Ухвала

від 11.06.2020 по справі 522/5033/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/5033/20

Провадження по справі № 1-кс/522/5125/20

У Х В А Л А

11 червня 2020 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «КОСО-ТЕХ» про скасування арешту на майно,

В С Т А Н О В И В:

27.03.2020 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КОСО-ТЕХ» звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з клопотанням, в якому просить скасувати накладений постановою № 06/2-25-12 від 27.03.2012 року старшим слідчим прокуратури м.Одеси ОСОБА_3 арешт належного ТОВ «КОСО-ТЕХ» (74200, Херсонська обл., Нововоронцовський район, селище міського типу Нововоронцовка, вул. 1 Травня, будинок 22, ідентифікаційний код 37431670) комплексу нежитлових будівель «Автосервіс», що складається з будівлі «Автосервіс» з вбудованими приміщеннями готелю та прибудови (літ. «А», «а», «al»), будівлі автомайстерні (літ. «Б»), будівлі складу (літ. «В»), навісу (літ. «Г»), вбиральні (літ. «Д»), вхід до підвалу (літ. «Е»), сараю (літ. «Ж»), навісу (літ. «З»), ганку (літ. «в»), огорожі № 1-3 та споруди № І-ІІІ, розташованих за адресою: Херсонська область, смт. Нововоронцовка, вул. Степова, 56.

В обґрунтування клопотання представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КОСО-ТЕХ» посилається на те, що 28.03.2012 року були проведені прилюдні торги з реалізації арештованого майна, що є предметом іпотеки та власністю МПП «ТАВРІЯ». На підставі акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 09.04.2012 року, державним нотаріусом Нововоронцовської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 було видано ТОВ «КОСО-ТЕХ» свідоцтво про придбання майна ВРС/316482 від 29.05.2012 року (зареєстровано в реєстрі за № 802). Згідно з Витягом про державну реєстрацію прав № 36629136 від 10.12.2012 року право власності ТОВ «КОСО-ТЕХ» на комплекс «Автосервіс» з господарчими будівлями та спорудами на підставі Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 29.05.2012 року було зареєстровано у встановленому законом порядку.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №71822495 від 31.10.2016 року, заявнику стало відомо, що 27.03.2012 року старшим слідчим прокуратури м.Одеси ОСОБА_3 була винесена постанова № 06/2-25-12 про накладення арешту на вищезазначене майно. При цьому з часу придбання майна, тобто з 2012 року по 2020 рік, ТОВ «КОСО-ТЕХ» не отримувало жодних повідомлень, викликів або повісток від слідчого з приводу придбання вказаного майна на аукціоні та не вимагалося ніяких пояснень та документів.

В судове засідання представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КОСО-ТЕХ» не з`явився, надіслав на адресу до суду заяву, відповідно до якої клопотання підтримує та просить його розглянути за відсутністю представника ТОВ «КОСО-ТЕХ».

Представник прокуратури Одеської області у судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином та надіслав на адресу суду лист, відповідно до якого кримінальну справу № 500090-11 у 16 томах з обвинувальним висновком за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скеровано 20.08.2012 року за вих. № 06/2-25-12 до Нововоронцовського районного суду Херсонської області. Державне обвинувачення підтримувалось прокуратурою Нововоронцовського районного суду. Відомості про повернення справи на додаткове розслідування до прокуратури Одеської області відсутні.

Розглянувши скаргу та додані до неї матеріали, слідчим суддею встановлено наступне.

27 січня2015року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ було постановлено ухвалу, якою касаційну скаргу прокурора задоволено частково, у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 відмовлено, вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 21 січня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 20 травня 2014 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 змінено, призначене ОСОБА_5 покарання: за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК в редакції 2001 року змінено з обмеження волі на штраф в розмірі 850 грн та звільнено від його відбування на підставі ст.ст. 49, 74 КК України за закінченням строків давності; за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК в редакції 2001 року змінено з обмеження волі на штраф в розмірі 850 грн зі звільненням від його відбування на підставі статей 49, 74 КК; за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 222 КК в редакції 2011 року з позбавлення волі на штраф у розмірі 51000 грн з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки; про призначення ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 358 КК України в редакції 2001 року у виді обмеження волі скасовано та звільнено його від покарання за цим законом на підставі ст.ст. 49, 74 КК України за закінченням строків давності; вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1 КК України до штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України до позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю, з позбавленням права обіймати посади, пов`язанні з виконанням адміністративно-господарських функцій, на строк 3 роки; скасовано рішення суду в частині застосування ч. 4 ст. 70 КК України щодо ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України в редакції 2001 року на підставі статей 49, 74 КК України за закінченням строків давності, вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю, скасовано рішення суду в частині застосування ч. 1 ст. 70 КК та приєднання на підставі ч. 4 ст. 70 КК покарання за вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 12 квітня 2012 року, який підлягає самостійному виконанню; в решті судові рішення залишено без зміни.

Тобто, судом касаційної інстанції по кримінальній справі, в рамках якої старшим слідчим прокуратури м.Одеси ОСОБА_3 відповідно до постанови № 06/2-25-12 було накладено арешт на нерухоме майно, що належить заявнику, вже ухвалено остаточне судове рішення.

Спеціальні підстави законного обмеження особи в реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання в право мирного володіння майном. Зокрема, відповідно до ст.126 КПК 1960 року зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Як було визначено в цій же статті, накладений на майно арешт мав бути скасований органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба. У разі закриття кримінальної справи постановою слідчого арешт майна згідно з ч.1 ст.214 КПК 1960 року підлягав скасуванню на підставі цього ж процесуального рішення. Правова природа арешту майна не змінилась і з прийняттям нині чинного КПК, норми якого більш докладно регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження. За змістом ч.3 ст.174 КПК, у разі закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування одночасно з винесенням відповідної постанови прокурор зобов`язаний скасувати арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Зазначена норма процесуального права є аналогічною наведеній у ч.1 ст.214 КПК 1960 року.

Із закриттям кримінального провадження (кримінальної справи) втрачається легітимна мета арешту майна як втручання в конвенційне право особи на мирне володіння ним збереження речей і матеріальних цінностей для забезпечення можливості виконання завдань кримінального провадження.

Після припинення кримінальної процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення ст.3 Конституції, ст.13 конвенції є головним обов`язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Водночас способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок неприйняття під час закриття кримінальної справи обов`язкового процесуального рішення про скасування арешту майна, в означеній ситуації кримінальний процесуальний закон не передбачає.

Відповідно до п.9 розд.ХІ «Перехідні положення» КПК 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення в порядку, що діяв до набрання чинності цим кодексом. Ця норма узгоджується з вимогами ч.1 ст.5 КПК, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

З огляду на зазначене на правовідносини, пов`язані з розв`язанням питання про припинення арешту майна заявника, поширюються норми КПК 1960 року.

Проте положеннями цього кодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження в кримінальній справі: або одночасно з винесенням постанови про її закриття (ч.1 ст.214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (ч.6 ст.126).

Способів виправлення помилки, допущеної слідчим або прокурором у зв`язку з неприйняттям під час закриття кримінальної справи рішення про скасування арешту майна, після закінчення досудового слідства КПК 1960 року не встановлював.

Крім цього,у межахкримінальної справи,що розслідувалася, заявник не набував процесуального становища підозрюваного, обвинуваченого, а як власник майна чинним на той час кримінально-процесуальним законом не був наділений процесуальним правом ініціювати питання про звільнення його з-під арешту.

З урахуванням викладеного, а також утрати чинності КПК 1960 року, тривалого часу, що минув після ухвалення вироку по справі, істотних організаційних і кадрових змін, що в подальшому відбулися в правоохоронних органах, вирішення питання про припинення втручання в право власностізаявника шляхом звернення до слідчого або прокурора на підставі КПК 1960 року, очевидно, не буде ефективним способом захисту порушеного права.

Інституту судового контролю за дотриманням прав і свобод людини під час досудового розслідування КПК 1960 року не містив. Прийняття судом рішення щодо арешту майна як засобу забезпечення цивільного позову та/або можливої конфіскації з огляду на зміст п.7 ч.1 ст.253, п.8 ч.1 ст.324, ч.13 ст.335 цього кодексу передбачалося тільки після прийняття рішення про призначення до судового розгляду та під час постановлення за результатами такого розгляду вироку в кримінальній справі, направленій до суду з обвинувальним висновком.

Згідно зі ст.174 нині чинного КПК як підозрюваний, обвинувачений, їх захисник або законний представник, так і інший власник або володілець майна вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, у тому числі на тій підставі, що в подальшому застосуванні відповідного заходу відпала потреба.

Проте слідчий суддя, як і прокурор, наділений повноваженнями приймати рішення про припинення цього заходу виключно під час досудового розслідування, розпочатого шляхом унесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР у порядку, установленому чинним КПК. Процедури вирішення означених питань за межами кримінального провадження, КПК 1960 року, як і чинний КПК, не передбачає.

Однак нормативна неврегульованість порядку захисту права людини, яке явно безпідставно обмежується, не може виправдовувати відмову в його захисті. Перекладення тягаря такого недоліку законодавства на особу, котра більше ніж 8 років потерпає від свавільного втручання у право власності, гарантоване конвенцією і Конституцією, є неприпустимим. Зволікання з наданням ефективного засобу юридичного захисту тягне за собою погіршення правового становища людини, котра зазнає негативних наслідків не лише від помилки представника влади, а й від перешкод в отриманні реальної можливості її виправлення, і перебуває в стані невизначеності непередбачувано тривалий час.

Із припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами.

Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають із цивільних правовідносин, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Відповідну правову позицію сформульовано ВСУ в постанові від 15.05.2013 №6-26цс13 і підтримано Великою Палатою Верховного Суду 15 травня 2019 року (постанова по справі №372/2904/17-ц).

Таким чином, набуття законної сили вироком суду у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , виключає можливість звернення власника або володільця майна до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

Одночасно слідчий суддя роз`яснює заявнику право на вирішення питання щодо скасування арешту майна у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.174,372 КПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенніклопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «КОСО-ТЕХ» про скасування арешту на майно, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1