Рішення

від 02.06.2020 по справі 921/699/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 червня 2020 року м. Тернопіль Справа № 921/699/19 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Панчук М.В.

за позовом: Акціонерного товариства Тернопільський радіозавод Оріон , м.Тернопіль

до відповідача: ОСОБА_1 , м.Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Тернопільської міської ради, м.Тернопіль

про визнання недійсною додаткової угоди до договору

за участю представників:

позивача: Кучмій М.М., адвокат, ордер серії ВО №1000781 від 30.10.2019;

відповідача: Станович Н.Р., адвокат, ордер серії ВО №1001762 від 18.05.2020;

третьої особи: не з`явився.

В порядку ст.ст.8, 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Акціонерне товариство Тернопільський радіозавод Оріон , м.Тернопіль, звернулося 04.11.2019 (згідно відтиску штампу вхідної поштової кореспонденції суду за вх.№853) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 , м.Тернопіль, про визнання недійсною додаткової угоди від 26.10.2016 до договору від 17.09.2015 про встановлення особистого строкового сервітуту на земельну ділянку, площею 0,0290га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення тимчасової споруди, як такої, що укладена всупереч вимогам чинного земельного законодавства.

Зазначено, що 17.09.2015 року між Товариством та відповідачемукладено договір особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності (біля кафе Смачного по вул.15 АДРЕСА_2 6 АДРЕСА_3 , м. Тернопіль), на термін до 31.12.2016 з можливістю його пролонгації.

26.10.2016 між ФОП Сиротюк Л.І. та ПАТ Тернопільський радіозавод Оріон укладено додаткову угоду до договору від 17.09.2015, за умовами якої сторонами було внесено ряд змін до договору, зокрема в частині зазначення майна, для розміщення якого встановлюється земельний сервітут; в частині адреси місця розташування земельної ділянки; терміну дії договору; розміру плати за користування сервітутом.

Підставою укладення сторонами додаткової угоди вказано рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30.08.2016 у справі №607/8542/16-ц про визнання за ОСОБА_1 права власності на приміщення закладу громадського харчування.

За твердженням позивача, оспорювана додаткова угода суперечить рішенню Тернопільської міської ради №6/31/99 від 26.04.2013, яким вирішено укладати договори особистого строкового сервітуту для обслуговування об`єктів дрібно-роздрібної торгівлі (адреси визначено згідно додатку до рішення) терміном до одного року; вимогам земельного законодавства та Порядку розміщення малих архітектурних форм. Вважає, що зміни, котрі внесені додатковою угодою, фактично свідчать про виникнення між сторонами орендних правовідносин, які регулюються нормами спеціального Закону - Про оренду землі і які є відмінними від інституту відносин земельного сервітуту, який як правило, встановлюється задля усунення недоліків своєї земельної ділянки для задоволення власних потреб.

Також Товариство вказує, що про існування оскаржуваного правочину йому стало відомо лише у 2019 році після зміни керівництва заводу та проведення перевірки майнового та господарського стану товариства, здійсненої з ініціативи нового Голови правління, котрий призначений на посаду наказом №11К від 21.02.2019, тобто після придбання Товариством з обмеженою відповідальністю Самбірський радіозавод Сигнал контрольного пакету акцій ПАТ Тернопільський радіозавод Оріон (99543480 простих іменних акцій, що становить 96,1290% Статутного капіталу). За результатами перевірки було встановлено, що попереднім керівництвом АТ Тернопільський радіозавод Оріон вчинялися незаконні дії, які суперечили інтересам підприємства та завдали майнової шкоди товариству, зокрема, і внаслідок укладення спірної додаткової угоди від 26.10.2016. Тоді ж товариство дізналося про існування рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30.08.2016 у справі №607/8542/16-ц, яким визнано право власності за ОСОБА_1 на заклад громадського харчування, загальною площею 173,2кв.м., що знаходиться на орендованій Товариством земельній ділянці. На даний час законність судового рішення у справі №607/8542/16-ц є предметом розгляду в апеляційному порядку.

Отже, оскільки з вимогою про усунення порушених майнових прав товариство звернулося одразу після виявлення факту укладення спірного правочину, тому вважає, що у даному випадку строк позовної давності для звернення з позовом не пропущений, адже власник майна може звернутися з позовом про усунення триваючого порушення його прав у будь який час.

Уповноважений представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові та додаткових письмових поясненнях, посилаючись на долучені до справи докази, та просив позовні вимоги задовольнити.

Заперечення відповідача.

Відповідач у поданих 25.05.2020 поясненнях без номеру від 25.05.2020 (вх.№3148) позовні вимоги заперечив, зазначивши, що ОСОБА_1 набуто право власності на заклад громадського харчування, загальною площею 173,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 . АДРЕСА_1 г на підставі судового рішення від 30.08.2016 у справі №607/8542/16-ц. Державну реєстрацію права власності проведено 22.09.2016, а 26.10.2016 між ПАТ Тернопільський радіозавод Оріон та ФОП Сиротюк Л.І. укладено оскаржувану додаткову угоду до договору про встановлення особистого строкового сервітуту. Даною додатковою угодою внесено зміни за згодою сторін та, зокрема, вирішено в назві та тексті договору замість слів "тимчасова споруда" у всіх відмінках читати "споруда закладу громадського харчування"; також внесено зміни в частині адреси об`єкта та строку дії договору.

Зазначив, що відповідач 15.05.2020 зверталася до AT Тернопільський радіозавод Оріон з проханням не нараховувати плату за користування сервітутом, посилаючись на дію карантинних заходів, спричинених поширенням коронавірусної інфекції та відповідно, зупинення підприємницької діяльності на відповідний період; згідно проведеної звірки з позивачем, у відповідача відсутня заборгованість по платежах за договором.

На думку представника відповідача, спірною угодою від 26.10.2016 не порушуються права позивача, її укладення не суперечить рішенню Тернопільської міської ради №6/31/99 від 26.04.2013, а також чинному законодавству, зокрема статтям 402, 403 ЦК України, ч.1 ст.93, ст.98, ч.2 ст.100 ЗК України, якими передбачено можливість укладення договору земельного сервітуту орендарем (володільцем) земельної ділянки без згоди власника - міської ради; також на думку відповідача, закон не забороняє укладати такий договір на безстроковий термін.

Стверджує, що у даному спорі фактично AT Тернопільський завод Оріон втручається у право власності відповідача на майно як власника закладу громадського харчування за адресою: м.Тернопіль, вул.15 Квітня,6г.

Крім того, відповідач просив суд застосувати при вирішенні спору загальний строк позовної давності, та у зв`язку з цим, відмовити в задоволенні позову.

Пояснення третьої особи .

Тернопільською міською радою у поясненнях без номеру від 24.12.2019 (вх.№23461 від 24.12.2019) та згодом в ході розгляду спору повідомлено, що AT Тернопільський радіозавод Оріон є землекористувачем земельної ділянки по вул. 15 Квітня у м.Тернополі на підставі договору оренди від 08.07.2015, до складу якої входить земельна ділянка, право на користування якою за відповідачем оформлено оспорюваним правочином.

Земельна ділянка, заг. пл. 3,7381 га по вул. 15 Квітня, 6 в м. Тернополі надана в тому числі, позивачу в орендне користування для обслуговування основних, допоміжних приміщень заводу і є комунальною власністю територіальної громади міста Тернополя.

Також, третьою особою звернуто увагу на пропуск позивачем строку позовної давності, визначеного ст.ст.257, 258 ЦК України, оскільки додаткова угода до договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди від 17.09.2015 укладена 26 жовтня 2016 року, а позивач звернувся до господарського суду з даним позовом 04.11.2019, тобто більше, ніж через три роки. В судове засідання представник міської ради не з"явився, причин неявки суду не повідомив; про дату, час проведення судового засідання був повідомлений належним чином (поштове повідомлення № 4602509238663 знаходиться в матеріалах справи).

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 29.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.12.2019, котре, неодноразово відкладалося, востаннє, на 18.02.2020.

Водночас, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача залучено Тернопільську міську раду як власника спірної земельної ділянки.

Строк здійснення підготовчого засідання у даній справі на підставі ст.177 ГПК України продовжувався на 30 днів за клопотанням позивача у справі (ухвала від 28.01.2020).

Ухвалою від 18.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.03.2020. Згідно ухвали суду від 17.03.2020 судове засідання відкладалося на 07.04.2020.

Оскільки постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 на усій території України з 12.03.2020 введено карантин, враховуючи лист Ради суддів України №9рс-186/20 від 16.03.2020, яким рекомендовано встановити особливий режим роботи судів України на карантинний період, з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, ухвалою суду від 30.03.2020 розгляд справи було відкладено.

З огляду на послаблення карантинних заходів, ухвалою суду від 24.04.2020 судове засідання по розгляду справи по суті призначено на 12.05.2020, яке було відкладено на 25.05.2020, та в порядку ст. 216 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 02.06.2020.

Фактичні обставини справи, встановлені судом на підставі наявних у справі доказів та зміст спірних правовідносин.

Матеріали справи свідчать, що позивач є користувачем земельної ділянки, за адресою : АДРЕСА_5 .15 АДРЕСА_2 6 у м АДРЕСА_6 . В орендному користуванні АТ Тернопільський радіозавод Оріон знаходиться земельна ділянка, площею 3,0734га, що входить до складу земельної ділянки, загальною площею 3,7381га за кадастровим №6110100000:05:009:0012, котра надана в користування 12 орендарям згідно договору оренди землі від 27.05.2015 (а.с.99-107), укладеного з Орендодавцем - Тернопільською міською радою для обслуговування будівель та споруд, що належать в тому числі позивачу на праві власності. Дане речове право товариства зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформаційними довідками з Реєстру №204468659 від 17.03.2020, №210243797 від 26.05.2020, договором оренди з додатками.

26.04.2013 на підставі рішення №6/31/99 тридцять першої сесії шостого скликання Тернопільської міської ради Про укладення договорів сервітуту (з урахуванням змін, внесених рішенням №6/47/190 від 25.04.2014 (а.с.117, 134)) вирішено укласти договори особистого строкового сервітуту для обслуговування об`єктів дрібно-роздрібної торгівлі, зазначених в додатку до даного рішення (додається), на термін до 1 року, з можливістю щорічного продовження (п.2 рішення).

Згідно Переліку місць для розміщення об`єктів дрібно роздрібної торгівлі та сезонних об`єктів сфери послуг, відпочинку та розваг (а.с.24, 135) під №5.102 передбачено розміщення об`єкту - літнього майданчика біля ЗРГ по вул.15 Квітня, 6а (біля кафе Смачно ).

24.07.2014 між фізичною особою-підприємцем Сиротюк Лілією Ігорівною як Сервітуарієм, та Публічним акціонерним товариством Тернопільський радіозавод Оріон (правонаступником якого є позивач у справі) як Землекористувачем, на підставі п. 5.102 рішення міської ради № 6/31/99 від 26.04.2013 (з урахуванням змін, внесених згідно рішення ради від 25.04.214) укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди (а.с.115-116,126-127), відповідно до умов якого підприємцю Сиротюк Л.І. встановлено з 25.07.2014 до 26.04.2015 особистий строковий сервітут для розташування літнього торгового майданчика біля ЗГР - кафе Смачно . Об`єктом сервітуту визначено у договорі територію (об`єкт благоустрою ), площею 0,0112га, що знаходиться по вул.15Квітня, 6а в м.Тернополі, на якій буде розміщуватись та використовуватись тимчасова споруда (літній торговий майданчик) для здійснення підприємницької діяльності (п.п.1.1.-2.1, 4.3.1 договору від 25.07.2014), межі та розташування якого визначено у додатку до договору.

Сторонами у договорі встановлено розмір плати за користування сервітутом, строк, на який уклеєно договір, права та обов`язки сторін, тощо.

Також встановлено обов`язок Сервітуарія не допускати будівництва будь яких будівель, споруд або інших об`єктів на території об`єкта благоустрою, на яку встановлено особистий строковий сервітут. Встановлений цим договором особистий строковий сервітут не надавав Сервітуарію права на проведення будь якого будівництва на території, наданій йому для розміщення тимчасової споруди (п.4.4.5 договору від 24.07.2014).

Пунктом 3.11 договору було передбачено можливість його пролонгації на той самий строк і на тих самих умовах за умови добросовісного виконання істотних умов договору Сервітуарієм шляхом оформлення додаткової угоди про поновлення договору.

Додатками до договору визначено: Витяг з рішення міської ради (Додаток 1); Розрахунок плати за користування сервітутом (Додаток 2); План-схема розташування земельної ділянки (Додаток 3); План земельної ділянки (Додаток 4); Кадастровий план земельної ділянки (Додаток 5); Паспорт прив`язки тимчасової споруди (Додаток 6); Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (Додаток 7).

Даний договір набув чинності з моменту його підписання сторонами (п.5.1 договору).

08.10.2014 договір від 24.07.2014 було зареєстровано в Книзі реєстрації договорів сервітутів за №647, про що вчинено відповідний запис на договорі (а.с. 127).

В подальшому, ФОП Сиротюк Лілією Ігорівною виготовлено Паспорт прив`язки для розміщення тимчасової споруди по вул.15 АДРЕСА_2 у м АДРЕСА_6 за реєстраційним номером 21, виданий 06.05.2014 Управлінням містобудування, архітектури та кадастру для здійснення підприємницької діяльності, терміном дії до 06.04.2015. На земельній ділянці згідно кадастрового плану та Плану земельної ділянки розміщено літній торговий майданчик згідно Схеми його розміщення (а.с.122-124, 1130-132).

В 2014 році фізичною особою підприємцем Сиротюк Л.І. замовлено та виготовлено у приватного підприємства ВолКаС Технічний паспорт на громадський будинок - заклад громадського харчування, загально площею 173,2кв.м., що розташований по вул.15 Квітня, 6 Г у м.Тернополі (а.с.108-112).

17.09.2015 на підставі ст.28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , п.5.102 додатку до рішення Тернопільської міської ради від 26.04.2013 №6/31/99, між Публічним акціонерним товариством Тернопільський радіозавод Оріон , як Володільцем, та фізичною особою-підприємцем Сиротюк Лілією Ігорівною, як Сервітуарієм, укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди , відповідно до умов якого ОСОБА_1 встановлено на термін з 17 вересня 2015 року до 31 грудня 2016 року особистий строковий сервітут накористування територією (об`єкт благоустрою) в АДРЕСА_1 , на якій буде розмішуватися та використовуватися тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності, площею 0,0209га, що складає 209кв.м; встановлено щомісячну плату за цим договором протягом усього строку дії сервітуту в грошовій формі з розрахунку 12% від нормативної грошової оцінки за рік в розмірі 1199,56грн, з врахуванням коефіцієнтів, встановлених відповідними нормативно-правовими актами та коефіцієнтів індексації (п.п.1.1-2.1, 3.1, 3.3, 4.3.1 договору від 17.09.2015).

Пунктом 2.2 договору визначено, що після закінчення строку його дії Сервітуарій має переважне право поновити договір на новий строк. Для використання такого права останній повинен за 60 днів до закінчення строку дії договору звернутися до Володільця з клопотанням щодо укладення відповідної додаткової угоди до договору на новий строк (п.4.3.1 договору). Водночас, у п.п.3.8, 3.9 договору сторонами встановлено, що після закінчення строку розміщення тимчасової споруди Сервітуарій при поновленні на новий строк дозволу на її розміщення подає Володільцю підтвердження сплати всієї суми платежів по цьому договору; договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах у разі добросовісного виконання істотних умов договору Сервітуарієм. У цьому випадку укладається додаткова угода про поновлення договору у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 1.4 договору сторони обумовили, що зазначений договір не є договором оренди земельної ділянки чи будь яким іншим договором користування земельною ділянкою.

