Постанова

від 10.06.2020 по справі 758/7406/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/4915/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 758/7406/16-ц

10 червня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Олійника В.І.

- Желепи О.В.

при секретарі - Осінчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 20 серпня 2018 року, постановленої під головуванням судді Ларіонової Н.М., у цивільній за позовом Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

У червні 2016 року ПАТ Укрсоцбанк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, якому просить стягнути відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 031.29-08/235 від 25.03.2008 року, яка виникла станом на 28.12.2016 року в розмірі 1 783 455,98 грн.

31 грудня 2016 року відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надіслано зустрічну позовну заяву до ПАТ Укрсоцбанк , треті особи: ТОВ Інвестбуд , ЗАТ Побутрембут , Київський національний університет ім.. Т. Шевченка про визнання кредитного договору інвестиційно-кредитним, визнання даного кредитного договору недійсним, визнання недійсними договору поруки від 25 березня 2008 року та іпотечного договору від 25 березня 2008 року (том 1 а.с. 160-168).

Також 31 грудня 22016 року відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надіслано заяву про забезпечення доказів (том 1 а.с. 146-147).

15 березня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду заяву, в якій просили повернути зустрічну позовну заяву про визнання кредитного договору недійсним; повернути заяву про забезпечення доказів, вирішити питання про повернення судового збору (том 2 а.с. 1).

15 березня 2018 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву до ПАТ Укрсоцбанк про припинення зобов`язання за договором поруки (том 2 а.с. 2-7).

15 серпня 2018 року представник ПАТ Укрсоцбанк - Романченко Д.С. подав до суду заяву про залишення позову без розгляду, в якій просив позовну заяву ПАТ Укрсоцбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без розгляду (том 2 а.с. 65).

17 серпня 2018 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про відкликання зустрічної позовної заяви, в якій просила прийняти заяву про відкликання зустрічної позовної заяви; повернути зустрічну позовну заяву про припинення зобов`язання за договором поруки; розглянути питання про повернення судового збору (том 2 а.с. 68).

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 20 серпня 2018 року, з урахуванням ухвали Подільського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2018 року про виправлення описки, позов Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду.

Зустрічний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПАТ Укрсоцбанк , треті особи: ТОВ Інвестбуд , ЗАТ Побутрембуд , Київський національний університет ім.. Т. Шевченка про визнання договору іншим видом договором та визнання недійсними правочинів повернуто позивачам.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ Укрсоцбанк про припинення зобов`язання за договором поруки повернуто позивачу.

Повернуто ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 704,80 грн., сплачений до державного бюджету, згідно з квитанцією № 0.0.985855389.1 від 14.03.2018 року через відділення № 39 Розрахунковий центр ПАТ КБ ПриватБанк .

Не погоджуючись з такою ухвалою суду в частині відмови у вирішенні питання про повернення судового збору за зустрічним позовом від 30 грудня 2016 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просили ухвалити нове судове рішення в частині повернення судового збору за зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 30.12.2016 року, та повернути ОСОБА_2 судовий збір у розмірі: - 275,61 грн., сплачений до державного бюджету, згідно з квитанцією № 0.0.679713993.1 від 30.12.2016 року через відділення № 39 Розрахунковий центр ПАТ КБ ПриватБанк ; - 275,61 сплачений до державного бюджету, згідно з квитанцією № 0.0.679714233.1 від 30.12.2016 року через відділення № 39 Розрахунковий центр ПАТ КБ ПриватБанк ; - 551,21 грн., сплачений до державного бюджету, згідно з квитанцією № 0.0.679712989.1 від 30.12.2016 року через відділення № 39 Розрахунковий центр ПАТ КБ ПриватБанк ; - 551,21 грн., сплачений до державного бюджету, згідно з квитанцією № 0.0.679713459.1 від 30.12.2016 року через відділення № 39 Розрахунковий центр ПАТ КБ ПриватБанк ; - 551,21 грн., сплачений до державного бюджету, згідно з квитанцією № 0.0.679712778.1 від 30.12.2016 року через відділення № 39 Розрахунковий центр ПАТ КБ ПриватБанк ; - 551,21 грн. сплачений до державного бюджету, згідно з квитанцією № 0.0.679713204.1 від 30.12.2016 року через відділення № 39 Розрахунковий центр ПАТ КБ ПриватБанк .

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначали, що 30 грудня 2016 року вони звернулися до Подільського районного суду міста Києва із зустрічною позовною заявою про визнання кредитного договору недійсним. Разом із зустрічним позовом, вони подали заяву про забезпечення доказів. До зустрічної позовної заяви та заяви про забезпечення доказів було додано оригінали квитанцій про сплату судового збору: квитанція 0.0.679714233.1 від 30.12.2016 року на суму 275,61 грн., квитанція № 0.0.679713993.1 від 30.12.2016 року на суму 275,61 грн., квитанція № 0.0.679712989.1 від 30.12.2016 року на суму 551,21 грн., квитанція № 0.0.679713459.1 від 30.12.2016 року на суму 551,21 грн., квитанція № 0.0.679712778.1 від 30.12.2016 року на суму 551,21 грн., квитанція № 0.0.679713204.1 від 30.12.2016 року на суму 551,21 грн.

Вказували на те, що 15 березня 2018 року вони подали до суду заяву про повернення зустрічної позовної заяви та заяви про забезпечення доказів, в якій, зокрема, вони просили повернути сплачений судовий збір на підставі п.2 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір .

Проте, суд першої інстанції відмовив у вирішенні питання про повернення судового збору, мотивуючи відсутністю в матеріалах справи оригіналів квитанцій про сплату судового збору.

Вважають, що такий висновок суду не ґрунтується на нормах процесуального права, та спростовується матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи наявні оригінали квитанцій про сплату судового збору за подання зустрічної позовної заяви та заяви про забезпечення доказів.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Інші особи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки до суду не повідомили, а тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України , колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 , перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Не вирішивши питання про повернення судового збору за зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 30.12.2016 року суд першої інстанції послався на те, що до даного позову долучені ксерокопії квитанції.

Проте, з таким висновком суду колегія суддів погодитися не може, оскільки вони не ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах та нормах процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 30 грудня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надіслали до суду зустрічну позовну заяву до ПАТ Укрсоцбанк , треті особи: ТОВ Інвестбуд , ЗАТ Побутрембут , Київський національний університет ім.. Т. Шевченка про визнання недійсними договору іпотеки, договору поруки та іпотечного договору (том 1 а.с. 160-168).

Також, 30 грудня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надіслали до суду заяву про забезпечення доказів (том 1 а.с. 146-147).

До вищезазначених заяв, було додано оригінали квитанцій про сплату судового збору за подання позову та заяви (том 1 а.с. 148-159).

15 березня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду заяву, в якій просили повернути зустрічну позовну заяву та заяву про забезпечення доказів, а також вирішити питання про повернення судового збору (том 2 а.с. 1).

Питання щодо прийняття до сумісного розгляду з первісним позовом зустрічного позову від 30.12.2016 року та об 'єднання їх в одне провадження судом не вирішувалося.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Оскільки, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду заяву про повернення зустрічного позову та заяви про забезпечення доказів, в якій клопотали про повернення судового збору сплаченого за подання таких заяв, та враховуючи наявність в матеріалах справи оригіналів квитанцій на підтвердження сплати судового збору (том 1 а.с. 148-159), апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції безпідставно не вирішив питання про повернення судового збору, та помилково вказав, що до позову були додані копії квитанцій про сплату судового збору.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Подільського районного суду міста Києва від 20 серпня 2018 року в частині не вирішення питання про повернення судового збору постановлена з порушенням норм процесуального права, висновки суду в цій частині не відповідають матеріалам справи, тому вона підлягає скасуванню в цій частині, а вирішення питання про повернення судового збору за подання зустрічного позову та заяви про забезпечення доказів слід повернути для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги про повернення судового збору не ґрунтуються на нормах процесуального права в даному випадку, оскільки фактично судом першої інстанції дане питання не вирішено.

Керуючись ст. ст. 374 , 379 , 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 20 серпня 2018 року в частині не вирішеного питання про повернення судового збору - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 15 червня 2020 року.

Головуючий: Судді: