Ухвала

від 16.06.2020 по справі 903/217/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

16 червня 2020 року Справа № 903/217/20 Господарський суд Волинської області в складі судді Дем`як В. М., розглянувши справу

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Пак ЛТД» , м. Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західпромпак» , м.Луцьк

про стягнення 904 675,89 грн.

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західпромпак» , м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Пак ЛТД» , м. Харків

про стягнення 88 000 грн. нанесених збитків

Встановив: Позивач - Товариство з обмеженою «Мега Пак ЛТД» звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західпромпак» про стягнення 904 675,89 грн., з них: 753 325,31 грн. - сума основного боргу, 5 448,70 грн. - три проценти річних, 138 221,88 грн. - курсова різниця та 7 680,00 грн. - компенсація вартості неповернутої тари.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №0305171 від 03.05.2017.

Ухвалою суду від 31.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.04.2020, встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов, складеного з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.

Ухвалою суду від 23.04.2020 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Західпромпак» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Пак ЛТД» про стягнення 88 000 грн. нанесених збитків та об`єднано його для спільного розгляду з первісним позовом.

З 09.06.2020 роботу Господарського суду Волинської області з було тимчасово зупинено з ціллю проведення дезінфекції приміщень і профілактичних заходів, оскільки підтверджено захворювання працівника Господарського суду Волинської області короновірусом COVID-19, про що було розміщено інформацію на сайті Судової влади України.

У зв`язку з тим, що у Господарському суді Волинської області закінчено проведення санітарно-епідеміологічних та профілактичних заходів, з 16.06.2020 суд відновив роботу у звичайному режимі, однак, із дотриманням окремих карантинних обмежень, зокрема, маскового режиму, температурного скринінгу, обмеженого доступу відвідувачів суду та інше.

10.06.2020 через відділ документального забезпечення та контролю суду ТзОВ Мега Пак ЛТД подав заяву про забезпечення позову за вх. № 01-60/21/20 від 10.06.2020 шляхом накладення арешту на грошові кошти, що розміщені на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 в Волинському ГРУ ПАТ КБ ПриватБанк , МФО 303440, в межах 904 675,89 грн., що є ціною позову та 13 570,14 грн. судових витрат.

Заяву обґрунтовує тим, що предмет позову у даній справі - стягнення з відповідача 904 675 гри. 89 коп. та заявлений захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача є взаємопов`язаний з предметом спору, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, з якими він звернувся до суду.

Звернув увагу, що відсутність можливості розпорядитися коштами негативно спливає на господарську діяльність позивача.

Вважає, що невжиття заходів може призвести до того, що відповідач зможе розпорядитися грошовими коштами на користь інших осіб, що призведе до ускладнення або взагалі неможливості виконання рішення суду (в разі його ухвалення на користь позивача) та наслідок, призведе до порушення прав позивача та ефективний судовий захист в цілому.

Розглянувши заяву ТзОВ «Мега Пак ЛТД» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, суд дійшов до висновку, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з частинами першою та другою статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Відповідно до частини одинадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

У пункті 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

-наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

-запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно п. 3 зазначеної постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до частини першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Із вказаного банківського рахунку зазначеного в прохальній частині заяви, не можливо ідентифікувати, що саме цей рахунок належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Мега Пак ЛТД» та те, що це не є рахунком зі спеціальним режимом використання, накладення арешту на який заборонено Законом.

Натомість позивачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів, які свідчили б про те, що не накладення арешту на грошові кошти ТзОВ «Мега Пак ЛТД» може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі за умови задоволення позову; що запропоновані заявником заходи до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача, не матимуть наслідком повного припинення господарської діяльності відповідача та порушення його законних прав і інтересів, що є неприпустимим.

При цьому суд зазначає, що сам факт несплати боргу відповідачем не є підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Крім того, заявником не надано доказів, які підтверджують обставини викладені в заяві про забезпечення позову та доказів на підтвердження намірів відповідача за позовом не виконувати рішення суду у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Таким чином, суд зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що господарський суд має достатні підстави для застосування заходів забезпечення позову, і що незастосування таких заходів забезпечення позову може призвести до порушення принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, без обґрунтування наявності процесуальних підстав для вжиття таких заходів не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. 79 ГПК України).

Оскільки заявником не було надано доказів на підтвердження того, що невжиття, визначених ним заходів, забезпечення позову порушить права позивача позовом та в подальшому утруднить чи може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за позовом, за захистом яких він звернувся, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Разом з тим, суд, з метою надання можливості представнику ТзОВ «Компанія «Гелікон» скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи строки розгляду справи та завдання господарського судочинства, дійшов висновку про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим кодексом строку підготовчого провадження, зокрема, в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 164, 174, 180, 182, 183, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ухвалив:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Пак ЛТД» від 10.06.2020 за вх. №01-60/21/20 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та підлягає оскарженню в апеляційному порядку до Північно-західного апеляційного господарського відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підписана 16.06.2020року.

Суддя В. М. Дем`як