Рішення

від 11.06.2020 по справі 906/52/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/52/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Спірідонова Г.С., головний спеціаліст (наказ №1906-К від 26.09.2017),

від відповідача: Ігнатьо Б.Я., адвокат, ордер серія АО №1005193 від 24.01.2020,

прокурор: Рудченко, посвідчення №038664 від 11.01.2016,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Коростишівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (м.Київ)

до Приватного підприємства "Дов-Полісся" (с.Стрижівка, Коростишівський район,

Житомирська область)

про стягнення 5932,87 євро, що еквівалентно 167601,60грн.

Судове засідання проводиться в режимі відеоконференції з Господарським судом Закарпатської області.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 09.06.2020 до 11.06.2020.

У провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа за позовом Коростишівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Приватного підприємства "Дов-Полісся" про стягнення 5932,87євро, що еквівалентно 167601,60грн плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

Розгляд справи у підготовчому проваджені неодноразово відкладався.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 28.04.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/52/20 до судового розгляду по суті на 28.05.2020.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 28.05.2020 розгляд справи по суті було відкладено на 09.06.2020.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 09.06.2020 до 11.06.2020.

01.06.2020 та 10.06.2020 на адресу господарського суду від представника позивача надійшли письмові пояснення від 29.05.2020 та від 10.06.2020 з доданими документами з доказами надіслання іншій стороні.

09.06.2020 на адресу господарського суду від представника відповідача надійшли заперечення №01/20-9 від 09.06.2020 з доданими документами та доказами надіслання іншим учасникам справи.

В судовому засіданні 11.06.2020, судом розглянуто клопотання представників сторін про долучення до матеріалів справи письмових пояснень, заперечень та додаткових доказів та задоволено з огляду на таке.

Частиною 3 статті 3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, згідно статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Судом враховується, що під час судового засідання 28.05.2020 представник відповідача та позивача надавали суду усні пояснення, у тому числі щодо максимальної швидкості на вимірювальних вагах при здійсненні габаритно-вагового контролю та стосовно методики проведення розрахунку плати за проїзд, у зв`язку з чим виникла необхідність надання додаткових пояснень та розгорнутого розрахунку в межах заявлених позовних вимог, з метою можливості перевірки заявлених до стягнення сум.

Судом також приймається до уваги, що про необхідність надання зазначених додаткових пояснень та розгорнутого розрахунку щодо плати з проїзд, сторонам стало відомо лише під час розгляду справи по суті і такі розрахунки були невідкладно подані позивачем та надіслані іншим учасникам справа. Крім того, відповідачу була надана можливість надати заперечення на подані позивачем пояснення, а тому зважаючи на вище викладене у сукупності, суд вважає обставини пропуску сторонами строку на подання зазначених документів поважними та враховуючи заявлене клопотання приймає до розгляду письмові пояснення позивача від 29.05.2020 та від 10.06.2020 з доданими до нього документами та заперечення №01/20-9 від 09.06.2020 відповідача на стадії розгляду справи по суті.

Прокурор та представник позивача в судових засіданнях 28.05.2020, 09.06.2020 та 11.06.2020 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві від 02.01.2020, відповіді на відзив від 03.02.2020, письмових поясненнях від 18.03.2020, від 29.05.2020 та від 10.06.2020 (т.1, а.с.1-16,111-123, 170-175; т.2, а.с.1-3, 42).

Представник відповідач проти позову заперечив, просив у позові відмовити з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву №01/20-4 від 27.01.2020, запереченнях №01/20-6 від 15.02.2020, №01/20-7 від 14.04.2020, №01/20-9 від 09.06.2020 (т.1, а.с.72-89, 133-136, 139-146, 208-211, т.2, а.с.31-32).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 31.07.2019 спільно начальником Управління Укртрансбезпеки в Полтавській області - ОСОБА_1 та начальником УПП в Полтавській області ДПП майором поліції - ОСОБА_2 було затверджено Графік проведення спільних загальнодержавних заходів державного контролю на автомобільному транспорті та габаритно-вагового контролю на території Полтавської області в серпні 2019 року, відповідно до якого, серед іншого, погоджено місце перевірки в Полтавській області, а/д Н08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь км 244 у період з 05-09.08.2019, 12-16.08.2019, 19-23.08.2019, 26-30.08.2019 з годинами проведення - цілодобово (т.1, а.с.21-22).

15.08.2019 співробітниками Управління Укртрансбезпеки в Полтавській області під час здійснення габаритно-вагового контролю згідно Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879), стосовно ПП "Дов-Полісся" складено: акт №182272 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, акт №042509 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 15.08.2019, довідку №0023788 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 15.08.2019 та проведено розрахунок №042509 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 5932,80 євро (т.1, а.с.25-28).

Габаритно-ваговий контроль здійснювався під час рейдової перевірки на підставі наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 05.05.2018 №320/03/15-18 згідно з щотижневим графіком проведення рейдових перевірок Управлінням Укртрансбезпеки в Полтавській області у період з 12.08.2019 по 18.08.2019, що підтверджується направленням на рейдову перевірку №008033 від 12.08.2019 (т.1, а.с.23).

Співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області відповідно до п.3,4 Порядку зупинення транспортного засобу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №422 від 20.05.2013, зупинено транспортний засіб марки DAF модель FT XF 105/460 реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить та використовується ПП "Дов-Полісся" на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 разом з спеціалізованим напівпричепом FEBER 35NW реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_3 та використовується ПП "Дов-Полісся" на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

Згідно з товарно-транспортною накладною №471 від 14.08.2019 вказаний транспортний засіб було завантажено ТОВ "Агропродторг" в м.Глобине, Полтавської області та водій ОСОБА_4 здійснював перевезення вантажу до м.Херсон (т.1, а.с. 30,33 ).

За результатами перевірки складений акт №042509 від 15.08.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким встановлено, що у водія ПП "Дов-Полісся" ОСОБА_4 , який керував транспортним засобом марки марки DAF модель FT XF 105/460 реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить та використовується ПП "Дов-Полісся" на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 з напівпричепом, неоформлений документ, передбачений ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме дозвіл на перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів, виданий уповноваженим органом для проїзду дорогами України.

За результатами зважування транспортного засобу марки DAF модель FT XF 105/460 реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепу FEBER 35NW реєстраційний номер НОМЕР_3 , співробітниками Управління Укртрансбезпеки в Полтавській області складено довідку №0023788 від 15.08.2019 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт №042509 від 15.08.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. Зокрема, встановлено, що фактична маса транспортного засобу становить 52330кг при нормативно допустимій масі 40000кг, осьові навантаження при нормативно допустимих 11,0т, 11,0т, 22,0т фактично становлять 7,09т , 14,27т та 30,97т.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №042509 від 15.08.2019, проведеним згідно п. 31-1 постанови КМУ №879 від 27.06.2007 плата ПП "Дов-Полісся" за проїзд автомобілем марки DAF модель FT XF 105/460 реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить та використовується ПП "Дов-Полісся" з напівпричепом, становить 5932,80Євро. Наведена сума еквівалентна 167601,60грн по курсу валют Національного Банку України від 15.08.2019, що підтверджено роздруківкою офіційного сайту Національного Банку України (т.1, а.с.45-46).

Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області на виконання вимог п.25 постанови КМУ від 08.11.2006 №1567 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування" було надіслано начальнику Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області для вжиття заходів акт №182272 від 15.08.2019 (т.2, а.с.6).

При цьому, 03.09.2019 Управлінням Укртрансбезпеки у Житомирській області листом №46446/24/24-19 було повідомлено ПП "Дов-Полісся" про розгляд справи 24.09.2019 за актом №182272 від 15.08.2019 про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Вказаний лист надсилався з додатками для подальшої оплати за проїзд згідно розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування (т.2, а.с.7-8)

У зв`язку з порушенням ПП "Дов-Полісся" вимог ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та несплатою коштів визначених в рахунку №042509 від 15.08.2019, Управлінням Укртрансбезпеки у Житомирській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №147248 від 24.09.2019 у сумі 1700грн (т.2, а.с.9). Вказана постанова направлена відповідачу листом №53873/24/24-19 від 24.09.2019, в якому позивач просив перерахувати кошти для сплати штрафу у добровільному порядку (т.2, а.с.10).

24.09.2019 Управлінням Укртрансбезпеки у Житомирській області було винесено припис №0071773 стосовно ПП "Дов-Полісся" щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт, яким зобов`язано відповідача вжити заходів до усунення виявлених порушень (т.2, а.с.12).

З матеріалів справи також вбачається, що 31.01.2020 державним виконавцем Коростишівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було винесено постанову ВП№60946027 про закінчення виконавчого провадження з виконання постанови Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області №147248 від 24.09.2019 про стягнення з ПП "Дов-Полісся" штрафу 1700,00грн, у зв`язку сплатою боргу (т.2, а.с.13).

В той же час, матеріали господарської справи не містять доказів оплати ПП "Дов-Полісся" плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 5932,80Євро в добровільному порядку, що стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до суду.

Щодо правомірності звернення прокурора з даним позовом в інтересах Державної служби України з безпеки на транспорті суд зазначає таке.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч.3 ст.23 Закон України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Так, згідно із ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Процесуальні підстави для залишення позовної заяви без руху або повернення позовної заяви в господарському судочинстві передбачені ст.174 ГПК України, за приписами п.4 ч.5 якої передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідає принципу рівноправності сторін.

Господарський зазначає, що у Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, наголошено, що вкрай важливо забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і щоб загальні завдання щодо захисту інтересів держави вирішувалися через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій було засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

З урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу стосовно рівноправності сторін судового провадження щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя.

Таким чином, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст.2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

У кожній окремій справі, суд зобов`язаний з`ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" для представництва інтересів держави у суді прокурором і чи є таким випадком ситуація у справі.

Аналіз ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Господарський суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, у тому числі, стосовно того, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (Аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18).

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи наявність підстав для звернення з даним позовом в інтересах держави в особі позивача прокурор наголошував на тому, що несплата відповідачем заявленої до стягнення суми коштів призведе до їх ненадходження у Державного бюджету України та, відповідно, порушить інтереси держави в бюджетній сфері та сфері забезпечення розвитку дорожнього господарства країни, що, в свою чергу, ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування та суттєво порушує економічні інтереси держави, у зв`язку з чим обов`язок пред`явити позов в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ПП "Дов-Полісся" покладається на прокурора.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (зі змінами і доповненнями) (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до пп.2,15,27 п.5 Положення Укртрансбезпека здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням ліцензійних умов під час провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним, залізничним транспортом; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (абз. 1 п. 8 Положення).

Таким чином, Укртрансбезпека як урядовий орган державного управління по контролю на автомобільному транспорті, реалізуючи повноваження щодо габаритно-вагового контролю та нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є суб`єктом владних повноважень, оскільки здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, у тому числі, Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області.

З огляду на викладене, Укртрансбезпека є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах, зокрема, щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, нормативні, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Досліджені судом матеріали справи свідчать про те, що позивачем не було вжито жодних заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до Державного бюджету України.

На підтвердження бездіяльності позивача прокурором було надано лист Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області №61659/33/24-19 від 18.10.2019, в якому позивач просить прокуратуру вжити заходів щодо представництва інтересів держави. Позивач пояснює обставини не звернення до суду з відповідним позовом тим, що Укртрансбезпека не має повноважень на звернення до суду з відповідним позовом до ПП "Дов-Полісся", а також обґрунтовує свою бездіяльність у спірних правовідносинах обмеженістю фінансування установи.

Зокрема, позиція позивача ґрунтується на тому, що ані Конституцією України, ані законами України позивача (Укртрансбезпеки) не наділено правом звернення до господарського суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів.

Судом встановлено, що пп.27 п.5 Положення №103 до 25.04.2018 мав наступну редакцію: "здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю".

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України №320 від 25.04.2018 внесено зміни до пп.27 п.5 Положення №103 та п.27, які набрали чинності з 03.05.2018, та пп.27 п.5 Положення з 03.05.2018 викладено в наступній редакції: "Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю".

Отже, станом на час звернення Укртрансбезпеки до прокуратури (лист від 18.10.2019 №61659/33/24-19) для здійснення представництва зазначений орган був наділений відповідними повноваженнями щодо самостійного звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, після внесення вищезазначених змін до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, маючи згідно з вказаним Положенням повноваження щодо стягнення відповідної заборгованості, позивач не виконує покладених на нього повноважень.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що нездійснення службовими особами Укртрансбезпека дій, які вони повинні були та могли здійснити, а також відсутність обґрунтованих пояснень щодо своєї бездіяльності свідчить про неналежне виконання позивачем своїх повноважень.

Сам факт звернення позивача 21.08.2019 до відповідача з письмовою вимогою про сплату нарахованих коштів без пред`явлення відповідного позову до суду, за висновком суду не є достатніми заходами стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, з урахуванням того, що Укртрансбезпека жодних заходів не здійснювало з серпня 2019, в повній мірі розуміючи, що такі суми заборгованості не надходять до Державного бюджету України.

Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб`єкта владних повноважень, тобто нездійснення захисту інтересів держави, та відсутність наміру здійснювати такі дії в майбутньому.

З огляду на наведене, суд констатує, що прокурор правомірно звернувся у цій справі позовом на захист прав та інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, у зв`язку з чим клопотання представника відповідача №01/20-3 від 27.01.2020 про повернення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.

Прокурор просить стягнути з приватного підприємства "Дов-Полісся" на користь держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті 5932,87євро, що еквівалентно 167601,60грн плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, посилаючись зокрема на те, що перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів здійснювалось ПП "Дов-Полісся" транспортним засобом марки DAF, модель FT XF 105/460 реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом без відповідного дозволу, виданого Державтоінспекцією або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

Позивач - Державна служба України з безпеки на транспорті позовні вимоги заявлені прокурором підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач - ПП "Дов-Полісся" проти позову заперечив, просив у позові відмовити. Зокрема зазначив, що заходи габаритно-вагового контролю щодо відповідача були здійснені на узбіччі автомобільної дороги, поруч із селом Піщане, Полтавської області. При цьому зауважив, що ваги були розміщені під нахилом, а саме покриття на якому розміщувались ваги було ґрунтовим з частковими залишками асфальту, що зумовило більші навантаження на правий бік і різку зміну навантажень на лівий бік транспортного засобу та призвело до спотворення результатів зважування. Вказує, що цей спір є публічно-правовим, тому має вирішуватись за правилами адміністративного судочинства. Доводить, що розмір плати за проїзд, визначений шляхом множення відстані маршруту 412 кілометрів на загальний розмір 2,88євро повинен складати 1186,56євро. Зазначив, що оскільки погодження та плата за проїзд законами не передбачені, то вимоги щодо їх отримання та внесення відповідачем є забороненими. Крім того, доводить, що за свідоцтвом №35-02/5355 від 13.02.2019 про повірку засобу вимірювальної техніки, яке було додано до позовної заяви для приладу автоматичного зважування №030Т-AS2-PWIA зав.№17-419 найбільша границя зважування становить 30000кг, в той час коли позивач посилається на здійснення зважування транспортного засобу вагою 52330кг. Також зазначив, що швидкість транспортного засобу при зважуванні складала 5.5 та 5.6 км/год, що не відповідає вимогам щодо призначення до використання ваг, тобто вважає, що результати отримані з порушенням порядку їх здобуття.

З приводу доводів відповідача про те, що даний спір є публічно-правовим у зв`язку з чим не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, суд враховує, що адміністративним в розумінні пп.1,2 ч.1 ст.4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно п.3 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Укртрансбезпеку, шляхом злиття Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті.

Як уже зазначалось, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті (п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою КМУ від 11 лютого 2015 року №103). Згідно з пп. 15, 27 пункту 5 зазначеного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З викладеного слідує, що Укртрансбезпека та її територіальні органи виконують функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховують відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

За змістом частини 5 статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватно-правовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №820/1203/17 та від 30.01.2019 у справі №803/3/18.

Таким чином, аналіз наведеного правового врегулювання та суб`єктний склад сторін у цій справі свідчить про те, що спір про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в дохід Державного бюджету України підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний із вирішенням питання щодо стягнення коштів.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" встановлено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно з ч.3 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

За приписами п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306, з наступними змінами), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11т, здвоєні осі - понад 16т, строєні осі - понад 22т або фактичною масою понад 40т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11т, здвоєні осі - понад 18т, строєні осі - понад 24т або фактичною масою понад 44т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7т або фактичною масою понад 24т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком №879 здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" від 27.06.2007 (далі - Порядок №879).

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (п.3 Порядку).

Відповідно до пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотриманий визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; попередній габаритно-ваговий контроль - це визначення параметрів великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу для встановлення наявності перевищення нормативів на стаціонарних пунктах; точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Згідно з пунктом 15 Порядку, контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Пунктом 31-1 Порядку встановлено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Як вбачається з складених документів за результатами вагового контролю, перевезення вантажу відповідачем здійснювалось з перевищенням нормативних вагових обмежень, а саме: загальна маса 52,33т при допустимих 40т, навантаження на одиночну вісь 14,27т при допустимих 11т, строєну вісь 30,97 при допустимих 22т, відстань перевезення 412км.

Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 15.08.2019, актом №042509 від 15.08.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідкою №0023788 від 15.08.2019 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, квитанцією про зважування №1004 від 15.08.2019.

Пунктом 21 Порядку №879 передбачено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки, подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Відповідно до розрахунку №042509 від 15.08.2019 до акту від 15.08.2019 відповідачу нараховано плату за проїзд в сумі 5932,80євро (т.1, а.с.28). Однак зазначену плату відповідачем сплачено не було.

Щодо розміру плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, суд враховує наступне.

Згідно із п. п. 27, 28 Порядку №879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір", який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України, справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які, в установленому порядку, не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку; плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України №1007/1207 від 10.12.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №215/24992 (далі - Наказ №1007/1207), зокрема підпунктом 5 пункту 4, зазначено, що посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пункту 30 Порядку № 879:

П= (Рзм + Рнв +Рг) х В х К, де

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км. проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (вісі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км. проїзду;

В - відстань перевезення, км.

Відповідно до пункту 31 Порядку №879, при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу.

Як уже зазначалось, згідно пункту 31-1 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: більше 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Згідно з письмовими поясненнями представника позивача, розрахунок проводився наступним чином:

- п.1 розрахунку та акту №042509 від 15.08.2019 року загальна маса автомобіля становила 52,33 тонни (30,83%). Розмір плати за проїзд становить 0,27 у відповідності до ч.3,ч.4 п.1 ставок за проїзд, а саме: від 52 до 60 тонн включно - 0,27;

- п.2.2.3 розрахунку та акту 042509 від 15.08.2019 року навантаження на одиночну вісь становило 14,27 тонн (29,73%). Розмір плати за проїзд становить 0,57 у відповідності до ч.З, ч,4 п.1 ставок за проїзд, а саме: понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків - 0,15. (0,27+0,15+0,15=0,57);

- п.2.2.4 розрахунку та акту 042509 від 15.08.2019 року навантаження на строєну вісь становило 30,97 тонн (40,77%). Розмір плати за проїзд становить 2,04 у відповідності до ч.3, ч.4 п.2 ставок за проїзд, а саме: від 10 до 20% включно 0,27 євро; понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків - 0,15 євро. Відповідно до п.31 Порядку №879 для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази ((0,27 + (0,15*5))*2=2,04 євро).

Пройдена відстань становить 412,00км.

Рнв = 0,57 (на одиночну вісь) + 2,04(на строєну вісь) = 2,61 - розмір плати за перевищення навантаження на вісь за 1 кілометр проїзду;

Рзм = 0,27 - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду.

В- 412,00 км.

Тому розмір плати за проїзд П становить 2,88 євро (2,61+0,27).

К-5 (коефіцієнт збільшення плати за проїзді у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру понад 40 відсотків).

Отже, у відповідності до формули, позивачем нараховано: 2,88x412x5=5932,80Євро.

Разом з тим судом враховується, що ставки плати за проїзд визначено у Додатку до постанови Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007, яким встановлено, що в разі перевищення осьових навантажень від 10 до 20 % ставка плати за проїзд за кожен кілометр складає 0,27 євро, а понад 20 % за кожні наступні 5 відсотків - 0,15 євро.

У даному випадку, при проведенні розрахунку позивач в п.2.1.1 розрахунку (т.1, а.с. 28) застосовує двічі ставку 0,15, а у пункті 2.3.1 зазначену ставку застосовує п`ять разів. Однак, таке застосування суд вважає помилковим. Оскільки навантаження на одиничну вісь становить 29,73%, то за перевищення понад 20% ставка становить 0,27євро, на наступні 5% - 0,15євро; на решту - 4,73% ставка не застосовується, так як не перевищує 5%. Аналогічним чином застосовуються ставки плати за перевищення навантаження на строєну вісь: навантаження на строєну вісь становить 40,77%, то за перевищення понад 20% ставка становить 0,27євро, на кожні наступні 5% - по 0,15євро; на решту - 0,77% ставка не застосовується, так як не перевищує 5%.

Враховуючи перевищення осьових навантажень на одиничну вісь на 29,73% та строєну вісь на 40,77% відсотків, обґрунтованими є ставки у розмірі 0,42 та 1,74, оскільки ставка плати може бути збільшена лише за наявності збільшення на наступні 5%. У разі відсутності такого збільшення на 5%, відсутні підстави для нарахування додаткових коефіцієнтів ставки.

Зважаючи на наведене, суд встановив, що правомірним буде таке нарахування:

П= (Рзм + Рнв + Рг) х В х К (п. 31-1) де:

Рзм - 52,33 т (ставка плати від 52 до 60 тон - 0,27) (загальна маса транспортного засобу перевищує законодавчо встановлені норми на 12,33 т (допустима вага 40 т);

Транспортний засіб марки DAF модель FT XF 105/460 реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить та використовується ПП "Дов-Полісся" на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 разом з спеціалізованим напівпричепом FEBER 35NW реєстраційний номер НОМЕР_3 , має строєну вісь з одиночними шинами, що підтвердив представник відповідача в судовому засіданні.

З огляду на наведене, Рнв становить:

- 0,42= 0,27 (ставка плати від 10% до 20%) + 0,15 (ставка плати понад 20% за кожні наступні 5%) (навантаження на одиночну вісь перевищено на 29,73%);

-1,74= 0,27 (ставка плати від 10% до 20% - 0,27) + 0,15+0,15+0,15+0,15 (ставка плати понад 20% за кожні наступні 5% - 0,15) х 2 (для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази) (навантаження на строєну вісь перевищено на 40,77%);

Рг - 0 (габарити не перевищують нормативно-встановлені);

В - відстань 412 км;

К - у п`ятикратному розмірі (перевищення понад 40 відсотків).

П= (0,27+0,42+0,87х2) х 412 х 5 = 5005,80 євро.

При цьому сума, заявлена до стягнення із відповідача, була обчислена із врахуванням курсу гривні до євро з інформації, взятої з офіційного сайту Національного банку України станом на 15.08.2019, згідно якої курс становив 28,25грн за один євро.

Як зазначає позивач, відстань покладена в розрахунок була застосована відповідно до Інтернет ресурсу della.com.ua згідно даних, наведених у супровідних документах на вантаж, які були надані перевіряючим особам.

Так, згідно товарно-транспортної накладної №471 від 14.08.2019 року транспортний засіб було завантажено в м.Глобине Кременчуцького району Полтавської області, а пунктом розвантаження встановлено м. Херсон.

Згідно даних Інтернет ресурсу della.com.ua відстань від м.Глобине Кременчуцького району Полтавської області до м.Херсон, з урахуванням фактичного місця перевірки, складає 412 км.

Судом враховується, що водій підписав складені співробітниками Укртрансбезпеки документи без будь-яких зауважень в тому числі і щодо відстані перевезення.

Відстань, зазначена як у актах про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, так і у розрахунках плати за проїзд та, відповідно, яка враховувалась при обчисленні плати за проїзд, виходячи з положень Порядку, визначалась працівниками згідно відомостей, наданих водієм щодо маршруту по території України (кілометражу), що підтверджено його підписом, та даних Інтернет ресурсу delIa.com.ua., яка використовує карти Google.

В розрахунок плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу до акту №042509 від 15.08.2019 року враховано відстань всього маршруту, у зв`язку з тим, що завантажуючи транспортний засіб з перевищенням вагових норм в м.Глобине Кременуцького району Полтавської області перевізник мав намір проїхати до м.Херсон з відповідним порушенням без отримання дозволу.

Відповідно до пунктів 23 та 24 Порядку №879, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Доказів того, що 15.08.2019 в пункті габаритно-вагового контролю відповідачем або його представником (водієм) було приведено до габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативів, внесено плату за проїзд, а також здійснено повторне зважування відповідачем не подано та матеріали справи не містять. Отже, у даному випадку водій не скористався своїм правом, передбаченим п.23 Порядку №879, та не привів вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб, щоб було підставою застосування плати за проїзд виключно за пройдену частину маршруту.

При цьому, в судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що дії Управління Укртрансбезпеки у Полтавської області щодо фіксування правопорушення та нарахування суми плати за проїзд не оскаржувались, а штраф накладений постановою на відповідача відповідачем сплачено, наслідком чого стало закриття виконавчого провадження.

Враховуючи те, що відповідач не мав відповідного дозволу на рух великовагового транспортного засобу вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні по зазначеному маршруту (м.Глобине Полтавська область до м. Херсон), суд дійшов висновку, що позивачем правомірно розраховано плату за проїзд за всю відстань маршруту, а не за її частину.

Таким чином, обґрунтованим є нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в розмірі 5005,80євро, що становить 141413,85грн, відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку - 15.08.2019.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що заходи габаритно-вагового контролю автомобіля відповідача були здійснені на узбіччі автомобільної дороги, поруч із селом Піщане, Полтавської області. При цьому, вказує, що ваги були розміщені під нахилом, а покриття на якому розміщувались ваги було ґрунтовим з частковими залишками асфальту, що зумовило більші навантаження на правий бік і різку зміну навантажень на лівий бік транспортного засобу та призвело до спотворення результатів зважування.

Однак, вказані доводи судом до уваги не приймаються, оскільки відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження факту невідповідності облаштування та технічного оснащення майданчика для здійснення габаритно-вагового контролю та розташування його не в тому місці де він фактично знаходився - с.Піщане, Кременчуцького району.

Натомість, згідно з Актом від 01.08.2019 обстеження майданчика для здійснення габаритно-вагового контролю на км244+200 автомобільної дороги Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м.Кременчук) - Маріуполь було комісійно проведено обстеження майданчика для здійснення габаритно-вагового контролю на км 224+200, який знаходиться в с.Піщане Кременчуцького району, за результатами якого встановлено, що існуючий майданчик відповідає вимогам облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування (т.1, а.с.177). Дане комісійне обстеження проводилось 01.08.2019, тобто до того як здійснювалась перевірка габаритно-вагового контролю автомобіля відповідача (15.08.2019).

Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 2014 року "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" (надалі також - Правил перевезення) на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані.

Відповідно до підпунктів 8.14-8.15 Глави 8 Правил перевезення, навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно із пунктом 12.1 Глави 12 Правил перевезення, при транспортуванні вантажів слід дотримуватися вимог Правил дорожнього руху.

Пунктом 12.5 Глави 12 вказаних Правил передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Згідно із пунктом 8.20 Глави 8 зазначених Правил водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу.

Отже водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема, сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому господарський суд вважає, що послання відповідача щодо сипучості вантажу і, як наслідок, неможливості забезпечення його сталості в різних точках автомобіля, є безпідставними.

Щодо доводів відповідача про невідповідність використаного засобу вимірювальної техніки, господарський суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 6 пункту 2 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.

При цьому, пункт 12 Порядку №879 передбачає, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 13 Порядку №879 визначено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

В матеріалах справи міститься свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/5355 (чинне до 13.02.2020) - приладу для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-AS2-PWIA, зав.№17-419 (т.1, а.с.24). Згідно даного свідоцтва, за результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки (далі ЗВТ) відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою КМУ №94 від 13.01.2016. Наведеним спростовуються доводи відповідача про те, що результати зважування 15.08.2019 здійснено приладом, який не відповідає технічним вимогам, та є таким, що не пройшов належної повірки.

Крім того, з даного свідоцтва вбачається, що за метрологічними характеристиками найбільша границя зважування: Мах=30000кг. Ці дані вказані при одноразовому наїзді одним колесом для проходження зважування на одну плиту ваг та не є граничною межею зважування в цілому. Згідно свідоцтва максимальна транзитна швидкість за метрологічними характеристиками при зважуванні транспортних засобів складає 10 км/год і у даному випадку при зважуванні ці показники не були перевищені.

Отже, правомірними та такими, що підлягають задоволенню є вимоги прокурора про стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в розмірі 5005,80євро, що становить 141413,85грн, відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку - 15.08.2019. В частині стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в розмірі в сумі 927,07євро, що еквівалентно 26189,73грн (5932,87євро - 5005,80 євро = 927,07євро), вимоги прокурора є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (див. рішення "Руїз Торійа проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (див. рішення "Дюлоранс проти Франції" від 21 березня 2000 року; "Донадзе проти Грузії" від 7 березня 2006 року).

Європейський суд з прав людини у рішенні "Проніна проти України" від 18 липня 2006 року зауважив, що п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Господарський суд вважає, що у даній справі судом було надано вичерпну відповідь на усі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права, чітко зазначено про необґрунтованість доводів відповідача, та водночас про відсутність належних і достатніх доказів на підтвердження наявності підстав для відмови у позові.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги прокуратури про стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 5005,80євро, що еквівалентно 141413,85грн є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 927,07 євро, що еквівалентно 26189,73грн суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Дов-Полісся" (12525, Житомирська область, Коростишівський район, село Стрижівка, вулиця Мікаберідзе, буд. 41-Н; ідентифікаційний код 37927270) на користь держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в дохід Державного бюджету України за наступними реквізитами: р/р UA358999980313131216000016002, УК у м.Полтаві/м.Полтава/22160100, банк казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 38019510, МФО 899998, призначення платежу: 22160100; плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в сумі 141413,85грн, що еквівалентно 5005,80Євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку - 15.08.2019.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Дов-Полісся" (12525, Житомирська область, Коростишівський район, село Стрижівка, вулиця Мікаберідзе, буд. 41-Н; ідентифікаційний код 37927270) на користь прокуратури Житомирської області (10002, м.Житомир, вулиця Святослава Ріхтера, 11, ідентифікаційний код 02909950):

- 2121,20грн витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 15.06.20

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (рек.),

3 - відповідачу (рек.з пов.), та на електронну адресу: 3141917050@mail.gov.ua

4 - Коростишівській місцевій прокуратурі (рек.),

5 - прокуратурі Житомирської області (рек.).