Постанова

від 15.06.2020 по справі 904/59/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2020 Справа № 904/59/20

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2020 у справі №904/59/20 (суддя Петренко І.В.; рішення ухвалене у порядку письмового провадження без виклику учасників справи, повне рішення складено та підписано 03.03.2020)

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Суворова", м.Дніпро

про стягнення 8390,50 грн., з яких: 6773,08 грн. пені; 604,88 грн. трьох процентів річних; 1012,55 грн. інфляційних втрат (договір постачання природного газу №3227/1718-КП-4 від 22.09.2017)

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Суворова" (відповідач) про стягнення коштів в розмірі 8390,50 грн., в тому числі: 6773,08 грн. пені, 604,88 грн. трьох процентів річних, 1012,55 грн. інфляційних втрат.

Позивач обґрунтував свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу №3227/1718-КП-4 від 22.09.2017.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2020 (з урахуванням ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2020 про виправлення описки) у справі №904/59/20 (суддя Петренко І. В.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Суворова" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 4741,16 грн. пені; 604,88 грн. трьох процентів річних; 1012,55 грн. інфляційних втрат; 1921,00 грн. судового збору.

В решті позовних вимог, а саме в частині стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Суворова" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2031,92 грн. пені відмовлено.

Означене рішення суду вмотивоване доведеністю матеріалами справи факту несвоєчасного здійснення відповідачем розрахунку за поставлений позивачем природний газ за Договором, внаслідок чого господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з ОСББ "Суворова" 6773,08 грн. пені, 604,88 грн. трьох процентів річних, 1012,55 грн. інфляційних втрат. Разом з тим, приймаючи до уваги те, що відповідачем здійснено повну оплату основного боргу, враховуючи неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків чи додаткових витрат внаслідок допущеного відповідачем порушення, господарський суд з урахуванням інтересів всіх учасників справи дійшов висновку про можливість застосування приписів статей 233 Господарського процесуального кодексу України, 551 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин та зменшив належну до стягнення суми пені на 30% до 4741,16 грн.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач (АТ "НАК "Нафтогаз України") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2020 у справі №904/59/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 2031,92 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на незаконність оскаржуваного рішення, вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права і процесуального права.

Зазначає, що в момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору.

Боржник не звільняється від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. Виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, або відсутність у боржника прибутку, відсутність коштів на рахунках.

Скаржник наголошує на наявності значного обсягу несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювальних сезонів 2017/2018, 2018/2019 та 2019/2020 років. Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу, закачування природного газу у підземні сховища для забезпечення опалювального періоду 2019-2020р.

Збитковість підприємства або відсутність прибутку не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки або уникнення відповідальності.

Крім того, відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №922/1010/16 від 12.06.2018.

Акцентує увагу на тому, що неналежне планування своєї діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки. Ризики від власної діяльності відповідача не може покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги ті обставини, що відсутність прибутку та повне виконання основного зобов`язання не є винятковим випадком та підставою для зменшення пені, на думку скаржника, суд не надав належної уваги оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення статті 233 Господарського кодексу України та статті 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2020 у справі №904/59/20; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; встановлено ОСББ "Суворова" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу; зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги.

24.04.2020 надійшов відзив ОСББ "Суворова" на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач вказує на те, що в повній мірі розрахувався з позивачем за даним договором, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем. Вважає, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд врахував такі обставини справи як неприбутковий статус відповідача, відсутність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінив відсутність підтвердження з боку позивача сум завданих збитків, внаслідок прострочення виконання відповідачем зобов`язань за даним договором. Просить відмовити Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2020.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини.

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник), правонаступником якого є позивач у справі, та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Суворова" (Споживач) укладено Договір №3227/1718-КП-4 постачання природного газу від 22.09.2017 (а.с.15-24, далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язався поставити Споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а Споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Згідно із пунктом 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.

Пунктом 4.5. Договору визначено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Відповідно до пункту 6.1. Договору, оплата за природній газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100 - відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За вимогами пункту 7.2. Договору Споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

Відповідно до пункту 8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Згідно з пунктом 8.2. Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1. Договору).

На виконання умов Договору позивач з листопада 2017 року по березень 2018 року передав відповідачу у власність природний газ на загальну суму 93595,94 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2017 на суму 14394,26 грн., актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2017 на суму 16121,20 грн., актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2018 на суму 22450,13 грн., актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2018 на суму 20058,98 грн., актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2018 на суму 20571,37 грн. (а.с.25-29).

Натомість, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань оплату за поставлений газ здійснив несвоєчасно, з порушенням строку визначеного умовами п.6.1. Договору, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою "Операции по Договору "3227/1718-КП-4" Предприятие "Суворова ОСББ" с 01.01.2017 по 30.04.2019" (а.с.13).

Порушення встановлених умовами Договору строків оплати поставленого позивачем відповідачу природного газу слугувало приводом для звернення до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача пені в сумі 6773,08 грн., трьох процентів річних в сумі 604,88 грн. та інфляційних втрат в сумі 1012,55 грн., що є предметом спору в цій справі.

За приписами частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Оскільки відповідач за отриманий природний газ розрахувався повністю, однак в порушення прийнятих на себе зобов`язань несвоєчасно, що визнається сторонами, підтверджується довідкою за операціями з відповідачем (а.с.13) та розрахунками позивача (а.с.10-12), то судом першої інстанції правильно встановлено факт неналежного виконання ОСББ "Суворова" прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №3227/1718-КП-4 постачання природного газу від 22.09.2017 щодо своєчасної сплати вартості отриманого природного газу та відповідну наявність підстав для застосування ст. 625 Цивільного кодексу України, зокрема, зобов`язання на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми та, крім того, штрафних санкцій, встановлених договором (пені).

З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та процентів за відповідний період, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що такі нарахування є арифметично та методологічно правильними та відповідачем не спростовані.

Проте, вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача розміру пені, суд першої інстанції зазначив, що надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги повну оплату основного боргу, враховуючи неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків чи додаткових витрат внаслідок допущеного відповідачем порушення, господарський суд дійшов висновку про можливість застосування приписів статей 233 Господарського кодексу України, 551 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин та зменшив суму штрафу, який підлягає до стягнення з відповідача на 30%, а саме до 4741,16 грн.

Апеляційна скарга не містить вимог в частині перегляду оскарженого судового рішення про стягнення трьох процентів річних у розмірі 604,88 грн. та інфляційних втрат у сумі 1012,55 грн., тому судом апеляційної інстанції рішення в цій частині не переглядається відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, зміст доводів та вимог апеляційної скарги зводиться до необґрунтованого висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення стягуваної суми пені та її зменшення судом в оскаржуваному рішенні до 4741,16 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем заявлено до стягнення за період з 26.12.2017 по 25.10.2018 суму пені в розмірі 6773,08 грн.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертаючись до суду першої інстанції з відзивом на позовну заяву позивача, заявив клопотання про зниження розміру заявленої до стягнення неустойки (пені) шляхом відмови позивачу у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені у сумі 6773,08 грн.

Клопотання обґрунтоване тим, що відповідно до частин 1, 7 статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками; ОСББ є неприбутковою організацією та сплачує поставлений позивачем природний газ після надходження відповідних оплат від мешканців будинку, крім того, проведено розрахунки з позивачем в повному обсязі та відсутні докази завдання позивачу збитків.

За приписами статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За положенням частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №904/4685/18, від 21.11.2019 у справі №916/553/19, від 22.11.2019 у справі №922/937/19).

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи підтверджується, що основний борг сплачений відповідачем у повному обсязі, позивачем не доведено виникнення у нього збитків через неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань в частині проведення розрахунків за поставлений газ тощо.

При цьому, згідно зі статтею 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Статтею 4 зазначеного Закону встановлено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, враховуючи інтереси обох сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені до 4741,16 грн.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про те, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Слід зазначити, що задоволення місцевим господарським судом позовної вимоги про стягнення пені частково, свідчить про те, що суд в однаковій мірі врахував матеріальний стан та інтереси і позивача, і відповідача. Наведеним спростовується посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції при зменшенні пені не врахував інтереси позивача.

Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції в порушення статті 233 Господарського кодексу України, при вирішенні питання щодо зменшення пені не надав оцінку винятковості випадку зменшення пені, з урахуванням інтересів сторін, а лише відповідача, колегією суддів також не приймаються до уваги, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження зазначених скаржником в апеляційній скарзі обставин та факту існування понесених позивачем збитків внаслідок прострочення боржника.

Так само, колегією суддів відхиляються посилання скаржника на невстановленість місцевим судом винятковості обставин та неправомірне застосування статті 233 Господарського кодексу України, адже зауваження скаржника відносно недостатності обґрунтування з боку суду підстав зменшення нарахованих санкцій носять оціночний характер, тоді як часткове задоволення судом першої інстанції клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені вказує саме на врахування майнових інтересів позивача.

При цьому, апеляційним судом враховується, що позивачем, окрім іншого, застосовано до відповідача таку міру відповідальності як стягнення трьох процентів річних та інфляційні втрати, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства.

Стосовно доводів апелянта про те, що несвоєчасність оплати контрагентами прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача пені, а також інфляційних втрат та трьох процентів річних, а не стягнення заборгованості.

Як підтверджується матеріалами справи та не спростовується сторонами, у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем у даному спірному правовідношенні за відповідний період.

Скаржник не наводить доводів, яким саме чином та в якій конкретно мірі неналежне виконання грошових зобов`язань відповідачем погіршило фінансове його становище та вплинуло на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Таким чином, колегія суддів не вбачає порушення інтересів стягувача у даному випадку, та вважає що судом дотримано збалансованість інтересів сторін, враховано ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, баланс інтересів сторін.

Аргументи скаржника стосовно того, що господарським судом не досліджено питання чи були заподіяні позивачу збитки внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань та не було оцінено розмір таких збитків, колегія суддів відхиляє, оскільки позивачем не наводились відомості та докази щодо понесених збитків, їх розмір, настання для позивача негативних наслідків у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх обов`язків, тощо, тому суд першої інстанції не повинен був з`ясовувати це питання за відсутності будь-якого обґрунтування з посиланням на докази з боку позивача.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин цієї справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати в сумі 2881,50 грн. на оплату судового збору, понесені позивачем у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника (апелянта) у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2020 у справі №904/59/20 - залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 15.06.2020.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна