Рішення

від 05.06.2020 по справі 317/1015/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 317/1015/20

Провадження № 2/317/593/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Яркіної С.В.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатченко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року до суду надійшов вищевказаний позов, який позивачка обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_4 . Після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді земельної ділянки, кадастровий номер 2322180800:05:001:0828, площею 6,2200 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області. Позивач являється спадкоємцем першої черги як дружина померлого.

Протягом шестимісячного строку позивачка звернулась до нотаріальної контори із заявою про відмову від спадщини з умовою того, що відповідач оформить спадщину на себе, а землею буде розпоряджатись позивачка. Разом з тим, до теперішнього часу відповідач спадщину не оформив та не дає можливості позивачці розпоряджатись спадковою земельною ділянкою. Відтак, позивачка вважає, що заяву про відмову від спадщини вона подала помилково у зв`язку з юридичною необізнаністю та в силу свого похилого віку, а отже вона помилилась щодо обставин, які мають істотне значення (щодо прав та обов`язків спадкоємця).

Відповідач, як син померлого, звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 свідомо позбавив свого батька належної допомоги, яка була йому вкрай необхідна через тяжку хворобу, відповідач повинен бути усунутим від спадкування за законом після смерті свого батька - ОСОБА_4 .

Посилаючись на те, що оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку вона не має змоги, позивачка просила суд визнати недійсною її заяву про відмову від спадщини після смерті чоловіка - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку подано до Запорізької районної державної нотаріальної контори 20.03.2013 за р№ 290; усунити ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 ; визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку, кадастровий номер 2322180800:05:001:0828, площею 6,2200 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Позивачка ОСОБА_1 до суду не з`явилась, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлена належним чином. Представник позивачки - адвокат Заярна М.А. надала до суду заяву про проведення судового засідання по справі за її відсутності, без фіксування процесу технічними засобами.

Відповідач - ОСОБА_2 до суду не з`явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Надав до суду заяву, відповідно до якої з позовною заявою згоден, просить розглядати справу за його відсутності.

Третя особа - ОСОБА_3 до суду не з`явилась, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлена належним чином. Надала до суду заяву, відповідно до якої заперечень щодо позовних вимог не має, просить розглядати справу за її відсутності.

На підставі вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутністю осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 23 жовтня 2012 року Виконавчим комітетом Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, актовий запис № 78 (а.с. 8).

Факт родинних відносин між позивачкою і померлим підтверджується копією Свідоцтва про укладення шлюбу 05 листопада 1983 року серії НОМЕР_2 , виданим 05 листопада 1983 року Біленьківською сільською радою Запорізького району Запорізької області (а.с. 10).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме: на земельну ділянку, кадастровий номер 2322180800:05:001:0828, площею 6,2200 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Згідно з матеріалами спадкової справи № 129/2013, наданої на запит суду державним нотаріусом Запорізької районної державної нотаріальної контори Кравцовою Л.М., вбачається, що спадщину, відкриту після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняв його син - ОСОБА_2 , про що ним складено заяву, зареєстровану 20.03.2013 за № 287, що знаходяться в матеріалах спадкової справи (а.с. 44).

Донька померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 - ОСОБА_3 подала до нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини, зареєстровану 20.03.2013 за № 289, що знаходяться в матеріалах спадкової справи (а.с. 46).

Дружина померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 - ОСОБА_1 також подала до нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини, зареєстровану 20.03.2013 за № 290, що знаходяться в матеріалах спадкової справи (а.с. 47).

Інших спадкоємців за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 немає.

Станом на момент подання заяви позивачкою про відмову від прийняття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 була юридично необізнаною щодо відмови від спадщини та помилялась щодо обставин, які мають істотне значення (щодо прав та обов`язків спадкоємця), відтак заяву про відмову від прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка - ОСОБА_4 позивачка ОСОБА_1 подала помилково.

Згідно з ч. 3, 5 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Частиною 3 цієї статті Кодексу передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписами ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У п. 25 Постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснено, що відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, передбачених ст.ст. 225, 229-231, 233 ЦК України.

Відмова від спадщини є безумовною та беззастережною. Якщо у спадкоємця протягом шести місяців з дня відкриття спадщини виникає бажання отримати спадщину, то він або його представники можуть відкликати заяву про відмову від спадщини та в встановленому законом порядку подати заяву про прийняття спадщини. Відмова від спадщини на користь іншого спадкоємця має носити добровільний характер та повинна бути здійснена згідно з правилами про дійсність правочинів. Тобто заява повинна бути здійснена особою, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, в момент здійснення заяви особа не повинна знаходитись під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини. Якщо така заява мала місце, то вона в судовому порядку може бути визнана недійсною.

Крім того, відмова від спадщини це односторонній правочин, який в силу вимог ст. 229 ЦК України може бути визнаний судом недійсним.

Перед смертю 20.10.2012 ОСОБА_4 тяжко хворів на онкологічне захворювання та потребував постійного стороннього догляду, а також значних матеріальних коштів на лікування. Разом з тим, відповідач не цікавився станом здоров`я батька, коли то перебував у тяжкому стані та потребував лікування, не допомагав матеріально та не надавав йому допомоги по догляду в період повної непрацездатності. Похованням ОСОБА_4 займались позивачка - дружина померлого та його донька, яка є третьою особою по справі.

Причиною смерті ОСОБА_4 стала мотоморфна Т-клітинна лімфома, що підтверджується копією довідки про причину смерті (а.с. 9).

Вказане відповідачем не спростовано, натомість 12.05.2020 відповідач ОСОБА_2 надав до суду заяву про визнання позову в повному обсязі.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року, правило абзацу другого частини третьої 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання невідкладної допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Непред`явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмовив позові про усунення від права на спадкування. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у ч. 2 ст. 1259 ЦК України.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Позивачка є спадкоємцем за законом першої черги, як дружина померлого.

Згідно зі ст. 1216-1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємство здійснюється за заповітом чи за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , є єдиним спадкоємцем за законом після смерті свого чоловіка - ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з п. 10 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування , відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Право власності померлого на вказану земельну ділянку підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗП № 041961, виданого 26 квітня 2000 року, відповідно до якого ОСОБА_4 на підставі рішення Запорізької районної державної адміністрації від 04 квітня 2000 року № 200 передано у приватну власність земельну ділянку площею 6,22 гектарів в межах згідно з планом, розташовану на території Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області. Землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 39 (а.с. 11).

Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_4 , що підтверджується копією Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2301445092015 від 15.05.2015 (а.с. 12-13).

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно зі ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до п. 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2011 року № 868. правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, є рішення суду, що набрало законної сили щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Вищезазначене приводить суд до висновку про обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, про наявність підстав для їх задоволення.

На підставі викладеного, керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 Про судову практику у справах про спадкування , ст.ст. 78, 81 Земельного кодексу України, ст.ст. 182, 1216-1218, 1225, 1268, 1296 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 211, 247, 258-259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), третя особа: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) про визнання права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку - задовольнити.

Визнати недійсною заяву ОСОБА_1 про відмову від спадщини після смерті чоловіка - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку подано до Запорізької районної державної нотаріальної контори 20.03.2013 за р№ 290.

Усунити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку, кадастровий номер 2322180800:05:001:0828, площею 6,2200 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , яка належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗП № 041961.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України (в редакції від 03.10.2017), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з ч. 1 ст. 355 ЦПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Яркіна