Рішення

від 15.06.2020 по справі 372/1190/20

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/1190/20

Провадження № 2-1148/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2020 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Висоцької Г.В.

при секретарі Сокол О. В.,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Копачівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Мельник Марина Володимирівна, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом, в якому просить визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок, який залишився після смерті його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 16 квітня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою 26 травня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_3 до судового засідання надали заяви про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача Копачівської сільської ради Обухівського району Київської області до судового засідання не з`явились, надали заяву, в якій позовні вимоги підтримали, просили розглядати справу за їх відсутності.

Третя особа Приватний нотаріус Мельник М.В. Обухівського районного нотаріального округу до судового засідання не з`явилась, до суду направила належним чином завірену копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_2 , інших заяв чи клопотань до суду не надала.

Суд, дослідивши та перевіривши матеріали справи, встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть Сергія НОМЕР_1 ( а.с. 9).

Після смерті ОСОБА_2 залишилось три об`єкти нерухомого (спадкового) майна:

-житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га кадастровий номер: 3223184201:01:014:0010, загальна площа, що підтверджується Витягом з Погосподарської книги № 3 Копачівської сільської ради на 2016-2020р., технічним паспортом на житловий будинок, який складений 07.09.1990 року;

-земельна ділянка загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер: 3223184201:01:014:0010, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка належала на праві приватної власності на землю Сергія ЯЕ № 085900 від 02.07.2007 року, виданого на підставі рішення Копачівської сільської ради від 25.06.2004 року. На даний час належить позивачу на праві власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 539 від 22.02.2020 року, виданого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник В.В.

-земельна ділянка загальною площею 0,3213 га кадастровий номер: 3223184201:01:014:0004, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка належала на праві приватної власності померлій ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Сергія ЯЕ № 085901 від 02.07.2007 року, виданого на підставі Рішення Копачівської сільської ради від 25.06.2004 року. На даний час належить позивачу на праві власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 538 від 22.02.2020 року, виданого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник В.В.

22 лютого 2020 рок, тобто в межах 6-місячного строку визначеного законом, позивач звернувся до приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Мельник В.В. з заявою про прийняття спадщини за заповітом, яка залишилась після смерті ОСОБА_2

22.02.2020 року позивач отримав Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказані земельні ділянки ( а. с. 12-13). Проте, отримав відповідь про неможливість видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки відсутній правовстановлюючий документ на вказане майно.

Позивач зазначає і це підтверджується належними доказами, він є спадкоємцем за заповітом на все майно, належне його матері ОСОБА_2 , окрім її права на пай, що підтверджується Державним актом серії номер НОМЕР_2 , виданого на підставі рішення 13 сесії ХХІІІ скликання Копачівської сільської ради за № 11 від 17.10.2001 року, який остання заповіла ОСОБА_4 .

У відповідності до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Ст. 1222 ч.1 ЦК України вказує , що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

Судом встановлено, що позивач має право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , відповідно до ст. 1223 ЦК України, оскільки він визначений спадкомцем за законом. Інших спадкоємців згідно до спадкової справи немає.

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

Відповідно до статті 86 ЦК Української РСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Як вбачається із довідки Копачівської сільської ради Обухівського району Київської області від 04.02.2020 року спірний житловий будинок був збудований у 1964 році. ( а. с. 17).

Згідно Витягу з по господарської книги № 3 Копачівської сільської ради зазначено, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про смерть № 10 від 06.07.2019 року, мала у користуванні та фактично проживала у житловому будинку загальною площею 53,10 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

У 1964 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року.

Згідно з пунктами 6, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції).

Зокрема, за пунктом 10 цього переліку таким правовстановлюючим документом про право власності на жилий будинок, збудований після видання Указу від 26 серпня 1948 року, є затверджений виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів акт державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію.

Таким чином, з моменту будівництва житлового будинку у 1964 році ОСОБА_2 набула статусу власника житлового будинку та згідно зі статтею 58 Цивільного кодексу Української РСР 1922 року він набула право в межах, установлених законом, володіння, користування й розпорядження цим майном.

Саме з такого розуміння зазначених норм матеріального права виходить суд, установивши, що будівництво житлового будинку, який є об`єктом спадщини, відбувалось відповідно до чинного на час його будівництва законодавства на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці на підставі наданого виконавчим комітетом дозволу на його будівництво (тобто будинок не є самовільним будівництвом у розумінні статті 105 ЦК Української РСР) і що на момент смерті спадкодавця цей будинок був повністю збудований і прийнятий в експлуатацію, проте спадкоємець не може оформити належне йому право власності на вказаний будинок в порядку спадкування відповідно до вимог закону з тих підстав, що реєстрація права власності на будинок відсутня.

Відмова приватного нотаріуса Мельник М.В. у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачці через відсутність належного оформлення права власності за спадкодавцем на спірний будинок є нічим іншим, як невизнанням державою в особі нотаріуса права власності за позивачем як спадкоємцем за законом, тому може бути захищене в судовому порядку згідно зі ст. 392 ЦК України. При цьому, суд зауважує, що ним не встановлено і не було предметом дослідження правомірність дій нотаріуса, суд лише констатує факт відмови у видачі документа, що підтверджує право на спадщину за заповітом.

Таким чином, встановлені судом обставини вказують, що вимоги позивача базуються на законі, визнання відповідачем позовних вимог - не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси третіх осіб.

Керуючись ст.ст. 328, 392, 1233 ЦК України , ст. ст. 200, 206, 247 ч.2, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Копачівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Мельник Марина Володимирівна, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок загальною площею 53,1 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що залишився після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його складення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Г. В. Висоцька