Постанова

від 11.06.2020 по справі 821/466/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2020 року

Київ

справа №821/466/16

адміністративне провадження №К/9901/13988/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Херсонської митниці ДФС на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26.04.2016 (суддя - Попов В.Ф.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2016 (колегія суддів: Т.М. Танасогло, А.В. Бойко, О.В. Яковлєв) у справі №821/466/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Папір Плюс до Херсонської митниці ДФС третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області про стягнення коштів митного збору,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Папір Плюс звернулось до суду з адміністративним позовом до Херсонської митниці (далі - відповідач), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області (далі - управління Казначейства, третя особа), в якому просить стягнути з державного бюджету на свою користь передоплату за митне оформлення в розмірі 32080,00 грн. та з Херсонської митниці - упущену вигоду в розмірі 15000,00 грн., які стали наслідком неправомірних рішення про коригування митної вартості товарів у бік збільшення від 25.03.2015 № 508050000/2015/000036/2 та картки відмови у митному оформленні товарів за митною декларацією № 508050000/2015/010437 від 24.03.2015.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що під час оформлення імпорту товарів за митною декларацією № 508050000/2015/010437 платіжним дорученням від 23.03.2015 № 11382580 Херсонській митниці було проведено оплату за митне оформлення ввозу товарів у сумі 87314,66 грн. Під час процедури розмитнення Херсонською митницею здійснено коригування вартості вантажу у бік збільшення, у зв`язку з чим, додатково сплачено митний платіж в сумі 32080,11 грн. Після сплати коштів товар було випущено на митну територію України. За рішенням суду коригування вартості товару визнане протиправним. 26.02.2016 та 02.03.2016 звертався до відповідача з вимогою про повернення надмірно сплачених коштів у сумі 32080,11 грн., проте ні відповіді, ні коштів не отримав. Протиправне збільшенням митної вартості вантажу та митних зборів та відмова у поверненні митного платежу фактично на певний період позбавила можливості користуватись своїм майном.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26.04.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2016 позов було задоволено частково. Стягнуто з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю Папір Плюс (код ЄДРПОУ 39114159) сплачену на підставі рішення про коригування вартості товарів № 508050000/2015/000036/2 від 25.03.2015 передоплату за митне оформлення в розмірі 32080,11 грн. (тридцять дві тисячі вісімдесят гривень одинадцять копійок). В задоволенні решти вимог - відмовлено.

Рішення судів було мотивовано протиправною бездіяльністю, відповідача в частині реагування на подані заяви позивача про повернення надмірно сплачених ним сум митних платежів. При цьому, суд першої інстанції поставив, - 26.04.2016 окрему ухвалу, яка залишена без змін судом апеляційної інстанції.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, відмовивши у задоволені позову. Вказується на те, що позивачем обраний не правильний спосіб захисту порушеного права, тоді як суд задовільнивши позовну вимогу про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів підмінив державний орган. Також відповідач зауважує, що сума митних платежів, належна до поверненню позивача складає 30453,76 грн., а не 32080,00 грн.

Відзиву від позивача на вказану касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходило.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи й правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 16.06.2014 позивачем укладено зовнішньоекономічний контракт з компанією РТ. Іndah Кіаt Рulp & Рареr Tbk (Indonesia), предметом якого є поставка названою компанією позивачу паперу, картону та іншої паперової продукції.

З метою розмитнення поставленого товару 24.03.2015 позивачем було подано митну декларацію № 508050000/2015/010437 та платіжним дорученням від 23.03.2015 № 11382580 Херсонській митниці здійснено оплату у сумі 87314,66 грн. за митне оформлення ввозу товарів.

Під час здійснення процедури розмитнення поставленої паперової продукції Херсонською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості від 25.03.2015 № 508050000/2015/000036/2, за яким позивачем додатково сплачено митних платежів у сумі 32080,11 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02.11.2015 у справі 821/2347/15-а рішення про коригування вартості товару визнане протиправним. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 постанову суду першої інстанції залишено без змін. Рішення суду набрало законної сили.

06.02.2016 та 02.032016 Товариство звернулося до відповідача з вимогою про повернення надмірно сплачених коштів у сумі 32 080,11 грн. відповідно до постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 02.11.2015, проте ні відповіді, ні коштів не отримало.

У зв`язку із чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом, що був задоволений частково, з чим погоджується Верховний Суд з огляду на наступне.

Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов`язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов`язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618 (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок повернення) визначав процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264 Митного кодексу України.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу III Порядку - для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб`єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилкових та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147.

З урахуванням зазначеного Верховний Суд вважає, що законодавством відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України визначався механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, а тому на підставі аналізу наведених вище норм права дійшла такого правового висновку.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов`язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов`язкових платежів) мала бути повернута декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

При цьому, необхідно враховувати, що підпунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України та пунктом першим розділу 3 зазначеного Порядку встановлено, що повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення або надмірною сплатою.

Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, за наслідками вирішення якого може бути заявлено вимогу про повернення надмірно сплачених митних платежів, позивач має право подати таку заяву протягом зазначеного строку з дня прийняття рішення, яким вирішено спір. Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало захист прав, та інтересів позивача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перед тим як звертатись до суду із вказаним позовом, в якому він просив стягнути з Держаного бюджету України зайво сплачену передоплату за митне оформлення товару в розмірі 32080,00 грн., неодноразово звертався до відповідача з відповідною заявою, як то передбачено приписами Порядку. Однак, відповіді на вказані заяви відповідачем не було надано, що у належний спосіб не спростовано відповідачем.

У цьому конкретному випадку, Верховний Суд вважає, що вимога позивача стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачені митні платежі, є єдиним способом відновлення порушеного права, який має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття майно у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як майнові права , а отже, як майно (див. mutatis mutandis рішення у справі Бейелер проти Італії від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин легітимне очікування на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має легітимне очікування , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі Суханов та Ільченко проти України від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі Інтерсплав проти України від 09.01.2007 зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували справедливий баланс між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Оскільки митне і податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми зайво сплачених митних платежів, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету передоплату за митне оформлення в розмірі 32080,00 грн., які охоплюються поняттям майно в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, та бути адекватним наявним обставинам.

Вказане правозастосування відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, постанова від 12.12.2019, справа №826/7380/15, провадження № 11-778апп18.

Таким чином, доводи відповідача про те, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту порушеного права не відповідає змісту спірних правовідносин.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Херсонської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26.04.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2016 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду