Рішення

від 12.06.2020 по справі 160/3116/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2020 року Справа № 160/3116/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Приватної науково-виробничої фірми Акцент до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватної науково-виробничої фірми Акцент (далі - ПНВФ Акцент , позивач) до Одеської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати прийняті Одеською митницею ДФС картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500010/2019/00619 та рішення про коригування митної вартості товарів від 27.11.2019 року №UA500010/2019/000156/2.

В обґрунтування пред`явленого позову зазначалося, що 19.07.2007р. між позивачем і компанією SІSЕСАМ DIS TICARET А.S. укладено контракт №3, на виконання умов якого, на адресу позивача на умовах поставки FOB Istanbul (INCOTERMS 2000) поставлено посуд столовий та кухонний власного виробництва торгової марки "Раsabahce" на суму 21678,12 USD (доларів США) відповідно до інвойсу №85194994 від 14.11.2019р. та на суму 19793,80 USD (доларів США) відповідно до інвойсу №85195018 від 14.11.2019р. З метою здійснення митного оформлення вказаного товару представником позивача до Одеської митниці ДФС, правонаступником якої є Одеська митниця Держмитслужби, подано митну декларацію (далі - МД) №UA500010/2019/033658 від 25.11.2019р., в якій митна вартість поставленого товару визначена за ціною контракту (основний метод) відповідно до статей 49, 57, Митного кодексу України. Для митного оформлення і підтвердження заявленої митної вартості товарів представником позивача надано всі наявні документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 МД та у повному обсязі підтверджують митну вартість товару за ціною договору. Однак, за результатами митного контролю відповідач дійшов висновку що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності, зокрема, на думку митного органу, у наданих до митного оформлення копіях митних декларацій країни відправлення від 14.11.2019р. №19343100ЕХ279540 та №19343100ЕХ279806 відсутні реквізити зовнішньоекономічного контракту від 19.07.2007р. №3, а також інвойсів №85192658, №85192659, №85192666, №85192667 від 10.09.2019 року, відповідно до яких здійснюється митне оформлення товару, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою, а у наданих до митного оформлення рахунках-фактурах (інвойсах) №85194994 та №85195018 від 14.11.2019 року зазначені реквізити відправника (адреса, факс та телефон), які не відповідають реквізитам, вказаним у зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 19.07.2007р. року №3 і додатках до нього. Водночас, позивач зазначає, що в графі А експортних декларацій країни відправлення від 14.11.2019 року №19343100ВХ279540 та №19343100ЕХ279806 є посилання на інвойси від 14.11.2019 року №85194994 та №85195018, які в свою чергу містять посилання на Контракт від 19.07.2007р. № 3, а інвойси №85192658, №85192659, №85192666, №85192667 від 10.09.2019 року взагалі помилково вказані митницею як належні до цієї поставки, бо стосуються зовсім іншої. Крім того, в документах виробника та продавця SІSЕСАМ DIS TICARET А.S. , а саме: в інвойсах від 14.11.2019 року №85194994, №85195018, пакувальних листах від 14.11.2019 року №85194994, №85195018, проформах-інвойсах від 15.10.2019 року №90281155, №90281156 наявні відомості про отримувача, його адресу, умови постачання, зовнішньоекономічний договір (контракт) та про морські контейнери, в яких здійснювалося перевезення вантажів. Зазначення в інвойсах іншої адреси, номерів факсу та телефону постачальника - SІSЕСАМ DIS TICARET А.S. , ніж у контракті від 19.07.2007 року № 3 та додаткових угодах до нього, жодним чином не впливає на вартість товару. Постачальник дійсно змінив адресу та номери телефонів, про що вказано у додатковій угоді від 01.11.2019 року до контракту від 19.07.2007 року № 3, яка була надана до митного оформлення. При цьому в інвойсах від 14.11.2019 року №85194994, та №85195018, проформах-інвойсах від 15.10.2019 року №90281155 та №90281156, митних деклараціях країни відправлення від 14.11.2019 року №19343100ЕХ279540 та №19343100ЕХ165662, окрім назви постачальника - SІSЕСАМ DIS TICARET А.S. , вказаний і його податковий номер - 8140456810, що надає можливість його ідентифікувати. Таким чином, на підтвердження митної вартості товару декларантом було надано всі необхідні документи, які не містили розбіжностей, не мали ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів та були підставою для визначення митної вартості товару за ціною контракту, а, отже, у Одеської митниці ДФС були відсутні підстави для пред`явлення вимог про надання додаткових документів. Попри викладене, відповідач виніс спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 27.11.2019 року №UA500010/2019/000156/2, яким збільшив митну вартість товару, та видав картку відмови у митному оформленні товару №UA500010/2019/00619. Однак, всі вказані у спірному рішенні зауваження митниці не свідчать про дійсну наявність розбіжностей і не доводять наявність визначених ч.3 ст.53 Митного кодексу України підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Таким чином, не погоджуючись з висновками відповідача та винесеними ним рішеннями, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: належним чином завірених копій документів на підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву; належним чином завірених копій документів, що додані до позовної заяви, для відповідача.

