Ухвала

від 15.06.2020 по справі 580/2009/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Черкаси

15 червня 2020 року Справа № 580/2009/20

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Білоноженко М.А., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи в залі суду заяву про забезпечення позову у справі № 580/2009/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

10.06.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - відповідач), в якій просить:

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області видати наказ про затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки у адміністративних межах Зорянської сільської ради Христинівського району Черкаської області (за межами населеного пункту) загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 7124682200:01:002:0225 для ведення особистого селянського господарства.

Крім того позовна заява містить заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить:

- заборонити земельним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (ЄДРПОУ 39411771, вул. Народного Ополчення, 3, м. Київ, 03151) та її територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, що стосуються земельної ділянки у адміністративних межах Зорянської сільської ради Христинівського району Черкаської області (за межами населеного пункту) загальною площею 2.0000 га з кадастровим номером 7124682200:01:002:0225 для ведення особистого селянського господарства, у тому числі, але не виключно: щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки, зміни цільового призначення та складу угідь, зміни конфігурації та меж, зміни кадастрового номеру, поділу чи об`єднання даної земельної ділянки, до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Заявник, в обгрунтування заяви про забезпечення позову, зазначає, що підставою звернення із заявою про забезпечення позову, є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позаяк треті особи набули право на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність, розташованих в адмінмежах Зорянської сільської ради Христинівського району Черкаської області за межами населеного пункту, у тому числі за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 7124682200:01:002:0225. Наказами доручено відділу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у випадку надходження погоджених проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність забезпечити в установленому порядку реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі (що передбачає скасування реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі 7124682200:01:002:0225). Необхідність вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб обґрунтовується тим, що подальша можливість оформити за собою право власності третіх осіб на підставі проектів землеустрою призведе до унеможливлення ефективного способу захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Земельні ділянки третіх осіб фактично накладаються на земельну ділянку, щодо якої рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17.02.2020р. у справі №580/3708/19 зобов`язано відповідача повторно розглянути проект землеустрою позивача та прийняти рішення. Надання дозволів іншим особам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення у межах земельної ділянки, що вже є зареєстрованою у Державному земельному кадастрі, та яку позивач має право отримати у власність створює загрозу, що до моменту вирішення даного спору такі особи затвердять проекти землеустрою, згідно яких будуть внесені зміни до Державного земельного кадаст

Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 19.06.2018р. у справі 826/9263/17, підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В свою чергу, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

З огляду на приписи статті 151 КАС України, небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008р. «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України» , під час розгляду адміністративних справ, в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Так, як вказано Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 року №640/497/19, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи викладене, суд також звертає увагу, що інститут забезпечення позову покликаний захистити права та інтереси особи, в разі, зокрема, наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення.

Суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Подана заява про забезпечення позову має на меті заборонити земельним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, що стосуються земельної ділянки у адміністративних межах Зорянської сільської ради Христинівського району Черкаської області (за межами населеного пункту) загальною площею 2.0000 га з кадастровим номером 7124682200:01:002:0225 для ведення особистого селянського господарства, у тому числі, але не виключно: щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки, зміни цільового призначення та складу угідь, зміни конфігурації та меж, зміни кадастрового номеру, поділу чи об`єднання даної земельної ділянки, до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Згідно частини 2 статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Суд зазначає, що набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 р. у справі №380/624/16-ц.

З урахуванням зазначеного, надання відповідачем дозволу на розробку проекту землеустрою на запитувану позивачем земельну ділянку іншій особі жодним чином не гарантує ій набуття такого права. Таким чином, суд доходить висновку про необгрунтованість заявлених підстав щодо можливого утруднення чи неможливості виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Крім того, суд зазначає, що заявником не надано до матеріалів справи жодних доказів надання відповідачем, як розпорядником спірної земельної ділянки, дозволу на розробку проекту землеустрою іншим особам, про що зазначено у заяві про забезпечення позову.

Суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Як вже зазначалось судом, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Суд зазначає, що можливі дії земельних кадастрових реєстраторів, які входять до складу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органів не є предметом розгляду даного спору між позивачем та Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області, а тому заявлені заходи забезпечення позову є неспівмірними з позовними вимогами.

Крім того, беручи до уваги заявлений предмет позовних вимог щодо затвердження проекту землеустрою позивача, задоволення поданої заяви про забезпечення позову, у контексті відсутності доказів реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову буде вирішенням спору по суті.

Зазначене свідчить про непропорційність та неспівмірність заявлених заходів забезпечення позову.

Таким чином, суд не вбачає підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 року №640/497/19, відповідно до якої, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В силу ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості таких вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 77, 78, 90, 150-154, 241, 242, 243, 256, 294 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 - відмовити.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена.

Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко