Постанова від 11.06.2020 по справі 912/2555/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 912/2555/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Стратієнко Л.В., Ткач І.В.,

за участю секретаря Низенко В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

на рішення Господарського суду Кіровоградської області

у складі судді Макаренко Т.В.

від 05.12.2019

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Антоніка С.Г., Іванова О.Г., Дарміна М.О.

від 27.02.2020

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Комунального підприємства Теплокомуненерго

про стягнення 30 319 146,39 грн

за участю представників:

від позивача: Остапенко В.М.

від відповідача: не з?явився.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Комунального підприємства Теплокомуненерго Олександрійської міської ради про стягнення боргу за поставлений природний газ у загальній сумі 30 319 146,39 грн, у тому числі: основний борг у розмірі 20 705 900,05 грн, пеня у розмірі 3 769 326,46 грн, три проценти річних у розмірі 1 645 861,10 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 198 058,78 грн, з покладанням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору постачання природного газу №5066/1718-ТЕ-18 від 12.09.2017 в частині оплати за поставлений газ.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

12.09.2017 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (Постачальник) та Комунальним підприємством Теплокомуненерго Олександрійської міської ради (Споживач) укладено договір постачання природного газу № 5066/1718-ТЕ-18, за умовами пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019 постановлено змінити тип Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на приватне та перейменувати його в Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

За умовами пункту 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до пункту 2.1. Договору постачальник передає споживачеві з 01 жовтня 2017 по 31 березня 2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 19 730 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис.куб.м.), згідно з наведеною у пункті 2.1. таблицею.

Згідно з пунктом 3.1. Договору постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі:

- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувальних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;

- імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Відповідно до пункту 4.1. Договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2494 та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.

За умовами пункту 5.2. Договору ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладання договору становить 4 942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% . Усього до сплати з податком на додану вартість - 5 930,40 грн.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Згідно з умовами пункту 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У пункті 11.3 Договору сторони погодили порядок внесення змін до цього Договору:

- усі зміни і доповнення до договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.3., пунктах 11.4. та 11.5. договору;

- сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором, крім випадків, зазначених у пунктах 2.3, 11.4 та 11.5 цього договору;

- договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього Договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору;

- будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

За змістом пункту 12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 до 31 березня 2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір постачання природного газу № 5066/1718-ТЕ-18 від 12.09.2017 підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

15.01.2018 між сторонами підписано Додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу від 12.09.2017 №5066/1718-ТЕ-18, відповідно до пункту 2 якої сторони погодили викласти абзац третій пункту 6.1. розділу 6 порядок та умови проведення розрахунків Договору в наступній редакції: Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором .

Крім того, у пункті 4 Додаткової угоди №1 сторони погодили викласти підпункт 4) пункту 11.3 розділу 11 Інші умови Договору в наступній редакції: 4) будь-які спільні протокольні рішення або надані споживачем будь-які документи щодо оформлених та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору .

01.04.2018 між сторонами підписано Додаткову угоду №2 до договору постачання природного газу від 12.09.2017 №5066/1718-ТЕ-18, відповідно до якої Договір доповнено пунктом 2.1. яким визначено, що постачальник передає споживачу в період з 01.04.2018 по 31.05.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 1290 тис.куб.м.

На виконання умов договору позивач у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року включно поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 91 367 093,09 грн, що підтверджується відповідними актами приймання - передачі природного газу.

Акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

Оплату в спірному періоді відповідач здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1 Договору.

Станом на 26.06.2019 розмір основного боргу становить 20 705 900,05 грн, що підтверджується бухгалтерською довідкою підприємства Теплокомуненерго КП Олександрійської МР.

У зв`язку з невиконання відповідачем зобов`язань за Договором щодо оплати отриманого природного газу, позивач звернувся до господарського суду про стягнення основного боргу, 3% річних, інфляційних та пені.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Господарський суд Кіровоградської області рішенням від 05.12.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2020, позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з Комунального підприємства Теплокомуненерго Олександрійської міської ради на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України заборгованість у розмірі 28 432 112,59 грн, у тому числі 20 705 900,05 грн основний борг, 1 883 418,34 грн пені, 1 644 735,42 грн три проценти річних, 4 198 058,78 грн інфляційних втрат, а також 227 393,60 грн судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовив.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, мотивовано тим, що матеріалами справи факт поставки позивачем і прийняття відповідачем в період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року включно природного газу на загальну суму 91 367 093,09 грн підтверджено. Однак, оплату в спірному періоді відповідач здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, чим порушив умови господарського зобов`язання. Розмір основного боргу відповідає сумі, заявленій у позовних вимогах, є обґрунтованим, документально підтвердженим та таким, що підлягає задоволенню. Щодо вимог про стягнення 3% річних, то при його розрахунку позивачем невірно визначено період нарахування 3% річних по зобов`язанням з оплати газу, поставленого в листопаді 2017 року, у зв?язку з чим вимоги задоволено частково на суму 1 644 735,42 грн 3 % річних, в іншій частині відмовлено. Розрахунок інфляційних втрат здійснено правильно. Щодо вимог про стягнення пені, то судами встановлено, що її розмір складає 3 766 836,68 грн, однак має бути зменшеним на 50%, з огляду на фактичні обставини справи, а саме: закупівлю газу відповідачем на підставі Договору виключно для подальшої реалізації населенню, часткове виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості поставленого за Договором газу (на 77,3%), тобто до 1 883 418,34 грн. Суди попередніх інстанцій зазначили, що пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. Окрім стягнення пені позивач нараховує та стягує також проценти річних, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

У той же час, судами відмовлено відповідачеві у зменшенні пені на 95%, оскільки таке зменшення є значним та нівелює суть відповідальності за порушення зобов`язання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.12.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2020 у справі № 912/2555/19, у якій просило їх скасувати в частині відмови у стягненні 1 884 663,23 грн пені та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.12.2019 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2020 у справі № 912/2555/19 скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, що судами застосовано статтю 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу у якому просив залишити касаційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України без задоволення, рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін.

Склад суду у даній справі визначений згідно з витягами з протоколу розподілу судової справи від 06.04.2020, 09.06.2020, які наявні в матеріалах справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Спірним є застосування судами першої та апеляційної інстанцій статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України та зменшення розміру пені на 50 % без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14.

Рішення судів попередніх інстанцій у частині позовних вимог щодо стягнення 20 705 900,05 грн основного боргу, 1 883 418,34 грн пені, 1 644 735,42 грн трьох процентів річних, 4 198 058,78 грн інфляційних втрат не оскаржуються, тому відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України у касаційному порядку не переглядаються.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, при зменшенні розміру пені врахував, що Комунальне підприємство Теплокомуненерго знаходиться в скрутному матеріальному становищі. Згідно з фінансовим звітом за І півріччя 2019 року відповідач має збиток у розмірі 5 886 000 грн. Заборгованість з заробітної плати станом на 01.11.2019 складає 1 102 600 грн. Заборгованість з обов?язкових платежів (податків і зборів) складає 16 190 046 грн. Закупівля газу відповідачем, згідно з договором, здійснювалася виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Врахував різницю в тарифах населення, організацій, установ, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, які відповідачу не відшкодовувались, а також значний розмір санкцій, що стягуються у цій справі.

Також судами враховано, що позивачем не надано будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах.

З посиланням на наведені обставини суди обох інстанцій дійшли висновку про можливість зменшення пені.

Колегія суддів вважає, що такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судової практиці, у тому числі суду касаційної інстанції, щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме у спорах про стягнення заборгованості з комунального підприємства за поставлений природний газ.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 918/487/19, від 12.05.2020 у справі № 910/9767/19.

Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду у справі № 908/1453/14 відхиляються, оскільки висновки судів про задоволення клопотання про зменшення розміру пені у справі № 912/2555/19 не суперечать висновку Верховного Суду викладеному у постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 про відмову у задоволенні клопотання боржника про зменшення розміру стягуваної пені, адже зменшення розміру пені є правом суду і було реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України свідчать про те, що саме суд першої інстанції користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та постанову апеляційної інстанцій - без змін.

Судові витрати

Судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.12.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2020 у справі № 912/2555/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Л. Стратієнко

І. Ткач