Постанова

від 12.06.2020 по справі 753/3815/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2020 року м. Київ

Справа № 22-6929 Головуючий у1-й інстанції - Колесник О. М.

Унікальний № 753/3815/18 Доповідач - Пікуль А. А.

Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:

головуючого Пікуль А. А.

суддів Гаращенка Д. Р.

Невідомої Т. О.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Айол Нет на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Айол Нет , ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, -

у с т а н о в и л а:

У березні 2019 року ОСОБА_1 пред`явив в суд позов до ТОВ Айол Нет та ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, в якому просив стягнути солідарно з ТОВ Айол Нет та ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду в розмірі 126 433 грн 08 коп., сплачений судовий збір у розмірі 1 264 грн 33 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 18 000 грн та 16 209 грн витрат на проведення експертного психологічного дослідження (а.с.1-7).

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 21 березня 2016 року між позивачем та ТОВ Айол Нет було укладено договір № 23032016 про надання телекомунікаційних послуг. Однак, в порушення умов дотримання конфіденційності персональних даних, директор ТОВ Айол Нет ОСОБА_2 повідомив працівникам правоохоронного органу персональні дані позивача, внаслідок чого у орендованому приміщенні позивача було проведено обшук та вилучено належне йому на праві власності майно. Постановою Дарницького районного суду м. Києва по справі № 753/13908/17 від 30 серпня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері захисту персональних даних, передбаченого ч. 4 ст. 188-39 КУпАП , однак звільнено від відповідальності за спливом строків накладення адміністративного стягнення. Внаслідок порушення ТОВ Айол Нет права на захист персональних даних позивача, останньому було завдано моральну шкоду, яка полягає у значних душевних стражданнях, які виражені в тому, що його звичайний ритм життя змінився, утворилось залежне становище через невизначеність обставин, виникли ситуаційно зумовлені інтенсивні негативні переживання, принижено почуття гідності позивача.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року позов задоволено частково. Суд стягнув з ТОВ Айол Нет на користь ОСОБА_1 126 433 грн 08 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 16 209 грн вартості проведення експертного психологічного дослідження, 1 264 грн 33 коп. судового збору, 18 000 грн. витрат на правничу допомогу, а всього: 161 906 грн 41 коп.

В задоволенні частини позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування 126 433 грн 08 коп. моральної шкоди, 16 209 грн вартості проведення експертного психологічного дослідження, 1 264 грн 33 коп. судового збору, 18 000 грн витрат на правничу допомогу відмовлено.

Скасовано ухвалу судді Дарницького районного суду м. Києва Колесника О.М. від 12 березня 2018 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 133221408.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ Айол Нет подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 (а.с.176-182).

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що наявність вини керівника ТОВ Айол Нет , ОСОБА_2 , встановлена постановою Дарницького районного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року, а тому законних підстав для повторного доказування та встановлення даного факту немає. Висновок експерта № 8994 за результатами психологічного дослідження від 19 лютого 2018 року є письмовим доказом, який безпосередньо стосується предмету доказування. Цей висновок експерта № 8994 був складений експертом ОСОБА_3 в період правомочності на складання зазначеного висновку, отже указана особа могла в якості експерта проводити психологічне дослідження. Подані ТОВ Айол Нет копія адвокатського запиту від 05 березня 2020 року та копія реєстру, поданого до Міністерства юстиції України, не можуть враховуватись судом під час розгляду апеляційної скарги, оскільки ТОВ Айол Нет не надано доказів неможливості подання цих документів до суду першої інстанції.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 позивачем не оскаржується, а тому у апеляційному порядку в цій частині не перевіряється.

За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга ТОВ Айол Нет на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року розглядається апеляційним судом у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Пікуль А . А., з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія доходить висновку про те, що апеляційна скарга слід підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

При розгляді справи районним судом були встановлені наступні обставини.

21 березня 2016 року між ОСОБА_1 (замовник) та ТОВ Айол Нет (оператор) було укладено договір № 23032016 про надання телекомунікаційних послуг та додаткову угоду № 1, згідно умов яких оператор надає замовнику телекомунікаційні послуги постійного доступу до Інтернету номінальної швидкості, а замовник отримує послуги та зобов`язується оплачувати їх (а.с.155-156).

Відповідно до п . 4.1. вказаного договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання договору згідно з чинним законодавством України.

Постановою Дарницького районного суд м. Києва у справі № 753/13908/17 від 30 серпня 2017 року встановлено, що 19 липня 2016 року ОСОБА_2 , будучи директором ТОВ Айол Нет , що розташоване по АДРЕСА_2 , як посадова особа володільця персональних даних, не забезпечив належний рівень захисту персональних даних заявника, а саме недодержався встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту персональних даних ОСОБА_1 , що призвело до незаконного доступу до них та порушення права останнього на захист своїх персональних даних від незаконної обробки, чим вчинив діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 188-39 КУпАП . ОСОБА_2 звільнено від відповідальності за спливом строків накладення адміністративного стягнення (а.с.12-13).

Відповідно до висновку експерта № 8994 за результатами психологічного дослідження від 19 лютого 2018 року, складеного ТОВ Незалежним інститутом судових експертиз , незаконне поширення директором ТОВ Айол Нет ОСОБА_2 персональних даних ОСОБА_1 є психотравмуючою ситуацією для ОСОБА_1 . Вказаними обставинами ОСОБА_1 заподіяно страждань (моральну шкоду). Можливий розмір грошової компенсації за завдані страждання (заподіяну моральну шкоду) ОСОБА_1 орієнтовно становить 33,96 МЗП (а.с.14 - 34).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України , обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 районний суд виходив із того, що неправомірними діями ТОВ Айол Нет було порушено право позивача на захист персональних даних, що встановлено постановою Дарницького районного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року (а.с.12), внаслідок чого позивачу було завдано моральної шкоди.

При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.

Отже ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що постановою Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/13908/17 від 30 серпня 2017 року встановлено, що 19 липня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 188-39 КУпАП та звільнено його від накладення адміністративного стягнення на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП за спливом строків, передбачених ст. 38 КУпАП (а. с.12-13).

Доводи скарги про те, що вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах в яких закривається провадження колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Статтею 280 КУпАП встановлено обов`язок суду з`ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, і чи винна дана особа в його вчиненні. При цьому норм щодо відсутності в суду повноважень на встановлення обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи в його вчиненні в разі винесення постанови про закриття провадження за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП вказаний кодекс не містить.

Водночас, зі змісту ч. 1 ст. 38 КУпАП убачається, що закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; сплив встановленого законом строку.

Тобто, для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв`язку з його спливом необхідним є, в тому числі, встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення - протиправної, винної дії чи бездіяльності.

У разі недоведеності наявності складу адміністративного правопорушення та не підтвердження його належними та допустимими доказами, виключається можливість закрити провадження у адміністративній справі саме за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП .

Посилання скарги на узагальнений науково-консультативний висновок Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України, а саме стосовно того, що під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється колегія суддів відхиляє, оскільки даний висновок носить суто рекомендаційний характер та не має силу закону, тому апеляційний суд не враховує його при вирішенні даної справи.

Також матеріали справи свідчать, що згідно висновку експерта № 8994 за результатами психологічного дослідження від 19 лютого 2018 року, складеного ТОВ Незалежним інститутом судових експертиз , незаконне поширення директором ТОВ Айол Нет ОСОБА_2 персональних даних ОСОБА_1 є психотравмуючою ситуацією для ОСОБА_1 . Вказаними обставинами ОСОБА_1 заподіяно страждань (моральну шкоду). Можливий розмір грошової компенсації за завдані страждання (заподіяну моральну шкоду) ОСОБА_1 орієнтовно становить 33,96 МЗП (а.с. 14 - 34).

Доводи апеляційної скарги щодо недостовірності даного доказу, оскільки свідоцтво експерта ОСОБА_3 є анулюваним, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Статтею 1 Закону України Про судову експертизу визначено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Законодавство України про судову експертизу складається із цього Закону , інших нормативно-правових актів. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачено законодавством України про судову експертизу, застосовуються правила міжнародного договору України (стаття 2 Закону України Про судову експертизу ).

Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження (стаття 3 Закону України Про судову експертизу ).

Відповідно до п. 1.2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08 жовтня 1998 року(надалі Інструкція) одним із основних видів експертизи є криміналістична, до якої належить почеркознавча; лінгвістична експертиза мовлення; технічна експертиза документів; експертиза зброї та слідів і обставин її використання; трасологічна (крім досліджень слідів пошкодження одягу, пов`язаних з одночасним спричиненням тілесних ушкоджень, які проводяться в бюро судово-медичної експертизи); фототехнічна, портретна; експертиза голограм; відео-, звукозапису; вибухотехнічна; техногенних вибухів; матеріалів, речовин та виробів (лакофарбових матеріалів і покрить; полімерних матеріалів; волокнистих матеріалів; нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів; скла, кераміки; наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів; спиртовмісних сумішей; ґрунтів; металів і сплавів та виробів з них; наявності шкідливих речовин (пестицидів) у навколишньому середовищі; речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин; харчових продуктів; сильнодіючих і отруйних речовин); біологічна.

Згідно з вимогами ст. 7 Закону України Про судову експертизу виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

Відповідно п. 1.2.6 Інструкції, психологічна експертиза є окремим самостійним видом експертизи та не відноситься до криміналістичних експертиз.

Як убачається з висновку експерта № 8994 за результатами психологічного дослідження від 19 лютого 2018 року, проведення дослідження доручено експерту ТОВ Незалежний інститут судових експертиз ОСОБА_3 , яка має вищу (психологічну) освіту, науковий ступінь кандидата психологічних наук, наукове звання старшого наукового співробітника, вищий кваліфікаційний клас експерта з 29 грудня 2008 року, була атестована за спеціальністю 14.1 - Психологічні дослідження , стаж експертної роботи (безпосереднє проведення судово-психологічних експертиз) з 1978 року.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 10 Закону України Про судову експертизу судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно з ст. 9 Закону України Про судову експертизу атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України. Особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань , якщо інше не встановлено законом.

У даному випадку, як вже зазначено вище, ОСОБА_3 є кандидатом психологічних наук, має вчене звання старшого наукового співробітника, вищий кваліфікаційний клас експерта. Анулювання експертного свідоцтва відбулося у зв`язку зі звільненням ОСОБА_3 з КНДІСЕ, що жодним чином не спростовує її кваліфікацію.

З огляду на вказані обставини у контексті положень чинного законодавства щодо проведення експертизи, у суду немає підстав вважати, що психологічне експертне дослідження є недостовірним, оскільки проведене неповноважною та/або некомпетентною особою.

У відповідності з роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року №5) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, при настанні негативних наслідків. Суд має з`ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння потерпілому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони завдані, ступінь вини заподіювача, яких моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий (п.3,5 Постанови).

У даній справі, ураховуючи наявність вини ТОВ Айол Нет , яка полягає у незаконному поширенні персональних даних ОСОБА_1 , що стало для нього психотравмуючою ситуацією та призвело до моральних страждань, районний суд дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для стягнення з ТОВ Айол Нет на користь ОСОБА_1 моральної шкоди.

Водночас при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди районний суд не надав належної оцінки висновку експерта та дійшов помилкового висновку щодо задоволення розміру відшкодування ОСОБА_1 орієнтовано визначеного висновком психологічного дослідження від 19 лютого 2018 року № 8994, яким визначений лише можливий розмір грошової компенсації.

Районний суд не врахував, що ч. 1 ст. 110 ЦПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 1997 року № 8 Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах роз`яснено, що при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що згідно зі статтею 67 КПК чи статтею 62 ЦПК висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

Так з викладених у висновку експерта № 8994 за результатами психологічного дослідження від 19 лютого 2018 року обставин убачається, що при визначенні розміру грошової компенсації за завдані страждання ОСОБА_1 експертом ураховувався не тільки факт поширення ТОВ Айол Нет персональних даних ОСОБА_1 , а і проведений незаконний обшук майна, особистих речей, грошових коштів та техніки позивача, який хоча і мав місце унаслідок розголошення відповідачем персональних даних, однак був проведений співробітниками поліції Голосіївського УП ГУ Національної поліції у м. Києві в рамках кримінального провадження № 1216100010007207 .

Отже експертом при вирішенні розміру морального відшкодування ОСОБА_1 , крім іншого, ураховувалось те, як на останньому відобразилися незаконний обшук (дії, вчинені іншими особами) та ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 1216100010007207 .

Тому доводи апеляційної скарги відповідача у цій частині можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для зміни оскаржуваного рішення в частині визначення розміру компенсації відшкодування моральної шкоди.

Ураховуючи: характер дій та ступінь вини заподіювача шкоди - порушення порядку захисту персональних даних ОСОБА_1 , тобто незаконні дії, вчинені умисно; шкідливі (негативні) наслідки, які настали для позивача унаслідок незаконного розголошення його персональних даних; характер та тривалість моральних страждань позивача; вимоги розумності і справедливості, апеляційний суд доходить висновку, що у даній справі розмір компенсації моральних страждань повинен складати 55 000 грн.

Відповідно до положень п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про наявність правових підстав для зміни оскаржуваного рішення шляхом зменшення розміру відшкодування моральної шкоди зі 126 433 грн 08 коп. до 55 000 грн .

За правилом ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У даній справі позивач поніс судові витрати у загальній сумі 35 473 грн. 33 коп., з яких: 1 264,33грн - сплата судового збору; 16 209 грн. - оплата експертного дослідження; 18 000 грн. - витрати на правову допомогу. Відповідач поніс судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 896,50 грн.

Пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з ТОВ Айол Нет на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат підлягає стягненню 15 431 грн. 35 коп.

Пропорційно до розміру задоволених вимог із ОСОБА_1 на користь ТОВ Айол Нет на відшкодування судових витрат підлягає стягненню 1 071 грн. 49 коп.

Остаточно, шляхом зарахування однорідних вимог, з ТОВ Айол Нет на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат підлягає стягненню 14 359 грн. 86 коп. (15 431, 35 - 1 071,49).

Керуючись ст. ст. 367-368, 374-376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Айол Нет задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Айол Нет змінити.

Зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю Айол Нет на користь ОСОБА_1 зі 126 433 грн 08 коп. до 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч ) грн.

У зв`язку з чим, змінити розподіл судових витрат та викласти абзац другий резолютивної частини рішення у новій редакції:

- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Айол Нет (місцезнаходження: 02091, м. Київ, Харківське шосе, 168-Е, оф. 151, код ЄДРПОУ 39168670) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) грн на відшкодування моральної шкоди та 14 359 (чотирнадцять тисяч триста п`ятдесят дев`ять) грн 86 коп. на відшкодування судових витрат .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий А. А. Пікуль

Судді Д. Р. Гаращенко

Т. О. Невідома