Ухвала від 12.06.2020 по справі 538/757/18

Справа № 538/757/18

Провадження № 1-кп/539/4/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2020 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю : прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисника ОСОБА_10 ,

законного представника ОСОБА_11 ,

особи стосовно якої заявлено клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_12 ,

потерпілої ОСОБА_13 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни Полтавської області клопотання слідчого про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні № 12018170230000123 від 06.03.2018 року відносно ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Високе Лохвицького району Полтавської області, не одруженого, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ознаками суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

05.03.2018 року близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_12 , перебуваючи в в господарстві ОСОБА_13 за адресою АДРЕСА_1 на грунті раптово виниклих неприязних відносин, під час сварки, штовхнув руками потерпілу ОСОБА_13 , від чого остання впала на спину. Після цього, ОСОБА_12 нагнувся над ОСОБА_13 та наніс їй удар кулаком в праву частину обличчя та за верхній одяг потягнув потерпілу до входу в будинок. Затягнувши ОСОБА_13 у будинок, ОСОБА_12 наніс їй кулаком удар в праву частину обличчя та, взявши своєю рукою 3 і 4 пальці лівої кисті ОСОБА_13 , обертально-поступальними рухами викручував їх всередину.

В результаті даних дій ОСОБА_12 спричинив потерпілій ОСОБА_13 тілесні ушкодження згідно висновку експертизи №75 від 30.03.2018 року у вигляді:

-ЗЧМТ, струсу головного мозку; гематоми в ділянці нижнього та верхнього повік правого ока та садно по нижньому краю гематоми в ділянці нижнього повіка правого ока; підшкірний крововилив в щічній ділянці справа, які утворились від не менш ніж двократної дії тупого(их) предмета(ів), яким могли бути пальці рук людини, стиснуті в кулак, які за ступенем тяжкості можуть бути оцінені лише у своїй сукупності як легкі тілесні ушкодження що спричинили короткочасний розлад здоров`я;

-крововиливу під нігтьовою пластиною в ділянці нігтьової фаланги 3-го пальця лівої кисті; крововилив під нігтьовою пластиною в ділянці нігтьової фаланги 4-го пальця лівої кисті; підшкірний крововилив по тильній поверхні правої кисті, в проекції 3-го п`ясно-фалангового суглобу, які утворились від не менш ніж двократної дії тупого(их) предмета(ів), яким могли бути пальці рук людини, стиснуті в кулак, нога людини, взута у взуття, кожне з яких може бути оцінене як легке тілесне ушкодження;

-трьох лінійних, вертикальних саден шкіри, розташованих паралельно одне одному по передній поверхні в проекції лівого колінного суглобу; лінійне, вертикальне садно по передній поверхні в проекції правого колінного суглобу, які утворились від дії тупих предметів, або при ударі об такі зазначеними анатомічними ділянками, що могло мати місце при волочінні тіла по твердій шороховатій поверхні, яке було обернене до неї своєю передньою поверхнею та можуть бути оцінені як у своїй сукупності, так і кожне зокрема як легкі тілесні ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_12 суду пояснив, що за пів року до цих подій у нього та ОСОБА_13 постійно були конфліктні ситуації, вона образливо обзивала його, зводила на нього наклепи. Живе ОСОБА_13 неподалік від нього, десь в 30 метрах. В той день, весною 2018 року він йшов вулицею, хотів до ОСОБА_13 привітатися, а вона знову його образила і він, зайшовши до неї у двір, вдарив її один раз кулаком правої руки в праве око. Після цих подій весною за направленням лікаря Пучки, він пройшов лікування в психіатричній лікарні «Снітино», лікувався близько місяця. До цього він в лікарні лікування не проходив, лікувався амбулаторно.

Крім цього, вчинення ОСОБА_12 суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст.125 КК України підтверджується наступними доказами :

-показаннями потерпілої ОСОБА_13 , яка пояснила, що близько 17 години в березні 2018 року вона поралася по господарству. Побачила, як ОСОБА_14 , який проживає по сусідству, щось кричав на свого батька, останній розвернувся та зайшов в будинок, а ОСОБА_14 побіг до неї у двір. Перестрибнувши хвіртку, ОСОБА_15 підбіг до неї ( ОСОБА_13 ), спитав, що вона говорила його батькові та почав її бити, штовхнув, збив з ніг на сніг. Бив руками та ногами по обличчю, тулубу, ногам. Потім затягнув за верхній одяг у будинок, і там продовжував бити кулаками по обличчю, викручував руки, пальці. Потім щось стукнуло у веранді і ОСОБА_15 туди вийшов. Вона ( ОСОБА_13 ) зачинила за ним двері, щоб він не зміг зайти до неї, а ОСОБА_15 ще підпер їх зі своєї сторони. Відчинити двері їй ( ОСОБА_13 ) допоміг сусід близько 19 год., якому вона зателефонувала та попросила про допомогу. До цих подій вона ( ОСОБА_13 ) перебувала в нормальних відносинах з ОСОБА_16 , інколи він їй допомагав по господарству, конфліктів з ним ніяких не було;

-показаннями свідка ОСОБА_17 , який пояснив, що працює лікарем-психіатром в Лохвицькій ЦРЛ. ОСОБА_12 перебуває на обліку у лікаря-психіатра з 2003 року, безпосередньо у нього на обліку ОСОБА_12 перебуває лише з 07.03.2018 року, коли надійшла заява від сина потерпілої про агресивну поведінку ОСОБА_15 відносно його матері. Після цього ним ( ОСОБА_17 ) був здійснений виїзд додому до хворого з метою огляду. За результатами огляду він ( ОСОБА_17 ) зробив висновок, що ОСОБА_12 потребує стаціонарного лікування. З 07.03.2018 року по 27.03.2018 року ОСОБА_12 з його згоди, пройшов стаціонарне лікування в ПОПЛ №2 «Снітино», виписаний в зв`язку з покращенням стану здоров`я. Дома він продовжував проводити підтримуюче лікування за рекомендаціями лікаря. ОСОБА_12 раніше були призначені психотропні препарати, які знижують рівень агресивності, тобто седативні заспокійливі препарати. Як саме він їх раніше приймав, сказати не може, їх прийом коригував його лікар, у якого він стояв на обліку. Зараз він приймає седативні препарати двічі на добу. Останній раз, коли він ( ОСОБА_17 ) оглядав ОСОБА_12 , крім медикаментозного амбулаторного лікування, він стаціонарного лікування не потребував. Прийом ОСОБА_12 алкогольних напоїв міг спровокувати його агресивну поведінку;

-показаннями свідка ОСОБА_18 , яка пояснила, що працює продавцем в магазині в с. Часниківка. У березні близько 16-30 год. вона знаходилася на робочому місці до неї в магазин заходив ОСОБА_12 . Через деякий час в магазин зайшов хлопець та сказав, що треба повідомити батьків ОСОБА_15 , так як ОСОБА_19 лежить на снігу та відмовляється вставати. Вона зателефонувала батькам ОСОБА_19 та на протязі 5 хв. вони його забрали. На той момент, коли вона ( ОСОБА_18 ) бачила ОСОБА_15 , однозначно сказати, що він перебував в нетверезому стані, вона не може, однак вона помітила, коли він «вип`є», в нього з`являється незначна агресія. Взагалі ОСОБА_14 не зловживає алкогольними напоями, по характеру спокійний, багато фантазує-вигадує. Наступного дня її на роботі не було, вона їздила в місто. Ввечері їй розповіли односельчани про подію, що сталася в селі, а саме, що ОСОБА_12 вдарив ОСОБА_13 . Через декілька днів вона бачила ОСОБА_13 , у неї на обличчі були тілесні ушкодження - синці. Вона розповідала, що їх завдав ОСОБА_12 . ОСОБА_13 по характеру конфліктна, замкнута, вона раніше розповідала їй ( ОСОБА_18 ), що у неї був конфлікт з ОСОБА_12 , оскільки він вкрав у неї гуску;

-показаннями свідка ОСОБА_20 , яка пояснила, що очевидцем події не була, лише чула від односельчан та від самої ОСОБА_13 , що їй ОСОБА_12 завдав тілесних ушкоджень. ОСОБА_12 характеризує як спокійну людину. Вона ніколи не бачила, щоб ОСОБА_12 кидався на людей з кулаками чи проявляв агресію;

-показаннями свідка ОСОБА_21 , яка пояснила, що ОСОБА_12 знає давно, він лікується, спокійний, нікого не чіпає, агресії до людей не проявляє. Його односельчани часто просять допомогти по господарству, ОСОБА_12 ніколи не відмовляє, всім допомагає. З приводу події, що сталася, знає лише зі слів односельчан, очевидцем не була. Односельчани розповідали, що ОСОБА_12 йшов дорогою, а ОСОБА_13 знаходилася у дворі, та щось сказала образливе ОСОБА_19 . Після чого він зайшов до неї у двір та вдарив її;

-показаннями свідка ОСОБА_22 , яка пояснила, що очевидцем подій, що сталися між ОСОБА_23 та ОСОБА_15 вона не була. Від односецьців чула, що ОСОБА_19 побив ОСОБА_23 , однак чому, як та за що вона не знає.

- витягом з ЄРДР, згідно якого за заявою ОСОБА_13 . 06.03.2018р. Лохвицьким ВП ГУ НП в Полтавській області внесено відомості до ЄРДР за №12018170230000123 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України (т.1 а.с.85);

- рапортом ст. інспектора-чергового Лохвицького ВП ГУНП в Полтавській області від 05.03.2018р., згідно якого 05.03.2018р. отримано заяву від ОСОБА_13 про нанесення їй сусідом ОСОБА_12 тілесних ушкоджень (т.1 а.с. 86);

- заявою ОСОБА_13 від 05.03.2018р., згідно якої ОСОБА_13 прохає притягнути до відповідальності ОСОБА_12 , який близько 18год 15хв 05.03.2018р. за місцем її проживання наніс їй тілесні ушкодження. (т.1 а.с. 87);

- висновком експерта №75 від 30.03.2018 року, згідно якого згідно при проведенні судово- медичної експертизи ОСОБА_13 , на її тілі виявлено тілесні ушкодження, які умовно можливо розділити на декілька груп: ПЕРША група: ЗЧМТ, струс головного мозку; гематома в ділянці нижнього та верхнього повік правого ока та садно по нижньому краю гематоми в ділянці нижнього повіка правого ока; підшкірний крововилив в щічній ділянці справа, які утворились від не менш ніж двократної дії тупого(их) предмета(ів), яким могли бути пальці рук людини, стиснуті в кулак, або будь-які інші предмети з подібними характеристиками, та за ступенем тяжкості можуть бути оцінені лише у своїй сукупності як ЛЕГКІ тілесні ушкодження що СПРИЧИНИЛИ короткочасний розлад здоров`я (п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України від 17.01.95р. № 6); ДРУГА група: крововилив під нігтьовою пластиною в ділянці нігтьової фаланги 3-го пальця лівої кисті; крововилив під нігтьовою пластиною в ділянці нігтьової фаланги 4-го пальця лівої кисті; підшкірний крововилив по тильній поверхні правої кисті, в проекції 3-го п`ясно-фалангового суглобу, які утворились від не менш ніж двократної дії тупого(их) предмета(ів), яким могли бути пальці рук людини, стиснуті в кулак, нога людини, взута у взуття, або будь-які інші предмети з подібними характеристиками, та кожне з яких може бути оцінене як ЛЕГКЕ тілесне ушкодження (п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України від 17.01.95р. № 6); ТРЕТЯ група: три лінійних, вертикальних садна шкіри, розташованих паралельно одне одному по передній поверхні в проекції лівого колінного суглобу; лінійне, вертикальне садно по передній поверхні в проекції правого колінного суглобу, які утворились від дії тупих предметів, або при ударі об такі зазначеними анатомічними ділянками, що могло мати місце при волочінні тіла по твердій шороховатій поверхні, яке було обернене до неї своєю передньою поверхнею, як на те посилається підекспертна, та можуть бути оцінені як у своїй сукупності, так і кожне зокрема як ЛЕГКІ тілесні ушкодження (п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України від 17.01.95р. № 6). Тілесні ушкодження ПЕРШОЇ, ДРУГОЇ та ТРЕТЬОЇ груп, враховуючи їх морфологічні характеристики, утворилися в короткий проміжок часу, в строк, на який посилається підекспертна та який зазначено у постанові про призначення експертизи (05.03.2018 року). (т.1 а.с.94-96).

-довідкою МСЕК від 09.02.2011р. № 0166232, згідно якої ОСОБА_12 , 1993 р.н. має 2 групу інвалідності з дитинства з 05.08.2011 року безтерміново (т.1 а.с.100-101);

- актом судово-психіатричного експерта №207 від 15.05.2018 року, згідно якого ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_1 в період часу, що відноситься до інкримінованого йому протиправного діяння будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждав і не перебуває в стані тимчасового розладу психічної діяльності, а виявляє ознаки вродженого недоумства рівня помірної розумової відсталості з значним порушенням поведінки. ОСОБА_12 в період часу, що відноситься до інкримінованого йому протиправного діяння будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждав і не перебував в стані тимчасового розладу психічної діяльності, а виявляв ознаки помірної розумової відсталості з значними порушеннями поведінки. Ступінь вродженого недоумства у ОСОБА_12 є таким, що позбавляв його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними в період часу, що відноситься до інкримінованого протиправного діяння і позбавляє здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними на даний час. ОСОБА_12 підпадає під дію ч.2 ст.19 КК України. Потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом. (т.1 а.с.108-117).

Надані потерпілою показання щодо локалізації та механізму заподіяння їй ОСОБА_12 легких тілесних ушкоджень, що спричинили їй короткочасний розлад здоров`я, які зазначені в мотивувальній частині судового рішення, в повній мірі узгоджуються із даними судово медичної експертизи потерпілої, в тому числі і в частині часу їх нанесення, а тому суд вважає їх достовірними.

ОСОБА_12 також визнав факт нанесення ним одного удару кулаком в область правої частини обличчя потерпілої

Матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що частину даних тілесних ушкоджень потерпілій було спричинено будь-якими іншими особами.

Таким чином, суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_12 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, поза розумним сумнівом.

Суд вважає, що ОСОБА_12 вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Згідно акту судово-психіатричного експерта № 207 від 15.05.2018 року ОСОБА_12 в період часу, що відноситься до інкримінованого йому протиправного діяння будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждав і не перебуває в стані тимчасового розладу психічної діяльності, а виявляє ознаки вроженого недоумства рівня помірної розумової відсталості з значним порушенням поведінки. Ступінь вродженого недоумства у ОСОБА_12 є таким, що позбавляв його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними в період часу, що відноситься до інкримінованого протиправного діяння і позбавляє здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними на даний час. ОСОБА_12 підпадає під дію ч.2 ст.19 КК України. Потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом. (т.1 а.с.108-117).

Прокурор підтримав клопотання про застосування до ОСОБА_12 примусових заходів медичного характеру, оскільки останній на момент вчинення суспільно небезпечного діяння і в даний час є неосудною особою.

Захисник ОСОБА_10 та законний представник ОСОБА_11 в судовому засіданні вважали, що ОСОБА_12 може потребувати застосування примусових заходів медичного характеру, однак не тих, які вказано у висновку експертизи, а саме не у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом, а у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. При цьому, необхідно врахувати ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_12 діяння, а саме що воно містить ознаки злочину невеликої тяжкості, ОСОБА_12 не ухиляється від лікування, а після подій пройшов лікування, в тому числі і стаціонарне, спокійний, адекватний, контактний, проживає у будинку, де проживає малолітня дитина, небезпеки для оточуючих не представляє. Вчинене діяння обумовлене раптово виниклими неприязними стосунками та провокацією з боку потерпілої. Як до, так і після вчинення даного суспільно небезпечного діяння, ОСОБА_12 ні до кого насильство не застосовував, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. При проведенні амбулаторної психіатричної експертизи не було враховано даних лікування ОСОБА_12 у ПОПЛ №2 «Снітино». Сторона захисту в судовому засіданні намагалася забезпечити проведення ОСОБА_12 стаціонарної судово психіатричної експертизи, однак експертним закладом експертиза так і не була проведена.

Виходячи із положень ст. 19 КК України неосудна особа позбавлена здатності усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними унаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Особа, що вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, не підлягає кримінальній відповідальності, а може бути піддана за рішенням суду примусовим заходам медичного характеру.

Частиною 2 статті 513 КПК України, передбачено, що визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Відповідно до ст.ст.92, 93 КК України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціалізований лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчинення нею суспільно небезпечних діянь. Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані, зокрема, до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.

Згідно даних про особу ОСОБА_12 , останній є інвалідом ІІ групи відповідно до довідки МСЕ № 0166232 (т.1 а.с. 100-101,210), перебував на обліку у лікаря-психіатра з 2003 року з діагнозом помірна розумова відсталість, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває (т.1 а.с. 106), на час розгляду клопотання слідчого за місцем мешкання характеризується позитивно, що підтверджується колективною заявою односельців до суду (т.1 а.с.82-84).

З урахуванням наведеного, судом встановлено, що ОСОБА_12 вчинив суспільно небезпечне діяння, та на момент його вчинення він перебував в стані неосудності і внаслідок вроженого недоумства рівня помірної розумової відсталості з значним порушенням поведінки не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що підтверджується висновком експертизи. На даний час ОСОБА_12 також не може усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, а тому не підлягає кримінальній відповідальності.

Вирішуючи питання щодо виду примусового заходу медичного характеру, який необхідно застосувати до ОСОБА_12 , суд виходиться з наступного.

Так, відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», коло осіб, щодо яких можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, визначено у ст. 93 КК України, а вичерпний перелік видів цих заходів у ст. 94 цього Кодексу.

Відповідно до п. 15 зазначеної постанови для об`єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб (ч.1 ст. 94 КК України) суд має спочатку з`ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру.

Згідно до ч.2 ст. 95 КК України, надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров`я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу.

Отже, висновок експерта носить рекомендаційний характер та враховується судом в сукупності із характером та тяжкістю вчиненого суспільного небезпечного діяння при визначені виду примусового заходу медичного характеру.

Суд, вважає, що метою примусових заходів медичного характеру є не тільки обов`язкове лікування особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, але й запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь (ст. 92 КПК України). Для досягнення цієї мети суд має визначити конкретний вид примусового заходу, враховуючи всі передбачені ст. 94 КК України критерії в їх сукупності.

Частиною 2 ст.292 КПК України передбачено, що клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, зокрема, має містити інформацію про примусовий захід медичного характеру, який пропонується застосувати.

Зазначена інформація не є обов`язковою для суду. Вона має рекомендаційний характер і лише суд, ураховуючи характер і тяжкість захворювання, тяжкість вчиненого діяння, ступінь небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, застосовує певний вид примусового заходу.

Відповідно до положень п. 5 ч.1 ст. 513 КПК України, під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру саме суд, у разі застосування таких заходів має визначити їх вид.

У зв`язку з вищенаведеним, суд вважає, що ОСОБА_12 на теперішній час потребує застосування примусових заходів медичного характеру.

При вирішенні питання щодо застосування відносно ОСОБА_12 конкретного виду примусового заходу медичного характеру, передбаченого ст. 94 КК України, суд враховує наступне.

Так, ОСОБА_12 вчинив суспільно-небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки злочину невеликої тяжкості, загрози для себе та оточуючих не несе, на даний час продовжує лікування, що підтверджується даними медичних закладів та показаннями допитаного в судовому засіданні лікаря психіатра ОСОБА_17 .

Матеріали кримінального провадження містять суперечливі дані щодо особи ОСОБА_12 . Так на стадії досудового розслідування 58 жителів села Часниківка звернулися до голови сільської ради із листом щодо прийняття мір відносно ОСОБА_12 , який проявляє агресію до односельців (т.1 а.с. 90).

Під час розгляду справи в суді у червні 2018 року до суду надійшло колективне звернення 58 мешканців с. Часниківка, у якому останні прохали суворо не карати ОСОБА_12 , який є спокійним, допомагає односельцям, характеризується виключно з позитивного боку (т.1 а.с 82-84).

Не дивлячись на наявність даних, зібраних в ході досудового розслідування, які негативно характеризують особу ОСОБА_12 , матеріали кримінального провадження не містять жодних доказів щодо конкретних фактів вчинення ОСОБА_12 агресивних вчинків відносно оточуючих.

В судовому засіданні були допитані численні свідки, які пояснювали, що ОСОБА_12 не є агресивною особою.

Склад сім`ї ОСОБА_12 становить 6 осіб, в тому числі і малолітня дитина (т.1. а.с. 105).

ОСОБА_12 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, раніше до нього примусові заходи медичного характеру не застосовувалися.

Ухвалою суду від 19.03.2019 року по справі призначалася стаціонарна судово психіатрична експертиза відносно ОСОБА_12 , яка з незалежних від суду причин проведена не була.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених даних щодо особи ОСОБА_12 , тяжкості вчиненого ним суспільного небезпечного діяння, факту проходження ним лікування в добровільному порядку після вчинення суспільно небезпечного діяння, суд вважає, що останній за станом свого психічного здоров`я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу, а тому суд приходить до висновку про доцільність застосування до ОСОБА_12 примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Керуючись ст. ст. 512-513 КПК України,

У Х В А Л И В :

Застосувати відносно ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах кримінального провадження № 12018170230000123 за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України примусові заходи медичного характеру передбачені ст. 94 КК України у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала не набрала законної сили.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду ОСОБА_1