Рішення

від 16.06.2020 по справі 580/1633/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року справа № 580/1633/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

13.05.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі-позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області (далі-відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у зв`язку з не врахуванням до страхового стажу позивача періоди роботи з червня 2012 року по квітень 2018 року у Акціонерному товаристві Черкаський приладобудівний завод код ЄДРПОУ 14309572, та травень-липень 2019 року у Дочірньому підприємстві Зета Приватного акціонерного товариства Черкаський приладобудівний завод код ЄДРПОУ 41428365;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області врахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з червня 2012 року по квітень 2018 року у Акціонерному товаристві Черкаський приладобудівний завод код ЄДРПОУ 14309572, та травень-липень 2019 року у Дочірньому підприємстві Зета Приватного акціонерного товариства Черкаський приладобудівний завод код ЄДРПОУ 41428365.

В обґрунтування позовних вимог, викладених у позовній заяві зазначено, що відповідач не врахував до страхового стажу позивача періоди її роботи з червня 2012 року по квітень 2018 року в акціонерному товаристві Черкаський приладобудівний завод та період з травня по липень 2019 року у дочірньому підприємстві Зета приватного акціонерного товариства Черкаський приладобудівний завод . Крім того зазначено, що невиконання вказаними підприємствами обов`язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України не може слугувати підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача зазначених періодів роботи, оскільки відповідальність за їх несплату несе страхувальник, а не застрахована особа, з огляду на що позовні вимоги вважає обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.05.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

28.05.2020р., в межах строку встановленого судом, до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що обов`язок щодо сплати страхових внесків покладається згідно із Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування саме на страхувальника, тобто роботодавця, відтак відповідачем не порушено прав позивача щодо неврахування страхового стажу. Однак, у відповідача відсутні докази того, що у періоди роботи позивача з червня 2012 року по квітень 2018 року в акціонерному товаристві Черкаський приладобудівний завод та травень-липень 2019 року в дочірньому підприємстві Зета приватного акціонерного товариства Черкаський приладобудівний завод вказані страхувальники (роботодавці) сплачували за позивача страхові внески, тому відсутні підстави для зарахування до трудового (страхового) стажу позивача вказані періоди його роботи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно відомостей трудової книжки позивача (а.с.16-17) позивач перебувала з 27.07.1991р. по 27.04.2018р. у трудових відносинах з приватним акціонерним товариством Черкаський приладобудівний завод , та з 06.08.2018р. працює у дочірньому підприємстві Зета приватного акціонерного товариства Черкаський приладобудівний завод .

18.12.2019р. представник позивача звернувся до відповідача із вимогою про зарахування до стажу позивача періоди роботи з червня 2012 року по квітень 2018 року в приватному акціонерному товаристві Черкаський приладобудівний завод , та з травня по липень 2019 року у дочірньому підприємстві Зета приватного акціонерного товариства Черкаський приладобудівний завод .

Листом відповідача від 21.12.2019р. №109773/03 повідомлено представника позивача, що за інформацією Головного управління ДПС у Черкаській області, АТ Черкаський приладобудівний завод та ДП Зета ПрАТ Черкаський приладобудівний завод станом на 01.12.2019р. мають заборгованість з єдиного соціального внеску, зокрема і за запитувані позивачем періоди.

Наявність такої заборгованості призводить до того, що періоди, за які не сплачено єдиний соціальний внесок, не включаються в страховий стаж для обчислення соціальних виплат та пенсії.

Вважаючи дії відповідача щодо не врахування до страхового стажу позивача зазнаених періодів роботи протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб`єкта владних повноважень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у ст. 20 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003р. №1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. (ч. 2 ст. 20 Закону № 1058-ІV).

Відповідно до ст. 11 Закону № 1058-ІV застрахованими особами є громадяни, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб-суб`єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб`єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру.

За осіб, які працюють на вищезазначених умовах, страхувальник (роботодавець) зобов`язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати до солідарної системи в установлені строки та в повному обсязі страхові внески від об`єкту для їх нарахування.

Згідно ч. 5, 6 ст. 20 Закону № 1058-ІV, страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 нього Закону, календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 етапі 14 цього Закону квартал.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закон №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно положень ст. 106 Закону №1058-ІV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Як встановлено із матеріалів справи, позивач у період з червня 2012 року по квітень 2018 року дійсно працювала в приватному акціонерному товаристві Черкаський приладобудівний завод та у травні-липні 2019 року у дочірньому підприємстві Зета приватного акціонерного товариства Черкаський приладобудівний завод , що підтверджується записами у трудовій книжці ОСОБА_1 , копія якої знаходиться у матеріалах адміністративної справи.

При цьому, згідно відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) від 03.09.2019р. (а.с.11-15) за період з червня 2012 року по квітень 2018 року та травень-липень 2019 року страхувальниками (роботодавцями) не сплачено за позивача страхові внески до ПФУ.

Суд зазначає, що внаслідок невиконання ПАТ Черкаський приладобудівний завод та ДП Зета ПАТ Черкаський приладобудівний завод обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України у вказані періоди, позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаних підприємствах, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16), постанові від 24 травня 2018 року у справі №12392/16-а та постанові від 04 вересня 2018 року у справі №482/434/17.

Таким чином, позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи з червня 2012 року по квітень 2018 року в ПАТ Черкаський приладобудівний завод , та період роботи з травня по липень 2019 року у дочірньому підприємстві Зета ПАТ Черкаський приладобудівний завод , до страхового стажу за порушення, вчинене вказаними страхувальниками (роботодавцями), оскільки згідно із Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевказаного, суд доходить висновку про те що дії відповідача щодо не врахування до страхового стажу позивача спірних періодів його роботи є протиправними, з огляду на що позовні вимоги суд вважає обгрунтованими та такими, що належить задовольнити повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позов належить задовольнити, а позивачем понесено судові витрати із сплати судового збору у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією від 11.05.2020р. №26979 наявної у матеріалах справи, суд дійшов висновку про стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 840,80 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 1000 грн. позивачем до позову надано: договір про надання правової допомоги від 12.09.2019р. №025; додаткова угода №2 до договору про надання правової допомоги від 12.09.2019р. №025 від 12.09.2019р., квитанцій від 25.09.2019р. №0.0.1476632808.1 на суму 800 грн. та від 15.11.2019р. №0.0.1523851022.1 на суму 200 грн., з призначенням платежу - оплата правової допомоги згідно додаткової угоди №2 до договору про надання правової допомоги №025 від 12.09.2019р.

При вирішенні питання про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн., суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року по справі №640/19275/18 та відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

З урахуванням зазначеного, беручи до уваги, що розмір документально підтверджених витрат на правову допомогу складає 1000 грн., суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн., в зв`язку з чим вимогу позивача про стягнення витрат на правничу допомогу належить задовольнити повністю.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295, КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у зв`язку не врахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з червня 2012 року по квітень 2018 року у Акціонерному товаристві Черкаський приладобудівний завод , код ЄДРПОУ 14309572, та травень-липень 2019 року у Дочірньому підприємстві Зета Приватного акціонерного товариства Черкаський приладобудівний завод код ЄДРПОУ 41428365.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ - 21366538) врахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) періоди роботи з червня 2012 року по квітень 2018 року у Акціонерному товаристві Черкаський приладобудівний завод код ЄДРПОУ 14309572, та травень-липень 2019 року у Дочірньому підприємстві Зета Приватного акціонерного товариства Черкаський приладобудівний завод код ЄДРПОУ 41428365.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ - 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко