Рішення

від 16.06.2020 по справі 911/87/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2020 р. м. Київ Справа № 911/87/20

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

фізичної особи-підприємця Базюка Миколи Андрійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

до

товариства з обмеженою відповідальністю Епона (07353, Київська обл., Вишгородський район, село Старі Петрівці, вулиця Дубрівська, будинок 32, код 40396427)

про стягнення 27571,68 гривень

08.01.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Базюка Миколи Андрійовича (далі по тексту - ФОП Базюк М.А./позивач) від 27.12.2019 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Епона (далі по тексту - ТОВ Епона /відповідач) 20715,68 гривень інфляційних втрат та 6856,00 гривень 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач обов`язок по сплаті заборгованості, встановленої судовими рішеннями у справі № 911/1106/17, виконав несвоєчасно, тож позивач здійснив додаткове нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.01.2020 у справі № 911/87/20 (суддя Саванчук С.О.) позовну заяву ФОП Базюка М.А. залишено без руху, зобов`язано ФОП Базюка М.А. усунути недоліки позовної заяви шляхом направлення на адресу відповідача копій позовної заяви та усіх доданих до неї документів листом з описом вкладення та надання суду доказів цього.

23.01.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява від 20.01.2020 на усунення недоліків позовної заяви.

24.01.2020 до суду від відповідача надійшла заява від 24.01.2020 № 53, згідно якої відповідач просив суд належним чином перевірити виконання позивачем вимог ухвали суду від 09.01.2020. Заява мотивована тим, що, на думку відповідача, позивач не виконав вимог процесуального законодавства, а саме останнім не направлено відповідачу копію позовної заяви з додатками.

30.01.2020 суддею Саванчук С.О. заявлено самовідвід від розгляду справи № 911/87/20.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.01.2020 заяву про самовідвід судді Саванчук С.О. від участі у розгляді справи № 911/87/20 задоволено. Справу передано до відділу інформаційно-технічного забезпечення судового процесу апарату Господарського суду Київської області для визначення нового складу суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 04.02.2020 справа № 911/87/20 передана на розгляд судді Бабкіної В.М.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.02.2020 у справі № 911/87/20 (суддя Бабкіна В.М.) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

02.03.2020 на адресу суду від відповідача надійшла заява від 02.03.2020 № 54 про ознайомлення із матеріалами справи.

04.03.2020 на адресу суду від відповідача надійшла заява від 04.03.2020 № 56, згідно якої відповідач ставить під сумнів достовірність наданих позивачем доказів направлення на адресу відповідача позовної заяви, оскільки в описі вкладення зазначено номер поштового відправлення 050007493442, а у поштовій накладній та фіскальному чеку вказано номер 0500074934423, таким чином, на думку відповідача, позивачем подано докази, які свідчать про скерування різних поштових відправлень. Крім того, як вказує відповідач, в описі вкладення не зазначено кількість аркушів кожного додатку до позовної заяви, а тому у відповідача відсутня можливість пересвідчитися в тому чи в повному обсязі позивачем направлено на адресу відповідача додатки, які подані до суду.

06.03.2020 до суду від відповідача надійшла заява від 05.03.2020 № 58 про відвід судді Бабкіної В.М. від розгляду справи № 911/87/20.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.03.2020 заяву ТОВ Епона від 05.03.2020 № 58 про відвід судді Бабкіної В.М. від розгляду справи № 911/87/20 передано до відділу автоматизованого документообігу суду для визначення складу суду згідно вимог ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.03.2020 (суддя Заєць Д.Г.) відмовлено у задоволенні заяви ТОВ Епона від 05.06.2020 № 58 про відвід судді Бабкіної В.М. від розгляду справи № 911/87/20.

12.03.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує заявлені позовні вимоги та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Заперечення відповідача аргументовані тим, що згідно п. 6.5 договору на виконання ремонтних робіт від 15.06.2016 № 10 строк виконання робіт закінчився 25.10.2016, тож позивач дізнався про порушення його прав саме 25.10.2016, та саме з цієї дати у позивача виникло право вимоги, однак строк на звернення до суду з позовом у цій справі сплив 24.10.2019, але позивач звернувся до суду з позовом 27.10.2019, тобто поза межами строку позовної давності, оскільки відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Відповідач у відзиві також посилається на те, що з наданого представником позивача розрахунку позовних вимог не можливо встановити який період кошти відповідача перебували на рахунку приватного виконавця, який здійснював примусове виконання рішення суду у справі № 911/1106/17, та зазначив, що несвоєчасне виконання рішення суду відбувалось з вини приватного виконавця, а не відповідача, а позивачем доказів протилежного надано не було.

