ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
15.06.2020Справа № 910/3088/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕМБУДСЕРВІС" (03083, м. Київ, вул.Пирогівський шлях, 34)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул.Тверська, 5)
про стягнення 121 644,94 грн. штрафу
Без повідомлення (виклику) учасників справи
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕМБУДСЕРВІС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 121 644,94 грн. штрафу.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на несвоєчасну доставку відповідачем переданого йому позивачем для перевезення згідно залізничних накладних вантажу, у зв`язку з чим останній просить суд стягнути з відповідача 121 644,94 грн. штрафу, нарахованого згідно ст. 116 Статуту залізниць України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2020 року, за результатами розгляду заяви позивача б/н від 17.03.2020 року щодо усунення недоліків позовної заяви, останню прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/3088/20 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду та відповідних клопотань сторін, господарським судом на підставі ч. 1 ст. 247 ГПК України вирішено розгляд справи № 910/3088/20 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Окрім цього, вказаною ухвалою зобов`язано Акціонерне товариство "Українська залізниця" надати суду належним чином засвідчені копії Актів, відмітки про які містяться в графі 49 залізничних накладних, а саме: № 9599 від 02.09.2019 року (накладна № 46403341), № 9600 від 02.09.2019 року (накладна № 46493060), № 9861 від 04.09.2019 року (накладна № 46597639, № 46608493), № 10355 від 08.09.2019 року (накладна № 46678322, № 46686564), № 10504 від 10.09.2019 року (накладна № 46744033), № 11050 від 15.09.2019 року (накладна № 46842894), № 11051 від 16.09.2019 року (накладна № 46870218), № 10940 від 14.09.2019 року (накладна № 46888814, № 46903746), № 11401 від 19.09.2019 року (накладна № 47007554), № 11440 від 20.09.2019 року (накладна № 47039664), № 11623 від 23.09.2019 року (накладна № 47059860), для долучення до матеріалів справи.
Так, від позивача через канцелярію суду 14.04.2020 року надійшла заява б/н від 09.04.2020 року про розподіл судових витрат, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн. Заява разом з доданими до неї доказами на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу долучена судом до матеріалів справи.
Також 14.04.2020 року через канцелярію суду відповідачем подано відзив б/н б/д на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в їх задоволенні, а також відмовити в стягненні судового збору в сумі 2102,00 грн. та витрат на правову домогу в сумі 5000,00 грн. Зокрема, в обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначає про невірне визначення позивачем розміру провізної плати за спірними залізничними накладними внаслідок зазначення в якості провізної плати, вказаної в графі № 31, та у відсотковому співвідношенні до якої нараховується штраф згідно ст. 116 Статуту залізниць України, платежів, зазначених в графі № 34, та, відповідно, неправильно здійснений розрахунок штрафних санкцій. Також відповідач заперечує проти заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. з огляду, за твердженням позивача, на ненадання позивачем жодного документу про сплату таких коштів та неспівмірність заявлених витрат із складністю справи і предметом позову, та просить суд відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Окрім цього відповідач зазначає про відсутність негативних наслідків для позивача та незавдання іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідко порушення строків доставка вантажу як підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.
Відзив разом з доказами надсилання його копії на адресу позивача судом долучений до матеріалів справи.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.
Вимоги ухвали суду від 31.03.2020 року щодо надання витребуваних судом належним чином засвідчених копій Актів про причини збільшення терміну доставки вантажу, відмітки про які містяться в графі 49 залізничних накладних, відповідачем також не виконано та зазначені документи суду не надано.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Як зазначається позивачем в позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи, за період 26.08.2019 року - 26.09.2019 року зі станції відправлення Запоріжжя - Каменське Придніпровської залізниці на станцію призначення Петр Кривонос Юго - Західної залізниці позивачем - ТОВ "Цембудсервіс" як вантажовіправником на підставі залізничних накладних №№ 46403341, 46493060, 46597639, 46608493, 46678322, 46686564, 46530242, 46744033, 46842894, 46870218, 46888814, 46903746, 47007554, 47039664, 47059860 у вагонах здійснено відправлення вантажу насипом - шлаків гранульованих, внаслідок чого між сторонами виникли правовідносини з перевезення вантажу залізницею вантажоодержувачу, яким також є ТОВ Цембудсервіс . Копії вказаних залізничних накладних наявні в матеріалах справи.
У свою чергу суд констатує, що зауважень щодо кількості та змісту вантажу, а також правильності відомостей, зазначених у залізничних накладних на станції відправлення та під час перевезення від залізниці не находило, отже, за висновками суду, на станції відправлення вантаж прийнятий останньою до перевезення без зауважень та заперечень.
У зв`язку із викладеним суд приходить до висновку, що наявністю залізничних накладних як форми договору перевезення вантажів встановлено факт укладення між позивачем та відповідачем договірних зобов`язань щодо приймання, транспортування вантажу та видачі його у пункті призначення.
Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою відповідні правовідносини в сфері перевезення регулюються нормами глави 64 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України.
Статтею 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 306 Господарського кодексу України встановлено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Зокрема, загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України Про транспорт , Законом України Про залізничний транспорт , Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, та іншими актами законодавства України, в т.ч. Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за № 34, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083.
Згідно частини 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
У відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно із пунктом 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (далі - Статут), статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (пункт 3 Статуту).
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України Про залізничний транспорт нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до підпункту а пункту 5 Статуту Правила перевезення вантажів (далі - Правила) є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
За приписами ч. 1 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
За змістом частини 2 статті 307 Господарського кодексу України та частини 2 статті 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
У відповідності до частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084.
Згідно з пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року № 542, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 798/5989). У відповідності до цих Правил накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов`язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.
Окрім цього, як визначено п.5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 року №17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 за №168/26613 (далі - Правила експлуатації власних вантажних вагонів), перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.
Згідно пунктів 22, 23 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Частиною 1 статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за затримання терміну доставки вантажів в межах, визначених Статутом залізниць України.
Отже, при здійсненні перевезень вантажів залізничним транспортом на підставі договорів перевезення, укладених із суб`єктами господарювання - замовниками, залізниця, як перевізник, несе відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань в порядку, визначеному Статутом залізниць України, та відповідає перед контрагентами за допущені нею прострочення у доставці вантажів до станції призначення в порядку, визначеному транспортним статутом на залізниці.
Відповідно до пункту 41 Статуту залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно пункту 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року(далі - Правила), визначено терміни, в які залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотонажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюються виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та 1 доба за кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Відповідно до пункту 1.2 Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (п. 2.1 Правил).
При цьому згідно пункту 2.4 Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.
У відповідності до пункту 2.9 Правил у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки (п. 2.10 Правил).
За приписами пункту 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 862/5083, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування.
Як зазначається позивачем в позовній заяві та встановлено судом, вантаж, що прямував за спірними залізничними накладними, відповідачем доставлено та видано вантажоодержувачу вже після закінчення встановленого терміну доставки, про що свідчать календарні штемпелі прибуття вантажу у графі 51 та видачі вантажу у графі 52, а відтак - відповідач допустив прострочення доставки вантажу.
Згідно п. 4.3 розділу ІV Правил оформлення перевізних документів у разі складання акта в графі 49 "Відмітки залізниці" зазначаються його номер і коротко причина, з якої його складено (наприклад, "про нестачу
При цьому як встановлено судом згідно наданих позивачем копій залізничних накладних відповідно до п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу та п. 4.3 розділу ІV Правил оформлення перевізних документів у графі 49 залізничних накладним містяться відмітки про складення актів, на підставі яких відповідачем збільшувався термін доставки вантажу, а саме: № 9599 від 02.09.2019 року (накладна № 46403341), № 9600 від 02.09.2019 року (накладна № 46493060), № 9861 від 04.09.2019 року (накладна № 46597639, № 46608493), № 10355 від 08.09.2019 року (накладна № 46678322, № 46686564), № 10504 від 10.09.2019 року (накладна № 46744033), № 11050 від 15.09.2019 року (накладна № 46842894), № 11051 від 16.09.2019 року (накладна № 46870218), № 10940 від 14.09.2019 року (накладна № 46888814, № 46903746), № 11401 від 19.09.2019 року (накладна № 47007554), № 11440 від 20.09.2019 року (накладна № 47039664), № 11623 від 23.09.2019 року (накладна № 47059860).
Зокрема, зазначені згідно вказаних актів терміни збільшення строку доставки вантажу враховані позивачем при здійсненні розрахунку термінів прострочення доставки вантажу по кожному спірному вагону відповідно.
Так, відповідно до залізничної накладної № 46403341 вантаж, що прямував за вказаною залізничною накладною, було передано для перевезення 26.08.2019 року, термін доставки вантажу починається з 24-ї годин дати приймання вантажу, а саме 27.08.2019 року, та відповідачем було фактично доставлено на станцію призначення 20.09.2019 року, тобто із простроченням на 17 діб після закінчення встановленого терміну доставки (02.09.2019 року), з урахуванням акту № 9599 від 02.09.2019 року щодо продовження терміну доставки.
У зв`язку із простроченням відповідачем строку доставки вантажу, визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажів, позивачем нараховано відповідачу 30% штрафу у розмірі 12043,26 грн., виходячи з провізної плати 40144,20 грн. (40144,20 грн.*30%).
Відповідно до залізничної накладної № 46493060 вантаж, що прямував за вказаною залізничною накладною, було передано для перевезення 29.08.2019 року, термін доставки вантажу починається з 24-ї годин дати приймання вантажу, а саме 30.08.2019 року, та відповідачем було фактично доставлено на станцію призначення 20.09.2019 року, тобто із простроченням на 14 діб після закінчення встановленого терміну доставки (05.09.2019 року), з урахуванням акту № 9600 від 02.09.2019 року щодо продовження терміну доставки.
У зв`язку із простроченням відповідачем строку доставки вантажу, визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажів, позивачем нараховано відповідачу 30% штраф у розмірі 16035,48 грн., виходячи з провізної плати 53451,60 грн. (53451,60 грн.*30%).
Відповідно до залізничної накладної № 46597639 вантаж, що прямував за вказаною залізничною накладною, було передано для перевезення 01.09.2019 року, термін доставки вантажу починається з 24-ї годин дати приймання вантажу, а саме 02.09.2019 року, та відповідачем було фактично доставлено на станцію призначення 12.09.2019 року, тобто із простроченням на 4 доби після закінчення встановленого терміну доставки (07.09.2019 року), з урахуванням акту № 9861 від 04.09.2019 року щодо продовження терміну доставки.
У зв`язку із простроченням відповідачем строку доставки вантажу, визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажів, позивачем нараховано відповідачу 30% штраф у розмірі 16057,68 грн., виходячи з провізної плати 53525,60 грн. (53525,60 грн.*30%).
Відповідно до залізничної накладної № 46608493 вантаж, що прямував за вказаною залізничною накладною, було передано для перевезення 02.09.2019 року, термін доставки вантажу починається з 24-ї годин дати приймання вантажу, а саме 03.09.2019 року, та відповідачем було фактично доставлено на станцію призначення 12.09.2019 року, тобто із простроченням на 3 доби після закінчення встановленого терміну доставки (08.09.2019 року), з урахуванням акту № 9861 від 04.09.2019 року щодо продовження терміну доставки.
У зв`язку із простроченням відповідачем строку доставки вантажу, визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажів, позивачем нараховано відповідачу 20% штраф у розмірі 5337,76 грн., виходячи з провізної плати 26688,80 грн. (26688,80 грн.*20%).
Відповідно до залізничної накладної № 46678322 вантаж, що прямував за вказаною залізничною накладною, було передано для перевезення 04.09.2019 року, термін доставки вантажу починається з 24-ї годин дати приймання вантажу, а саме 05.09.2019 року, та відповідачем було фактично доставлено на станцію призначення 14.09.2019 року, тобто із простроченням на 3 доби після закінчення встановленого терміну доставки (10.09.2019 року), з урахуванням акту № 10355 від 08.09.2019 року щодо продовження терміну доставки.
У зв`язку із простроченням відповідачем строку доставки вантажу, визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажів, позивачем нараховано відповідачу 20% штраф у розмірі 8028,84 грн., виходячи з провізної плати 40144,20 грн. (40144,20 грн.*20%).
Відповідно до залізничної накладної № 46686564 вантаж, що прямував за вказаною залізничною накладною, було передано для перевезення 04.09.2019 року, термін доставки вантажу починається з 24-ї годин дати приймання вантажу, а саме 05.09.2019 року, та відповідачем було фактично доставлено на станцію призначення 20.09.2019 року, тобто із простроченням на 3 доби після закінчення встановленого терміну доставки (10.09.2019 року), з урахуванням акту № 10355 від 08.09.2019 року щодо продовження терміну доставки.
У зв`язку із простроченням відповідачем строку доставки вантажу, визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажів, позивачем нараховано відповідачу 20% штраф у розмірі 8028,84 грн., виходячи з провізної плати 40144,20 грн. (40144,20 грн.*20%).
Відповідно до залізничної накладної № 46530242 вантаж, що прямував за вказаною залізничною накладною, було передано для перевезення 30.08.2019 року, термін доставки вантажу починається з 24-ї годин дати приймання вантажу, а саме 31.08.2019 року, та відповідачем було фактично доставлено на станцію призначення 12.09.2019 року, тобто із простроченням на 8 діб після закінчення встановленого терміну доставки (03.09.2019 року).
У зв`язку із простроченням відповідачем строку доставки вантажу, визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажів, позивачем нараховано відповідачу 30% штраф у розмірі 12043,26 грн., виходячи з провізної плати 40144,20 грн. (40144,20 грн.*30%).
Відповідно до залізничної накладної № 46744033 вантаж, що прямував за вказаною залізничною накладною, було передано для перевезення 06.09.2019 року, термін доставки вантажу починається з 24-ї годин дати приймання вантажу, а саме 07.09.2019 року, та відповідачем було фактично доставлено на станцію призначення 20.09.2019 року, тобто із простроченням на 6 діб після закінчення встановленого терміну доставки (13.09.2019 року), з урахуванням акту № 10504 від 10.09.2019 року щодо продовження терміну доставки.
У зв`язку із простроченням відповідачем строку доставки вантажу, визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажів, позивачем нараховано відповідачу 30% штраф у розмірі 4014,42 грн., виходячи з провізної плати 40144,20 грн. (13381,40 грн.*30%).
Відповідно до залізничної накладної № 46842894 вантаж, що прямував за вказаною залізничною накладною, було передано для перевезення 09.09.2019 року, термін доставки вантажу починається з 24-ї годин дати приймання вантажу, а саме 10.09.2019 року, та відповідачем було фактично доставлено на станцію призначення 20.09.2019 року, тобто із простроченням на 4 доби після закінчення встановленого терміну доставки (15.09.2019 року), з урахуванням акту № 11050 від 15.09.2019 року щодо продовження терміну доставки.
У зв`язку із простроченням відповідачем строку доставки вантажу, визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажів, позивачем нараховано відповідачу 30% штраф у розмірі 8006,64 грн., виходячи з провізної плати 26688,80 грн. (26688,80 грн.*30%).
Відповідно до залізничної накладної № 46870218 вантаж, що прямував за вказаною залізничною накладною, було передано для перевезення 10.09.2019 року, термін доставки вантажу починається з 24-ї годин дати приймання вантажу, а саме 11.09.2019 року, та відповідачем було фактично доставлено на станцію призначення 20.09.2019 року, тобто із простроченням на 3 доби після закінчення встановленого терміну доставки (16.09.2019 року), з урахуванням акту № 11051 від 16.09.2019 року щодо продовження терміну доставки.
У зв`язку із простроченням відповідачем строку доставки вантажу, визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажів, позивачем нараховано відповідачу 20% штраф у розмірі 2676,28 грн., виходячи з провізної плати 13381,40 грн. (13381,40 грн.*20%).
Відповідно до залізничної накладної № 46888814 вантаж, що прямував за вказаною залізничною накладною, було передано для перевезення 10.09.2019 року, термін доставки вантажу починається з 24-ї годин дати приймання вантажу, а саме 11.09.2019 року, та відповідачем було фактично доставлено на станцію призначення 23.09.2019 року, тобто із простроченням на 5 діб після закінчення встановленого терміну доставки (17.09.2019 року), з урахуванням акту № 10940 від 14.09.2019 року щодо продовження терміну доставки.
У зв`язку із простроченням відповідачем строку доставки вантажу, визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажів, позивачем нараховано відповідачу 30% штраф у розмірі 3992,22 грн., виходячи з провізної плати 13307,40 грн. (13307,40 грн.*30%).
Відповідно до залізничної накладної № 46903746 вантаж, що прямував за вказаною залізничною накладною, було передано для перевезення 11.09.2019 року, термін доставки вантажу починається з 24-ї годин дати приймання вантажу, а саме 12.09.2019 року, та відповідачем було фактично доставлено на станцію призначення 23.09.2019 року, тобто із простроченням на 4 доби після закінчення встановленого терміну доставки (18.09.2019 року), з урахуванням акту № 10940 від 14.09.2019 року щодо продовження терміну доставки.
У зв`язку із простроченням відповідачем строку доставки вантажу, визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажів, позивачем нараховано відповідачу 30% штраф у розмірі 8006,64 грн., виходячи з провізної плати 26688,80 грн. (26688,80 грн.*30%).
Відповідно до залізничної накладної № 47007554 вантаж, що прямував за вказаною залізничною накладною, було передано для перевезення 14.09.2019 року, термін доставки вантажу починається з 24-ї годин дати приймання вантажу, а саме 15.09.2019 року, та відповідачем було фактично доставлено на станцію призначення 26.09.2019 року, тобто із простроченням на 4 доби після закінчення встановленого терміну доставки (21.09.2019 року), з урахуванням акту № 11401 від 19.09.2019 року щодо продовження терміну доставки.
У зв`язку із простроченням відповідачем строку доставки вантажу, визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажів, позивачем нараховано відповідачу 30% штраф у розмірі 12021,06 грн., виходячи з провізної плати 40070,20 грн. (40070,20 грн.*30%).
Відповідно до залізничної накладної № 47039664 вантаж, що прямував за вказаною залізничною накладною, було передано для перевезення 15.09.2019 року, термін доставки вантажу починається з 24-ї годин дати приймання вантажу, а саме 16.09.2019 року, та відповідачем було фактично доставлено на станцію призначення 26.09.2019 року, тобто із простроченням на 2 доби після закінчення встановленого терміну доставки (23.09.2019 року), з урахуванням акту № 11440 від 20.09.2019 року щодо продовження терміну доставки.
У зв`язку із простроченням відповідачем строку доставки вантажу, визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажів, позивачем нараховано відповідачу 10% штраф у розмірі 4014,42 грн., виходячи з провізної плати 40144,20 грн. (40144,20 грн.*10%).
Відповідно до залізничної накладної № 47059860 вантаж, що прямував за вказаною залізничною накладною, було передано для перевезення 16.09.2019 року, термін доставки вантажу починається з 24-ї годин дати приймання вантажу, а саме 17.09.2019 року, та відповідачем було фактично доставлено на станцію призначення 26.09.2019 року, тобто із простроченням на 2 доби після закінчення встановленого терміну доставки (23.09.2019 року), з урахуванням акту № 11623 від 23.09.2019 року щодо продовження терміну доставки.
У зв`язку із простроченням відповідачем строку доставки вантажу, визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажів, позивачем нараховано відповідачу 10% штраф у розмірі 1338,14 грн., виходячи з провізної плати 13381,40 грн. (13381,40 грн.*30%).
Будь - яких інших відміток про причини затримки вантажу, які дають право відповідачу на збільшення терміну доставки та тривалість цієї затримки, спірні залізничні накладні не містять та відповідачем докази наявності таких причин у наданому суду відзиві не наведені, що вказує на відсутність поважних причин прострочення термінів доставки вантажу окрім тих, про які містяться відмітки в графі 49 спірних накладних, та які враховані позивачем при визначенні термінів прострочення доставки вантажу.
У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (Статутами) (ст. 920 Цивільного кодексу України).
Згідно з пунктом 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам-суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 1) 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 2) 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 3) 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Як підтверджується календарними штемпелями на спірних накладних №№ 46403341, 46493060, 46597639, 46608493, 46678322, 46686564, 46530242, 46744033, 46842894, 46870218, 46888814, 46903746, 47007554, 47039664, 47059860 відповідачем доставлено позивачу вантаж із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного пунктом 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що у відповідності до пункту 116 Статуту та пункту 1.1. Правил є підставою для застосування до відповідача як перевізника відповідальності у вигляді штрафу.
Таким чином, у зв`язку із простроченням відповідачем строку доставки вантажу, визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажів, позивачем на підставі ст. 116 Статуту залізниць України нараховано відповідачу штраф у розмірі 121 644,94 грн. виходячи з провізної плати відповідно до вказаних вище залізничних накладних.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Як зазначалось судом вище, відповідальність залізниці за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів передбачена ст. 116 Статуту.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/420/2012 від 04.04.2012 року нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений пунктом 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Згідно з абзацом другим пункту 8 Правил датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Зокрема, як встановлено судом, згідно відміток в залізничних накладних №№ 46403341, 46493060, 46597639, 46608493, 46678322, 46686564, 46530242, 46744033, 46842894, 46870218, 46888814, 46903746, 47007554, 47039664, 47059860 прийнятий до перевезення вантаж прибув на станцію призначення з порушенням нормативно розрахованого терміну доставки.
Календарними штемпелями на залізничних накладних, доданих до позовної заяви, підтверджується, що вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
При цьому, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження причини затримки вантажу, які дають право відповідачу на збільшення терміну доставки, що вказує на відсутність поважних причин прострочення термінів доставки вантажу.
Також суд звертає увагу, що відповідачем не виконано вимоги ухвали суду від 31.03.2020 року про відкриття провадження у справі в частині витребування у АТ "Українська залізниця" та не надано копії Актів, відмітки про які містяться в графі 49 залізничних накладних, і які були враховані позивачем в якості підстав для продовження терміну доставки вантажу, а саме: № 9599 від 02.09.2019 року (накладна № 46403341), № 9600 від 02.09.2019 року (накладна № 46493060), № 9861 від 04.09.2019 року (накладна № 46597639, № 46608493), № 10355 від 08.09.2019 року (накладна № 46678322, № 46686564), № 10504 від 10.09.2019 року (накладна № 46744033), № 11050 від 15.09.2019 року (накладна № 46842894), № 11051 від 16.09.2019 року (накладна № 46870218), № 10940 від 14.09.2019 року (накладна № 46888814, № 46903746), № 11401 від 19.09.2019 року (накладна № 47007554), № 11440 від 20.09.2019 року (накладна № 47039664), № 11623 від 23.09.2019 року (накладна № 47059860)
Відповідно до ст. 116 Статуту залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
Наразі, належних та допустимих доказів на підтвердження порушення термінів доставки вантажу з незалежних від залізниці обставин станом на час розгляду справи відповідачем суду не надано.
В свою чергу в наданому відзиві на позовну заяву відповідач не навів заперечень щодо факту порушення АТ "Українська залізниця" термінів доставки вантажу та тривалості такого порушення, зазначивши, натомість, про помилковість визначеного суми штрафу за прострочення залізниці у доставці вантажу, виходячи із суми, зазначеної у графі 34 залізничних накладних, на підставі яких здійснювалося перевезення шлаків гранульованих за замовленням позивача, оскільки відсотки штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею повинні відраховуватися від провізної плати, яка зазначається в пункті 31 залізничної накладної або у відомості вагонів.
Суд зазначає, що згідно приписів частини 1 статті 916 ЦК України за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України встановлено обов`язок вантажовідправника сплатити перевізнику за перевезення вантажу встановлену плату. Статтею 311 Господарського кодексу України передбачено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.
За змістом пунктів 2, 3 Розділу I Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги (далі - Збірник тарифів), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 року №317, вбачається, що тарифи, збори та плати, наведені у цьому Збірнику, застосовуються на всіх лініях залізниць широкої, вузької та європейської колій мережі залізниць України загального користування для всіх суб`єктів господарювання, які беруть участь у процесі організації та здійснення перевезень вантажів залізничним транспортом. Державні регульовані тарифи встановлюються, зокрема, на внутрішні вантажні перевезення, що здійснюються на лініях широкої та європейської колій загальної мережі залізниць України, користування вагонами і контейнерами перевізника, роботи і послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких наведено в розділі III цього Збірника.
Пунктами 6, 11 Розділу I Збірника тарифів визначено, що тарифи застосовуються при визначенні плати за перевезення вантажів вантажною і великою швидкістю та пасажирськими поїздами за відстань залізницями України у внутрішньому сполученні - від станції відправлення до станції призначення, які відкриті від виконання комерційних операцій згідно з Тарифним керівництвом №4 залізниць України; плата за перевезення визначається згідно з Правилами застосування тарифів, наведеними в Розділі II цього Збірника. Для розрахунку плати за перевезення вантажів потрібно визначити належність вагона - перевізника, власний або орендований, у якому пред`являється до перевезення вантаж або перевезення у порожньому стані, і вибрати тарифну схему; при перевезенні вантажів у вагоні перевізника, крім транспортерів, базова ставка плати визначається як сума інфраструктурної для вагонів перевізника та вагонної складових плати (тарифу), що передбачено підпунктом 1.1.5. пункту 1.1. Розділу II Збірника тарифів. Після встановлення номера тарифної схеми, що відповідає даному виду відправки та перевезенню, необхідно звернутись до таблиць Розділу IV цього Збірника, в яких наведені базові ставки плати за перевезення відповідно до відстані перевезення (підпункт 1.1.11. пункту 1.1. Розділу II Збірника тарифів).
Отже, законодавцем передбачено встановлення державних регульованих тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом, що зумовлює визначення плати за перевезення вантажу залізницею із застосуванням тарифних схем, що встановлені Розділом IV. Ставки плати за перевезення Збірника тарифів на перевезення вантажів.
Пунктом 1.2. Розділу IV Збірника тарифів передбачено, що плата за тарифними схемами визначається залежно від відстані перевезення, а, відтак, є провізною платою, що справляється перевізником за доставку вантажу залізницею до станції призначення.
Пунктом 6 Статуту залізниць визначено, що тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу є системою цінових ставок та правил їх застосування, за якими провадяться розрахунки за перевезення залізницями, тоді як збори - цінові ставки, за якими провадяться розрахунки за виконання підприємствами залізничного транспорту робіт та послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу.
За змістом пункту 3 Розділу I Збірника тарифів вбачається, що поряд з платою за перевезення (провізною платою) державні регульовані тарифи також встановлюються на користування вагонами перевізника та роботи і послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких наведено в Розділі III цього Збірника. Плата за користування вагонами та збори нараховуються за ставками, які діяли в ті дні, коли надавалися послуги, а додаткові витрати, пов`язані з перевезенням вантажу, не передбачені тарифами і викликані причинами, що не залежали від перевізника, нараховуються за ставками, що діють на дату виникнення цих витрат (пункт 9 Розділу I Збірника тарифів.
Отже, Статутом залізниць та Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом визначено різновиди платежів, що сплачуються відправником вантажу на користь залізниці за перевезення вантажу до станції призначення, а саме тариф на перевезення вантажу як "провізна плата" за перевезення вантажу у вагонах перевізника, власному чи орендованих вагонах або перевезення вагонів у порожньому стані, що не включає вартості робіт і послуг залізниці, пов`язаних з перевезенням вантажу (суми зборів), а також "інші платежі", які включають збори за виконання робіт та надання послуг залізницею, пов`язаних з перевезенням вантажів (плата за користування вагонами перевізника, плата за проїзд провідників, плата за охорону та супроводження), та додаткові витрати під час перевезення вантажу, не передбачені тарифами та зумовлені причинами, що не залежать від залізниці як перевізника.
Пунктом 6 Статуту залізниць визначено накладну як основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил оформлення перевізних документів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем, яка є одночасно договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.
Додатком №1 до Правил оформлення перевізних документів визначено форму накладної як перевізного документа на залізниці із розшифруванням даних, що вносяться до її граф; додатком №2 до цих Правил зазначено форму відомості вагонів. Так, до накладної залізницею-перевізником вносяться відомості щодо провізної плати (графа 31), плати за проїзд провідника (графа 32), плати за охорону вантажу залізницею (графа 33), інших платежів, сплачених на станції відправлення (графи 35, 36, 37), а також усього суми платежів, сплачених відправником (графа 34).
Відтак, у графі 34 залізничної накладної відображається загальна сума платежів, сплачених відправником на користь залізниці та зазначених у графах 31-33, 35-37 такого перевізного документа, в тому числі провізної плати, як плати за перевезення, та зборів за роботи і послуги, надані залізницею під час перевезення вантажу.
Тобто, законодавцем розмежовано поняття "провізна плата", яка є регульованим державою тарифом за надання залізницею послуг з перевезення вантажів, та "інші платежі", що справляються за надання (виконання) інших, пов`язаних з перевезенням послуг і робіт.
Суд зазначає, що пунктом 116 Статуту залізниць визначено шкалу розрахунку штрафу, що підлягає до сплати залізницею одержувачу вантажу за порушення термінів його доставки, розмір якого залежить від кількості прострочених діб доставки вантажу та розраховується у відсотковому співвідношенні від суми провізної плати, сплаченої відправником на користь залізниці-перевізника.
Тобто сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею обчислюється, виходячи із даних щодо суми провізної плати, зазначеної у конкретній залізничній накладній (графа 31), на підставі якої здійснювалося перевезення вантажу залізничним транспортом, що узгоджується з приписами частини 3 статті 313 Господарського суду України, пунктів 6, 23 Статуту залізниць, пункту 1.2. Правил оформлення перевізних документів, пункту 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажів, залежно від кількості днів прострочення у доставці вантажу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 910/1524/19.
Водночас судом за матеріалами справи встановлено відповідно до розрахунку позивача, що заявлений до стягнення згідно ст. 116 Статуту штраф за несвоєчасну доставку вагонів згідно спірних залізничних накладних розрахований виходячи з розміру провізної плати (платежів), вказаних в графі № 34, у відсотковому співвідношенні до якої нараховується штраф згідно ст. 116 Статуту залізниць України, а не плати, зазначеної в графі 31 залізничних накладних.
Судом перевірено наведений позивачем розрахунок розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею та встановлено необхідність застосування при розрахунку штрафу провізної плати, зазначеної в графі 31 залізничних накладних, а саме:
за залізничною накладною № 46403341 провізна плата дорівнює 18 441,00 грн. (графа №31), отже штраф за несвоєчасну доставку вантажу становить 5532,30 грн.;
за залізничною накладною № 46493060 провізна плата дорівнює 24 514,00 грн. (графа №31), отже штраф за несвоєчасну доставку вантажу становить 7354,20 грн.;
за залізничною накладною № 46530242 провізна плата дорівнює 18 441,00 грн. (графа №31), отже штраф за несвоєчасну доставку вантажу становить 5532,30 грн.;
за залізничною накладною № 46597639 провізна плата дорівнює 24 588,00 грн. (графа №31), отже штраф за несвоєчасну доставку вантажу становить 7376,40 грн.;
за залізничною накладною № 46608493 провізна плата дорівнює 12 220,00 грн. (графа №31), отже штраф за несвоєчасну доставку вантажу становить 2444,00 грн.;
за залізничною накладною № 46678322 провізна плата дорівнює 18 441,00 грн. (графа №31), отже штраф за несвоєчасну доставку вантажу становить 3688,20 грн.;
за залізничною накладною № 46686564 провізна плата дорівнює 18 441,00 грн. (графа №31), отже штраф за несвоєчасну доставку вантажу становить 3688,20 грн.;
за залізничною накладною № 46744033 провізна плата дорівнює 6 147,00 грн. (графа №31), отже штраф за несвоєчасну доставку вантажу становить 1844,10 грн.;
за залізничною накладною № 46842894 провізна плата дорівнює 12 220,00 грн. (графа №31), отже штраф за несвоєчасну доставку вантажу становить 3666,00 грн.;
за залізничною накладною № 46870218 провізна плата дорівнює 6 147,00 грн. (графа №31), отже штраф за несвоєчасну доставку вантажу становить 1229,40 грн.;
за залізничною накладною № 46888814 провізна плата дорівнює 6 073,00 грн. (графа №31), отже штраф за несвоєчасну доставку вантажу становить 1821,90 грн.;
за залізничною накладною № 46903746 провізна плата дорівнює 12 220,00 грн. (графа №31), отже штраф за несвоєчасну доставку вантажу становить 3666,00 грн.;
за залізничною накладною № 47007554 провізна плата дорівнює 18 367,00 грн. (графа №31), отже штраф за несвоєчасну доставку вантажу становить 5510,10 грн.;
за залізничною накладною № 47039664 провізна плата дорівнює 18 441,00 грн. (графа №31), штраф за несвоєчасну доставку вантажу становить 1844,10 грн.;
за залізничною накладною № 47059860 провізна плата дорівнює 6 147,00 грн. (графа №31), отже штраф за несвоєчасну доставку вантажу становить 614,70 грн.
Таким чином, загальна обґрунтована сума штрафу, який підлягає стягненню з відповідача за порушення термінів доставки вантажу, за висновками суду складає 55811,90 грн.
Щодо викладених відповідачем у відзиві заперечень проти заявлених вимог про стягнення штрафу в сумі 121 644,94 грн. та клопотання про відмову в задоволенні останніх, в обґрунтування яких відповідач вказує на те, що дане порушення не призвело до збитків інших господарюючих суб`єктів та зазначає про відсутність негативних наслідків для самого позивача, а також вважає, що розмір штрафу є неспівмірним наслідкам завданого порушення, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Згідно частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з частиною 2 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання
Частиною 1 статті 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду; за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Тобто при вирішенні питання про можливість зменшення штрафу, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.
Поряд із цим суд наголошує, що наявність обставин для зменшення штрафних санкцій повинна бути доведена належними та допустимими доказами саме відповідачем.
Суд констатує, що позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 910/9765/18.
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже сторони, здійснюючи господарську діяльність, мають передбачити пов`язані із цим ризики, в тому числі можливість неналежного виконання зобов`язань та наступне понесення витрат.
Окрім вищевикладеного суд звертає увагу, що недотримання вимог, визначених Статутом, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена статтею 116 Статуту.
Суд зазначає, що у даному випадку санкція не є договірною, а випливає зі зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, якими чітко визначено розмір штрафу, і підстав вважати його надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням господарський суд не убачає.
В свою чергу, судом за матеріалами справи встановлено факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасно доставки переданого позивачем до перевезення залізницею вантажу.
При цьому від відповідача клопотання про зменшення розміру нарахованого позивачем штрафу у даному спорі в строки, визначені ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 31.03.2020 року для надання заяву по суті справи, та/або клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення з такою заявою, до суду не надходила. У наданому відзиві окрім прохання про відмову в задоволенні позовних вимог вказане клопотання також не міститься.
Поряд із цим викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву посилання на не співмірність розміру штрафу та відсутність негативних наслідків не можуть бути розцінені судом в якості достатніх та виключних підстав для зменшення штрафних санкцій та судом оцінюються виключно в контексті заперечень проти доводів позивача, наведених в позовній заяві.
З урахуванням вищенаведеного, оскільки матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасної доставки відповідачем переданого його позивачем для перевезення вантажу та, відповідно, порушення норм ст. 41 Статуту залізниць України та Правил обчислення термінів доставки вантажу, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів вчасної доставки вантажу відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. суд зазначає, що відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В свою чергу, з аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку ти доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.
Таким чином суд може зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони, яка і зобов`язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.
При цьому як вбачається із матеріалів справи відповідач в поданому відзиві на позовну заяву заперечує проти заявленого позивачем до стягнення з відповідача розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн., оскільки останні не підтверджені належними доказами, зокрема, позивачем не надано документів про сплату коштів на професійну правничу допомогу (копії платіжного доручення, копії книги доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи, що проводять незалежну професійну діяльність) та є неспівмірними з предметом позову і складністю справи, в зв`язку з чим просить суд відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Як встановлено судом за результатами розгляду позовної заяви та заяви позивача про розподіл судових витрат, позивачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним у даній справі витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копії Договору про надання № 17/02 про правничої допомоги від 17.02.2020 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Цембудсервіс та Адвокатським Бюро Правозахист ; копії детального опису робіт від 10.02.2020 року до вказаного Договору; копії рахунку на оплату № 14 від 17.02.2020 року на суму 5000,00 грн.; копії акту надання послуг № 3/17 від 10.03.2020 року на суму 5000,00 грн. підписаного позивачем та представником АО Правозахист ; копії платіжного доручення № 1445 від 17.03.2020 року на суму 50000,00 грн. про перерахування на рахунок АО Правозахист оплати за підготовку позовної заяви по ПАТ Укрзалізниця згідно договору № 17/02 від 17.02.2020 року; копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2795/10 від 31.03.2005 року на ім`я Гончар Л.В.; оригінал ордеру серії КС № 424027 від 27.02.2020 року; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадської формувань на підтвердження перебування Гончар Л.В. в статусі керівника АО Правозахист .
За твердженням позивача та згідно наявних в матеріалах справи доказів, загальна сума нарахованих останнім до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи № 910/3088/20, склала 5000,00 грн., а саме:
- аналіз та вивчення документів (первинної бухгалтерської документації) на підставі яких у АТ Українська залізниця виникла заборгованість за період з 26.08.2019 року по 26.06.2019 року в результаті доставки вантажів за залізничними накладними №№ 46403341, 46493060, 46597639, 46608493, 46678322, 46686564, 46530242, 46744033, 46842894, 46870218, 46888814, 46903746, 47007554, 47039664, 47059860 (1 година роботи адвоката) - 1000,00 грн.;
- надання усної консультації клієнту щодо правової позиції згідно наданих документів (30 хвилин роботи адвоката) - 500,00 грн.;
- написання позовної заяви про стягнення боргу з АТ Українська залізниця ; підготовка розрахунку штрафу; підготовка матеріалів до суду (ксерокопірування); направлення позовної заяви з додатками відповідачу та суду (3 години 30 хв. роботи адвоката) - 3500,00 грн.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
В свою чергу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
При цьому суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Як встановлено судом за матеріалами справи, згідно умов п.1.1 укладеного між позивачем як клієнтом та Адвокатським Бюро Правозахист Договору № 17/02 про надання правничої допомоги від 17.02.2020 року (далі - Договір), об`єднання зобов`язується надавати клієнту правничу (правову) допомогу в об`ємах та у терміни, що передбачені цим Договором, а клієнт - надавати об`єднанню всі необхідні для виконання даного договору матеріали, інформацію, документацію тощо,прийняти і оплатити надану правничу допомогу в розмірах, порядку і формах, передбачених цим Договором.
Згідно п.1.4 Договору виконання умов п.1.2 Договору об`єдання доручає адвокату Гончар Людмилі Вікторівні та/або ОСОБА_2 .
Вартість правничої допомоги, передбаченої п.п.1.2.1-1.2 п.1.2 Договору, становить 5000,00 грн. без ПДВ, …які перераховуються клієнтом на поточний рахунок об`єднання протягом сорока банківських днів з дати підписання даного Договору (п.3.1 Договору).
За умовами п. 3.3 Договору виконані роботи оформлюються актом надання послуг, якиц підписується сторонами. Одностороння відмова від підписання акту надання послуг не допускається.
Наразі, оскільки позивачем надано докази виконання сторонами вказаного Договору в частині оформлення належним чином факту передачі - приймання виконаних за Договором робіт (послуг) та відповідної оплати зазначених в детальному описів робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом робіт в межах даної справи на суму 5000,00 грн., судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правову допомогу з посиланням на непідтвердженість таких витрат доказами як такі, що спростовуються матеріалами справи. При цьому відзив відповідачем складено та надіслано на адресу суду та позивача одночасно з наданням останнім (14.04.2020 року) доказів на підтвердження фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката разом з заявою про розподіл судовиз витрат, на яку АТ Українська залізниця відзиву не надано.
Так, згідно з актом надання послуг № 3/17 від 10.03.2020 року адвокат надав послуги: вивчення матеріалів (первинної бухгалтерської документації), на підставі яких у АТ Українська залізниця виникла заборгованість за період з 26.08.2019 року по 26.06.2019 року - 1000,00 грн., консультація та надання рекомендацій щодо правової позиції - 500,00 грн.; підготовка позовної заяви про стягнення боргу з АТ Українська залізниця , розрахунку штрафу та подача документів до суду - 3500,00 грн., всього на суму 5000,00 грн. Замовник претензій по об`єму, строкам та якості виконання робіт (надання послуг) не має.
Факт оплати наданих послуг підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 1445 від 17.03.2020 року на суму 5000,00 грн.
При цьому суд зазначає з урахуванням наведених положень процесуального законодавства та висновків Верхового Суду, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом Гончар Л.В. професійної правничої допомоги в частині аналізу та вивчення наданих клієнтом документів, надання усної консультації клієнта щодо правової позиції, яка обов`язково передує наданню правової допомоги у кожній окремій справі, суд доходить висновку про доведеність розміру витрат на правову допомогу в сумі 1500,00 грн. (1000,00 грн.+500 грн.).
В свою чергу суд зауважує, що частина з наданих послуг адвоката, а саме підготовки матеріалів до суду (ксерокопірування), направлення позовної заяви з додатками відповідачу та до суду, не може бути віднесена до правничої допомоги.
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У п. 9 ч.1 ст.1 вказаного закону установлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 зазначеного закону).
Отже, ксерокопірування матеріалів та направлення позову до суду та відповідачу не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в ст.ст.1, 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність № 5076-VI, а тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.
При цьому, за висновками суду, позивачем не здійснено виокремлення із загальної вартості послуг в розмірі 3500,00 грн., наданих адвокатом самостійних видів робіт, вартості останніх, включених до складу послуг, наданих в період з 26.02.2020 року по 28.02.2020 року.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного та зважаючи на підтвердження матеріалами справи проведених представником позивача робіт з безпосереднього складання позовної заяви (б/н від 27.02.2020 року) за підписом вказаного адвоката та підготовки доданого до позовної заяви розрахунку штрафу, а також враховуючи зміст останнього та результат розгляду даного спору по суті (часткового задоволення), суд зазначає про доведеність витрат позивача на професійну правничу допомогу в цій частині в сумі 1500,00 грн.
З урахуванням вищенаведеного, дослідивши надані представником позивача докази, в т.ч. опис наданих послуг, акт приймання - передачі послуг та докази їх оплати позивачем, приймаючи до уваги ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, враховуючи часткове задоволення позовних вимог у даній справі застосувавши критерії розумності і реальності адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт і ціною позову, в зв`язку з чим заява позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню в сумі 3000,00 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул.Єжи Гедройця (Тверська), 5, м.Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕМБУДСЕРВІС" (03083, м. Київ, вул.Пирогівський шлях, 34, код ЄДРПОУ 37857277) 55811,90 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот одинадцять грн. 90 коп.) штрафу, 964,42 грн. (дев`ятсот шістдесят чотири грн. 42 коп.) витрат по сплаті судового збору та 3000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 15.06.2020 року.
Суддя А.М. Селівон
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 15.06.2020 |
Оприлюднено | 17.06.2020 |
Номер документу | 89850275 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Селівон А.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні