Ухвала

від 15.06.2020 по справі 910/13914/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/13914/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Кушніра І. В., Случа О. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2019, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпостачсервіс"

до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"

про стягнення 113 828,68 грн,

ВСТАНОВИВ:

23.04.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2019, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 у справі № 910/13914/19, надіслана скаржником поштою 14.04.2020.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 08 .0 5.2020 вищевказана касаційна скарга була залишена без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) із наданням скаржникові строку для усунення зазначених в ній недоліків, шляхом зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Вказану ухвалу суду скаржник отримав 20 .0 5.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, повернутим до Касаційного господарського суду.

01 .0 6.2020 до Касаційного господарського суду надійшла заява Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (надіслана поштою 26.05.2020) про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додано касаційну скаргу у новій редакції на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2019, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 у справі № 910/13914/19 з зазначенням підстави, на якій вона подається.

За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги, в редакції з урахуванням виправлення її недоліків, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 910/13914/19 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.

За змістом пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України з змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом N 460-IX не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною п`ятою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини сьомої зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 установлено у розмірі 2 102,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у даній справі є стягнення 113 828,68 грн, що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 100 = 210 200,00 грн), а тому у розумінні ГПК України справа № 910/13914/19 є малозначною.

Разом із цим у тексті касаційної скарги зазначено, що вона подається на підставі підпунктів "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, оскільки стосується питання права, яке має фундаментальне значення для правозастосовчої практики та має виняткове значення для скаржника. При цьому, таку винятковість скаржник пов`язує із стабільною діяльністю банку, яка у випадку безпідставного стягнення коштів опиниться під загрозою, у тому числі і повернення банком залучених коштів вкладників, що обмежує права та порушує майнові інтереси відповідача.

Колегія суддів зазначає, що незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить про його незаконність і про винятковість справи для Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", як і не можуть вказувати на таку обставину негативні наслідки для скаржника прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь відповідача є звичайним передбаченим процесуальним законом процесом.

Дослідивши зміст касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, колегія суддів зауважує, що сама лише вказівка на те, що cкарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для правозастосовчої практики , та має виняткове значення для скаржника без належного такого обґрунтування та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпунктів "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника зводяться до необхідності перегляду та переоцінки доказів встановлених судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Обґрунтування наявності інших підстав передбачених підпунктами "б" та "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України щодо права касаційного оскарження в малозначних справах скаржником не наведено.

Подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає, а тому і підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі не має.

З урахуванням вказаного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2019, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 у справі № 910/13914/19, оскільки цю скаргу подано на судові рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2019, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 у справі № 910/13914/19.

2. Матеріали касаційної скарги на 38 (тридцяти восьми) аркушах, у тому числі оригінал платіжного доручення від 14.04.2020 № PROM4BAH3Y про сплату судового збору, повернути скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді І. В. Кушнір

О. В. Случ