Крім того, відповідач посилається на те, що рішення суду у справі № 911/1106/17 переглядалося в апеляційному та касаційному порядку, а виконавчі провадження з примусового виконання рішення зупинялися, проте позивач без належної правової підстави здійснив додаткові нарахування, адже відповідач фактично сплатив грошові кошти, при цьому неотримання позивачем грошових коштів не може бути підставою застосування для відповідача відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Також відповідач заперечує понесені позивачем витрати на правничу допомогу, адже якість документів, які складено представником позивача адвокатом Кальним Д.І. не відповідає заявленому розміру відшкодування 3600,00 гривень.

Також у поданому відзиві відповідачем повторно заявлено відвід судді Бабкіної В.М. від розгляду справи № 911/87/20.

13.03.2020 суддею Бабкіною В.М. заявлено самовідвід від розгляду справи № 911/87/20.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.03.2020 (суддя Бабкіна В.М.) задоволено заяву судді Бабкіної В.М. про самовідвід від розгляду справи № 911/87/20. Заяву ТОВ Епона про відвід судді Бабкіної В.М. від розгляду справи № 911/87/20, викладену у відзиві від 12.03.2020 № 59, передано до відділу автоматизованого документообігу суду для визначення складу суду згідно вимог ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2020 заяву про відвід судді передано на розгляд судді Подоляку Ю.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.03.2020 (суддя Подоляк Ю.В.) у задоволенні заяви ТОВ Епона про відвід судді Господарського суду Київської області Бабкіної В.М. у справі № 911/87/20 відмовлено.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2020 справа № 911/87/20 передана на розгляд судді Колесника Р.М.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.03.2020 справу № 911/87/20 прийнято до провадження суддею Колесником Р.М. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

Щодо заперечень відповідача викладених у заяві від 04.03.2020 № 56, щодо надання позивачем неналежних доказів направлення ним на адресу відповідача копії позову із додатками суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

За змістом п. 19 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою

Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися (п.п. 59, 61 Правил).

Відповідно до вказаних Правил розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв`язку є документ встановленої відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Отже, належним доказом направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу є оригінали розрахункового документу (оригінал поштової квитанції чи фінансового чека) та опису вкладення у цінний лист з переліком документів, видані відправникові поштового відправлення.

Як вже зазначалось судом, ухвалою суду від 09.01.2020 позовну заяву було залишено без руху, з підстав її невідповідностям вимогам ст. 172 Господарського процесуального кодексу України. Також, в ухвалі суду зазначено, що способом усунення недоліків визначається - направлення на адресу відповідача копій позовної заяви та усіх доданих до неї документів листом з описом вкладення та надання суду доказів цього.

23.01.2020 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява від 20.01.2020 про усунення недоліків позовної заяви. Як вбачається із поданої заяви, позивачем, на усунення недоліків позовної заяви, було надано докази направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та усіх доданих до неї документів листом з описом вкладення.

З поданого позивачем опису вкладення від 20.01.2020 вбачається, що позовна заява з доданими до неї документами була надіслана на адресу відповідача ТОВ Епона (07353, Київська обл., Вишгородський район, с. Старі Петрівці, вул. Дубрівська, буд. 32), яка відповідає адресі вказаній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також зі змісту опису вкладення вбачається, що позивачем надіслано позовну заяву з додатками, які подані до суду та перелік яких міститься в описі вкладення.

Суд, за результатом дослідження поданої позивачем заяви про усунення недоліків позовної заяви, дійшов висновку, що встановлені ухвалою суду від 09.01.2020 недоліки позовної заяви усунуті позивачем. В зв`язку з чим, враховуючи відсутність підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження, судом відкрито провадження у справі № 911/87/20, про що постановлено відповідну ухвалу від 07.02.2020.

Суд зазначає, що будь-яких інших вимог до оформлення опису вкладення в лист, ані положеннями ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, ані Правилами надання послуг поштового зв`язку не передбачено, а заперечення відповідача, які стосуються відсутності зазначення у описі вкладення кількості аркушів кожного додатку є проявом надмірного формалізму, у зв`язку з чим у суду відсутні сумніви щодо належності поданого позивачем опису вкладення, в якості доказу направлення на адресу відповідача позовної заяви з додатками.

Між тим, відповідач не заперечив щодо отримання ним всього обсягу додатків доданих до позовної заяви, які були подані до суду.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи представник відповідача Калініченко Л.І. ознайомлена із матеріалами справи, що дає підстави стверджувати, що відповідач обізнаний із обсягом долучених до матеріалів справи доказів, водночас, доказів, які б надавали суду змогу дійти висновку, що долучені до матеріалів справи документи різняться з тими, що були отримані відповідачем матеріали справи не містять.

Також у вказаній заяві відповідач просив суд, з метою розгляду заяви від 04.03.2020 № 56 по суті повернутись до стадії підготовчого провадження.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не передбачає повернення або перехід до стадії підготовчого провадження для розгляду заяв, в яких учасниками викладено свої доводи та міркування.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для прийняття рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.10.2018 у справі № 911/1106/17 стягнуто з ТОВ Епона на користь ФОП Базюка М.А. 235312,00 гривень основного боргу, 32131,65 гривень пені, 9516,00 гривень 3 % річних, 40811,19 гривень інфляційних втрат, 4766,56 гривень судового збору, 4000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині первісного позову відмовлено; стягнуто з ФОП Базюка М.А. на користь ТОВ Епона 6264,20 гривень пені, 93,96 гривень судового збору, в іншій частині зустрічного позову відмовлено; проведено зустрічне зарахування сум 32131,65 гривень первісного позову та 6264,20 гривень зустрічного позову (пені) та сум 4766,56 гривень та 93,96 гривень (судового збору), стягнуто різницю між ними на користь позивача за первісним позовом - ФОП Базюка М.А.; після зустрічного зарахування сум, остаточно за рішенням у справі: стягнуто з ТОВ Епона на користь ФОП Базюка М. А. 235312,00 гривень основного боргу, 25867,45 гривень пені, 9516,00 гривень 3 % річних, 40811,19 гривень інфляційних втрат, 4669,60 гривень судового збору, 4000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 у справі № 911/1106/17, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.08.2019, рішення суду першої інстанції скасовано частково, резолютивну частину рішення викладено в іншій редакції.

Первісний позов задоволено частково.

Зустрічний позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ Епона на користь ФОП Базюка М.А. 235312,00 гривень основного боргу, 9516,00 гривень 3 % річних, 40811,19 гривень інфляційних втрат, 7918,25 гривень судових витрат.

В задоволенні первісних позовних вимог ФОП Базюка М.А. в частині стягнення з ТОВ Епона 3037,35 гривень інфляційних втрат та 29000,00 гривень збитків відмовлено.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ Епона в частині стягнення збитків у сумі 315784,55 гривень, з яких 250068,10 гривень переплати від вартості робіт, 35000,00 гривень витрат на проведення експертизи та 30716,45 гривень штрафу відмовлено.

Стягнуто з ТОВ Епона на користь ФОП Базюка М.А. 4000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, судові рішення у справі № 911/1106/17 мають преюдиціальне значення, а встановлені ними факти повторного доведення не потребують.

Позивач стверджує, що остаточне виконання рішення, в межах виконавчого провадження № 51852343 з примусового виконання судового рішення у справі № 911/1107/17, відповідачем було виконано в травні 2019 року.

На підтвердження своїх доводів позивачем долучено до матеріалів справи банківську виписку, з якої вбачається, що на його користь приватним виконавцем 07.05.2019 перераховано 77497,24 гривень, 10.05.2019 перераховано 5163,72 гривень, 21.05.2019 перераховано 211196,48 гривень.

З урахуванням того, що судове рішення у справі № 911/1106/17 було виконано відповідачем лише у травні 2019 року, позивач звернувся до Господарського суду Київської області з розглядуваним позовом про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у сумі 6856,00 гривень за період з 25.05.2018 по 21.05.2019 та інфляційних втрат у сумі 20715,68 гривень за період з травня 2018 по квітень 2019 років , нарахованих на несвоєчасно сплачену суму основного боргу у розмірі 235312,00 гривень, розмір якої встановлений судовими рішеннями у справі № 911/1106/17.

Враховуючи, що заборгованість відповідача в розмірі 235312,00 гривень, встановлена судовими рішеннями у справі № 911/1106/17, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для подальшого нарахування 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, який не був предметом попереднього розгляду у справі № 911/1106/17 до моменту повного виконання рішення суду по справі № 911/1106/17.

Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як визначено ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу є наслідком прострочення боржником грошового зобов`язання і способом захисту майнового права та інтересу, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на наведене вбачається, що чинне законодавство України не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, адже наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, а також не позбавляє кредитора права на отримання грошових коштів, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за наступний період.

Тобто, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання, визначеного судовим рішенням.

Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не спростовано, що грошові кошти у розмірі 235312,00 гривень на виконання судового рішення у справі № 911/1106/17 зараховані на рахунок позивача частинами 07.05.2019, 10.05.2019 та 21.05.2019, у зв`язку з чим позивач має право на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Щодо доводів відповідача про те, що грошові кошти відповідачем фактично були сплачені раніше ніж про це зазначає позивач, а неотримання позивачем грошових коштів могло стати наслідком дій приватного виконавця, який здійснював примусове виконання рішення суду у справі № 911/1106/17, що не може бути підставою застосування до відповідача відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання, суд зазначає наступне.

Пунктом 14 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 визначено, що перерахування коштів з рахунків органів державної виконавчої служби чи приватного виконавця здійснюється на підставі платіжних доручень.

У відповідності до п. 1.15 ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.

Ініціатором переказу може бути платник, а також обтяжувач чи отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом (ст. 20 Закону).

Статтею 21 названого Закону визначено, що ініціювання переказу проводиться шляхом: 1) подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; 2) подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі; 3) подання ініціатором до відповідної установи - учасника платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу; 4) використання держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі; 5) подання обтяжувачем чи отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні; 6) надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання; 7) внесення готівкових коштів для подальшого переказу за допомогою платіжних пристроїв.

Отже, з наведених норм законодавства вбачається, що переказ грошових коштів здійснює не виконавець, який здійснює примусове виконання рішення суду, а фінансова установа, при цьому, сам переказ є фінансовою операцією з руху коштів, що в даному випадку не має відношення до певних дій виконавця.

Разом із тим, відповідачем доказів, які б свідчили про перерахування грошових коштів раніше ніж дати переказів, зазначені позивачем у позові відповідачем не подано.

З огляду на викладене, доводи відповідача, що грошові кошти певний період часу перебували на рахунку приватного виконавця є не обґрунтованими та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Крім того, за змістом п. 30.1. ст. 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в України переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Тобто, моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі йому готівки. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17).

Отже, доводи відповідача про те, що неотримання позивачем грошових коштів не може бути підставою для застосування до відповідача відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання, є необґрунтованими, оскільки моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Повторюючись, суд зазначає, що відповідач обмежився формальним посиланням у відзиві на те, що ним здійснено відповідні перекази раніше, ніж зазначає позивач. Водночас, через неподання відповідачем відповідних доказів, а також відсутністю відповідного клопотання про витребування таких доказів, якщо у відповідача були перешкоди у їх самостійному отриманні, суд фактично був позбавлений можливості здійснити перевірку зазначених аргументів відповідача.

Отже, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вірно розрахований розмір 3% річних за заявлений позивачем період становить 6888,15 гривень, а вірно розрахований розмір інфляційних втрат становить 20715,68 гривень.

Водночас, ухвалюючи рішення, суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), тож вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю у заявленому позивачем розмірі, а саме 6856,00 гривень та 20715,68 гривень відповідно.

Стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст. 267 Кодексу).

У постанові Верховного Суду (у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних втрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували поданню позову.

Судом встановлено, що предметом розгляду у справі № 911/1106/17 крім основної суми боргу, були також вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 17.01.2017 по 24.05.2018.

Водночас суд зазначає, що предметом розгляду у цій справі є вимоги про стягнення 3% та інфляційних втрат за період з 25.05.2018 по 21.05.2019 нарахованих на суму основного боргу встановлену у справі № 911/1106/17.

Враховуючи те, що позивач здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість у період з 25.05.2018 по 20.05.2019, тобто у період існування суми боргу, тож такі нарахування заявлені із дотриманням трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.

Відтак, з огляду на наведе вище, суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо пропущення позивачем встановленого строку позовної давності для звернення до суду із розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

А саме суд приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Епона на користь фізичної особи-підприємця Базюка Миколи Андрійовича 6856,00 гривень 3% річних та 20715,68 гривень інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу в розмірі 3600,00 гривень.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч.ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який становить 5521,00 гривень, та складається з суми витрат на сплату судового збору в розмірі 1921,00 гривень та витрат на професійну правову допомогу в розмірі 3600,00 гривень за підготовку, написання та подання позовної заяви до суду.

До позовної заяви позивачем на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу долучено копії договору про надання правової (правничої) допомоги від 26.12.2019 № 26-12/19, додатку до договору та меморіального ордера від 27.12.2019 № @2PL469386 на суму 3600,00 гривень.