На виконання вимог ухвали суду від 24 березня 2020 року позивачем 06.04.2020р. усунуті означені недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2020р. позовну заяву Приватної науково-виробничої фірми Акцент до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/3116/20 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з 14.05.2020р., а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

02.06.2020 року до суду надійшов відзив Одеської митниці Держмитслужби на позовну заяву ПНВФ Акцент , в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів разом з митною декларацією (МД) № UА500010/2019/033658 від 25.11.2019р., було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: по-перше, у наданих до митного оформлення копіях митних декларацій країни відправлення від 14.11.2019р. №19343100ЕХ279540 та №19343100ЕХ279806 відсутні реквізити зовнішньо економічного контракту від 19.07.2007р. №3 та інвойсів №85192658, №85192659, №85192666, №85192667 від 10.09.2019р., відповідно до яких здійснюється митне оформлення товару, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою; по-друге, у наданих до митного оформлення рахунках-фактурах (інвойсах) №85194994, №85195018 від 14.11.2019р. зазначені реквізити відправника (адреса, факс та телефон), які не відповідають реквізитам, вказаним у зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 19.07.2007р. №3 та додатках до нього. З огляду на виявлені розбіжності, на підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599, Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. 27.11.2019 року шляхом використання інформаційних технологій декларант надіслав лист, яким виловив незгоду щодо виявлених розбіжностей, та повідомив, що додаткові документи більше не надаватимуться. Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією (МД) №UА500010/2019/033658 від 25.11.2019р., містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, Одеською митницею ДФС відповідно до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України обґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та видано картку відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. З метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, з урахуванням інформації, яка наявна у митниці, між декларантом та Одеською митницею ДФС були проведені консультації шляхом обміну електронними повідомленнями, про що наявний запис у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів. За результатом проведених консультації між митницею та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - резервний, про що зазначено в оскаржуваному рішенні. За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) та ПІК Інспектор-2006 встановлено, що рівень митної вартості товарів (застосовано обґрунтовану гнучкість у застосуванні резервного методу), митне оформлення яких вже здійснено, у максимально наближений час, є більшим - 2,8067 долара США за кг. нетто (митна декларація №UА508030/2019/04086 від 25.06.2019). Враховуючи вищевикладені обставини та положення ч. 6 ст. 54, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 256 Митного кодексу України Одеською митницею ДФС була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА 500010/2019/00619 від 27.11.2019р. Таким чином, Одеська митниця ДФС під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла відповідно до вимог чинного законодавства України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову ПНВФ Акцент .

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, 19.07.2007р. між ПНВФ Акцент (Покупець) і компанією SІSЕСАМ DIS TICARET А.S. (Продавець) укладено контракт №3 (далі - Контракт), згідно з п. 1 якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах FOB Istanbul (INCOTERMS 2000) товари із скла партіями, визначеними в Накладних (Proforma Invoices). Ціни на товари узгоджуються сторонами по кожній Накладній (Proforma Invoices). Кожен продаж та покупка товарів залежить від строку та умов Продавця, а також від можливостей та доступності товарів продавця.

