Рішення

від 15.06.2020 по справі 451/1164/19

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

15 червня 2020 рокуСправа №451/1164/19 Провадження № 2/451/306/20

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Сахаревич М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу №451/1164/19 за позовом ОСОБА_1 до Нововитківської сільської ради Радехівського району Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування,-

в с т а н о в и в:

27 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Нововитківської сільської ради Радехівського району Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування.

В позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Львові померла його мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка постійно проживала в с. Новий Витків Радехівського району Львівської області, але останні роки перед смертю проживала у Львові . За життя мати склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Радехівської державної нотаріальної контори 29 жовтня 1998 року, зареєстрований в реєстрі за №2262, яким заповіла все своє майно йому, ОСОБА_1 , та рідному брату ОСОБА_4 . До складу спадкового майна зокрема входить земельна ділянка площею 0,1438 га розташована на території Нововитківської сільської ради Радехівського району Львівської області. Дана земельна ділянка призначена для ведення особистого селянського господарства і належала його матері на підставі Державного акта, серії ЛВ №068005, який виданий на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.01.2003 року, серії НОМЕР_1 та рішення 8 сесії 24 скликання Нововитківської сільської ради від 01.04.2003р. та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №5, реєстр № 03:13:1:00146, кадастровий номер земельної ділянки 4623983400:01:006:0130. Крім нього, спадкоємцем за даним заповітом є його рідний брат ОСОБА_4 , який вже тривалий час проживає за межами України в Канаді і на спадкове маймо не претендує взагалі, що стверджується його належним чином оформленою заявою. Після смерті матері, він звернувся в Шосту Львівську державну нотаріальну контору (надалі - 6-та Львівська ДНК) для оформлення спадщини, однак він не зміг отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом саме на цю землю, оскільки відсутні належні правовстановлюючі документи на вищевказану земельну ділянку. Зокрема, оригінал державного акта, серії ЛВ №068005 на даний час у нього відсутній, а відтак, він не може належним чином здійснити свої спадкові права та не може оформити на себе право власності на дане спадкове майно через нотаріуса. Інше майно він вже переоформив на себе по спадщині, за винятком вищевказаної земельної ділянки на яку відсутній оригінал державного акта, і з цього проводу йому було рекомендовано звернутися в суд. Просить ухвалити рішення, яким визнати за ним, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_3 , право власності на земельну ділянку площею 0,1438 га, кадастровий номер 4623983400:01:006:0130, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована на території Нововитківської сільської ради Радехівського району Львівської області в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , і належала її на підставі державного акта, серії ЛВ в„– 068005, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.01.2003 року, серії НОМЕР_1 , та рішення 8 сесії 24 скликання Нововитківської сільської ради від 01.04.2003 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №5, реєстр № 03:13:1:00146 (а.с.3-4).

Позивач в судове засідання не з`явився. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності, заявлений позов підтримує в повному обсязі та просить його задовільнити (а.с.40,45).

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористався позивач.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, в строк, встановлений судом, відзив на позовну заяву до суду не подав, хоч згідно з рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно (а.с.49).

Із врахуванням наведеного, на підставі ч.2 ст.247 та ст.223 ЦПК України розгляд справи проведено в загальному позовному провадженні з повідомленням сторін, без застосування фіксування судового засідання технічними засобами та на підставі представлених суду доказів і письмових пояснень, викладених у заявах по суті справи.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого - визнання права.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Львові померла мати позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_4 , виданим 21.07.2006 міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, відповідний актовий запис №4664 (а.с.12).

За життя мати склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Радехівської державної нотаріальної контори 29 жовтня 1998 року, зареєстрований в реєстрі за №2262/98, яким заповіла все своє майно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.13).

До складу спадкового майна, окрім іншого, входить земельна ділянка площею 0,1438 га, кадастровий номер 4623983400:01:006:0130, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована на території Нововитківської сільської ради Радехівського району Львівської області і належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЛВ №068005, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.01.2003 року, серії НОМЕР_1 , та рішення 8 сесії 24 скликання Нововитківської сільської ради від 01.04.2003 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №5, реєстр № 03:13:1:00146 (а.с.11-11 зворот, 16-22).

Крім позивача, спадкоємцем за заповітом є його рідний брат ОСОБА_4 , який на спадкове маймо не претендує взагалі, що стверджується його належним чином оформленою заявою (а.с.15).

Родинні відносини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджуються свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_5 від 1 грудня 1959 року (а.с.14).

Після смерті матері, позивач звернувся в Шосту Львівську державну нотаріальну контору для оформлення спадщини, однак йому не було видано свідоцтво про право на спадщину, оскільки відсутні належні правовстановлюючі документи на вищевказану земельну ділянку (а.с.26).

Позивач також подав оголошення в місцеву газету про недійсність вище вказаного Державного акту на право власності на неї (а.с.27).

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Відповідно до ч. 1. ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право спадщину, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.

У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Положення ст.ст.81,131 Земельного кодексу України визначають, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, в тому числі на підставі спадкування.

Приймаючи до уваги вищенаведене, визнання позову відповідачем, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо визнання права власності в порядку спадкування є законними та обґрунтованими, відповідно такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України із відповідача в користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,211,258-259,263-265,279,315 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_3 , право власності на земельну ділянку площею 0,1438 га, кадастровий номер 4623983400:01:006:0130, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована на території Нововитківської сільської ради Радехівського району Львівської області в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , і належала її на підставі державного акта, серії ЛВ в„– 068005, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.01.2003 року, серії НОМЕР_1 , та рішення 8 сесії 24 скликання Нововитківської сільської ради від 01.04.2003 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №5, реєстр № 03:13:1:00146.

Стягнути з Нововитківської сільської ради Радехівського району Львівської області, код ЄДРПОУ 04370099, місцезнаходження: с.Новий Витків, вул.Центральна,3, Радехівського району Львівської області, в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_3 , проживає в АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Рішення суду виготовленно в нарадчій кімнаті 15 червня 2020 року.