Ухвала

від 09.06.2020 по справі 320/6190/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 09.06.2020 Справа № 320/6190/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/807/675/20 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1

Єдиний унікальний № 320/6190/18 Доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2

Категорія ч.2 ст.121 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника - адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 грудня 2019 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, розлученого, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, та призначенойому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 3 місяці.

Запобіжний захід ОСОБА_7 у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, залишено без змін.

Термін відбування покарання ухвалено відраховувати з моменту фактичного його затримання, а саме з 13.05.2018 року 14 години 05 хвилин, зараховано ОСОБА_7 строк попереднього ув`язнення у строк покарання із розрахунку день за день.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 в інтересах якого діє ОСОБА_10 моральну шкоду на суму 100000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 матеріальну шкоду на суму 17047,00 грн. та моральну шкоду на суму 100000,00 грн.

Вирішена доля речових доказів.

Згідно зі змістом вироку, як встановлено на досудовому слідстві, 10 травня 2018 року, приблизно о 02-00 годин, знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 , в стані алкогольного сп`яніння, маючи умисел заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , діючи на ґрунті раптово виниклої з останнім сварки, що переросла в бійку, в ході якої підозрюваний наніс потерпілому удари ножем, який взяв у приміщенні кухні вказаної вище квартири, наніс не менше 8 ударів в область голови та тулуба потерпілого ОСОБА_12 заподіявши йому, тим самим, тілесні ушкодження у вигляді:

- наскрізного колото-різаного поранення правого плеча з локалізацією шкірних ран, на передній поверхні плеча у середній третині та на зовнішній його поверхні у нижній третині з ушкодженнями передньої стінки плечової артерії, яке, згідно з висновком СМЕ №415 від 26 червня 2018 року, кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння;

- рани правої надбрівної області, трьох ран задньої поверхні лівої вушної раковини, рани правої передньо-бічної поверхні грудної клітки, наскрізного поранення правого передпліччя які, згідно з висновком СМЕ №415 від 26 червня 2018 року, кваліфікуються як. легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я;

- рани правої надбровної області, двох ран лівої навколовушної області, які згідно з висновком СМЕ №415 від 26 червня 2018 року, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

10 травня 2018 року, приблизно о 05-00 годині, від наскрізного колото-різаного поранення правого плеча з локалізацією шкірних ран, на передній поверхні плеча у середній третині та на зовнішній його поверхні у нижній третині з ушкодженнями передньої стінки плечової артерії, внаслідок його ускладнення гострою крововтратою, настала смерть потерпілого ОСОБА_12 на місці події.

Згідно обвинувального акту, дії обвинуваченого кваліфіковані за ч.2 ст.121 КК України, так як він вчинив кримінальне правопорушення, скоївши заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

В апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисника не оспорюючи висновки суду першої інстанції щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеність вини обвинуваченого та правильність кваліфікації його дій, оскаржують вирок в частині призначеного покарання, яке вважають необґрунтовано суворим. Апелянти посилаються на наявність обставин, які пом`якшують покарання, які не в повній мірі враховані судом при призначення покарання, а саме визнання своєї провини та щире каяття, сприяння слідству та суду у розкритті злочину та встановлення істини по справі. Також зазначають, що судом не взято до уваги те, що обвинувачений є особою раніше не судимою, має постійне місце проживання, має на утриманні малолітню дитину 2009 року народження, а також батьків похилого віку. Крім того, захисник вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки діям самого потерпілого.

З урахуванням відомостей про особу обвинуваченого просять вирок суду змінити в частині призначеного покарання, застосувати до обвинуваченого ст.69 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з іспитовим терміном 3 роки.

Заслухавши в засіданні апеляційної інстанції доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційні скарги; прокурора, який заперечував проти доводів апеляційних скарг, вважав, вирок суду законним і обґрунтованим; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарг, колегія суддів, прийшла до наступних висновків.

Відповідно до ст.409 КПК України, підставами для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції окрім іншого є, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з положеннями ст.412КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

У відповідності до вимог ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з положеннями ч.2 вказаної статті законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п.п.2, 3 ч.3 ст.374КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначається, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Місцевий же суд у мотивувальній частині вироку про визнання ОСОБА_7 винним, не зазначив формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, а лише послався на обставини, які встановлені досудовим розслідуванням, вказав частину статті закону України про кримінальну відповідальність за якою були кваліфіковані дії обвинуваченого згідно з обвинувальним актом, після чого дав оцінку дослідженим доказам. Всупереч вимогам ст.374КПК України виклав обвинувачення, яке було висунуте органом досудового розслідування, погодившись з правильністю кваліфікації, а потім навів підстави, за якими дійшов висновку про необхідність виключення із обвинувачення ОСОБА_7 посилання на те, що останній наніс ОСОБА_12 рани правої надбровної області, двох ран лівої навколовушної області, синців та крововиливів у м`які тканини голови, синців грудної клітки, крижової області правої сідниці, верхніх кінцівок та лівої гомілки, садна грудної клітки та обох колінних суглобів, які згідно з висновком СМЕ №415 від 26 червня 2018 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, оскільки ці обставини не знайшли підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Така структура рішення передбачена законом для виправдувального вироку, але не для обвинувального. У разі визнання обвинуваченого винним але із зменшенням об`єму обвинувачення, суд повинен викласти формулювання обвинувачення, за яким визнає особу винною із наведенням всіх ознак обвинувачення.

За таких обставин вирок суду щодо ОСОБА_7 не можна визнати законним, оскільки судом було допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне судове рішення, у зв`язку з чим вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Вимоги і доводи апеляційних скарг не можуть бути розглянуті і задоволенні через те, що вони стосуються міри покарання. Це питання в свою чергу, вирішується, після висновку про винуватість особи, який після скасування вироку, залишається не прийнятим.

Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно повно, всебічно з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення у відповідності до приписів, передбачених ст.ст.370, 374 КПК України, ретельно перевірити усі докази кримінального провадження, з належною їх мотивацією.

Відповідно до ст.415 КПК України, при скасуванні вироку суду внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, суд апеляційної інстанції призначає новий судовий розгляд, не вирішуючи питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Вирішуючи у відповідності до ч.1 ст.197, ст.331, п.3 ч.1 ст.419КПК України питання щодо запобіжного заходу, колегія суддів виходить із наступного.

Оскільки обвинувачений тримається під вартою до набрання вироком законної сили, у зв`язку з тим, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, і під час апеляційного розгляду не встановлені підстави для зміни зазначеного запобіжного заходу на більш м`який, колегія суддів вважає необхідним строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжити на 60 днів до вирішення цього питання в порядку ст.331 КПК України.

Керуючись ст.ст. 404, 407, КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 грудня 2019 року, стосовно ОСОБА_7 , скасувати.

Призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Матеріали кримінального провадження направити до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

Запобіжний захід ОСОБА_7 у виді тримання під вартою продовжити на 60 днів.

Ухвала Запорізького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4