Рішення

від 15.06.2020 по справі 372/1594/20

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/1594/20

Провадження № 2-1262/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2020 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Зінченко О.М.,

при секретарі Тищенко І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обухівської районної державної нотаріальної контори третя особа ОСОБА_2 про скасування арешту на майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи який вказала, що вона є власником Ѕ частини житлового будинку у АДРЕСА_1 , решта 1/2 частина вказаного будинку належить ОСОБА_2 . Будинок розташовано на земельній ділянці кадастровий номер 3223155400:05:021:0020, розміром 0,0473га, який також належить позивачу та ОСОБА_2 в рівних частинах. З інформаційної довідки, з ДРРП, позивачу стало відомо, що Обухівською районною державною нотаріальною конторою на належну їй 1/2 частину житлового будинку у АДРЕСА_1 , накладено арешт: Дата виникнення 01.07.1993 року, номер реєстру 314, підстава обтяження Ухвала 2314 від 17.06.1994 року, Ленінградський суд. В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься два архівних записи про арешт №1233324 та №1233330. Позивач звернулась до Свягошинського районного суду міста Києва (колишній Ленінградський суд) з приводу отримання інформації про судову справу у якій постановлено Ухвалу 2314 від 17.06.1994 року та існуючий арешт на її майно. Однак позивачу надано відповідь від 11.03.2020 року, відповідно до якої зазначено, що вказана справа в провадженні суду не зареєстрована. Позивач звернулась до Обухівської районної державної нотаріальної контори з приводу отримання інформації про існуючий арешт та зняття арешту, оскільки підстав накладення арешту на її майно не існує. Немає у Святошинському районному суді міста Києва цивільних та інших справ, де позивач є стороною у справі та існує необхідність у забезпеченні позову. Так само, і у Ленінському районному суді міста Києва позивач не була стороною у справах. Позивачу надано письмову відповідь №391/01-16 від 05.05.2020 року про те, що документи надані бути не можуть та арешт знятий бути не може. На теперішній час, будь-яких виконавчих проваджень відносно позивача не здійснюється та вона не є боржником, що підтверджується Інформацією з Єдиного реєстру боржників, тому позивач просить в судовому порядку припинити обтяження на належне їй майно.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач Обухівська районна державна нотаріальна контора в судове засідання представника не направила, надала до суду клопотання про відсутність підстав приймати участь в судовому засіданні як відповідач по справі та повідомила, що позивачу надано роз`яснення з приводу накладеного арешту майна.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, заяв та клопотань до суду не подавала.

Суд, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, та на підставі наявних у справі доказів, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є власником Ѕ частини житлового будинку у АДРЕСА_1 , решта 1/2 частина вказаного будинку належить ОСОБА_2 . Будинок розташований на земельній ділянці кадастровий номер 3223155400:05:021:0020, розміром 0,0473га, який також належить позивачу та ОСОБА_2 в рівних частинах.

Відповідно до інформаційної довідки, з ДРРП, відомо, що Обухівською районною державною нотаріальною конторою на належну їй 1/2 частину житлового будинку у АДРЕСА_1 , накладено арешт: Дата виникнення 01.07.1993 року, номер реєстру 314, підстава обтяження Ухвала 2314 від 17.06.1994 року, Ленінградський суд.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься два архівних записи про арешт №1233324 та №1233330.

Позивач звернулась до Святошинського районного суду міста Києва (колишній Ленінградський суд) з приводу отримання інформації про судову справу у якій постановлено Ухвалу 2314 від 17.06.1994 року та існуючий арешт на її майно. Однак позивачу надано відповідь від 11.03.2020 року, відповідно до якої зазначено, що вказана справа в провадженні суду не зареєстрована.

Позивач звернулась до Обухівської районної державної нотаріальної контори з приводу отримання інформації про існуючий арешт та зняття арешту, оскільки підстав накладення арешту на її майно не існує.

Письмовою відповіддю №391/01-16 від 05.05.2020 року державним нотаріусом Обухівської районної державної нотаріальної контори Київської області позивачу надано відповідь про те, що в реєстрі реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, арештів, накладених на майно судами в алфавітній книзі був

зареєстрований вищезазначений арешт 01.07.1994 року за № 314. В 2004 році Обухівською районною державною нотаріальною конторою всі заборони та арешти які були зареєстровані в Алфавітній книзі обліку реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна з введенням в дію електронного Реєстру були перенесені до електронного Реєстру та накладені заборони та арешти щодо відчуження, які підлягали обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна згідно з Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 року №31/5 зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.06.1999 року за № 364/3657, чи в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 року №830. Вказаний арешт Обухівською районною державною нотаріальною конторою (реєстратором) перенесений до електронного реєстру 12.08.2004 року реєстраційний номер обтяження 1233324, відомостей про його зняття в Алфавітній книзі не значилось.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Виходячи з ч. 1 ст. 319 ЦК України , власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України , право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами статті 57 Закону України Про виконавче провадження арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Положеннями статті 50 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно зі статтею 60 Закону України Про виконавче провадження арешт з майна боржника може бути знятий за рішенням суду.

Крім того, варто звернути увагу, що статтею 12 Закону України Про виконавче провадження передбачено строк пред`явлення до примусового виконання виконавчого документу протягом трьох років.

В матеріалах справі відсутні відомості щодо наявного відкритого виконавчого провадження відносно майна позивача.

Згідно з статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1, 5 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оскільки, у матеріалах справи відсутні докази про те, що щодо майна позивача наразі відкриті виконавчі провадження, враховуючи неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна захистити своє порушене право не може, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог та необхідність захисту його прав шляхом скасування такого арешту.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2 , 10 , 76-81 , 263-265 , 273 , 274 , 279 Цивільного процесуального кодексу України , суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Припинити обтяження в виді накладення арешту на належну ОСОБА_1 Ѕ частину житлового будинку у АДРЕСА_1 , запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №1233324 та № 1233330 проведений на підставі Ухвали 2314 від 17.06.1994 року,Ленінградським судом.

Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис №1233324 та № 1233330 від 12.08.2004 року (архівний номер 4709305KIEV478, архівна дата 09.07.2002 року № реєстру 314, внутр.. № 26010Е2А28F402A3431 ).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Зінченко