Рішення

від 10.06.2020 по справі 138/1278/20

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 138/1278/20

Провадження №:2/138/450/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2020 м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі:

головуючого судді Київської Т.Б.,

за участю секретаря Політанської Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ УК-ЕСКАР про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вказаним вище позовом, який мотивовано тим, що у період з 01.12.2012 по 03.02.2020 вона перебувала у трудових відносинах з ТОВ УК-ЕСКАР . В день звільнення відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату зазначених коштів. Таким чином, нарахована, але не виплачена заробітна плата складає 27 552,03 грн., а компенсація невикористаної відпустки - 11 470,49 грн. Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток, який на час звернення до суду з позовом становить 11 096,80 грн. Також, відповідач своєю бездіяльністю завдав позивачу моральної шкоди, оскільки через несплачені роботодавцем податки вона не може розраховувати на достойні умови при пошуку роботи через Центр зайнятості населення, а також не може скористатись в повній мірі своїм правом на компенсацію від держави частини сплачених коштів за навчання доньки в розмірі 3000,00 грн. Моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 10 000,00 грн.

Зважаючи на викладене, позивач звернулась до суду з даним позовом в якому просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі і компенсацію невикористаної відпустки у розмірі 39 022,52 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, а також 10 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позивач в судове засідання не з`явилась. Подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі. Позов підтримала. Не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Про час та місце проведення судового засідання повідомлений завчасно та належним чином.

Враховуючи зазначені обставини суд, зважаючи на зміст заяви позивача, ухвалою від 10.06.2020 вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів, відповідно до положень ст. 280-281 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи суд, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню зважаючи на таке.

Суд встановив, що згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 виданої на ім`я ОСОБА_1 , остання працювала на посаді бухгалтера в ТОВ УК-ЕСКАР в період з 01.12.2012 по 03.02.2020. Була звільнена за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП, згідно наказу №1к зв. від 03.02.2020 (а.с.6).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначенні суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Крім того, частинами 1, 2 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А І групи.

З аналізу вказаної правової норми вбачається, що остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення, з обов`язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованих сум.

Однак, як стверджує позивач, в день її звільнення 03.02.2020, відповідач письмово не повідомив її про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України.

Згідно ст.74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці .

Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5

Згідно з п.п. 2.2.12 розд. 2 Інструкції № 5 суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток працівникам у розмірах, передбачених законодавством, входять до фонду оплати праці у складі фонду додаткової заробітної плати та є об`єктом для нарахування і утримання єдиного внеску.

Таким чином, компенсація за невикористану відпустку входить до фонду заробітної плати, а тому на такі кошти поширюється вимоги ст.ст.116,117 КЗпПУ.

Як слідує з довідки № 4 від 21.04.2020 виданої ТОВ УК-ЕСКАР , підприємство має борг перед ОСОБА_1 із заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки при звільненні у сумі 39 022,54 грн. (а.с.7).

Зважаючи на положення вказаних вище норм, а також зміст вказаної довідки суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки підлягає задоволенню.

Крім того, ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку підлягає задоволенню.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 2, 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігається заробіток, або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Згідно п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

З довідки № 5 від 21.04.2020 виданої ТОВ УК-ЕСКАР слідує, що дохід ОСОБА_1 за період з 01.12.2019 по 31.01.2020 склав 7170,13 грн. Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні 2 місяці перед звільненням становила 170,72 грн. без урахування податків (7170,13/42 робочих дні) (а.с.9).

З листа Міністерства соціальної політики України № 1133/0/206-19 від 29.07.2019 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік слідує, що за період з дня звільнення, тобто з 04.02.2020 до винесення рішення суду 10.06.2020, включно, за час затримки виплати позивачу заборгованості із заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки становить 87 днів.

Зважаючи на положення згаданого вище п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, середній заробіток позивача за час затримки виплати їй заборгованості із заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки, з 04 лютого 2020 року по 15 червня 2020 року, включно, становить 14 852,64 грн. (87 днів х 170,72 грн.).

Щодо позовної вимоги про відшкодування відповідачем моральної шкоди суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктом 9 Постанови визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивач зазначає, що внаслідок протиправних дій відповідача їй було завдано моральної шкоди. Так, у зв`язку з тим, що відповідач не сплатив податки із її зарплати, позивач не може скористатись своїм правом на компенсацію від держави частини сплачених коштів за навчання її дочки, що приносить їй та її родині страждання, оскільки у період карантину в Україні їй не вистачає коштів для проживання. Крім того, через несплачені податки із заробітної плати позивач не може розраховувати на достойні умови при пошуку роботи через Центр зайнятості населення, оскільки для виплат по безробіттю необхідно, щоб останній роботодавець сплачував податки, а не лише нараховував їх.

На підтвердження вказаних обставин суду було надано лише додаткову угоду до Договору № 829/71-10/16 про надання освітніх послуг між Донецьким національним університетом та ОСОБА_1 та квитанції про сплату коштів за навчання в розмірі 7570,00 грн. та 6895,00 грн. (а.с.10-12).

Разом з тим, позивач не надала суду жодних доказів на підтвердження відмови у виплаті компенсації від держави за оплату навчання її дочки, а також відмови відповідного Центру зайнятості населення щодо постановки на облік позивача після звільнення.

Крім того, позивача було звільнено 03.02.2020, а до суду вона звернулась лише 07.05.2020.

Враховуючи зазначене вище суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно. Тобто, позивач повинна довести факт завдання їй моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до нематеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації її життя.

Зважаючи на викладене, на переконання суду позивач не довела, що діями відповідача було завдано їй моральних страждань, а також те, що вона втратила нормальні життєві зв`язки і відповідно від неї вимагались додаткові зусилля для організації свого життя.

Крім того, позивач не зазначила з яких розрахунків вона виходила при визначення саме такого розміру моральної шкоди, про який зазначено в позові.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди слід відмовити.

Зважаючи на те, що позивач була звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки, дані витрати, згідно ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь держави.

Слід стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення суду про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць слід допустити до негайного виконання.

На підставі викладеного вище, ст.7 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , ст. 74, 83, 116, 117 КЗпП України, та керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-268, 280-282, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ УК-ЕСКАР на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки в загальному розмірі 39 022 (тридцять дев`ять тисяч двадцять дві) гривні 52 копійки.

Стягнути з ТОВ УК-ЕСКАР на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки в розмірі 14 852 (чотирнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят дві) гривні 64 копійки.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ТОВ УК-ЕСКАР на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Стягнути з ТОВ УК-ЕСКАР судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок на користь Державної судової адміністрації України.

Решту судових витрат залишити за позивачем.

На підставі п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України допустити дане рішення до негайного виконання у частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15.06.2020.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю УК-ЕСКАР , код ЄДРПОУ 37980114, місце розташування: вул. Чехова, 12 а, м. Вінниця.

Суддя: Т.Б.Київська