Рішення

від 09.06.2020 по справі 607/25809/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.06.2020 Справа №607/25809/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванко О. М.

за участю секретаря с/з Стрілкової М. С.

учасників справи

представника позивача ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Бучацької районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Бучацької районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 посилається на те, що 28.05.2015 зареєстрували шлюб, який був розірваний 21.08.2019. Від даного шлюбу в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_5 , яка проживає з нею за адресою АДРЕСА_1 . Отже, при визначенні місця проживання дитини слід врахувати її вік - 3 роки та тісний зв`язок із матір`ю, обстановка перебування із ОСОБА_2 є звичною і комфортною для дитини.

У зв`язку з не досягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові та визначити місце проживання ОСОБА_5 за місцем проживання її матері ОСОБА_2 .

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, з невідомої суду причини, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки у судове засідання відповідач суду не повідомив та не подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язанні повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суд про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Приймаючи до уваги вимоги ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином і повторно не з`явився у судове засідання, а тому суд може вирішувати справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

У зв`язку з тим, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, не подав відзиву на позовну заяву, враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд відповідно до ст. 280 ЦПК України, постановив, справу вирішувати на підставі наявних у ній даних та доказів та ухвалити заочне рішення.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Бучацької районної державної адміністраціїу судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

При розгляді справи судом учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду направлено в орган опіки та піклування для дачі висновків.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28 травня 2015 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , яке видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції, актовий запис №625 .

Від даного шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , видане 31 липня 2019 року Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис №919 .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 21 серпня 2019 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , розірвано.

На даний час ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір`ю ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №859 від 17 жовтня 2019 року, виданою Золотопотіцькою селищною радою Бучацького району Тернопільської області.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини насамперед слід виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі Мамчур проти України , рішення від 11липня 2017 року у справі М. С. проти України ).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до статті 11 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною першою статті 14 Закону України Про охорону дитинства передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Статтею 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Бучацької районної державної адміністрації №22-181/01.01-22 від 03.02.2020, за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матір`ю ОСОБА_2 .

Ураховуючи тривалість проживання малолітньої дитини з матір`ю ОСОБА_2 , сталість їх соціальних зв`язків, добросовісне виконання нею батьківських обов`язків, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення її усім необхідним, а також відсутність негативного впливу на виховання і розвиток дитини, суд вважає, що слід визначити місце проживання малолітньої дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю - ОСОБА_2 , за місцем її проживання, що за встановлених судом обставин найбільш відповідає інтересам дитини, що має першочергового значення при вирішенні зазначеного спору.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 270, 273, 352-355 ЦПК України, ст. 141, 157, 160 Сімейного кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Задовольнити позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Бучацької районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини.

Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю - ОСОБА_2 , за місцем її проживання.

Відповідачу направити копію заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомий, місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Бучацької районної державної адміністрації, місцезнаходження: Майдан Волі, 1 м. Бучач Бучацького району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 25888110.

Повний текст рішення суду складено та підписано 15 червня 2020 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко