Рішення

від 16.06.2020 по справі 694/580/20

ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 694/580/20

2/694/256/20

Рішення

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2020 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі головуючого судді Сакун Д.І. розглянувши в приміщенні суду, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця с.Озірна, Звенигородського району, Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 , тел.. НОМЕР_2 ) до Фермерського господарства Мартинюка Василя Михайловича ( ЄДРПОУ 41443734, вул.. Пилипа Орлика 2, м.Звенигородка, Черкаської області, 20202, тел.. НОМЕР_5), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю МТС-МОРАЛ (ЄДРПОУ 31507398, вул.. Мічуріна 66, с.Озірна, Звенигородського району, Черкаської області, 20226) про розірвання договору суборенди землі та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому просив суд: розірвати договір суборенди землі від 20.09.2019р., укладений між СТОВ МТС-МОРАЛ та ФГ Мартинюка В . М . щодо суборенди земельної ділянки за кадастровим номером 7121284800:02:001:0285; стягнути з відповідача отримані ним доходи за користування земельною ділянкою у вигляді орендної плати в розмірі 10400,22 грн.; стягнути з відповідача судові витрати відповідно до представлених документів.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01.10.2014р. між ОСОБА_1 та СТОВ МТС-МОРАЛ було укладено договір оренди б/н земельної ділянки за кадастровим номером 7121284800:02:001:0285 строком на 5 років, належної ОСОБА_1 на підставі державного акту серії ЧР №135722.

19.10.2019р. позивач звернувся до СТОВ МТС-МОРАЛ з заявою про те, що він є власником і наміру продовжувати строк дії договору оренди даної земельної ділянки він не має. Проте, з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна він дізнався, що СТОВ МТС-МОРАЛ уклало договір суборенди належної позивачу земельної ділянки з ФГ Мартинюк В. М., який зареєстрований в державному реєстрі 07.10.2019р. на термін дії основного договору оренди.

Вказує, що у подальшому звертався до відповідача та третьої особи з заявами про повернення земельної ділянки, проте відповіді не отримав.

Крім того, позивач вказує, що з відповідача підлягають стягненню не отримані ним прибутки у максимальному розмірі орендної плати.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 14.05.2020 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачу ФГ Мартинюк В. М. за зареєстрованим місцем проживання було надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та додатками до неї, які він отримав, що підтверджується поштовим повідомленням. Відповідач був вчасно повідомлений про місце розгляду справи, про визначений строк для надання відзиву на позов, однак заяву про участь у судовому засіданні не подавав, відзиву на позовну заяву та заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження не надіслав.

Третій особі СТОВ МТС-МОРАЛ за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, яка була перевірене судом, було надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та додатками до неї, які він не отримав, у зв`язку з відсутністю за місцем реєстрації, відтак вважається повідомленим належним чином в силу ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

З огляду на вищезазначене суд, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом установлено, що 01.10.2014р. між ОСОБА_1 та СТОВ МТС-МОРАЛ було укладено договір оренди б/н земельної ділянки за кадастровим номером 7121284800:02:001:0285 строком на 5 років, належної ОСОБА_1 на підставі державного акта серії ЧР135722 (а.с. 10-11).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 28 січня 2020 року, державна реєстрація договору оренди земельної ділянки від 01.10.2014 була здійснена 06.11.2014р. (а.с.8-9).

19.10.2019р. позивач звернувся до СТОВ МТС-МОРАЛ з заявою про те, що він є власником і наміру продовжувати строк дії договору оренди даної земельної ділянки він не має (а.с. 13). Доказів щодо дати отримання вказаної заяви третьою особою не надано.

Відповідно до відповіді представника СТОВ МТС-Морал від 29.10.2019р. вказано, що орендних відносин з ОСОБА_1 товариство не має.(а.с. 16)

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 28 січня 2020 року, 07.10.2019р. була проведена державна реєстрація договору суборенди спірної земельної ділянки, укладеного 20.09.2019р. між СТОВ МТС-МОРАЛ та ФГ Мартинюк В. М. на термін дії основного договору оренди. (а.с.8-9).

Представник позивача ОСОБА_4 звертався з заявами про повернення ОСОБА_1 земельної ділянки до відповідача та третьої особи від 06.02.2020 проте відповіді на вказані заяви не отримали (а.с. 18-23).

Мотиви, з яких виходить суд, застосування норм права, оцінка аргументів сторін

Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Земельним Кодексом України, Законом України Про оренду Землі .

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення (частини перша, друга статті 631 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтею статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Зокрема, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (згідно із частиною першою статті 125 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (частина п`ята статті 126 ЗК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19), зроблено висновок про те, що …Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону № 161-XIV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. … Реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору. .

Вказані висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 587/2331/16-ц (провадження № 14-411цс19), від 09 жовтня 2019 року в справі № 387/1095/17 (провадження № 14-414цс19), від 20 листопада 2019 року в справі № 669/930/16-ц (провадження № 14-486цс19).

Відповідно до п. 43 Договору оренди б/н від 01.10.2014 він набирає чинності з моменту його державної реєстрації.

Як встановлено судом і не заперечується позивачем, державна реєстрація договору здійснена 06.11.2014р.

Відповідно до п. 8 Договору оренди б/н від 01.10.2014 договір укладено на 5 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Оскільки договір набув чинності 06.11.2014 (з моменту реєстрації), термін його дії 5 років і сторонами не надано доказів намірів орендаря продовжити його дію (письмового повідомлення), то термін дії договору закінчився 06.11.2019р.

Крім того відповідно до п. 19 Договору оренди б/н від 01.10.2014 орендар земельної ділянки на період дії договору оренди землі може обмінятися належним йому правом користування земельною ділянкою шляхом укладення договору суборенди.

Як було встановлено судом відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 28 січня 2020 року, 07.10.2019р. була проведена державна реєстрація договору суборенди спірної земельної ділянки, укладеного 20.09.2019р. між СТОВ МТС-МОРАЛ та ФГ Мартинюк В. М. на термін дії основного договору оренди.

Враховуючи вищевикладені вимоги закону та інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, суд дійшов висновку про те, що строк дії спірного договору суборенди, який просить розірвати позивач сплив також 06.11.2019р, а тому укладений договір суборенди не суперечить умовам договору оренди у якому передбачено право на його укладення орендарем.

Аналогічна правова позиція відображена в Постанові ВС від 25 березня 2020 року у справі № 540/1362/16-ц.

Стаття 31 Закону № 161-XIV регулює питання припинення договору оренди землі, а саме (поміж іншого) договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Суд зауважує, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено ч. 4 ст. 631 ЦК України. Проте поняття "строк дії договору" та "строк виконання зобов`язання" не є тотожними.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним.

Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.

Враховуючи викладене, розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився), а як встановлено судом термін дії договору суборенди обмежений терміном дії основного договору оренди і він закінчився 06.11.2019р.

Твердження позивача щодо більшого терміну дії договору є помилковими.

Відповідний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18.

Крім того, як вбачається з аналізу вище наведених норм законодавства правом на ініціювання розірвання договору, в тому числі і в судовому порядку наділені лише його сторони, а позивачем не доведено наявності в нього права вимагати розірвання договору, стороною якого він не є.

Згідно із частиною другою статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Суди мають керуватися вимогами пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України та враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.

У даному випадку було заявлено вимогу саме про розірвання договору суборенди.

Разом з тим, суд зауважує, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про зобов`язання виконати умови договору і повернути земельну ділянку до належного відповідача.

У зв`язку з чим вимога позивача про розірвання договору суборенди є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача доходів за користування земельною ділянкою суд зазначає наступне.

Договір оренди б/н земельної ділянки за кадастровим номером 7121284800 :02:001:0285 від 01.10.2014р. між ОСОБА_1 було укладено з СТОВ МТС-МОРАЛ .

Відповідно, суб`єктами вказаних правовідносин є позивач та СТОВ МТС-МОРАЛ , у якого відповідно і виникли відповідні обов`язки за договором, в тому числі і по поверненню орендованого майна та відшкодування збитків, пов`язаних з неналежним виконанням договору.

Разом з тим СТОВ МТС-МОРАЛ зазначене позивачем в якості третьої особи, а не відповідача.

Порушення прав позивача саме ФГ Мартинюк В. М. судом не встановлено.

Згідно ч.1-3 ст. 51 ЦПК України, в редакції чинній на час розгляду справи, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Виходячи зі змісту зазначених норм закону, суд, з урахуванням принципу диспозитивності, не має права самостійно притягати належного відповідача як співвідповідача і повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких зазначив позивач. Тобто, ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання.

З наведених вище підстав, суд, при розгляді даної справи, позбавлений можливості з власної ініціативи залучити до участі в справі належного відповідача, а тому розглянув позов саме до того відповідача, до якого позивач пред`явив вимоги.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики суд уважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

Згідно зі статтею 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

До початку розгляду справи по суті позивач не змінив предмет або підставу позову, не збільшив та не зменшив розмір позовних вимог, а тому суд розглянув цивільну справу в межах пред`явлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Оскільки, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати суд залишає за позивачем.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 3,16,210,509,598,599,530,631,638,640,792, ЦК України,ст. ст. 125, 126 ЗК України, ст. ст. 12, 81, 82, 137, 141, 258, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, ЗУ № 161-XIV, суд,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця с.Озірна, Звенигородського району, Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 , тел.. НОМЕР_2 ) до Фермерського господарства Мартинюка Василя Михайловича ( ЄДРПОУ 41443734, вул.. Пилипа Орлика 2, м.Звенигородка, Черкаської області, 20202, тел.. НОМЕР_5), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю МТС-МОРАЛ (ЄДРПОУ 31507398, вул.. Мічуріна 66, с.Озірна, Звенигородського району, Черкаської області, 20226) про розірвання договору суборенди землі та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - відмовити.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резулютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84,170,178,179,180,181,185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390,393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також щодо строків звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання зави про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення підписане 16.06.2020.

Суддя Д.І. Сакун