Рішення

від 15.06.2020 по справі 917/582/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2020 Справа № 917/582/20

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк , 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Леол Трейд , 36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, буд. 3 кв. 24,

про стягнення 177 964,89 грн.

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Леол Трейд про стягнення 177 964,89 грн, з яких 148 908,48 грн. - заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.04.2016 року, 15 178,03 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 10 894,76 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 2 983,62 грн. - комісія за користування кредитом.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.04.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач порушив умови укладеного кредитного договору від 29.04.2016 року, не повернув позивачу кредитні кошти у передбачений договором термін.

Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував. Копія ухвали про відкриття провадження у даній справі, що направлялась на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Леол Трейд , вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, була повернута до суду з відміткою поштового відділення адресат відсутній .

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, про покладені на нього обов`язки та його процесуальні права.

Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

29.04.2016 року між Акціонерним товариством Комерційний банк ПРИВАТБАНК та Товариством з обмеженою відповідальністю Леол Трейд було укладено шляхом підписання Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримав кредитний ліміт на поточний рахунок.

У вказаній заяві зазначено, що ТОВ Леол Трейд приєднується і зобов`язується виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку - Договорі банківського обслуговування в цілому.

Посилаючись на те, що відповідач не повернув кредитні кошти, надані згідно з договором від 29.04.2016 р., позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Леол Трейд 177 964,89 грн, з яких 148 908,48 грн. - заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.04.2016 року, 15 178,03 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 10 894,76 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 2 983,62 грн. - комісія за користування кредитом.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: Заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 29.04.2016 р., витяг з Умов та правил надання банківських послуг , виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Леол Трейд та ін.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

За змістом ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до норм ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

29.04.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Леол Трейд підписало Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг .

Таким чином, 29.04.2016 року між сторонами було укладено кредитний договір, який складається з умов, визначених у вищевказаній заяві.

Водночас, обґрунтовуючи свої вимоги в даній справі, позивач посилається на те, що ТОВ Леол Трейд підписанням зазначеної заяви приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, що разом із заявою складають кредитний договір, який за своєю правовою природою є договором приєднання.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг , а також те, що вказаний документ на момент отримання Товариством з обмеженою відповідальністю Леол Трейд кредитних коштів містив умови, на які посилається позивач.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ТОВ Леол Трейд кредитного договору.

Дана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

З огляду на викладене, суд не бере до уваги наданий позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, оскільки останній не є належною підставою, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем свого обов`язку за договором щодо надання відповідачу 200 000,00 грн. кредитних коштів в межах кредитного ліміту, внаслідок чого у ТОВ Леол Трейд виник обов`язок повернути кредит.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором та приписів ст. 1049 Цивільного кодексу України суму кредиту повернув не в повному обсязі. Дана обставина відповідачем не спростована.

Таким чином, судом встановлено що заборгованість ТОВ Леол Трейд за наданим кредитом в сумі 148 908,48 грн. за договором б/н від 29.04.2016 р. підтверджена документально та не спростована відповідачем.

Щодо нарахованих позивачем відсотків за користування кредитом, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором та комісії за користування кредитом суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У заяві позичальника від 29.04.2016 року відсутні умови договору щодо нарахування відсотків за користування кредитом та комісії за користування кредитом, а також про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

При цьому, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, в тому числі розмір і порядок нарахування пені, позивач посилався та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті: pb.ua.

Так, вказаним Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, зокрема, встановлений обов`язок позичальника сплачувати відсотки за користування кредитом та комісію за користування кредитом (п.п. 3.2.1.4 Умов), а також відповідальність в частині сплати пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентів, винагород (п. 3.2.8.10.1 Умов).

Однак, як зазначалось вище, судом не приймається вищезазначений Витяг з Умов та правил надання банківських послуг як належний доказ виникнення у позивача та відповідача відповідних взаємних цивільних прав та обов`язків, а тому посилання позивача на вказані умови є безпідставним.

Таким чином, враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення у даній справі відсотки за користування кредитом, пеню за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором та комісію за користування кредитом, за відсутності обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем цих умов, підстави для задоволення вимог АТ ПРИВАТБАНК в даній частині відсутні.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України). У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 233,62 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 202, 232, 233, 237, 238, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Леол Трейд (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, буд. 3 кв. 24, код ЄДРПОУ 40382681) на користь Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49027, м. Дніпро, а/с 1800, код ЄДРПОУ 14360570) 148 908,48 грн. заборгованості за кредитним договором № б/н від 29.04.2016 року; 2 233,62 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349 ГПК України, інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву, а також строк, який встановлює суд у своєму рішенні, обчислюються з урахуванням п. 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.06.2020 р.

Суддя О.С. Мацко