Рішення

від 12.06.2020 по справі 408/151/20-ц

БІЛОВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 408/151/20-ц

2/408/1200/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2020 року Біловодський районний суд Луганської області,

в складі:головуючого-судді: Булгакової Г.В.

при секретарі: Ришковій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Біловодську, Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Широківська сільська рада Станично-Луганського району Луганської області про визнання права власності за набувальною давністю,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Широківська сільська рада Станично-Луганського району Луганської області про визнання права власності за набувальною давністю, посилаючись на наступне.

Позивач ОСОБА_1 з 1998 року проживає у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з того часу вона добросовісно, безперервно володіє та відкрито користується вказаним будинком.

Попередній власник цього будинку ОСОБА_2 передав їй оригінали документів на будинок та повідомив, що цим самим передає позивачу у власність будинок. На той час з підстав необізнаності вважала, що цими діями попередній власник передав у власність зазначений житловий будинок. Весь цей час вона проживала у ньому вважаючи, що є власником будинку. Проте, віднедавна постало питання внесення інформації про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їй було повідомлено, та роз`яснено про необхідність оформити праві підстави права власності, а саме звернутись до суду.

У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з наявним позовом, в якому просить суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок з усіма надвірними будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву, в якій не заперечує проти задоволення позову, просить справу розглянути в його відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення позовної заяви по суті, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Широківської сільської ради від 31 серпня 1993 року, ОСОБА_2 було дозволено будівництво сараю, гаражу та підвалу на закріпленій за ним ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.09/.

Рішенням Станично-Луганського районного суду Луганської області від 04 лютого 1994 року визнано за ОСОБА_2 право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.07-08/.

Технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду за вказаною адресою виготовлено на ім`я ОСОБА_2 /а.с.10-15/.

Згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 19 січня 2000 року Станично-Луганським РВ УМВС України в Луганській області, на ім`я позивача ОСОБА_1 , вона з 07 грудня 2005 року має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.4-6/.

Довідкою № 604 від 30 вересня 2019 року виданою Широківською сільською радою Станично-Луганського району Луганської області також підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно зареєстрована у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з грудня 2005 року і по теперішній час /а.с.16/.

Згідно акту №226, складеного 01 квітня 2020 року депутатом Широківської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, було обстежено матеріально-побутові умови сім`ї ОСОБА_1 та встановлено , що вона мешкає у будинку за вищевказаною адресою разом зі співмешканцем та донькою /а.с.101/.

Робочий проект газопостачання будинку АДРЕСА_1 за вказаною АДРЕСА_2 виконаний на замовлення ОСОБА_1 20 грудня 2005 року /а.с.24-57/.

Замовником технічних умов на проектування газопостачання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 16 грудня 2005 року, була ОСОБА_1 /а.с.32/.

Замовником перевірок вентиляційних та димових каналів і печей також була ОСОБА_1 , що підтверджується копіями актів перевірки за 2009-2013 роки /а.с.33-36/.

Згідно звіту про оцінку нерухомого майна від 28 жовтня 2019 року, ринкова вартість житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на дату оцінки становить 32 388 гривень /а.с.37-56/.

Письмовими поясненнями ОСОБА_3 , який є сусідом ОСОБА_1 підтверджують, що ОСОБА_1 дійсно мешкає у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з 1998 року (зареєстрована з 2005 року) /а.с.17/.

ОСОБА_4 надала аналогічні ОСОБА_3 письмові пояснення /а.с.20/.

Відповідно до ч. 1ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Частиною 4ст. 344 ЦК України визначено, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Частиною 8 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України передбачено, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, тобто з 01.01.2001 року. Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України обставинами, які мають значення для справи, і, які повинен довести сам позивач ( ч.1 ст. 81 ЦПК України ), є законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність ( тобто строк володіння). Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 7 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав" при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя ст. 344 ЦК України ). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга ст. 344 ЦК України ).

Відповідно до ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК , право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 264 ЦПК ).

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2001 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Аналізуючи зазначене, позивач добросовісно заволодів, продовжує відкрито та безперервно майже 20 років володіти та користуватися будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

За таких обставин справи позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 264 , 265 , 268 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , третя особа - Широківська сільська рада Станично-Луганського району Луганської області, ЄДРПОУ 20183959, адреса місцезнаходження: Луганська область, Станично-Луганський район, с. Широкий, вул. Центральна, 1, про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок з усіма надвірними будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Біловодський районний суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Суддя Г. В. Булгакова