Постанова

від 28.05.2020 по справі 288/963/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 травня 2020 року

м. Київ

справа № 288/963/15-ц

провадження № 61-38565св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство Технологічна Аграрна Компанія Об`єднана ,

третя особа - Відділ Держгеокадастру у Попільнянському районі Житомирської області,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства Технологічна Аграрна Компанія Об`єднана на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 08 лютого 2018 року у складі судді Зайченко Є. О. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 10 травня 2018 рокуу складі колегії суддів: Миніч Т. І., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, до Приватного акціонерного товариства Технологічна Аграрна Компанія Об`єднана (далі - ПрАТ ТАКО , Товариство), третя особа - Відділ Держгеокадастру у Попільнянському районі Житомирської області,про розірвання договору оренди землі, посилаючись на те, що 25 липня 2008 року між нею та Закритим акціонерним товариством Технологічна Аграрна Компанія (далі - ЗАТ ТАК ), правонаступником якого є ПрАТ ТАКО , було укладено договір оренди землі (далі - Договір), за яким вона передала у платне користування відповідачу належну їй на праві власності земельну ділянку площею 4,3517 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Миролюбівської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, строком на п`ять років. В подальшому на підставі угоди від 31 серпня 2011 року про внесення змін до Договору термін оренди земельної ділянки було продовжено до 31 серпня 2026 року. Однак Товариство неналежним чином виконувало свої зобов`язання, оскільки за 2014 рік сплатило орендну плату з порушенням строків, а за 2015 рік вона так і не отримала цієї виплати. При цьому орендна плата безпідставно нараховувалася, але не виплачувалася Товариством з обмеженою відповідальністю Аграрні системні технології (далі - ТОВ АСТ ), яке не має жодного відношення до належної їй земельної ділянки. Також до Договору не долучено планів або схем земельної ділянки, яка передана в оренду, актів визначення її меж у натурі, що унеможливлює ідентифікацію об`єкта оренди на місцевості. Зазначене свідчить, що відповідач допустив порушення договірних зобов`язань, а саме: систематично не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою, безпідставно передав третім особам функції з обробітку землі та здійснення виплат, що виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила розірвати вищевказані Договір та додаткову угоду до нього.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 08 лютого 2018 року позов задоволено. Розірвано укладений 25 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ ТАК Договір, зареєстрований 09 вересня 2008 року у Попільнянському районному відділі Житомирського регіонального центру державного земельного кадастру за № 40821900195, а також - договір від 31 серпня 2011 року про внесення змін до Договору, зареєстрований 20 травня 2012 року у Відділі Держкомзему Попільнянського району Житомирської області за № 182470004002281. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що у 2014, 2015 та 2016 роках відповідач не виконував своїх обов`язків щодо сплати орендної плати, чим істотно порушив права позивача, яка була значною мірою позбавлена того, на що розраховувала при укладенні Договору, - отримання орендної плати до 31 грудня поточного року, що є достатньою підставою для розірвання укладеного між сторонами Договору та угоди про внесення змін до нього.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 10 травня 2018 року апеляційну скаргу ПрАТ ТАКО залишено без задоволення, а рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 08 лютого 2018 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У липні 2018 року ПрАТ ТАКО подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 08 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 10 травня 2018 рокуі ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що положення закону, які регулюють спірні правовідносини, вимагають саме систематичної несплати орендної плати як підстави для розірвання договору оренди, а не затримки в її виплаті. Позивач просила задовольнити пред`явленні нею вимоги, посилаючись на обставини сплати їй у 2014 році орендної плати з порушенням строків, тобто із затримкою, та неотримання нею цієї плати за 2015 рік. Отже, в даному випадку мало місце лише разове порушення орендарем умов Договору щодо несплати орендної плати за 2015 рік, яке не створює систематичності. Крім того, жодним належним і допустимим доказом не підтверджено факт сплати позивачу орендної плати ТОВ АСТ та здійснення цим товариством обробітку орендованої земельної ділянки.

У серпні 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Попільнянського районного суду Житомирської області.

20 липня 2018 року справа № 288/963/15-ц надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ . Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Судами встановлено, що за Договором від 25 липня 2008 року ОСОБА_1 передала, а ЗАТ ТАК , правонаступником якого є ПрАТ ТАКО , прийняло у платне користування земельну ділянку площею 4,3517 га для ведення особистого селянського господарства , яка розташована на території Миролюбівської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, строком на п`ять років.

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки від 25 липня 2008 року орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що розташована в межах сільської ради села Миролюбівка Попільнянського району Житомирської області, загальною площею 4,3517 гаріллі.

09 вересня 2008 року Договір зареєстровано Попільнянським районним відділом Житомирського регіонального центру державного земельного кадастру , про що вчинено запис у Державному реєстрі земель за № 40821900195.

31 серпня 2011 року між сторонами укладено договір про внесення змін до Договору, за умовами якого строк оренди земельної ділянки було продовжено до 31 серпня 2026 року.

Розділом 4 Договору (з урахуванням договору про внесення змін) встановлено порядок нарахування, розмір та строк виплати орендної плати, а саме: орендна плата нараховується і вноситься орендарем щорічно у формі та розмірі, визначеному цим договором, протягом усього строку оренди земельної ділянки - з моменту державної реєстрації договору по день припинення його дії (пункт 4.1); річна орендна плата за використання об`єкта оренди встановлюється в розмірі 4,0 % від грошової оцінки земельної ділянки (62 441,60 грн за 1 га) і становить 2 497,66 грн за 1 (один) рік оренди (пункт 4.3); орендна плата вноситься орендарем щорічно до 31 грудня поточного року за поточний рік, шляхом її виплати орендодавцю у грошовій формі - готівкою або шляхом перерахування на банківський рахунок орендодавця за додатково вказаними ним реквізитами (пункт 4.5).

За змістом договору про виконання обов`язку боржника іншою особою від 01 листопада 2015 року земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 4,3517 га, кадастровий номер 1824784100:01:000:0178, яка належить ОСОБА_1 , входить до переліку договорів оренди землі, за якими передаються зобов`язання боржника ПрАТ ТАКО на виконання обов`язку перед ТОВ АСТ .

Договором про інвестиційну діяльність від 12 січня 2015 року, укладеним між ПрАТ ТАКО та ТОВ АСТ , переліком земельних ділянок, що є об`єктом інвестиційної програми та актом прийому-передачі підтверджується, що земельна ділянка площею 4,3517 га, кадастровий номер 1824784100:01:000:0178, входить до складу земель, розташованих на території Миролюбівської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, які є об`єктом інвестування ТОВ АСТ .

Згідно з відомостями інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів та утриманих податків від 05 травня 2015 року № 6626, від 02 березня 2016 року № 8256, від 15 березня 2017 року № 9579 дохід ОСОБА_1 від надання майна (спірної земельної ділянки) в лізинг становив:

- у період з 01 січня по 31 грудня 2014 року: у ІІ кварталі 2014 року ПрАТ ТАКО нараховано 1 096,47 грн, сплачено - 1 096,47 грн; у ІV кварталі 2014 року ПрАТ ТАКО нараховано 5 482,35 грн, сплачено - 0,00 грн;

- у період з 01 січня по 31 грудня 2015 року: у І кварталі 2015 року ПрАТ ТАКО нараховано 0,00 грн, сплачено - 4 385,88 грн; у ІІ кварталі 2015 року ПрАТ ТАКО нараховано 0,00 грн, сплачено - 1 096,47 грн; у ІV кварталі 2015 року ТОВ АСТ нараховано 5 478, 26 грн, сплачено - 0,00 грн;

- за період з 01 січня по 31 грудня 2016 року відсутня інформація про доходи ОСОБА_1 від надання майна в лізинг ПрАТ ТАКО або ТОВ АСТ .

Таким чином, судами встановлено, що у повному обсязі ПрАТ ТАКО виплатило позивачу орендну плату за 2014 рік лише у ІІ кварталі 2015 року, тобто з порушенням строків, встановлених Договором, а за 2015 та 2016 роки орендодавець взагалі не отримала орендної плати.

Крім того, нарахування орендної плати з IV кварталу 2015 року здійснювало ТОВ АСТ , однак відповідач не повідомив позивача в порядку, встановленому пунктом 14.2 Договору, про статус вказаного товариства та підстави для нарахування ним коштів за користування спірною земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами першою, другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на час укладення договору оренди землі (далі - Закон № 161-XIV), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (стаття 15 Закону № 161-XIV).

Згідно із статями 21, 22 Закону № 161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, своєчасного внесення орендної плати (частина перша статті 24 Закону № 161-XIV).

Відповідно до частини першої статті 32 Закону № 161-XIV на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з пунктом д частини першої статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вищевказаних норм права дає підстави для висновку про те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

При цьому несвоєчасна сплата означає несплату певної суми грошових коштів у певний строк, зокрема у строк, передбачений договором оренди землі.

Таким чином, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно з вищенаведеною статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Встановивши, що ПрАТ ТАКО систематично (протягом 2014-2016 років ) не сплачувалоОСОБА_1 орендної плати, чим істотно порушило права позивача як власника земельної ділянки, яка була значною мірою позбавлена того, на що розраховувала при укладенні правочину, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що вищевказані дії Товариства є достатньою підставою для задоволення позову про розірвання договору оренди землі відповідно до статті 651 ЦК України та статті 141 ЗК України.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що положення закону, які регулюють спірні правовідносини, вимагають саме систематичної несплати орендної плати як підстави для розірвання договору оренди, а не затримки в її виплаті, є неспроможними. Як зазначено вище, несвоєчасна сплата означає несплату певної суми грошових коштів у певний строк, зокрема у строк, передбачений договором оренди землі. Систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином.

Аргументи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 просила задовольнити пред`явленні нею вимоги, посилаючись у позовній заяві на обставини сплати їй у 2014 році орендної плати з порушенням строків, тобто із затримкою, та неотримання нею цієї плати лише за 2015 рік, у зв`язку з чим в даному випадку мало місце разове порушення орендарем умов Договору щодо несплати орендної плати, яке не створює систематичності, не заслуговують на увагу, оскільки несвоєчасна сплата Товариством орендної плати за 2014 рік та її несплата за 2015 рік (навіть без врахування такої несплати у 2016 році) є достатньою підставою для розірвання Договору.

У справі, яка переглядається, підставою позову є систематична несплата орендної плати, в межах якої, виходячи з наданих сторонами доказів, суди встановлювали наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справита мають значення для правильного вирішення справи .

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суди дотрималися принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін та мають значення для правильного вирішення справи.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та спростував відповідними висновками. Ці доводи зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Щодо клопотання ПрАТ ТАКО про розгляд справи за участю його представника.

У касаційній скарзі ПрАТ ТАКО просило розглянути справу за участю його представника.

Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи у судове засідання суд вирішує з урахуванням конкретних обставин справи та встановленої необхідності надання пояснень учасниками справи.

Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

При обговоренні доповіді судді-доповідача про проведені підготовчі дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність необхідності виклику в судове засідання учасників справи для надання ними пояснень та про розгляд справи у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.

Оскільки розгляд справи Верховним Судом здійснюється у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи, а характер спірних правовідносин не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін, то необхідність виклику учасників справи для надання пояснень у суді касаційної інстанції відсутня. Тому підстав для задоволення клопотання немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства Технологічна Аграрна Компанія Об`єднана про розгляд за участю його представника справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Технологічна Аграрна Компанія Об`єднана , третя особа - Відділ Держгеокадастру у Попільнянському районі Житомирської області, про розірвання договору оренди землі за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства Технологічна Аграрна Компанія Об`єднана на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 08 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 10 травня 2018 року.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Технологічна Аграрна Компанія Об`єднана залишити без задоволення.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 08 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 10 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов