Ухвала

від 15.06.2020 по справі 1-133/11

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2020 року справа № 1-133/11

провадження № 2-в/542/63/20

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі судді ОСОБА_1 , розглянувши клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна,

в с т а н о в и в :

Заявник ОСОБА_2 звернувся до суду із клопотанням про скасування арешту, накладеного в порядку, визначеному кримінально-процесуальнимкодексом України (в редакції 1960 року), у рамках кримінальної справи № 1-133/11, мотивуючи наступним.

На обґрунтування клопотання зазначив, що 17.05.2011 року слідчим прокуратури Новосанжарського району Полтавської області юристом 2 класу ОСОБА_3 в рамках кримінальної справи № 11117009032 по обвинуваченню його у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України, була винесена постанова про накладення арешту на майно ОСОБА_2 , так як заборгованість по виплаті заробітної плати за період з квітня 2010 року по квітень 2011 року складала 32648,86 грн.

Вказав, що відповідно до постанови слідчого про накладення арешту на все його рухоме та нерухоме майно, держаний нотаріус Новосанжарської державної нотаріальної контори провів реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та реєстрацію в Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна.

Зазначив, що 15.11.2011 року Новосанжарським районним судом Полтавської області по кримінальній справі № 11117009032 (судова справа 1-33/11) по обвинуваченню його у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України, була винесена постанова про закриття кримінальної справи відповідно до п. (е) ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» відносно нього.

Під час закриття кримінальної справи судом питання щодо зняття арешту з його рухомого та нерухомого майна не було прийнято, незважаючи на те, що збитки були повністю відшкодовані.

В зв`язку з викладеним просить клопотання задовольнити та зняти арешт з його майна.

Вивчивши клопотання, його суть та додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Відповідно до ст.126КПК України (в редакції 1960 року), який був чинний на момент прийняття рішення про накладення арешту, забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії.

Згідно з ч. 5 ст.404КПК України (в редакції 1960 року), якщо у виправданого, чи особи, стосовно якої справа припинена, були вилучені документи, цінності чи інші предмети, або накладений арешт на майно, копія відповідного рішення суду направляється відповідним органам для повернення вилучених документів, цінностей чи інших предметів, а також для зняття арешту з майна.

Відповідно до п. 9 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України 2012 року, арешт майна, застосований під час досудового слідства до дня набрання чинності КПК 2012 року, продовжує свою дію до моменту його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності КПК України 2012 року.

Постанова про накладення арешту на майно ухвалена органом досудового слідства 17 травня 2011 року, тобто до набрання чинності новим КПК України.

Отже, виходячи із п. 9 розділу ХІ «Перехідних положень»КПК України 2012 року, постанова про арешт майна продовжує свою дію до цього часу.

Проте положеннями КПК України (в редакції 1960 року) передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина перша статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина шоста статті 126).

Крім цього, у межах кримінальної справи, що розслідувалася, власник майна, який не набував процесуального становища підозрюваного, обвинуваченого, чинним на той час кримінально-процесуальним законом не був наділений процесуальним правом ініціювати питання про звільнення майна з-під арешту.

Інституту судового контролю за дотриманням прав і свобод людини під час досудового розслідування КПК України1960року не містив. Прийняття судом рішення щодо арешту майна як засобу забезпечення цивільного позову та/або можливої конфіскації, з огляду на зміст пункту сьомого частини першої статті 253, пункту восьмого частини першої статті 324, частини тринадцятої статті 335 цього Кодексу передбачалося лише після прийняття рішення про призначення до судового розгляду та під час постановлення за результатами такого розгляду вироку у кримінальній справі, направленій до суду з обвинувальним висновком.

Згідно зі статтею 174КПК України 2012року підозрюваний, обвинувачений, їх захисник або законний представник, так і інший власник або володілець майна вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в тому числі на тій підставі, що в подальшому у застосуванні відповідного заходу відпала потреба.

Проте слідчий суддя, як і прокурор, наділений повноваженнями приймати рішення про припинення цього заходу виключно під час досудового розслідування, розпочатого шляхом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, встановленому КПК України 2012 року. Процедури вирішення означених питань за межами кримінального провадження КПК України не передбачає.

За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу Україні, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Отже, порядок скасування арешту майна, що накладений в межах кримінальної провадження, встановлено статтею 174КПК України 2012 року, і відповідно підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства.

Так, арешт на спірне нерухоме майно було накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній на підставі положень КПК України 1960 року, оскільки постанова слідчим була винесена 17.05.2011 року, а новий КПК набрав чинності 13.04.2012 року.

Таким чином, спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією із сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства

Відтак, якщо арешт майна було накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній справі на підставі положень КПК України 1960 року і при цьому згідно з пунктом 9 розділу XI«Перехідні положення»КПК України2012року питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, то розгляд справи повинен відбуватися в порядку цивільного судочинства.

Такий правовий висновок узгоджуються з правовою позицією ВСУ у постановах від 15.05.2013 року № 6-26цс13, від 24.04.2019 року № 2-3392/11, від 15.05.2019 року у справі № 372/2904/17-ц та від 08.11.2019 року № 450/1411/16.

Позиція Великої Палати Верховного Суду стосовно юрисдикційної підсудності щодо зняття арешту з майна, накладеного в рамках кримінального провадження, залишається не змінним розглядається у встановленому кримінальним процесуальним законодавством порядку, навіть за умови, що особа (власник) не є учасником кримінального провадження, якщо арешт на майно було накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній справі на підставі положень КПК України 1960 року, а не КПК України2012 pоку, то спір повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, оскільки з наданих матеріалів вбачається, що арешт майна, про скасування якого просить ОСОБА_2 , був застосований під час досудового слідства до набрання чинності КПК України 2012 року, враховуючи, що такі процесуальні рішення уповноважених посадових осіб органу досудового розслідування щодо арешту майна, про які зазначено в клопотанні, не можуть бути на даний час предметом розгляду, а скасування арешту, накладеного у такий спосіб, не відноситься до повноважень слідчого судді у розумінні положень ст. 174 КПК України, а також те, що Перехідними положеннями чинного КПК України чітко визначено порядок вирішення питань про скасування арешту майна, у зв`язку з чим слідчий суддя дійшов до висновку про повернення даного клопотання його ініціатору.

Разом з тим, заявнику слід роз`яснити, що він не позбавлений права звертатися до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту в цивільно-правовому порядку, з урахуванням правових позицій, наведених у постанові Верховного Суду України від 15.05.2013 року за результатом розгляду цивільної справи № 6-26цс13.

Керуючись ст.ст. 126, 234 КПК України 1960 року, ст.ст. 5, 7, ч. 6 ст. 9, 174, п. 9 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року, суддя,

у х в а л и в :

Повернути клопотання ОСОБА_2 проскасування арештумайна разом з доданими до нього додатками.

Роз`яснити, що заявник не позбавлений права звертатися до суду з позовом про скасування арештумайна в цивільному судочинстві.

Ухвала в силу ст.309КПК України2012року оскарженню не підлягає та набирає законної сили в день її винесення.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області ОСОБА_1