Рішення

від 10.06.2020 по справі 758/14214/18

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/14214/18

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

10 червня 2020 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Товченко К.М., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю Оазіс Тревел Україна , товариства з обмеженою відповідальністю Ліберті тур , про визнання договору недійсним в частині, розірвання договору, стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди, -

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (надалі за текстом - позивач 1, позивач 2, позивач 3, позивач 4 відповідно, разом - співпозивачі) звернулися до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Оазіс Тревел Україна (надалі за текстом - відповідач 1), товариства з обмеженою відповідальністю Ліберті тур (надалі за текстом - відповідач 2), про визнання договору недійсним в частині, розірвання договору, стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди.

В обгрунтування позову співпозивачі зазначили, що у березні 2018 року між відповідачем 2, який діяв від імені, під контролем та за дорученням відповідача 1, та позивачем 1 було укладено договір про надання туристичних послуг. Відповідно до умов вказаного договору, відповідач 1 зобов`язався надати послуги щодо організації туру до Тунісу усіх співпозивачів, а позивач 1 зобов`язався оплатити послуги туроператора в повному обсязі.

Позивач 1 свої зобов`язання виконав, сплативши за тур 63 448 гривень, водночас відповідач 2 умови договору не виконав, пославшись на те, що співпозивачі не вилетіли в тур не з його вини, а з вини авіаперевізника, відтак підстави для його відповідальності відсутні.

У зв`язку з ненаданням туристичних послуг співвідповідачами, співпозивачі просять розірвати договір про надання туристичних послуг, укладений між позивачем 1 та відповідачем 1, та стягнути з відповідача 2 суму коштів, сплачених за тур, в розмірі 63 448 гривень, а також моральну шкоду, яка була завдана позивачам через зрив відпочинку та моральні страждання, пов`язані із скасуванням очікувань.

Крім того, у зв`язку з тим, що окремими пунктами договору, укладеного між позивачем 1 та відповідачем 1, було передбачено звільнення від відповідальності туроператора з підстав неналежного надання супутніх послуг третіми особами, співпозивачі просять визнати договір в цій частині недійсним.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 02.04.2019 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання, встановлено строк для подання відзиву.

Позивач 1 та його представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги і просили задовольнити позов в повному обсязі.

Співвідповідачі відзив у встановлений строк не подали, явку свого представника у судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи судом повідомлялися належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду від них не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, наявні передбачені ч. 1 ст. 223 та ч. 1,2 ст. 280 ЦПК України підстави для заочного розгляду справи. Суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

29.03.2018 року між позивачем 1 та відповідачем 2 як турагентом, який діяв від імені, під контролем та за дорученням відповідача 1 (туроператор), було укладено договір про надання туристичних послуг № 6068518 /6068618, відповідно до умов якого (п. 1.1) відповідач 1 зобов`язався забезпечити надання позивачу 1 туристичного продукту на умовах, визначених договором, а позивач 1 зобов`язався прийняти і своєчасно, в повному обсязі оплатити вартість туру (а.с. 76-78).

Позивач 1 повністю оплатив вартість туру, що підтверджується квитанціями від 29.03.2018 року № 29 на суму 20 000 гривень та від 06.04.2018 року № 32 на суму 43 448 гривень, на загальну суму 63 448 гривень (а.с. 79).

У зв`язку з тим, що послуги, передбачені договором, не були надані позивачам, 10.08.2018 року позивачем 1 було заявлено претензію на адресу відповідача 1 про повернення коштів в розмірі 63 448 гривень, які були сплачені за вказаним договором (а.с. 92).

27.09.2018 року відповідачем 1 було надано відповідь на претензію (лист вих. № 95), згідно зі змістом якого, відповідач 1 визнав наявність невиконаного зобов`язання та запропонував використати процедуру позасудового врегулювання. Зокрема, відповідач 1 гарантував позивачам повернення грошових коштів, сплачених ними за відпочинок, який не відбувся внаслідок скасування рейсів Авіакомпанією Браво, та повідомив, що до кінця 2018 року буде затверджено порядок та умови повернення коштів, а також протягом тижня буде вирішено питання часткового повернення коштів, сплачених за відпочинок (а.с. 93).