Судом встановлено, що 26.12.2019 ФОП Базюк Микола Андрійович (замовник) та Кальним Дмитром Ігоровичем (виконавець) укладено договір № 26-12/19 про надання правової (правничої) допомоги, за змістом якого:

- замовник відповідно до договору замовляє та доручає виконавцю надавати йому правову допомогу шляхом виконання дій, що мають юридичне значення, відповідно до чинного законодавства про види адвокатської діяльності та отриманих від замовника окремих доручень (завдань), а виконавець зобов`язується виконувати отримані від замовника доручення від імені та за рахунок замовника в порядку та на умовах визначених договором (пункт 1.1);

- послуги включають в себе збір інформації, вивчення документів, складання та подання документів, надання усних та письмових консультацій, участь у переговорах та судових засіданнях при розгляді справ у судах, приймання та зберігання документів, посвідчення документів та їх копій, збір необхідної для захисту інтересів замовника інформації, захист та представництво інтересів при дізнанні, досудовому слідстві, а також вчинення інших необхідних дій направлених на виконання завдань замовника. Детальний опис завдань можуть зазначатися в додатках до договору (пункт 1.3);

- для надання послуг за договором виконавець має право, зокрема, подавати (підписувати) позовні заяви (пункт 2.2);

- замовник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі здійснити розрахунки з виконавцем за надання послуг відповідно до п.п. 4.1-4.3 договору (пункт 3.1);

- сторони погодили, що вартість послуг виконавця (гонорар) та порядок їх оплати визначається сторонами у додатках до договору, які є конфіденційними (пункт 4.1);

Згідно додатку до договору № 26-12/19 про надання правової (правничої) допомоги від 26.12.2019 сторони погодили наступний перелік послуг, які виконавець буде надавати замовнику в рамках правової допомоги та розмір гонорару виконавця, а саме - підготовка, написання та подання позовної заяви до Господарського суду Київської області про стягнення інфляційних втрат та 3% річних з ТОВ Епона , 3 години загальною вартістю 3600,00 гривень (пункт 1.1 додатку). Замовник сплачує гонорар вказаний у п. 1.1 додатку протягом 5 робочих днів з дати підписання даного додатку.

Згідно долученого до матеріалів справи меморіального ордеру від 27.12.2019 № @2PL469386 на рахунок адвоката Кального Дмитра Ігоровича було перераховано 3600,00 гривень, із призначенням платежу Послуги адвоката зг. дог. 26-12/19, Базюк Микола Андрійович .

Як вбачається з матеріалів справи представництво ФОП Базюка Миколи Андрійовича здійснювалось адвокатом Кальним Дмитром Ігоровичем , повноваження якого підтверджуються ордером від 26.12.2019 серії КС № 624256, та який відповідно до свідоцтва від 27.06.2012 серія № 4910/10 має право на заняття адвокатською діяльністю.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами у сукупності підтверджено, що загальний розмір фактично понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу у зв`язку із розглядом цієї справи становить 3600,00 гривень.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Кодексу).

Відповідачем в перебігу розгляду справи клопотання про зменшення судових витрат позивача на оплату правничої допомоги у зв`язку із розглядом цієї справи заявлено не було.

Доводи відповідача стосовно того, що якість документів складених адвокатом та поданих як до суду, так і відповідачу не відповідає понесеним витратам заявлених до відшкодування в розмірі 3600,00 гривень, є суто суб`єктивною оцінкою відповідача, адже останнім не обґрунтовано та не доведено належними доказами в чому саме полягає невідповідність якості документів наданих до суду та відповідачу.

Відтак, враховуючи обсяг наданої адвокатом позивачу правничої допомоги, а також задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд дійшов висновку про те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 3600,00 гривень є співмірними із заявленими позовними вимогами, а тому суд вбачає за необхідне задовольнити вимоги в цій частині.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця Базюка Миколи Андрійовича задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Епона (07353, Київська обл., Вишгородський район, село Старі Петрівці, вулиця Дубрівська, будинок 32, код 40396427) на користь фізичної особи-підприємця Базюка Миколи Андрійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 6888,15 гривень 3% річних, 20715,68 гривень інфляційних втрат, 1921,00 гривень судового збору та 3600,00 гривень витрат на правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI Перехідні положення та пункту 4 Розділу Х Прикінцеві положення цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 16.06.2020.

Суддя Р.М. Колесник