Рішення

від 28.05.2020 по справі 917/1/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2020 Справа № 917/1/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПАРТНЕР АГРО , Ідентифікаційний код 33190009, Юридична адреса: 36000, м. Полтава, вул. Гоголя, будинок 35

до Державного підприємства Полтавський комбінат хлібопродуктів , Ідентифікацій код 00952166, Юридична адреса: 36022, м. Полтава, вул. Небесної Сотні (Леніна), будинок 69

про витребування майна із чужого незаконного володіння

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

представник позивача Марченко Г.І., посвідчення № 1158 від 06.10.16р., Ярещенко В.К., дов. від 20.05.20 р.

представник відповідача Гетьман А.А.

Товариство з обмеженою відповідальністю ПАРТНЕР АГРО звернулось до суду з позовом до Державного підприємства Полтавський комбінат хлібопродуктів про витребування майна із чужого незаконного володіння, а саме: зерно 3 класу у кількості 37,08 т, переданого за Товарно-транспортною накладною №00002 від 30 березня 2018 року

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.01.2020р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 04.02.20, викликати учасників справи у підготовче засідання, запропонувати відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

03.02.20 від відповідача надійшов відзив, в якому він проти позову заперечив у повному обсязі (вх. № 1283).

04.02.20 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача (вх. № 1349).

В підготовчому засіданні 04.02.20 суд оголосив перерву до 25.02.20.

18.02.20 від позивача надійшла заява про зміну підстав позову та уточнення позовних вимог (вх. № 1994), яку суд прийняв до розгляду, у зв"язку з чим подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням її змісту.

19.02.20 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 2089).

Присутні в засіданні 25.02.2020р. представники сторін повідомили суд про те, що заяв і клопотань немає, ними вчинені всі дії, передбачені у підготовчому провадженні.

Перелік дій, які має здійснити суд під час підготовчого засідання, визначено ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

У підготовчому засіданні,25.02.2020р., судом здійснено дії та з`ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 25.02.20 р. закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 19.03.20.

Ухвалою від 19.03.20 р. суд постановив відкласти розгляд справи на 09.04.20.

Ухвалою від 09.04.20 р. суд постановив відкласти розгляд справи на 05.05.20.

Ухвалою від 05.05.20 р. суд постановив відкласти розгляд справи на 28.05.20.

В судовому засіданні 28.05.20 суд заслухав вступне слово представника позивача стосовно предмета та підстав заявленого позову, вступне слово представника відповідача стосовно заперечень проти заявленого позову, з`ясував обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив докази, якими вони обгрунтовуються, після чого суд перейшов до судових дебатів.

Позивачем позовні вимоги підтримані в повному обсязі (з врахуванням заяви про зміну підстав позову та уточнення позовних вимог).

Відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 28.05.20. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступні обставини.

Згідно умов договору купівлі-продажу № 300301 від 30.03.2018 p., укладеного між позивачем (Покупець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю Радивонівське (Продавець за договором), останній зобов`язався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити Товар на умовах дійсного договору. Найменування Товару - пшениця, урожаю 2017 року.

Відповідно до пункту 2.1. цього Договору загальна кількість товару 40,000 +/- 10% тонн по заліковій вазі.

Пунктом 3.1. вказаного Договору передбачено, що базис поставки: самовивіз, с. Радивонівка, Великобагачанський р-н, Полтавська область.

Пунктом 3.3. Договору визначено, що перехід права власності на товар здійснюється згідно базису поставки та наданням Продавцем документів, перерахованих в п.п. 1.З.1., 1.3.4. договору.

Позивач зазначає, що вказане зерно було передано на зберігання відповідачу. Факт передачі відповідачу зерна, на думку позивача, підтверджується товарно- транспортною накладною № 00002 від 30.03.2018 р. з відміткою відповідача про отримання зерна на зберігання; наказом про прийом на роботу водія ОСОБА_1 , який доставляв зерно відповідачу; свідоцтвом про право власності на автомобіль, який доставляв продукцію відповідачу; договором оренди автомобіля

За твердженням позивача, 12.04.2018 року Відповідач отримав та за вх.№378 від 12.04.2018року зареєстрував вимогу, підписану директором Позивача, щодо повернення зі зберігання зерна у кількості 37,080т., яка не виконана.

При цьому, позивач зазначає, що в даних правовідносинах Відповідач діяв, як суб`єкт господарювання, що прийняв на деякий час від Позивача зерно у визначеній кількості, на зберігання без умов оплати.

Оскільки станом на 30 грудня 2019 р. зерно не повернуте, позивач звернувся до суду з позовом та просить суд витребувати у Державного підприємства Полтавський комбінат хлібопродуктів на його користь зерно 3 класу у кількості 37,08 т.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказав на наступні обставини:

- на позивача покладається обов`язок довести суду, що майно (зерно) передано на зберігання Зерновому складу на безоплатній основі;

- відповідач заперечує факт передачі зерна позивачем на зберігання, отримання майна Зерновим складом товарно-транспортною накладною не підтверджується, а договір складського зберігання зерна сторонами не укладався, складська квитанція Зерновим складом не видавалась.

- товарно-транспортна накладна не підтверджує факту передачі зерна на зберігання Зерновому складу, ДП Полтавський комбінат хлібопродуктів , а засвідчує можливий факт доставки вантажу до воріт Підприємства та одержання вантажу вантажоодержувачем - ТОВ Партнер Агро ;

- з відмітки, яка містяться на звороті товарно-транспортної накладної, а саме печатки та підпису, які за твердженням позивача, свідчать про отримання відповідачем зерна, не можливо ідентифікувати особу, яка поставила свій підпис на зворотній стороні накладної неможливо, ідентичний підпис міститься в графі відомості про вантаж , печатки Підприємства на підписі немає, прізвище, ім`я, по батькові та посада особи не зазначено.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Як зазначалося вище, позивач при розгляді даного спору вказав, що в даних правовідносинах Відповідач діяв, як суб`єкт господарювання, що прийняв на деякий час від Позивача зерно у визначеній кількості, на зберігання без умов оплати (згідно заяви про про зміну підстав позову та уточнення позовних вимог).

Тобто, при вирішенні спору, суд враховує положення законодавства щодо зберігання та складського зберігання.

Так, судом враховано, що відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

У відповідності до ч. 1 ст. 957 Цивільного кодексу України, за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

За змістом ч. 1 ст. 961 Цивільного кодексу України, товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

Пунктами 10, 24 ст.1 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні передбачено, що зберігання зерна це комплекс заходів, що включають приймання, доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Статтею 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" передбачено, що зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня. На вимогу особи, яка здала зерно на зберігання, зерновий склад зобов`язаний виписувати окремі складські документи на зерно на будь-які частини зданого на зберігання зерна. Нові складські документи на зерно видаються в обмін на раніше виписані.

У пункті 24 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Згідно ст. 43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - погашено. Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Отже, положеннями Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено чіткий перелік документів, якими підтверджується факт прийняття зерна зерновим складом. До них належать: подвійне складське свідоцтво, просте складське свідоцтво та складська квитанція.

Згідно з ч. 1 ст. 74 та ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Суд зазначає, що позивач в підтвердження прийняття Відповідачем на зберігання зерна у кількості 37,08 вказує на відмітку про таке прийняття міститься на звороті ТТН, яка додана до позову, а саме: на зворотній стороні товарно-транспортної накладної № 00002 від 30.03.2018 р.

При цьому, ні одного з переліку документів, якими мав би підтверджуватися факт прийняття зерна зерновим складом згідно з положеннями Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" (подвійне складське свідоцтво, просте складське свідоцтво та складська квитанція) позивач не надав.

При дослідженні товарно-транспортної накладної № 00002 від 30.03.2018 р. судом встановлено, що на зворотній стороні товарно-транспортної накладної № 00002 від 30.03.2018 р. мається відмітка штамп та підпис невстановленої особи. Однак, ідентифікувати особу, яка поставила свій підпис на зворотній стороні накладної неможливо, ідентичний підпис міститься в графі відомості про вантаж , печатки Підприємства на підписі немає, прізвище, ім`я, по батькові та посада особи не зазначено. На товарно-транспортній накладній в графі відомості про вантаж міститься такий же самий підпис - прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача). По тексту товарно-транспортної накладної вантажоодержувачем є ТОВ Партнер Агро , тобто вказана товарно-транспортна накладна є документом внутрішнього переміщення вантажу ТОВ Партнер Агро , власним автотранспортом, без залучення будь-яких З-х осіб. ДП Полтавський комбінат хлібопродуктів в товарно-транспортній накладній не зазначений (не є замовником, перевізником, вантажовідправником, вантажоодержувачем), відміток відповідальної (уповноваженої) особи ДП Полтавський комбінат хлібопродуктів про прийняття вантажу не має.

Тобто, за висновком суду, зазначена товарно-транспортна накладна не підтверджує факту передачі зерна на зберігання Зерновому складу - ДП Полтавський комбінат хлібопродуктів .

Частинами 1 та 2 статті 949 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

З огляду на вказане, за відсутності будь-яких інших доказів в матеріалах справи, які б могли підтвердити факт передачі позивачем зерна на зберігання ДП Полтавський комбінат хлібопродуктів , суд дійшов висновку про відсутність підстав для витребування у Державного підприємства Полтавський комбінат хлібопродуктів на користь Позивача зерна 3 класу у кількості 37,08 т.

Крім того, за відсутності належних доказів, які б могли підтвердити той факт, що Відповідач отримав зерно 3 класу у кількості 37,08 т. та воно перебуває у його володінні, не можуть в даному випадку бути застосовані положення статті 387 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (на вказану норму позивач посилався як на підставу позову до уточнення позовних вимог).

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими , а відтак, не можуть бути задоволені судом.

Як наслідок, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до чинного господарського процесуального законодавства, сплачені судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суду Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08.06.2020

Суддя Киричук О.А.