Додатковою угодою № 3 до Контракту від 11.02.2009 року внесено зміни в п. 3.1 Контракту в частині взаєморозрахунків між сторонами за товар.

Додатковою угодою до Контракту від 04.01.2011 року внесено зміни в п.2.1, п.4.1 Контракту в частині ціни та загальної вартості контракту, а також в п.12.1 - строк дії договору.

Додатковою угодою до Контракту від 05.01.2018 року внесено зміни в п.3.1 Контракту в частині взаєморозрахунків між сторонами за товар.

Додатковою угодою до Контракту від 21.12.2018 року внесено зміни в п.12.1 Контракту в частині строку дії договору.

Додатковою угодою до Контракту від 26.12.2018 року внесено зміни в реквізити Продавця, а саме: зазначено його нову юридичну адресу.

Додатковою угодою до Контракту від 06.01.2019 року внесено зміни в п.2.2 Контракту.

Додатковою угодою до Контракту від 01.11.2019 року внесено зміни в реквізити Продавця, а саме: викладено їх новій редакції.

Матеріалами справи підтверджено, що у листопаді 2019 року за означеним Контрактом на адресу ПНВФ Акцент на умовах поставки FOB Istanbul (INCOTERMS 2000) компанією SІSЕСАМ DIS TICARET А.S. поставлено посуд столовий та кухонний власного виробництва торгової марки "Раsabahce" на суму 21678,12 USD (доларів США) відповідно до інвойсу №85194994 від 14.11.2019р. та на суму 19793,80 USD (доларів США) відповідно до інвойсу №85195018 від 14.11.2019р.

Товар було поставлено в двох 40'НС морських контейнерах MOTU/067731/5 та TCKU/918993/5 на борт судна PAAVA 19/117 в порту Istanbul Турецька Республіка згідно з коносаментом від 16.11.2019 року №GCL/MRD/ODS/190802.

Експедитором перевезення товару до морського порту Одеса виступило Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАМАН ШИППИНГ на підставі укладеного з позивачем договору на транспортно-експедиторське обслуговування №8728 від 01.09.2016р., а послуги по декларуванню вантажу надавалися Товариством з обмеженою відповідальністю HIM на підставі договору від 18.07.2019р. №1/180719.

З метою здійснення митного оформлення вказаного товару 25.11.2019р. ПНВФ Акцент подано до Одеської митниці ДФС, правонаступником якої є Одеська митниця Держмитслужби, митну декларацію №UA500010/2019/033658 від 25.11.2019р., в якій митна вартість товару заявлена позивачем за ціною контракту (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України.

На підтвердження заявленої митної вартості декларантом (ТОВ HIM ) до Одеської митниці ДФС разом із митною декларацією від 25.11.2019р. №UA500010/2019/033658 надано наступні документи: інвойс від 14.11.2019 року №85194994; інвойс від 14.11.2019 року №85195018; пакувальний лист від 14.11.2019 року №85194994; пакувальний лист від 14.11.2019 року №85195018; проформа-інвойс від 15.10.2019 року №90281155; проформа-інвойс від 15.10.2019 року №90281156; копія Контракту від 19.07.2007 року №3 з Додатковими угодами від 01.11.2019р., 04.01.2011р., 05.01.2018р., 21.12.2018р., 06.01.2019р., 11.02.2009р.; коносамент (Bill of Lading) від 16.11.2019 року №GCL/MRD/ODS/190802.; копії митних декларацій країни відправлення від 14.11.2019 року №19343100ЕХ279540 та від 14.11.2019 року №19343100ЕХ279806; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.11.2019 року №LS-4243069; довідку про транспортно-експедиційні витрати від 21.11.2019 року №912; навантажувальний документ (Bordereau) від 21.11.2019 року №4222; сертифікат про походження товару від 14.11.2019 року №0960572; сертифікат про походження товару від 14.11.2019 року №С 0960573.

За результатами митного контролю Одеська митниця ДФС дійшла висновку, що подані на підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять наступні розбіжності:

1) у наданих до митного оформлення копіях митних декларацій країни відправлення від 14.11.2019р. №19343100ЕХ279540 та №19343100ЕХ279806 відсутні реквізити зовнішньоекономічного контракту від 19.07.2007р. №3, інвойсів №№ 85192658, 85192659, 85192666, 85192667 від 10.09.2019р., відповідно до яких здійснюється митне оформлення товару, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою;

2) у наданих до митного оформлення рахунках-фактурах (інвойсах) №85194994 та №85195018 від 14.11.2019р. зазначені реквізити відправника (адреса, факс та телефон), які не відповідають реквізитам, вказаним у зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 19.07.2007р. №3 та додатках до нього.

Зазначені обставини, на думку митного органу, унеможливили перевірку декларування всіх складових митної вартості товарів у повному обсязі, у зв`язку із чим останнім для підтвердження заявленої митної вартості товарів повідомленням від 25.11.2019р. б/н витребувано у декларанта додаткові документи відповідно до статті 53 Митного кодексу України, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарі в, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом від 27.11.2019р. за №2711.1/19 декларант повідомив митний орган про те, що документи, надані на підтвердження митної вартості товарів, не мали ознак підробки та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а зауваження митниці є безпідставними, оскільки, по-перше, відповідно до правил оформлення вантажів в режимі експорт країни відправлення посилання на зовнішньоекономічний контракт не є обов`язковим, а по-друге, інформація про те, що відбулася зміна реквізитів продавця, зазначена у додатковій угоді №3 від 01.11.2019р. до Контракту. Крім того, відповідні документі, які просив надати митний орган у повідомленні декларанту №б/н від 25.11.2019р., були надані при попередніх митних оформленнях та на даний момент не зазнали змін, а їх дія розповсюджується на 2019 рік.

27.11.2019р. Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000156/2, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість в сторону збільшення за другорядним методом - резервний метод, з посиланням на те, що за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, встановлено наявність розбіжностей, а додаткові документи на їх усунення на вимогу митного органу надано не було. Резервний метод застосовано у зв`язку із тим, що у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, однак, наявна інформація про визнану митницею митну вартість подібних (аналогічних) товарів, тому відповідно до статей 59, 60 МК України можливо застосувати метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Також у цьому рішенні зазначено, що між фіскальним органом та декларантом було проведено письмову консультацію стосовно обрання методу визначення митної вартості та з метою забезпечення повноти оподаткування проведено аналіз баз даних ПІК Інспектор-2006 та ЄАІС ДФС та встановлено, що мінімальний рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, є більшим: по товару 1 - МД №UА508030/2019/04086 від 25.06.2019р. - 2,8067 дол. США за 1 кг.

Крім того, Одеською митницею ДФС видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA500010/2019/00619.

В подальшому товар випущено у вільний обіг за МД №UА500010/2019/034257 від 28.11.2019р. та забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 292010,17грн. відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Незгода позивача з вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови стали підставою для звернення до суду з цим позовом про їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зважає на таке.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015р. у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, встановив, що в наданих декларантом документах є розбіжності, а саме:

1) у наданих до митного оформлення копіях митних декларацій країни відправлення від 14.11.2019р. №19343100ЕХ279540 та №19343100ЕХ279806 відсутні реквізити зовнішньоекономічного контракту від 19.07.2007р. №3, інвойсів №№ 85192658, 85192659, 85192666, 85192667 від 10.09.2019р., відповідно до яких здійснюється митне оформлення товару, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою;

2) у наданих до митного оформлення рахунках-фактурах (інвойсах) №85194994 та №85195018 від 14.11.2019р. зазначені реквізити відправника (адреса, факс та телефон), які не відповідають реквізитам, вказаним у зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 19.07.2007р. № 3 та додатках до нього.

Однак, суд вважає безпідставними вищевказані висновки митного органу, з огляду на таке.

Відносно першого зауваження відповідача судом встановлено, що в графі А експортних декларацій країни відправлення №19343100ВХ279540 та №19343100ЕХ279806 від 14.11.2019р. є посилання на інвойси №85194994 та №85195018 від 14.11.2019р., на підставі яких безпосередньо поставлено товари, митне оформлення яких здійснювалося на підставі митної декларації №UA500010/2019/033658 від 25.11.2019р., та які (інвойси), в свою чергу, містять посилання на Контракт №3 від 19.07.2007р. та були надані до митного оформлення.

Також у вказаних деклараціях країни відправлення №19343100ВХ279540 та №19343100ЕХ279806 від 14.11.2019р. є посилання на морські контейнери, в яких здійснювалося перевезення вантажів, а саме: MOTU/067731/5 та TCKU/918993/5, про які, в свою чергу, зазначено у наданому до митного оформлення коносаменті (Bill of Lading) від 16.11.2019 року №GCL/MRD/ODS/190802.

При цьому, як зазначалося вище, поставка товарів, митне оформлення яких здійснювалося на підставі митної декларації №UA500010/2019/033658 від 25.11.2019р., відбувалося саме за інвойсами №85194994 та №85195018 від 14.11.2019р., які і були надані до митного оформлення, а відомості про інвойси №85192658, №85192659, №85192666, №85192667 від 10.09.2019р. вказані митним органом у спірному рішенні помилково, оскільки взагалі не стосувалися поставки цієї партії товарів, протилежне відповідачем не спростовано жодним чином.

Отже, зауваження митного органу щодо відсутності у наданих до митного оформлення копіях митних декларацій країни відправлення від 14.11.2019р. №19343100ЕХ279540 та №19343100ЕХ279806 реквізити інвойсів № № 85192658, 85192659, 85192666, 85192667 від 10.09.2019р. взагалі нічим не підкріплене та є безпідставним.

Також суд зауважує, що в документах виробника та продавця SІSЕСАМ DIS TICARET А.S. , а саме: в інвойсах від 14.11.2019 року №85194994, №85195018, пакувальних листах від 14.11.2019 року №85194994, №85195018, проформах-інвойсах від 15.10.2019 року №90281155, №90281156 наявні відомості про отримувача, його адресу, умови постачання, зовнішньоекономічний договір (контракт) №3 від 19.07.2007р. та про морські контейнери, в яких здійснювалося перевезення вантажів.

Вказані обставини не спростовуються та не заперечуються відповідачем.

Таким чином, сукупність наданих на підтвердження заявленої митної вартості документів в повній мірі надає можливість ідентифікувати експортну операцію з конкретною поставкою.

При цьому, суд зазначає, що відсутність в деклараціях країни відправлення №19343100ВХ279540 та №19343100ЕХ279806 від 14.11.2019р. посилання на реквізити зовнішньоекономічного договору сама собою не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації таких декларацій з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.

Щодо другого зауваження митниці відносно зазначення в інвойсах №85194994 та №85195018 від 14.11.2019р. іншої адреси, номерів факсу та телефону постачальника - SІSЕСАМ DIS TICARET А.S. , ніж у контракті від 19.07.2007 року № 3 та додаткових угодах до нього, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що постачальник - SІSЕСАМ DIS TICARET А.S. дійсно після укладення Контракту від 19.07.2007р. №3 змінив адресу та номери телефонів, про що вказано у додатковій угоді від 01.11.2019 року до цього Контракту, якою внесено зміни в п.13 Контракту та викладено реквізити Продавця в новій редакції.

Копія вказаної Додаткової угоди від 01.11.2019 року міститься в матеріалах справи, а також була надана митному органу до митного оформлення.

Крім того, про вказані обставини додатково наголошено в листі декларанта №2711.1/19 від 27.11.2019р., який надіслано відповідачу на повідомлення декларанту б/н від 25.11.2019р.