У пункті 4.1.1 договору визначено право Володільця вимагати використання Сервітуарієм земельного сервітуту виключно з метою, в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору він набуває чинності з моменту його підписання Сторонами; зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (а.с. 17-20).

30.08.2016 рішенням Тернопільського міськрайонного суду у цивільній справі №607/8542/16-ц, відкритій за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Тернопільський радіозавод Оріон , про визнання права власності позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на заклад громадського харчування, загальною площею 173,2кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 113).

При винесенні рішення у справі №607/8542/16-ц судом встановлено наступні обставини:

- між ОСОБА_1 та ПАТ Тернопільський радіозавод Оріон 01.10.2014 укладено договір користування площадкою з бетонним покриттям, загальною площею 209кв.м ., що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , 6. Відповідно п.п.5.3., 5.4 договору від 01.10.2014 ОСОБА_1 зобов`язалася за власний рахунок забезпечити підтримання в належному стані територію, на якій розміщена тимчасова споруда, її зовнішній вигляд, а також територію, прилеглу до тимчасової споруди;

- ОСОБА_1 на території площадки, що належить ПАТ Тернопільський радіозавод Оріон з бетонних плит, за відсутності заперечень останнього, здійснено влаштування закладу громадського харчування, загальною площею 173,2кв.м. за адресою: вул.15Квітня, 6г, м.Тернопіль;

- 23.10.2014 ПП ВолКаС виготовлено технічний паспорт на громадський будинок;

- у НОМЕР_1 році ПП ВолКаС виготовило проект відповідності, згідно якого вказане нежитлове приміщення знаходиться в нормальному стані, відповідає будівельним та санітарним нормам та по надійності несучих конструкцій дозволяють проводити експлуатацію в якості закладу громадського харчування;

- згідно довідки ТОВ Міське бюро технічної інвентаризації №122\16А від 22.06.2016 за даними обліків бюро, за адресою: АДРЕСА_5 .15Квітня, 6г, м.Тернопіль, немає зареєстрованого нерухомого майна;

- ОСОБА_1 було отримано згоду відповідача на влаштування спірного закладу громадського харчування.

В інтересах ОСОБА_1 встановлено земельний сервітут на користування земельною ділянкою, площею 0,0112га, під забудовою (договір від 24.07.2014).

З матеріалів господарської справи, зокрема Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №69257832 від 28.09.2016 слідує, що державним реєстратором відділу з питань державної реєстрації Тернопільської районної державної адміністрації 22.09.2016 на підставі судового рішення від 30.08.2016 № 607/8542/16-ц проведено державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - заклад громадського харчування (реєстраційний номер об`єкту 1038890661101; номер запису про право власності: 16612595), загальною площею 173,2кв.м., що розташований по АДРЕСА_1 м АДРЕСА_6 (а.с.219).

На даний час ОСОБА_1 належить на праві власності ј частки в даному майні, що вбачається з Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №210241913 від 26.05.2020, №210244557 від 26.05.2020 (а.с.235, 236, 240-242).

Позатим, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що Тернопільським апеляційним судом 14.04.2020 визнано поважними причини пропуску подання апеляційної скарги ПАТ Тернопільський радіозавод Оріон на судове рішення у справі №607/8542/16-ц; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Тернопільський радіозавод Оріон , а дію судового рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30 серпня 2016 року на час розгляду скарги - зупинено; триває апеляційне провадження.

26.10.2016 між сторонами у справі до договору від 17.09.2015 на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.08.2:016 у справі №607/8542/16-ц, Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру табором відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28.09.2016 №2797821588 було укладено додаткову угоду, якою внесено наступні зміни:

- в назві та тексті Договору замість слів тимчасова споруда у всіх відмінках читати споруда закладу громадського харчування ;

- в пункті 1.2. договору замість слів та цифр вул.15 Квітня, 6а читати вул.15 Квітня. 6г ;

- пункт 2.1 викладено в наступній редакції: Договір укладено на постійний термін ;

- пункт 3.1 викладено в наступній редакції: 3.1. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 26.10.2016 року - 171915,04 грн, 1822,56 грн за 1 кв.м. Плата за Договором вноситься у грошовій формі в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік в розмірі 1719,15грн щомісячно, з врахуванням коефіцієнтів, встановлених відповідними нормативно-правовими актами та коефіцієнтів індексації. .

- договір доповнено пунктом 1.5 в наступній редакції: За умови використання в літній період Сервітуарієм території (об`єкта благоустрою) більшою площею, ніж зазначена в п.1.1 та 1.2 договору (зокрема встановлення додаткових столиків) Сервітуарієм здійснюється додаткова компенсація Володільцю орендної плати за земельну ділянку, яку останній сплачує до місцевого бюджету м.Тернополя. Розмір такої компенсації встановлюється відповідно до площі додатково зайнятої території.

Сторонами визначено, що дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору від 17.09.2015 (п.2 додаткової угоди від 26.10.2016).

Судом з`ясовано, і це вбачається з матеріалів справи та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, що ні договір про встановлення особистого строкового сервітуту від 17.09.2015, ані додаткова угода до нього від 26.10.2016, у встановленому законом порядку не були зареєстровані.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1005928471 від 06.11.2019 Сиротюк Лілія Ігорівна зареєстрована як фізична особа-підприємець 05.09.2012; державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності за її рішенням здійснено 30.09.2019, про що в Реєстрі вчинено запис за №26460060005024025.

Позивач вказує, що оскаржувана додаткова угода від 23.10.2016 не відповідає чинному законодавству, також укладена всупереч рішенню Тернопільської міської ради №6/31/99 від 26.04.2013, якою незаконно змінено об`єкт розташування (замість тимчасової споруди вказано споруду закладу громадського харчування, яка є об`єктом нерухомості, що не відповідає меті сервітутного користування частиною земельної ділянки), змінено адресу об`єкту, а термін сервітуту встановлено безстроково. Вважає, що зміни, котрі внесені спірною додатковою угодою до договору про встановлення особистого строкового сервітуту, свідчать про виникнення між сторонами орендних правовідносин, котрі є відмінними від правовідносин щодо сервітутного користування землею.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зібрані у справі докази свідчать про те, що взаємовідносини, які склалися між учасниками спору, виникли внаслідок підписання 17 вересня 2015 року між Публічним акціонерним товариством Тернопільський радіозавод Оріон та фізичною особою-підприємцем Сиротюк Лілією Ігорівною договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту.

Відносини, пов`язані із правом земельного сервітуту регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно - правовими актами та договором про встановлення земельного сервітуту.

Згідно зі статтею 395 Цивільного кодексу України сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає в обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Відповідно до частини 1 статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частиною 1 статті 404 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі й у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

Спеціальні норми стосовно такого об`єкта сервітуту як земельна ділянка, викладені у статтях 98-102 Земельного кодексу України. Положення Цивільного кодексу України можуть поширюватися на відносини щодо земельного сервітуту лише у тих випадках, коли вони не врегульовані нормами земельного законодавства.

Статтею 98 Земельного кодексу України передбачено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений (пункт 4 статті 98 Земельного кодексу України).

Види права земельного сервітуту визначає стаття 99 Земельного кодексу України, а саме: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) ; право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; право прогону худоби по наявному шляху; право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; інші земельні сервітути.

Порядок встановлення земельних сервітутів закріплений у ст.100 Земельного кодексу України. Зокрема визначено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У тому числі для визначення права на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме договору від 17.09.2015 про встановлення особистого строкового сервітуту, його укладено на підставі рішення Тернопільської міської ради №6/31/99 від 26.04.2013 Про укладення договорів сервітуту .

Законність даного рішення органу місцевого самоврядування не є предметом судового розгляду; на час розгляду спору у даній господарській справі не визнавалося незаконним та не скасовувалося.

Відповідно до п.п.1.2, 1.3 договору від 17.09.2015 об`єктом особистого строкового сервітуту за цим договором є територія (об`єкт благоустрою), площею 0,0209га в м.Тернополі за адресою: вул.15 квітня, 6а. Особистий строковий сервітут встановлено для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на території міста на умовах, зазначених в цьому договорі.

Сторонами визначено, зазначений договір не є договором оренди земельної ділянки чи будь яким іншим договором користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", територія - це сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об`єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об`єктів, об`єктів промисловості, комунально-складських та інших об`єктів у межах населеного пункту.

Оскільки під поняттям території законодавець розуміє сукупність земельних ділянок то вживання у договорі відповідних термінів ("територія" або "земельна ділянка") не може бути ознакою, що відрізняє договір особистого строкового сервітуту від договору земельного сервітуту.

Матеріали справи свідчать, що сервітутне користування земельною ділянкою відповідачем оформлено з метою розміщення на ній тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, що прямо випливає з п. 1.3 договору від 17.09.2015 року.

За таких обставин, при вчиненні правочину сторонами погоджено умови, що відповідають змісту договору земельного сервітуту, на підставі рішення Тернопільської міської ради №6/31/99 від 26.04.2013 Про укладення договорів сервітуту .

Предметом позову у даній справи визначено визнання недійсною додаткової угоди від 26.10.2016, якою відповідачу встановлено особистий безстроковий сервітут для розміщення споруди закладу громадського харчування по вул.15 Квітня, 6г у м.Тернополі.

Спірною додатковою угодою від 26.10.2016, у зв`язку з набуттям відповідачем у власність приміщення закладу громадського харчування, котре збудовано на території, наданій у сервітутне користування, сторонами внесено відповідні зміни до договору від 17.09.2015. Зокрема, слова тимчасова споруда замінено на заклад громадського харчування ; змінено адресу об`єкта розташування на вул.15Квітня, 6г; сервітутне користування змінено з строкового та постійне.

Згідно статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моментом, з якого відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України договір є зміненим або розірваним, є момент укладення угоди про зміну або розірвання договору, що визначається відповідно до ст. 640 ЦК України, якщо інший момент не встановлений у самій угоді. Тобто, зміна або розірвання господарського договору можуть відбутися у момент надання згоди стороною, що отримала таку пропозицію, чи в момент підписання сторонами єдиного документа або в момент виконання вимог, які прямо вимагаються законом (нотаріального посвідчення чи державної реєстрації угоди).

Стаття 654 ЦК України містить вимогу про вчинення зміни або розірвання договору у такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Враховуючи норми ч. 7 ст. 179 ГК про укладення господарських договорів за правилами, встановленими ЦК України, а також те, що домовленість про зміну або припинення господарського договору теж має природу договору, така вимога ст. 654 ЦК України має враховуватися і додержуватися сторонами господарського договору.

Згідно положень частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Слід зазначити, що частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Втім, дані положення цивільного законодавства стосуються, зокрема господарюючих суб`єктів при здійсненні ними підприємницької діяльності.

Одночасно, законодавець із системи цивільних правовідносин виокремив окрему їх ланку, яка регулює процес реалізації права користування та розпорядження землею комунальної та державної форм власності.

Так, положеннями ч.2 ст.402 ЦК України передбачено, що земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Аналогічну норму містить Земельний кодекс України, у відповідності до абз.2 ч.2 ст.100 якого, земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Згідно із ст.126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Пунктом 2 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент підписання договору від 17.09.2015) передбачено проведення державної реєстрації права користування (сервітуту) земельною ділянкою. Суд зазначає, що у вказаній нормі не конкретизовано, що реєстрації підлягає виключно земельний сервітут.

Як зазначалося вище, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

До предмету доказування при зверненні з позовом про визнання правочину недійсним входить доведення факту його укладення.

Частиною 1 статті 210 ЦК України встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Тобто, якщо для вчинення (укладення) правочину необхідна його державна реєстрація, то за відсутності відповідної реєстрації договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Як вже зазначалося, матеріали справи не містять інформації про державну реєстрацію спірної додаткової угоди від 26.10.2016 в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", як і відомостей щодо вчинення державної реєстрації договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 17.09.2015. Про відсутність державної реєстрації правочину підтверджено також сторонами в ході розгляду справи.

Зважаючи на вищенаведене, договір від 17.09.2015 не може вважатися укладеним.

В той же час, відповідно до змісту ст.215 ЦК України та роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України в п.8 постанови "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року №9, недійсним може бути визнано лише укладений договір (правова висновок Верховного Суду України викладений у рішенні від 14 вересня 2011 року у справі №6-124108вс09).

Наведене виключає можливість задоволення позову в частині визнання додаткової угоди до договору 17.09.2015 недійсною.

Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Оскільки додаткову угоду від 26.10.2016 до договору про встановлення сервітуту від 17.09.2015, усупереч вимогам ст.100 ЗК України та ч.2 ст.402 ЦК України не зареєстровано у встановленому законом порядку, то відповідно до приписів ст.ст.210, 640 Цивільного кодексу України, така угода є неукладеною.

Матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про вчинення дій, спрямованих на виконання даного договору сторонами, як-от: передачі земельної ділянки в користування за актом; внесення відповідачем плати за користування чужою земельною ділянкою, адже з долучених копій квитанцій про оплату, актів звірок не вбачається, що відповідні грошові кошти вносилися відповідачем саме за договором від 17.09.2015 про встановлення земельного сервітуту. Натомість, в призначенні платежів зазначено як сплата за оренду (361.2) та за оренду приміщення (квитанція № 83 від 26.12.2019).

Таким чином, з огляду на встановлення обставин не вчинення сторонами спірного правочину - додаткової угоди від 26.10.2016, відсутні правові підстави для аналізу цього договору на предмет відповідності його вимогам чинного законодавства і задоволення позовної вимоги про визнання його недійсним, у зв`язку з чим в позові слід відмовити.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, наведеного учасниками справи.

Відповідачем та третьою особою у справі в ході розгляду спору висловлено доводи щодо обставин пропуску позивачем строку позовної давності, встановленого законом на звернення до суду з відповідною позовною вимогою з посиланням на те, що позивач є стороною додаткової угоди від 26.10.2016, відтак, знав про її існування, а також про наявність порушень прав Товариства, спричинених внаслідок її укладення.

В той же час позивач, заперечуючи факт пропуску строку позовної давності зазначив, що про спірну додаткову угоду Товариству стало відомо лише після здійсненої у 2019 році перевірки майнової та господарської діяльності. Окрім того наголосив, що власник майна (у даному випадку - володілець земельною ділянкою, яка є предметом сервітуту) може звернутися з позовом про усунення триваючого порушення його прав у будь який час.

З цього приводу суд враховує наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 Цивільного кодексу України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у частині першій статті 261 ЦК України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Разом з тим, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Аналіз статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою (постанова Верховного Суду України від 12.07.2017 у справі №6-2458цс16).

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (стаття 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини стосовно того, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Оскільки судом встановлено обставини, які свідчать про не вчинення сторонами по справі правочину щодо користування земельною ділянкою на умовах особистого строкового сервітуту, та враховуючи те, що неукладений договір не спричиняє та не породжує будь-яких правових наслідків, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, то слід дійти висновку про відсутність підстав для розгляду заяви ОСОБА_1 про застосування позовної давності.(Зазначена правова позиція щодо застосування строку позовної давності наведена у постанові Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/10116/18).

Інші доводи, наведені відповідачем, судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Між тим, суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Розподіл судових витрат.

Судові витрати, що складаються із сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1921,00грн, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на позивача у справі.

В судовому засіданні 02.06.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст.4, 11, 13, 42, 46, 47, 50, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 219, 220, 222, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням гарантій, встановлених п.4 розділу Х Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 12.06.2020.

Суддя Н.О. Андрусик