Відповідно до ст. 32 Закону України Про туризм за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини. Спори майнового характеру між суб`єктами туристичної діяльності та споживачами туристичних послуг вирішуються у встановленому порядку з дотриманням вимог цього Закону

Згідно з вимогами ст. 20 Закону України Про туризм за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону. У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору: 1) строк перебування у місці надання туристичних послуг із зазначенням дат початку та закінчення туристичного обслуговування; 2) характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також дата, час і місце відправлення та повернення (якщо перевезення входить до складу туристичного продукту); 3) готелі та інші аналогічні засоби розміщення, їх місце розташування, категорія, а також строк і порядок оплати готельного обслуговування; 4) види і способи забезпечення харчування; 5) мінімальна кількість туристів у групі (у разі потреби) та у зв`язку з цим триденний строк інформування туриста про те, що туристична подорож не відбудеться через недобір групи; 6) програма туристичного обслуговування; 7) види екскурсійного обслуговування та інші послуги, включені до вартості туристичного продукту; 8) інші суб`єкти туристичної діяльності (їх місцезнаходження та реквізити), які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту; 9) страховик, що здійснює обов`язкове та/або добровільне страхування туристів за бажанням туриста, інших ризиків, пов`язаних з наданням туристичних послуг; 10) правила в`їзду до країни (місця) тимчасового перебування та перебування там; 11) вартість туристичного обслуговування і порядок оплати; 12) форма розрахунку. Туроператор (турагент) зобов`язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування. Якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування туроператор не в змозі надати значну частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досягли згоди, туроператор повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими, які були надані. У разі неможливості здійснення таких заходів або відмови туриста від них туроператор зобов`язаний надати йому без додаткової оплати еквівалентний транспорт для повернення до місця відправлення або іншого місця, на яке погодився турист, а також відшкодувати вартість ненаданих туроператором туристичних послуг і виплатити компенсацію у розмірі, визначеному в договорі за домовленістю сторін.

Згідно з положеннями ст. 20 Закону України Про туризм туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити. Якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України Про захист прав споживачів .

Щодо позовних вимог в частині визнання договору недійсним в частині суд зазначає наступне.

Пунктом 2.6.3 договору про надання туристичних послуг передбачено, що відповідальність за перевезення несе перевізник (договір перевезення - квиток); туроператор не несе відповідальності у разі скасування або зміни часу відправлення/прибуття транспортного засобу та пов`язані з ним зміни програми подорожі, термінів та обсягів надання туристичних послуг. Пунктом 3.5 договору про надання туристичних послуг передбачено, що туроператор не несе відповідальності за негативні наслідки і не відшкодовує збитки, які виникли в результаті подій і обставин, що знаходяться поза сферою його компетенції, а також за дії або бездіяльність третіх осіб, а саме, за дії перевізників - зміна, затримка, скасування відправлення авіарейсів та пов`язані з цим зміни обсягу і строків туру.

На думку співпозивачів, договір про надання туристичних послуг в частині вищевказаних пунктів 2.6.3 та 3.5 повинен бути визнаний недійсним, оскільки вказані умови є несправедливими, необгрунтовано звужують обсяг відповідальності туроператора та суперечать Закону України Про туризм та Закону України Про захист прав споживачів .

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 ЦК України підставами для визнання правочину недійсним є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Додаткові підстави визнання умов договорів недійсними передбачені ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів . Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов`язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Згідно з ч. 5 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Стаття 217 ЦК України встановлює, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Оскільки за змістом оспорюваних пунктів (2.6.3 та 3.5) договору про надання туристичних послуг туроператор безпідставно звужує обсяг юридичної відповідальності перед туристами за дії перевізника всупереч положенням статті 20 Закону України Про туризм та є несправедливими в розумінні ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання вказаних пунктів договору № 6068518/6068618 про надання туристичних послуг від 29.03.2018 року недійсними.

