Постанова

від 12.06.2020 по справі 804/3214/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2020 року

Київ

справа №804/3214/18

адміністративне провадження №К/9901/66318/18, К/9901/2197/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в попередньому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алонза", Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року (суддя: Верба І.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року (судді: Семененко Я.В., Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алонза" до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, третя особа - Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Товариство з обмеженою відповідальністю Алонза (далі - ТОВ Алонза , позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (далі відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 30 березня 2018 року №137;

- визнати протиправним та скасувати посвідчення на проведення перевірки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області № 7 від 31 березня 2018 року;

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової перевірки на підставі наказу № 137 від 30 березня 2018 року та посвідчення на проведення перевірки № 7 від 31 березня 2018 року, в тому числі щодо складання акта № 7 за результатами проведення позапланової перевірки додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що наказ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області від 30 березня 2018 року № 137, посвідчення на проведення перевірки № 7 від 31 березня 2018 року, а також дії відповідача щодо проведення перевірки, у тому числі щодо складення акту перевірки, порушують права та інтереси ТОВ Алонза , оскільки за підпунктом 8.1.9 пункту 8.1 договору оренди № 4 від 31 березня 2016 року саме на позивача покладений обов`язок забезпечення пожежної безпеки цілісного майнового комплексу торгівельно-розважального центру літ. А з надбудовами літ. А1-1, А2-1, АЗ-1, А4-1 та підвалом літ. А-5 загальною площею 27831, 55 кв.м., в`їзди у паркінг літ. A1. А2, сходи літ A4, ганки літ. А6, а7, а8, а10, ганок з козирком літ. А9, вхід на 1 поверх літ. А11-1. навіс літ. Б.

При цьому вказував, що частиною шостою статті 55 Кодексу цивільного захисту України обов`язок із забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників квартир, а в жилих приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних і садових будинках з господарськими спорудами та будівлями - на їх власників наймачів, якщо це обумовлено договором найму.

Тому, на переконання позивача, він несе відповідальність за додержання (виконання) вимог нормативно-правових актів та нормативних документів у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки при експлуатації торгівельного центру, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Боброва, 1, що належить ПАТ КБ Приватбанк .

Позивач про проведення вказаної перевірки не повідомлявся, керівник чи уповноважений представник позивача під час перевірки присутній не був, а копії посвідчення та акту від ПАТ КБ Приватбанк отримав після проведення перевірки. У зв`язку з цим, вказував на порушене право позивача, передбачене статтею 10 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності під час здійснення відповідачем державного нагляду (контролю).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанції мотивовані тим, що проведеною перевіркою не були і не могли бути порушені права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки таку перевірку проведено не відносно позивача, як орендаря комплексу, а відносно ПАТ КБ Приватбанк , як власника об`єкта нерухомості.

При цьому, суди виходили з приписів частини третьої статті 55 Кодексу цивільного захисту України, відповідно до яких забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Крім цього, суди звернули увагу на те, що відповідно до підпункту 8.1.9 пункту 8.1. договору оренди нерухомого майна від 31 березня 2016 року №4 на орендаря покладений обов`язок дотримуватись протипожежних правил експлуатації нежитлових приміщень, переданих в користування на підставі договору. При цьому, зазначили, що визначений договором обов`язок дотримуватися протипожежних правил експлуатації є більш вузьким та не тотожній законодавчо визначеному обов`язку забезпечення пожежної безпеки .

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, позивач та третя особа подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року і прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Касаційні скарги обґрунтовані тим, що судами попередніх інстанцій не вірно застосовано положення частини шостої статті 55 Кодексу цивільного захисту України, якою передбачено, що обов`язок із забезпечення пожежної безпеки покладається на власників або наймачів будинків (споруд).

З цього приводу скаржники зазначають те, що оскільки відповідно до умов укладеного договору оренди ТОВ Алонза є відповідальним за дотриманням протипожежних вимог, то спірна перевірка стосується саме прав та обов`язків позивача, а не третьої особи.

З цих підстав позивач та третя особа вказують на те, що суди не надали оцінку підставам заявленого позову, в частині законодавчо визначених умов для здійснення заходу державного контролю щодо дотримання позивачем протипожежних вимог за договором оренди нерухомого майна № 4 від 31 березня 2016 року.

При цьому, за позицією заявників, перевірку відповідачем проведено без достатніх для цього правових підстав, а позивача взагалі не було долучено до проведення такої перевірки, чим порушено права підприємства, які визначені статтею 10 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Позиція інших учасників справи.

Відзиву на касаційні скарги не надходило.

Рух касаційної скарги.

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Желтобрюх І.Л. (судді), Білоус О.В., Стрелець Т.Г.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Алонза" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року.

Розпорядженнями заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року № 709/0/78/19, № 709/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді доповідача Желтобрюх І.Л.

За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Загороднюк А.Г. (судді), Єресько Л.О., Соколов В.М.

Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2020 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

Між орендодавцем ТОВ "Місія-1" та орендарем ТОВ "Алонза" 31 березня 2016 року укладено договір оренди нерухомого майна №4 щодо тимчасового платного користування (оренди) цілісного майнового комплексу торгівельно-розважального центру літ. А з надбудовами літ. А1-1, А2-1, АЗ-1, А4-1 та підвалом літ. А-5 загальною площею 27831, 55 кв.м., в`їзди у паркінг літ. A1. А2, сходи літ A4, ганки літ. А6, а7, а8, а10, ганок з козирком літ. А9, вхід на 1 поверх літ. А11-1. навіс літ. Б.

Цільове призначення нерухомого майна: здійснення торгівельної діяльності, надання розважальних, спортивно-оздоровчих, навчальних послуг, послуг громадського харчування, культурно-просвітницької діяльності, проведення майстер-класів та змагальних заходів, розміщення офісів.

Згідно з підпунктом 8.1.9 пункту 8.1. договору оренди нерухомого майна від 31 березня 2016 року № 4 орендар зобов`язаний дотримуватись санітарних, протипожежних та інших правил експлуатації нежитлових приміщень, переданих в користування на підставі договору, не перевищувати виділених значень потужності електричної мережі, мережі водопостачання та водовідведення, газопроводів, проектного навантаження на перекриття і гранично допустимих значень навантажень на інженерні мережі, а також правил користування тепловою та електричною енергією.

03 серпня 2016 року між ТОВ "Алонза" (орендар) та ПАТ КБ "Приватбанк" (орендодавець) укладено додаткову угоду №4 до договору оренди від 31 березня 2016 року, відповідно до якої ПАТ КБ "Приватбанк" стає орендодавцем та набувачем всіх прав та обов`язків, визначених договором оренди, з моменту переходу до орендодавця прав власності на приміщення, що є об`єктом оренди.

30 березня 2018 року Головним управлінням служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області видано наказ № 137 про проведення позапланових перевірок об`єктів згідно Переліку об`єктів, що підлягають позаплановій перевірці.

Згідно Переліку об`єктів, що підлягають позаплановій перевірці відповідно до наказу № 137 від 30 березня 2018 року, зазначено найменування суб`єкта господарювання: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"; місцезнаходження: 01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; адреса розташування об`єкта: Торговий центр "Приозерний", м. Дніпро, вул. Боброва, 1; предмет перевірки: позапланова; дата початку та закінчення перевірки: 31 березня 2018 року - 03 квітня 2018 року; посада, ПІБ посадової особи, яка буде здійснювати перевірку: головний інспектор відділу нормативно-технічної роботи та контролю за системами протипожежного захисту та ліцензування УЗНС ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області Кирпиченко Констянтин Володимирович, заступник начальника 2 ДПРЧ 8 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області Старостенко Сергій Олександрович, старший інспектор 5 ДПРЧ 8 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області Гавриш Андрій Володимирович.

Для проведення позапланової перевірки ПАТ КБ "Приватбанк", 31 березня 2018 року Головним управлінням служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області видано посвідчення на проведення перевірки №7.

За результатами перевірки, яку проведено у присутності представника ПАТ КБ ПриватБанк , складено акт №7, в якому зроблено висновки про виявлені порушення правил протипожежної безпеки.

Вважаючи те, що наказ про проведення об`єкту перевірки Торгового центру "Приозерний" суб`єктом господарювання Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" від 30 березня 2018 року №137, посвідчення на її проведення від 31 березня 2018 року №7 та дії протиправними, ТОВ Алонза звернулось до суду з даним позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 4 Кодексу цивільного захисту України цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

Пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю (стаття 2 Кодексу цивільного захисту України).

Джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є, серед інших, потенційно небезпечні об`єкти та об`єкти підвищеної небезпеки; будівлі та споруди з порушенням умов експлуатації; суб`єкти господарювання з критичним станом виробничих фондів та порушенням умов експлуатації; інші об`єкти, що можуть створити загрозу виникнення аварії (стаття 50 Кодексу цивільного захисту України).

Діяльність із забезпечення техногенної безпеки є складовою виробничої, експлуатаційної та іншої діяльності відповідних посадових осіб і працівників підприємств, установ, організацій. Ця вимога відображається у відповідних статутах або положеннях. Забезпечення техногенної безпеки суб`єкта господарювання покладається на його керівника (стаття 51 Кодексу цивільного захисту України).

Забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин у цій сфері органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб`єктів господарювання і громадян здійснюються відповідно до цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 55 Кодексу цивільного захисту України).

Діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій. Зазначена вимога відображається у трудових договорах (контрактах), статутах та положеннях (частина друга статті 55 Кодексу цивільного захисту України).

Забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання (частина третя статті 55 Кодексу цивільного захисту України).

Обов`язок із забезпечення пожежної безпеки під час проектування та забудови населених пунктів, будівництва будівель і споруд покладається на органи архітектури, замовників, забудовників, проектні та будівельні організації (частина п`ята статті 55 Кодексу цивільного захисту України).

Обов`язок із забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників квартир, а в жилих приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних і садових будинках з господарськими спорудами та будівлями - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму (частина шоста статті 55 Кодексу цивільного захисту України).

Загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд врегульовані Правилами пожежної безпеки в Україні , затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року №1417, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за №252/26697 (далі Правила №1417).

Згідно пункту 4 Розділу І Правил №1417 пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж.

Пунктом 5 Розділу І Правил №1417 встановлено, що особи, відповідальні за забезпечення пожежної безпеки на підприємствах та об`єктах, їх права та обов`язки визначаються відповідно до законодавства.

У разі передачі в оренду цілісного майнового комплексу або окремих його частин, приміщень, інших об`єктів за домовленістю сторін цивільно-правового договору визначаються права та обов`язки орендаря та орендодавця щодо забезпечення пожежної безпеки та відповідальності за порушення вимог пожежної безпеки на об`єкті оренди (пункт 6 Розділу І Правил №1417).

Згідно з пунктом 3.22 Розділу V Правил №1417 відповідальними особами за своєчасне і повне оснащення об`єктів вогнегасниками та іншими засобами пожежогасіння, забезпечення їх технічного обслуговування, навчання працівників правилам користування вогнегасниками є власники цих об`єктів (або орендарі згідно з договором оренди).

Державний нагляд (контроль) з питань цивільного захисту здійснюється за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах техногенної та пожежної безпеки, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, за діяльністю аварійно-рятувальних служб, а також у сфері промислової безпеки та гірничого нагляду, поводження з радіоактивними відходами відповідно до Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 5 квітня 2007 року №877-V(далі Закон №877-V), цього Кодексу та інших законодавчих актів (стаття 47 Кодексу цивільного захисту України).

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (стаття 64 Кодексу цивільного захисту України).

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (стаття 66 Кодексу цивільного захисту України).

Відповідно до статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить:

- здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами;

Для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки (частина перша статті 7 Закону №877-V).

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою (частина друга статті 7 Закону № 877-V).

Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Позиція Верховного Суду.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду.

При цьому, таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у відповідних законодавчих актах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Разом з тим, саме по собі порушення вимог закону рішенням суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою для цього є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів відповідним рішенням.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Таким чином, обов`язковою умовою для задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Аналогічні правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 504/4148/16-а.

Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання, а також орендарів, обов`язки яких щодо дотримання правил пожежної безпеки повинні бути узгоджені умовами договору.

Судами встановлено, що позивач є самостійним суб`єктом господарювання, який виконує договірні обов`язки згідно умов договору оренди нерухомого майна № 4 від 31 березня 2016 року.

Контролюючий орган за наказом від 30 березня 2018 року № 137 здійснив перевірку господарського суб`єкта ПАТ КБ Приватбанк на якого, як власника об`єкта перевірки, покладається забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання відповідно до вимог частини третьої статті 55 Кодексу цивільного захисту України.

Предметом спору у цій справі не є бездіяльність відповідача щодо не проведення перевірки відносно ТОВ Алонза . Предметом спору у цій справі є рішення та дії відповідача, у межах призначеної та проведеної перевірки ПАТ КБ Приватбанк , як факту, що вже відбувся. І ця перевірка не стосувалася позивача.

Посвідчення на проведення перевірки та наказ є актом індивідуальної дії, що впливає на права та інтереси ПАТ КБ Приватбанк . У свою чергу, зазначене посвідчення та наказ, в даному випадку, не породжують, не змінюють та не звужують права позивача, не встановлюють для нього додаткових обов`язків та не покладають відповідальність, а стосуються ПАТ КБ Приватбанк при здійснені державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки суб`єктом господарювання.

При цьому, суд враховує те, що ПАТ КБ Приватбанк , як власник нерухомого майна, не позбавлений можливості оскаржити рішення та дії органу державного контролю, в частині проведеної перевірки. Крім того, перевірка проведена у присутності представника ПАТ КБ Приватбанк .

Можливість вжиття судом заходів реагування шляхом повного або часткового зупинення експлуатації об`єкта перевірки, що знаходиться у користування позивача, не є підставою, яка у прямому причинному зв`язку призводить до обґрунтованості заявленої позовної вимоги.

Питання розподілу обов`язків із забезпечення пожежної безпеки в інших спорудах, які покладаються на власників або орендарів згідно договорів найму, впливає на господарські правовідносини між суб`єктами цивільних правовідносин та не можуть виключати реалізацію дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

При цьому, саме за домовленістю сторін цивільно-правового договору визначаються права та обов`язки орендаря та орендодавця щодо забезпечення пожежної безпеки та відповідальності за порушення вимог пожежної безпеки на об`єкті оренди відповідно до пункту 6 Розділу І, підпунктів 2, 9 пункту 2.1, підпункту 3.22 Розділу V Правил №1417.

Натомість, договірний обов`язок сторін зазначений у договорі оренди № 4 від 31 березня 2016 року щодо дотримання протипожежних правил нежитлових приміщень є більш вузьким поняттям та не є тотожним поняттю забезпечення пожежної безпеки відповідно до частини шостої статті 55 Кодексу цивільного захисту України, як на тому наполягає позивач.

Надаючи оцінку доводам касаційних скарг, що саме на позивача за договором покладаються всі обов`язки забезпечення пожежної безпеки в приміщенні торгового комплексу Приозерний , Верховний Суд зазначає, що підпунктом пункту 8.1. договору оренди № 4 від 31 березня 2016 року на орендаря покладений обов`язок дотримуватись протипожежних правил експлуатації нежитлових приміщень, переданих в користування на підставі договору.

У зв`язку з чим, доводи касаційних скарг, що саме на позивача покладається обов`язок усунення порушень, виявлених у ході перевірки, не можуть бути підставою для висновків щодо неправомірності наказу про призначення перевірки Торгового центру "Приозерний" суб`єктом господарювання Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" від 30 березня 2018 року № 137 та посвідчення на її приведення.

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що встановлені у цій справі обставини не дають підстав стверджувати те, що оскарженими рішеннями та діями відповідача порушено права чи законні інтереси позивача, оскільки наказом щодо проведення позапланової перевірки № 137 від 30 березня 2018 року, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" визначено суб`єктом господарювання перевірки із дотриманням ним законодавства у сфері пожежної безпеки належного йому торгового центру "Приозерний" у м. Дніпро, вул. Боброва, 1.

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Аргументи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в позовний та апеляційних скаргах, які належним чином перевірені судами попередніх інстанцій та зводяться до їх переоцінки.

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Верховний Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Віііг Тоща V. Зраіп) серія А. 303-А; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові витрати

З огляду результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алонза", Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О.Єресько

В.М. Соколов