: № UA500030/2020/202572 товар в наведеній декларації не є аналогічним товару № 1, різні виробники та різняться умови поставки FCA (постачання товару позивача) та CPT (постачання товару за зазначеною декларацією).

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту № Z-02/11/2020 від 11.02.2020 згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що оскаржувані рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність рішення Чорноморської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA508000/2020/000046/2 від 17.03.2020 та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA508040/2020/00096, відтак - задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст.134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну допомогу адвокатів у сумі 20000,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст.134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст.134 КАС України).

Суд встановив, що детальний розрахунок витрат на правничу допомогу надіслано поштою та отримано відповідачем 14.05.2020, що підтверджується поштовою квитанцією про відправку кореспонденції, описом вкладення та скріншотом інтернет сторінки Укрпошти "трекінг".

Відтак, суд відмічає, що відповідач ще 14.05.2020 був обізнаний про надіслання до суду детального розрахунку вартості витрат на правничу допомогу та мав можливість подати свої заперечення щодо співмірності таких витрат. Відповідач не висловив своєї позиції з цього приводу.

Судом встановлено, що 12.03.2020 між ТОВ "Українська продовольча корпорація" та Адвокатським об`єднанням "Дудченко, Корнелюк, Мусулевський та партнери" укладений договір про надання правової допомоги предметом якого є надання правової допомоги в обсязі та умовах, передбачених договором.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав акт виконаних робіт (наданих послуг) № 48 від 30.04.2020 за договором від 12.03.2020 на суму 20000,00 грн та банківську виписку про сплату коштів.

Згідно наданого представником позивача детального розрахунку вартості професійних адвокатських послуг за договором від 12.03.2020, розрахунок здійснено із вартості 1 година - 500 грн, загальна вартість 20000,00 грн, а саме:

1. Аналіз матеріалів наданих Клієнтом та судової практики щодо судових рішень із подібних спорів:

- аналіз контракту позивача, додатків до контракту, листів між сторонами, документів про походження товару та вартості товару, документів щодо перевезення товару, аналіз правильності визначення позивачем митної вартості товару, аналіз митних декларацій, картки відмови митниці, листування з митницею, вимог митниці, рішення про коригування митної вартості митниці та інших документів у сукупності, проведення відповідних консультацій з профільними спеціалістами щодо правильності дій митниці - витрачено адвокатом 5 годин - вартість 2500 грн;

- аналіз адвокатом актуальної судової практики щодо рішень судів у подібних правовідносинах, які виникли між Клієнтом та митницею, аналіз думки суду щодо тих чи інших обставин у таких справах - витрачено адвокатом 5 годин - вартість 2500 грн.

2. Підготовка позову:

- визначення правової позиції по справі, виходячи з аналізу матеріалів наданих Клієнтом, судової практики, аналізу нормативно-правових актів України: визначення підстав позову та предмету позову; визначення доказів, якими буде обґрунтовано позов; вираховування розміру судового збору по справі; підготовка позову, шляхом складення до купи всіх складових позову та викладення в електронному вигляді - витрачено адвокатом 10 годин - вартість дорівнює 5000 грн.

- оформлення позову та подача до суду: перевірка та складення всіх додатків до позову, в тому числі перевірка квитанції про сплату судового збору; подача позову до суду; контроль призначення справи до розгляду; усунення недоліків під час залишення позову без руху. Витрачено адвокатом 4 годин - вартість 2000 грн.

3. Супровід справи в суді у разі розгляду справи судом у письмовому провадженні:

- підготовка відповіді на відзив, надіслання вказаних доказів відповідачу поштою, подача в суд (6 годин - вартість 3000 грн);

- підготовка детального розрахунку щодо розподілу судових витрат та подача до суду (2 години - вартість 1000 грн);

- підготовка у разі отримання негативного рішення апеляційної скарги або у разі отримання позитивного рішення суду, відзиву на апеляційну скаргу відповідача (буде витрачено адвокатом близько 8 годин - вартість 4000 грн).

Суд не приймає до уваги витрати зазначені у п. 3.3 детального розрахунку у сумі 4000 грн, оскільки вони є передчасними та на момент розгляду справи фактично не понесені позивачем. Також суд вважає безпідставним включення до витрат на правову допомогу, витрат на підготовку детального розрахунку у сумі 1000,00 грн.

За таких обставин відшкодуванню підлягають витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 242- 246, 250, 255, 262 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби №UA508000/2020/000046/2 від 17.03.2020 про коригування митної вартості товарів.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Чорноморської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA508040/2020/00096 від 17.03.2020.

Стягнути з Чорноморської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43335608, 73000, м. Херсон, вул. Гоголя, 13) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська продовольча корпорація" (код ЄДРПОУ 38822685, 73003, м. Херсон, ул. Канатна, 21/ Гетьмана Сагайдачного, 41) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 21106 (двадцять одна тисяча сто шість) грн та витрати на правничу допомогу у сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 КАС України, а також інші процесуальні строки, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя О.Й. Кисильова

кат. 108020200