До того ж, в документах виробника та продавця SІSЕСАМ DIS TICARET А.S. , а саме: інвойсах №85194994 та №85195018 від 14.11.2019р., проформах-інвойсах від 15.10.2019р. №90281155 та №90281156, митних деклараціях країни відправлення від 14.11.2019р. №19343100ЕХ279540 та №19343100ЕХ165662, окрім назви постачальника - SІSЕСАМ DIS TICARET А.S. , вказаний і його податковий номер - 8140456810, що надає можливість його ідентифікувати.

Таким чином, митний орган дійшов безпідставних висновків про неможливість ідентифікації продавця SІSЕСАМ DIS TICARET А.S. .

З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових.

Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим, неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 року у справі №810/1479/16.

Також суд зауважує, що у рішенні про коригування митної вартості товарів від 27.11.2019р. №UA 500010/2019/000156/2 відповідач зазначає, що дійшов висновку про застосування резервного методу у зв`язку із тим, що у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, однак, наявна інформація про визнану митницею митну вартість подібних (аналогічних) товарів, тому відповідно до статей 59, 60 МК України, на думку митниці, можливо застосувати метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а також зазначено, що між митним органом та декларантом проведено письмову консультацію стосовно обрання методу визначення митної вартості та з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ПІК Інспектор-2006 та ЄАІС ДФС, внаслідок чого встановлено, що мінімальний рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, є більшим: по товару 1 - МД №UА508030/2019/04086 від 25.06.2019р. - 2,8067 дол. США за 1 кг.

При цьому, відповідачем не зазначено вартість якого товару ним обрано, не зроблено порівняння характеристик оцінюваних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що не відповідає вимогам ст.55 Митного кодексу України.

Так, у ситуації з рішенням про коригування митної вартості товарів митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки здекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.

Відповідно, митний орган повинен довести обставину ідентичності (подібності, алогічності) оцінюваних товарів та товарів, ціну яких бере за основу, якщо має намір застосувати один із наведених другорядних методів. Така обставина доводиться саме шляхом порівняння характеристик оцінюваних товарів та товарів, ціна яких береться за основу при коригуванні митної вартості. Таким чином, митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Також митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Отже, відповідачем необґрунтовано було застосовано резервний метод визначення митної вартості (ст.64 МК України), який може бути застосовано лише у випадках, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, визначених у статтях 58-63 Митного кодексу України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії» . З огляду на принцип юридичної визначеності , держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

За таких обставин, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, а також картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС - є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

З поданої позовної заяви слідує, що позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру. При цьому позивачем сплачено судовий збір у сумі 4415,97грн.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік встановлено з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 2102,00грн.

За змістом приписів ч. 1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру судовий збір справляється: якщо подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою підприємцем - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102,00,00грн.).

Абзацом 2 частини 3 статті 6 Закону України Про судовий збір визначено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

З урахуванням наведеного та заявлених позивачем двох позовних вимог немайнового характеру, останнім при зверненні до суду з цим позовом має бути сплачено судовий збір у сумі 4204,00грн.

Отже, безпосередньо ця сума судових витрат у вигляді сплати судового збору і має бути відшкодована позивачу шляхом стягнення її з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань останнього.

Відносно розподілу іншої частини судових витрат, понесених позивачем у вигляді надмірно сплаченої суми судового збору, суд зазначає, що питання про повернення цих судових витрат вирішується відповідно до ст.7 Закону України Про судовий збір на підставі відповідного клопотання особи, яка надмірно сплатила судовий збір, проте станом на час розгляду справи таке клопотання від позивача не надходило, тому на теперішній час повернення таких витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватної науково-виробничої фірми Акцент (код ЄДРПОУ 30983056, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, просп. Героїв, буд. 12, прим. 106) до Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21 А) про визнання протиправними та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 27.11.2019 року №UA500010/2019/000156/2, прийняте Одеською митницею ДФС.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500010/2019/00619, видану Одеською митницею ДФС.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21 А) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватної науково-виробничої фірми Акцент (код ЄДРПОУ 30983056, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, просп. Героїв, буд. 12, прим. 106) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4204,00грн. (чотири тисячі двісті чотири грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 12.06.2020 року.

Суддя О.М. Турова