Постанова

від 03.06.2020 по справі 214/2628/20

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/2628/20

3/214/1363/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 червня 2020 року суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Ткаченко А.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли від відділу адміністративної практики Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого у ТОВ Спецмонтажпроектбуд водієм, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2020 року до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії АА №311973 від 31.03.2020 року щодо ОСОБА_1 про притягнення його до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.44-3 КУпАП. Відповідно до вищевказаного протоколу, 31.03.2020 року о 09-20 годині ОСОБА_1 здійснював нерегулярне перевезення пасажирів за міжміським сполученням Кривий Ріг-Запоріжжя-Маріуполь на транспортному засобі Volkswagen Crafter д.н.з. НОМЕР_1 , в кількості 6 осіб, чим порушив вимоги пп.4 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, до суду звернувся з заявою про розгляд справи за його відсутності.

При цьому, надав до суду клопотання про закриття провадження у справ, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вказаного клопотання зазначив, що 31.03.2020 року ним, як працівником підприємства ТОВ Спецмонтажпроектбуд , здійснювалось службове перевезення пасажирів, згідно з погодженням №2020-99-00239 від 31.03.2020 року. Про це, після зупинки транспортного засобу, він повідомив працівника поліції. Надати дозвіл у паперовому вигляді він не мав можливості, оскільки даний документ був отриманий ним у електронному вигляді, але перевірити справжність вказаного погодження в електронному реєстрі інспектор поліції відмовився. Також, ОСОБА_1 звертає увагу, що статтею 39 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що перевезення пасажирів автобусами для власних потреб може здійснюватися без попереднього погодження з Управлінням безпеки дорожнього руху ДПП. Обов`язок погодження маршруту виник вже після внесення змін по Постанови Кабінету Міністрів України №221 від 11.03.2020 року, на підставі Постанови Кабінету Міністрів №255 від 02.04.2020 року. У зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 вважає, що провадження у справі щодо нього підлягає закриттю, оскільки в його діях відсутні ознаки правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП.

Дослідивши письмові матеріали справи, вважаю, що провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, виходячи з такого.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В розумінні ст.280 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи підлягає особа адміністративній відповідальності за інкриміноване їй адміністративне правопорушення, тобто перевірити правильність кваліфікації її дій.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Відповідно положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Так, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) №530-ІХ від 17.03.2020 року внесені зміни до КУпАП, який доповнено ст.44-3, наступного змісту: Порушення правил щодо карантину людей. Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України Про захист населення від інфекційних хвороб , іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян .

Таким чином, адміністративна відповідальність за ст.44-3 КУпАП настає у разі порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України Про захист населення від інфекційних хвороб , іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

При цьому, у ст.ст.1, 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб визначено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020 року №211, на всій території України з 12.03.2020 року по 03.04.2020 року встановлено карантин із введенням з 12.03.2020 року ряду обмежень, передбачених у п.2, у тому числі (п.п.4) з 12 год. 00 хв. 18.03.2020 року до 03.04.2020 року: регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями).

Із аналізу вказаних нормативно-правових актів, встановлено, що дійсно у зв`язку з введенням в Україні карантину з метою запобігання поширенню коронавірусу СOVID-19 було прийнято обмеження, зокрема, у здійсненні регулярних пасажирських перевезень на міжміських маршрутах.

Разом з цим, нормами ст.39 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що перевезення пасажирів автобусами для власних потреб може здійснюватися без попереднього погодження з Управлінням безпеки дорожнього руху ДПП.

Обов`язок погодження маршруту перевезення пасажирів виник вже після внесення змін по Постанови Кабінету Міністрів України №221 від 11.03.2020 року, на підставі Постанови Кабінету Міністрів №255 від 02.04.2020 року, відповідно до п.9 якого з 12.03.2020 року до 24.04.2020 року, заборонено регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, крім перевезення: службовими та/або орендованими автомобільними транспортними засобами працівників , зокрема, об`єктів критичної інфраструктури, які мають безперервний промисловий цикл, за умови забезпечення водіїв та пасажирів під час таких перевезень засобами індивідуального захисту в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб і виключно за маршрутами руху, погодженими з органами Національної поліції, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів.

Натомість, погодженням №2020-99-00239 від 31.03.2020 року, затвердженим начальником Управління безпеки дорожнього руху ДПП, погоджено маршрут руху транспортного засобу Volkswagen Crafter А308.51 д.н.з. НОМЕР_1 на період карантину з 31.03.2020 року по 23.04.2020 року, по маршруту: м. Кривий Ріг, вул. Каховська, 33 - м. Запоріжжя, вул. Набережне шосе - м. Маріуполь, пр. Металургів. Кількість пасажирів - 10 осіб, що є працівниками ТОВ Криворізька будівельна компанія . Організація, яка надає послуги перевезення пасажирів - ТОВ Спецмонтажпроектбуд . Водій, який здійснює перевезення пасажирів - ОСОБА_2 .

Отже, з урахуванням тієї обставини, що станом на 31.03.2020 року у водія ТОВ Спецмонтажпроектбуд - ОСОБА_1 було чинне погодження на перевезення пасажирів у міжміському сполученні, на думку суду, підстав для складання щодо нього протоколу саме за порушення ним вимоги пп.4 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року, у працівників поліції не було.

Окремо, суд зазначає, що склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.44-3 КУпАП, з урахуванням банкетної норми, визначає спеціального суб`єкта - суб`єкта господарювання.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.55 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Як видно з матеріалів справи, у якості доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП , інспектором поліції надано протокол про адміністративне правопорушення та рапорт (а.с.1, 2).

При цьому, судом встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не здійснює господарську діяльність та не зареєстрований відповідно до закону як фізична особа-підприємець, а згідно з протоколом про адміністративне правопорушення та погодженням №2020-99-00239 від 31.03.2020 року, офіційно працює водієм ТОВ Спецмонтажпроектбуд , код ЄДРПОУ 31932809, зареєстрованого у встановленому законом порядку як суб`єкта господарювання - юридичної особи з організаційно-правовою формою товариство з обмеженою відповідальністю , що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch .

Таким чином, судом в ході розгляду справи встановлено, ОСОБА_1 не є суб`єктом тих дій, які викладені у протоколі і за вчинення яких наступає відповідальність, передбачена саме ст.44-3 КУпАП.

Суд, також, зауважує, що до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено жодних доказів стосовно технічних характеристик транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , дозволеної в ньому кількості сидячих місць для перевезення пасажирів, передбаченої його технічною характеристикою або визначеною реєстраційних документах. Відсутність таких доказів виключає можливість перевірки судом обставин, викладених у рапорті інспектора, долученому до протоколу. При цьому, сам по собі рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

Окремої уваги заслуговує також відсутність у наданих суду доказах посилань на причину зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 . Саме лише посилання на проведення працівниками поліції патрулювання не визначає правомірність зупинки транспортного засобу в період карантину (без наявності міжвідомчих актів чи рішень, які б надавали їм таке право) за відсутності доказів допущення його водієм порушень ПДР України.

Склад адміністративного правопорушення передбачає наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак. Відсутність хоча б однієї ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому. За таких обставин, відомості зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги пп.4 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року не знайшли свого підтвердження належними доказами.

Отже, викладена в протоколі про адміністративне правопорушення серії АА №3119732 від 31.03.2020 року оцінка правопорушення не відповідає дійсним обставинам справи, що встановлені в судовому засіданні та підтверджені матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутні об`єктивні ознаки за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням, передбаченим ст.44-3 КУпАП.

Наведені факти свідчать про неналежність доказів у справі, які не тільки не підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню в рамках даної справи, зокрема стосовно обставин вчинення особою діяння, що ставиться їй у провину, але і оформлені у такий спосіб, який викликає сумніви щодо об`єктивності і повноти дій уповноваженої посадової особи під час складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, які могли нести формальний характер з метою притягнення водія до адміністративної відповідальності.

Враховуючи положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), Малофєєва проти Росії (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), Карелін проти Росії (заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України, суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.

При цьому, суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення поза розумним сумнівом . Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, враховуючи викладене вище, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до висновку про відсутність поставленого у вину працівником патрульної поліції в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що обставини, які викладені в протоколі не містять всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення необхідно закрити відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.33-35, ст.44-3, ч.1 ст.247, 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.44-3 КУпАП - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 КУпАП.

Апеляційна скарга, подання прокурора подаються до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Суддя А.В. Ткаченко