Щодо позовної вимоги в частині розірвання договору № 6068518/6068618 про надання туристичних послуг від 29.03.2018 року та стягнення з відповідача 1 матеріальних збитків суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Стаття 902 ЦК України передбачає, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно зі ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частина 2, 3 ст. 651 ЦК України встановлюють, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відтак, оскільки туроператором в особі відповідача 1 було допущено істотне порушення договору, що призвело до повного невиконання зобов`язань перед позивачами, суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору № 6068518/6068618 про надання туристичних послуг від 29.03.2018 року та стягнення з відповідача 1 суми сплачених за договором коштів в розмірі 63 448 гривень.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 моральної шкоди на користь позивача 1 (7 000 гривень), позивача 2 (6 000 гривень), позивача 3 (5 000 гривень). позивача 4 (5 000 гривень) суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Позивачі у своїй позовній заяві зазначили, що скасування довгоочікуваної туристичної поїздки викликало у всіх членів сім`ї моральні переживання, пригнічений та засмучений стан. Крім того, оскільки гроші за тур досі не повернуті, позивачі змушені звертатися до відповідача 1 з вимогами повернути кошти, а також змушені змінювати свій звичний уклад життя, витрачати вільний час та нести додаткові витрати, що спричиняє їм додаткові моральні страждання.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 1 на користь співпозивачів суми моральної шкоди.

Таким чином, суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем 1 було понесено витрати із сплати судового збору в розмірі 2 114,40 гривень, у тому числі 1 409,60 гривень за дві позовні вимоги немайнового характеру - про визнання недійсними

окремих положень договору, укладеного між відповідачем 2 і позивачем 1, та його розірвання, та 704,80 гривень за позовну вимогу про стягнення матеріальних збитків з відповідача 1 на користь позивача 1. У зв`язку з чим, 1 409 грн підлягають стягненню з відповідача 2, а 704,80 гривень - з відповідача 1.

Понесені позивачем 1 витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються договором № 27 про надання правової допомоги від 24.10.2018 року (а.с. 95), додатком № 1 до договору від 24.10.2018 року (а.с. 97), квитанцією від 24.10.2018 року про оплату в розмірі 10 000 гривень (а.с. 98) та підлягають стягненню з відповідача 1 на користь позивача 1.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 13, 19, 81-82, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 280, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю Оазіс Тревел Україна , товариства з обмеженою відповідальністю Ліберті тур , при визнання договору недійсним в частині, розірвання договору, стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди - задовольнити;

Визнати недійсним договір № 6068518/6068618 про надання туристичних послуг від 29.03.2018 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Ліберті тур та ОСОБА_1 в частині:

пункту 2.6.3 договору в частині особливих умов договору: відповідальність за перевезення несе перевізник (договір перевезення - квиток); туроператор не несе відповідальності у разі скасування або зміни часу відправлення/прибуття транспортного засобу та пов`язані з ним зміни програми подорожі, термінів та обсягів надання туристичних послуг ;

пункт 3.5 договору в частині: туроператор не несе відповідальності за негативні наслідки і не відшкодовує збитки, які виникли в результаті подій і обставин, що знаходяться поза сферою його компетенції, а також за дії або бездіяльність третіх осіб, а саме, за дії перевізників - зміна, затримка, скасування відправлення авіарейсів та пов`язані з цим зміни обсягу і строків туру ;

Розірвати договір № 6068518/6068618 про надання туристичних послуг від 29.03.2018 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Ліберті тур та ОСОБА_1 ;

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Оазіс Тревел Україна на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 63 448 (шістдесят три тисячі чотириста сорок вісім) гривень та моральну шкоду в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень;

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Оазіс Тревел Україна на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень;

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Оазіс Тревел Україна на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень;

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Оазіс Тревел Україна на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень;

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Ліберті тур на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 409 (одна тисяча чотириста дев`ять) гривень 60 копійок;

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Оазіс Тревел Україна на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок;

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Оазіс Тревел Україна на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень;

Повне найменування сторін:

позивач 1 - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );

позивач 2 - ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 );

позивач 3 - ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 );

позивач 4 - ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 );

відповідач 1 - товариство з обмеженою відповідальністю Оазіс Тревел Україна (місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Почайнинська, б. 25/49, код ЄДРПОУ 35735699);

відповідач 2 - товариство з обмеженою відповідальністю Ліберті тур (місцезнаходження: 04213, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, б. 55, кв. 24, код ЄДРПОУ 37289884);

Заочне рішення може бути переглянуто Подільським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача;

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Подільського районного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин;

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, шляхом подання через Подільський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення;

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення зазначених строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Київським апеляційним судом, якщо його не буде скасовано.

Суддя В.В. Гребенюк