Рішення

від 14.06.2020 по справі 140/5943/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року ЛуцькСправа № 140/5943/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) (далі ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідач 2), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) (далі ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідач 3), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення у період з 01 липня 2015 року по 31 жовтня 2015 рокувключно та з 01 січня 2016 року по 25 липня 2016 року включно та зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період; визнати протиправною бездіяльність відповідача 2 щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення у період з 28 липня 2016 року по 31 січня 2018 року включно та зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період; визнати протиправною бездіяльність відповідача 3 щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення у період з 01 лютого 2018 року по 03 квітня 2019 року включно та зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив дійсну військову службу за контрактом в структурних підрозділах Державної прикордонної служби України, у тому числі у ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_3 ). Наказом начальника Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 09 квітня 2019 року №115-ОС його звільнено з військової служби в запас у зв`язку із закінченням строку контракту, а 03 травня 2019 року наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №86-ос виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Позивач вказав, що в порушення норм Закону України Про індексацію грошових доходів населення відповідачами не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, яка є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців незалежно від форм власності та виду юридичної особи. Бездіяльність відповідачів щодо невиплати індексації грошового забезпечення є протиправною, порушує державні гарантії щодо оплати праці, а тому просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 21 квітня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідач 1 у відзиві на позов його вимоги заперечив, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню (а.с.59-61). В обґрунтування цієї позиції вказав, що позивач ОСОБА_1 з 21 березня 1993 року по 25 липня 2016 року проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_6 ; позивачу виплачувалось належне грошове забезпечення під час проходження військової служби, яке обчислювалось та нараховувалось у межах виділених коштів. Зазначив, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. Разом з тим, проведення індексації грошових доходів населення з 01 січня 2015 року (у зв`язку з внесенням змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ) здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. З урахуванням джерела коштів на проведення індексації у межах фінансових ресурсів та за відсутності бюджетних надходжень Луцьким прикордонним загоном нарахування та виплата індексації позивачу з 01 липня 2015 року по 31 жовтня 2015 року та з 01 січня 2016 року по 25 липня 2016 року не здійснювалась. Також відповідач 1 зауважив, що нарахування індексації доходів у повному розмірі за відсутності бюджетних асигнувань у кошторисі вважається порушенням бюджетного законодавства, що є недопустимим. З наведених підстав відповідач 1 просив відмовити у задоволенні позову до нього у повному обсязі.

У відповіді на відзив відповідача 1 (а.с.65-70) позивач вказав, що за приписами Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Таким законом є Закон України Про індексацію грошових доходів населення. ОСОБА_1 зауважив, що факт відсутності бюджетних надходжень не повинен слугувати підставою для відмови у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення. Норми частини шостої статті 5 Закону України Про індексацію грошових доходів населення та пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 №1078 визначають джерело коштів на проведення індексації, однак безпосередньо не скасовують виплату індексації заробітної плати та не пов`язують індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. Тому позов до відповідача 1 просив задовольнити, відхиливши доводи останнього.

У відзиві на позов відповідач 2 позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні (а.с.91-94). Вказав, що у Луганському прикордонному загоні позивач проходив військову службу за контрактом з 28 липня 2016 року по 31 січня 2018 року. Також зазначив, що Луганським прикордонним загоном як розпорядником коштів 3 рівня інформація про потребу в коштах для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям у поточному місяці, у тому числі і щодо індексації грошового забезпечення, подається до Адміністрації Державної прикордонної служби України - розпорядника коштів 2 рівня - до 5 числа щомісяця. Однак кошти ІНФОРМАЦІЯ_7 для виплати індексації не надходили, а тому ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення не виплачена.

Також зауважив, що з Луганського прикордонного загону позивач не звільнявся, а виплата належних сум індексації повинна бути проведена саме на момент звільнення з військової служби в запас Збройних Сил України.

ОСОБА_1 у відповіді на відзив відповідача 2 просив наведені доводи відхилити та позовні вимоги задовольнити, врахувавши доводи позову (а.с.107-112).

Відповідач 3 у відзиві на позов викладені в позовній заяві вимоги позивача також не визнав (а.с.73-75). Зазначив, що ОСОБА_1 зарахований в списки особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 наказом від 01 лютого 2018 року №15-ос та виключений зі списків особового складу наказом від 03 травня 2019 року №86-ос. Відповідач 3 також вказав, що на грошовому забезпеченні військовослужбовці Лисичанського прикордонного загону до березня 2018 року перебували у Луганському прикордонному загоні.

Відповідач 3 в обґрунтування своєї позиції покликається на приписи статті 4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення стосовно проведення індексації грошових доходів населення лише у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації, який установлюється у розмірі 103 відсотка. Оскільки у березні 2018 року відбулась зміна та підвищення посадових окладів всіх категорій військовослужбовців, то за правилами, встановленими пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 №1078, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розраховується з квітня 2018 року, тобто, з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. ОСОБА_1 набув право на індексацію грошового забезпечення, починаючи з грудня 2018 року, оскільки до цього часу індекс споживчих цін не перевищував поріг індексації 103 відсотки. ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення була нарахована та виплачена в повному обсязі у грудні 2018 року травні 2019 року у сумі 616,65 грн. З наведених підстав у задоволенні позову до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) просив відмовити.

