Постанова

від 11.06.2020 по справі 554/943/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/943/20 Номер провадження 22-ц/814/1389/20Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В. М. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Гальонкіна С.А., Хіль Л.М.

секретар Мисечко А.І.

імена (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Полтавська міська рада

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги першого заступника прокурора Полтавської області, Полтавської міської ради

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави, ухвалене 05 березня 2020 року у складі судді Бугрія В.М.

по справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, третя особа Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області про визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом та просила визнати за нею право власності на самочинно реконструйоване майно - громадський будинок (магазин непродовольчих товарів літ. А-1), що розміщується у місті Полтаві АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , та складається з: торгівельна зала (1) площею 76,8 кв.м., складське приміщення (2) площею 8,5 кв.м., приміщення персоналу (3) площею 4,9 кв.м., санвузол (4) площею 1,9 кв.м., кабінет (5) площею 12,1 кв.м., житловою (основною) площею 88,9 кв.м., загальною площею 104,2 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що вона є власником нерухомого майна громадського будинку (магазину непродовольчих товарів), що розташований у АДРЕСА_3 . Під час експлуатації власного нерухомого майна самочинно його реконструювала у зв`язку з чим просила суд визнати за нею право власності на самочинно реконструйоване майно.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно реконструйоване майно - громадський будинок (магазин непродовольчих товарів літ. А-1), що розміщується у місті Полтаві АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , та складається з: торгівельна зала (1) площею 76,8 кв.м., складське приміщення (2) площею 8,5 кв.м., приміщення персоналу (3) площею 4,9 кв.м., санвузол (4) площею 1,9 кв.м., кабінет (5) площею 12,1 кв.м., житловою (основною) площею 88,9 кв.м., загальною площею 104,2 кв.м.

Не погодившись із вказаним рішенням, його окремо один від одного оскаржили Полтавська міська рада та перший заступник прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі ДАБІ України, Департаменту ДАБІ у Полтавській області. Апелянти просили скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення ухвалене у справі не відповідає вказаним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником громадського будинку (магазин непродовольчих товарів), що розміщується у місті Полтаві АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 115398307 від 26 лютого 2018 року.

Зазначене нерухоме майно розміщується на двох земельних ділянках кадастровий номер 5310137000:18:007:0382 площею 95 кв.м. та кадастровий номер 5310137000:18:007:0333 площею 46 кв.м., що підтверджується витягами з державного земельного кадастру та договорами особистого строкового земельного сервітуту від 03 липня 2017 року.

Відповідно до умов вищевказаних договорів (а.с. 14, 21), земельні ділянки кадастровий номер 5310137000:18:007:0382 площею 95 кв.м. та кадастровий номер 5310137000:18:007:0333 площею 46 кв.м. були передані Полтавською міською радою в користування ФОП ОСОБА_1 для розміщення торгівельних споруд для ведення підприємницької діяльності.

Згідно довідки про проведення технічної інвентаризації та Технічного паспорту від 01 жовтня 2019 року (а.с. 31-40), на вказаних земельних ділянках у місті Полтаві по АДРЕСА_2 , розміщено магазин непродовольчих товарів, який складається з: торгівельна зала (1) площею 76,8 кв.м., складське приміщення (2) площею 8,5 кв.м., приміщення персоналу (3) площею 4,9 кв.м., санвузол (4) площею 1,9 кв.м., кабінет (5) площею 12,1 кв.м., житловою (основною) площею 88,9 кв.м., загальною площею 104,2 кв.м.

Статтею 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна, або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці

Матеріалами справи підтверджено, що земельні ділянки, на якій розташовано самочинно побудоване нерухоме майно, були виділені у користування ФОП ОСОБА_1 . Саме ця фізична особа-підприємець провела будівництво нерухомого майна з метою ведення господарської діяльності.

Фактично, предметом спору є магазин не продовольчих товарів, який використовується ФОП ОСОБА_1 в підприємницькій діяльності, що свідчить про те, що спір між сторонами носить господарсько-правовий характер.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, у зв`язку із тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, рішення у справі підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Апелянтами серед інших вимог в апеляційному суді заявлено клопотання про стягнення з позивача понесених ними судових витрат, які, відповідно до вимог ст. 142 ЦПК України, підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 367 , ст. 374 ч. 1 п. 4, ст. 377, ст. 382 ЦПК України , -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги першого заступника прокурора Полтавської області, Полтавської міської ради задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 березня 2020 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно - закрити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Полтавської області судові витрати у розмірі 7 000,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавської міської ради судові витрати у розмірі 7 000,50 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О.Ю. Кузнєцова

Судді С.А. Гальонкін

Л.М. Хіль