Доводи позивача у відповіді на відзив відповідача 3 (а.с.83-88) аналогічні доводам, наведеним у відповіді на відзив відповідачів 1 та 2. При цьому ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) та просив визнати протиправною бездіяльність останнього та зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 лютого 2018 року по 30 листопада 2018 року.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Відповідно до частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною першою статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Справу розглянуто по суті у межах строків, визначених частиною першою статті 258, частиною другою статті 262 КАС України.

У відзиві на позовну заяву відповідач 3 просив розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням сторін, при цьому клопотання, яке б за формою та змістом відповідало вимогам частини першої статті 167 КАС України, не подав.

Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, суд врахував норми частин другої, шостої статті 12 КАС України, якими визначено, які справи для цілей цього Кодексу є справами незначної складності.

За приписами частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Оскільки дана справа є справою незначної складності, для якої пріоритетним є швидке її вирішення, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, тому відсутні підстави для розгляду цієї справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 21 серпня 1993 року по 25 липня 2016 року проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 04 вересня 2019 року №30/670 (а.с.12). Як вбачається з витягу з наказу начальника Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 25 липня 2016 року №160-ос По особовому складу позивача виключено зі списків частини, всіх видів забезпечення з 26 липня 2016 року та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_4 м.Харків на підставі наказу Голови Державної прикордонної служби від 17 липня 2016 року №665-ОС (а.с.62).

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 06 вересня 2019 року №30/1134 підполковник ОСОБА_1 дійсно проходив військову службу з 28 липня 2016 року по 31 січня 2018 року у військовій частині НОМЕР_2 , яка знаходилась в зоні проведення антитерористичної операції (Луганського прикордонного загону з місцем дислокації м.Старобільськ) Державної прикордонної служби України (а.с.13). Відповідно до витягу з наказу начальника Луганського прикордонного загону від 28 липня 2016 року №372-ос По особовому складу майора ОСОБА_1 , який прибув з Східного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України, з 28 липня 2016 року зараховано до списків особового складу загону та всіх видів забезпечення (а.с.96). З витягу з наказу начальника 3 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 31 січня 2018 року №49-ОС видно, що підполковника ОСОБА_1 , заступника коменданта з персоналу прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_9 , який вибув для подальшого проходження служби у розпорядження начальника Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України, з 31 січня 2018 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, крім фінансового та тилового забезпечення (а.с.95).

З 01 лютого 2018 року по 03 квітня 2019 року позивач перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 м. Лисичанськ, про що свідчить довідка військової частини НОМЕР_3 від 19 вересня 2019 року №546 (а.с.14). З витягу з наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 01 лютого 2018 року №15-ОС По особовому складу слідує, що підполковника ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження служби із Донецько-Луганського регіонального управління, з 01 лютого 2018 року зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення (а.с.78). Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 03 травня 2019 року №86-ОС По особовому складу підполковника ОСОБА_1 , заступника начальника відділу персоналу, звільненого з військової служби у запас Збройних Сил України наказом начальника Донецько-Луганського регіонального управління від 09 квітня 2019 року №115-ОС за підпунктом а (у зв`язку із закінченням строку контракту), пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу з правом носіння військової форми одягу, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.77).

Вважаючи бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

За приписами пункту другої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3 статті 9 Закону №2011-XII).

Згідно зі статтями 18, 19 Закону України від 05 жовтня 2000 року №2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Закон України від 03 липня 1991 року №1282-XII Про індексацію грошових доходів населення (далі Закон №1282-XII) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-XII встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у частині першій статті 4 Закону №1282-XII цифри 101 замінено цифрами 103.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цьогоЗакону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення встановлено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 №1078 (зі змінами, далі Порядок №1078).

Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Частинами першою, другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону № 1282-XII).

Статтею 9 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

При вирішенні даного спору відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, відповідно до яких виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

З урахуванням наведеного суд відхиляє доводи відповідача 1 та відповідача 2 про правомірність невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у зв`язку із недостатністю у них бюджетних надходжень.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

З особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2015 рік та січень-липень 2016 року (за період служби у ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_1 )) слідує, що йому виплачено індексацію грошового забезпечення у 2015 році в сумі 4325,91 грн (а.с.17). В той же час, з січня по липень 2016 року індексація грошового забезпечення відповідачем 1 не нараховувалась та не виплачувалась (а.с.19). Відповідно до довідки відповідача 1 нарахування та виплата індексації не здійснювалась з липня 2015 року та до грудня 2018 року, оскільки видатки на виплату індексації передбачені не були (а.с.16).

Аналіз наведених вище норм законодавства, що врегульовує спірні правовідносини, та встановлені обставини дозволяють зробити висновок про обґрунтованість вимог позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 , які підлягають задоволенню у спосіб, який просив позивач, тобто, шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01 липня 2015 року по 31 жовтня 2015 року та з 01 січня 2016 року по 25 липня 2016 року включно та зобов`язання відповідача 1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за ці періоди.

При вирішенні спору між позивачем та відповідачем 2 суд керується довідкою-розрахунком Луганського прикордонного загону від 06 вересня 2019 року №269, за змістом якої за період липень 2016 року - лютий 2018 року ОСОБА_1 нарахована, але не виплачена індексація у сумі 2094,69 грн (а.с.21).

Хоч позивач проходив військову службу у Луганському прикордонному загоні з 28 липня 2016 року по 31 січня 2018 року, а з 01 лютого 2018 року зарахований у списки особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте відповідно до наказу начальника 3 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 31 січня 2018 року №49-ОС (а.с.95) продовжував перебувати на фінансовому та тиловому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_10 , як вказав відповідач 3 у відзиві на позов, до березня 2018 року (а.с.74).

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи та керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Луганського прикордонного загону щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року та зобов`язати відповідача 2 виплатити нараховану позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період.

Перевіряючи доводи Лисичанського прикордонного загону у межах уточнених позовних вимог позивача до відповідача 3 про нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 лютого 2018 року по 30 листопада 2018 року, суд виходить з того, що згідно з довідкою про нарахування індексації грошового забезпечення №150 сума індексації з грудня 2018 року по травень 2019 року становить 616,65 грн (а.с.23). Довідкою-розрахунком від 04 травня 2020 року №78 стверджується, що у грудні 2018 року травні 2019 року позивачу виплачено індексацію у сумі 616,65 грн за листопад 2018 року - квітень 2019 року (а.с.76). Отже, наведені докази дають підставу вважати, що відповідач 3 не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення з 01 березня 2018 року по 30 жовтня 2018 року (у лютому 2018 року індексація нарахована Луганським прикордонним загоном з підстав, наведених вище).

Суд бере до уваги, що відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Аналізуючи наведене, слід дійти висновку, що місяць підвищення вважається базовим і індексація в цьому місяці не проводиться, якщо сума підвищення заробітної плати (у базовому місяці враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру) перевищить суму індексації. Починаючи з наступного за базовим місяця наростаючим підсумком розраховується індекс для проведення подальшої індексації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, в редакції від 24 лютого 2018 року, яка набрала чинності з 01 березня 2018 року, змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок. Відповідно до пункту 4 вказаної Постанови, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Тим самим визначено зовсім інший порядок встановлення та розміру посадового окладу, а отже, позивачу підвищено оклад за посадою, в результаті чого відбулося збільшення його грошового забезпечення. З огляду на це відповідно до пункту 5 Порядку №1078 індекс споживчих цін у березні 2018 року рівний 1 та індексація грошового забезпечення не нараховується.

Абзацом другим пункту 1-1 Порядку №1078 визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, розмір індексів споживчих цін становив: у квітні 2018 року - 100,8; у травні 2018 року - 100,0; у червні 2018 року - 100,0; у липні 2018 року - 99,3; у серпні 2018 року - 100,0; у вересні 2018 року - 101,9; у жовтні 2018 року - 101,7. Розрахунок порогу індексації становить: 1,008х1х1х0,993х1х1,019х1,017х100 = 103,73. Таким чином, у жовтні 2018 року поріг індексації 103 відсотки було перевищено, отже виникає право на індексацію заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, отже, з урахуванням правил, наведених у статті 4 Закону №1282-ХІІ, пункті 1-1 Порядку №1078, індексацію необхідно було проводити в грудні 2018 року. Як уже зазначалося судом, довідкою-розрахунком від 04 травня 2020 року №78 підтверджується, що ОСОБА_1 виплачено індексацію у грудні 2018 року за листопад 2018 у сумі 71,08 грн; у січні 2019 року за грудень 2018 року у сумі 71,08 грн; у лютому 2019 року за січень 2019 року у сумі 71,08 грн; у березні 2019 року за лютий 2019 року у сумі 134,47 грн; у квітні 2019 року за березень 2019 року у сумі 137,47 грн та у травні 2019 року за квітень 2019 року у сумі 134,47 грн (всього 616,65 грн). При цьому Лисичанський прикордонний загін виходив з того, що березень 2018 року є місяцем підвищення доходу для проведення подальшої індексації (а.с.76).

Отже, враховуючи наведене та оскільки відповідно до довідки-розрахунку від 06 вересня 2019 року №269 індексація за лютий 2018 року у сумі 340,07 грн позивачу нарахована Луганським прикордонним загоном (а.с.21), а у березні жовтні 2018 року відсутні підстави для індексації, при цьому індексація за листопад 2018 року ОСОБА_1 виплачена Лисичанським прикордонним загоном, то слід дійти висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача 3 щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01 лютого 2018 року по 30 листопада 2018 року та зобов`язання відповідача 3 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої, другоїстатті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачі 1, 2 у даній справі не довели правомірність не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01 липня 2015 року по 31 жовтня 2015 року та з 01 січня 2016 року по 25 липня 2016 року; з 28 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року відповідно.

Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи 14321661), ІНФОРМАЦІЯ_10 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи 41783290) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 31 жовтня 2015 року та з 01 січня 2016 року по 25 липня 2016 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 31 жовтня 2015 року та з 01 січня 2016 року по 25 липня 2016 року.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_10 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя Ж.В. Каленюк